ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоМаринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача перерахувати та виплатити йому пенсію у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) виходячи з розміру 90 відсотків від суми заробітної плати і зобов'язати відповідача виплатити різницю недоплаченої пенсії починаючи з 1 липня 2012 року.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ пенсія йому була призначена у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, однак управління ПФУ провело перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - постанова № 505) виходячи з розміру 80 відсотків від суми заробітної плати, що є протиправним.
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ з 2004 року та отримує пенсію, призначену на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Постановою № 505, яка набрала чинності з 14 червня 2012 року, підвищено розміри посадових окладів працівників прокуратури.
Враховуючи наведене та у зв'язку зі звільненням з органів прокуратури 11 лютого 2013 року позивач звернувся до управління ПФУ із заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до вимог законодавства, чинного на момент призначення пенсії, а саме виходячи з розміру 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, зазначеного у довідках прокуратури Волинської області від 11 лютого 2013 року №№ 18/25, 18/26, 18/27; просив провести перерахунок та виплатити йому всю недоотриману суму коштів з моменту проведення неправомірного перерахунку пенсії.
31 жовтня 2014 року відповідач відмовив у задоволенні заяви ОСОБИ_1.
Маневицький районний суд Волинської області постановою від 3 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2015 року, позов задовольнив частково: визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови ОСОБІ_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років виходячи з розміру 90 відсотків від середньої місячної заробітної плати; зобов'язав управління ПФУ здійснити ОСОБІ_ 1 перерахунок пенсії відповідно до довідок згідно з постановою № 505 виходячи з розміру 90 відсотків від середньої місячної заробітної плати починаючи з 5 травня 2014 року та здійснити відповідні виплати. У задоволенні решти позовних вимог у частині зобов'язання управління ПФУ провести перерахунок пенсії та виплатити недоотримані кошти за період з 1 липня 2012 року по 4 травня 2014 року відмовив.
Зобов'язуючи управління ПФУ здійснити ОСОБІ_1 перерахунок та виплату пенсії починаючи з 5 травня 2014 року, суд першої інстанції виходив із того, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення свого права з достовірністю дізнався ще у грудні 2013 року з постанов колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України та з усних повідомлень працівників управління ПФУ про перерахунок йому пенсії з 1 липня 2012 року у розмірі 80 відсотків від суми щомісячної (чинної) заробітної плати.
Таким чином, право позивача на перерахунок пенсії у належному розмірі порушено починаючи з 1 липня 2012 року, однак останній звернувся до відповідача з метою досудового врегулювання спору 11 лютого 2013 року, що не може вважатись належним способом захисту порушеного права позивача та зупиняти перебіг строку звернення до адміністративного суду.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного та касаційного судів, постанову суду першої інстанції змінити в частині залишення без розгляду вимог щодо проведення перерахунку пенсії за період з 1 липня 2012 року по 5 травня 2014 року і задовольнити вимогу про перерахунок пенсії в розмірі 90 відсотків заробітку за період з 24 жовтня 2013 року по 4 травня 2014 року.
ОСОБА_1 не погоджується з рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій в частині залишення без розгляду його позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії за період з 1 липня 2012 року по 5 травня 2014 року, оскільки вважає, що недоотримані з вини органу ПФУ пенсії виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком відповідно до статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) і застосування судами строку, встановленого частиною другою статті 99 КАС, є неправомірним.
На обґрунтування заяви додав копію постанови Верховного Суду України від 15 грудня 2015 року (справа № 21-4289а15), яка, на думку ОСОБИ_1, підтверджує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини другої статті 87 Закону № 1788-XII та частини другої статті 99 КАС.
В постанові від 15 грудня 2015 року Верховний Суд України у подібних відносинах дійшов висновку про те, що положення статті 87 Закону № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ. Натомість застосуванню підлягає частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, оскільки у справі, що розглядається, право позивача на перерахунок пенсії відповідач не визнав, що і стало підставою звернення до суду.
Водночас у справі, що розглядається, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд погодився з їхніми висновками про те, що перерахунок пенсії позивачу та відшкодування недоплаченої суми пенсії за минулий час підлягає захисту з обмеженням шестимісячним строком звернення до суду, визначеним частиною другою статті 99 КАС.
Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування вищезазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону № 1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма Закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «'Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування <http://zakon.rada.gov.ua/go/1058-15>», у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, положення наведених норм права регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ.
Водночас згідно з частиною другою статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, спори у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами, мають розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку.
Як установили суди, 11 лютого 2013 року ОСОБА_1 звертався до управління ПФУ з заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до вимог законодавства, проте 31 жовтня 2014 року відповідач відмовив йому у задоволенні заяви, тому у листопаді 2014 року ОСОБА_1 оскаржив вказану відмову управління ПФУ в суді.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не погоджується з висновком суду касаційної інстанції про застосування до спірних відносин шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 99 КАС, оскільки ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим при розгляді цієї справи слід застосовувати положення спеціальних норм, а саме Закону № 1789-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, у частині вісімнадцятій статті 50-1 цього Закону передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
За наведених обставин колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що положення статті 87 Закону № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог ОСОБИ_1, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ. Натомість застосуванню підлягає частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, оскільки у справі, що розглядається, право позивача на перерахунок пенсії відповідач не визнав, що і стало підставою звернення до суду.
ОСОБА_1 право на підвищення пенсії набув з 1 липня 2012 року, як це визначено у постанові № 505, а звернувся до управління ПФУ з заявою про перерахунок пенсії 11 лютого 2013 року, а отже, у зв'язку з обмеженням терміну виплати нормами спеціального закону виплата має бути здійснена за 12 місяців до дня звернення ОСОБИ_1 до органу ПФУ за перерахунком пенсії, а саме з 1 липня 2012 року.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах зазначає, що оскільки висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, то він підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині зобов'язання управління ПФУ здійснити ОСОБІ_1 відповідні виплати.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву ОСОБИ_1 задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 вересня 2015 року скасувати.
Постанову Маневицького районного суду Волинської області від 3 грудня 2014 року змінити в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області здійснити ОСОБІ_1 відповідні виплати пенсії. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області здійснити ОСОБІ_1 відповідні виплати пенсії з 1 липня 2012 року.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.Л. Маринченко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький І.Л. Самсін
