справа № 165/228/16-а

провадження №2-а/165/20/16

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Ференс-Піжук О.Р.,

за участю:

секретаря Харук Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання відновити виплату пенсії по втраті годувальника,

встановив:

02 лютого 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Нововолинську Волиснької області, в якому просить визнати незаконними дії відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_2 пенсії у зв'язку із втратою годувальника і зобов'язати відповідача продовжувати нарахування та виплату пенсії до досягнення ним 23-х років, за умови продовження навчання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу з ІНФОРМАЦІЯ_3 року у зв'язку зі смертю одинокої матері ОСОБА_3, була призначена соціальна пенсія по втраті годувальника до досягнення повноліття. З 08 вересня 2015 року виплата пенсії припинена у зв'язку із досягненням позивачем ОСОБА_2 18-річного віку. Позивач ОСОБА_4 навчається у Волинській православній богословській академії на 1 курсі денного відділення. Термін навчання до червня 2019 року, тому звернувся до відповідача із заявою про призначення (продовження) виплати пенсії у зв'язку із втратою годувальника на період навчання до досягнення 23-річного віку, але відповідач протиправно відмовив у виплаті пенсії. Вважає, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у ОСОБА_2, залишилося право на продовження виплати пенсії по втраті годувальника до 23 років, як непрацездатного члена сім'ї померлої матері, оскільки на момент повноліття 08.09.2015 року він вже був студентом та навчається по даний час. Просить визнати неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 з 08.09.2015 року та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2, з 08.09.2015 року до закінчення навчання, але не більше як досягнення ним 23 років, та стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати по справі.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 16 травня 2016 року замінено відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Нововолинську Волинської області по справі на належного Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, подали суду заяви, в яких справу просять розглядати справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності. Просить відмовити в задоволенні позову, з підстав наведених у запереченнях (а.с. 21)..

Дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, заслухавши показання свідка ОСОБА_6, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану про народження від 28.04.2016 року (а.с.56,57) матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відомості про батька зазначені відповідно до частини 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_3 померла 12.05.2002 року.

Рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області №13 від 20.01.1998 року встановлено опіку ОСОБА_1 над малолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним повноліття та рішення від 15.01.1998 року №18 «Про встановлення опіки над неповнолітнім ОСОБА_2.» скасоване як таке, що втратило чинність (а.с. 4).

З 25 вересня 2002 року управлінням Пенсійного Фонду України в м. Нововолисньку на підставі заяви опікуна ОСОБА_1 призначено соціальну пенсію по втраті годувальника за померлу одиноку матір ОСОБА_3 до досягнення підопічним вісімнадцятирічного віку відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом 139856 від 02.10.2002 року (а.с. 7).

Позивач ОСОБА_2 на теперішній час навчається на І курсі денного відділення Волинської православної богословської академії, термін закінчення навчання червень 2019 року, що підтверджується відповідною довідкою від 20 серпня 2015 року (а.с.5).

Листом №6199/02-13 від 23 жовтня 2015 року представника позивача ОСОБА_5 було повідомлено, що згідно з п. «а» ст. 37, ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення», соціальні пенсія у разі втрати годувальника призначається та виплачується дітям, які не досягли 18 років. Продовження виплат соціальної пенсії після досягнення утриманцем 18-річного віку не передбачено нормами діючого законодавства. У зв'язку із досягненням ОСОБА_2 18-річного віку, виплату пенсії припинено, підстав для призначення та виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника після досягнення ОСОБА_2 18 років, при відсутності необхідного страхового стажу у годувальника, немає (а.с. 6).

Відповідно до ст. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першоїстатті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не повязаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у звязку з втратою годувальника.

Згідно положень статті 36 вказаного Закону пенсія у звязку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сімї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченогостаттею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Частиною першою статті 38 Закону визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Отже, пенсія у зв'язку із втратою годувальника дітям призначається на період до досягнення ними 18 років та у разі, якщо такі особи навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, до закінчення ними навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення 23 років.

Крім того, згідно зі ст.37 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» N 1788-XII від 05.11.1991р., право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків. Вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Згідно зі ст. 47 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» N 1788-XII від 05.11.1991р., пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним згідно зі статтею 37 цього Закону. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому настали обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Таким чином, суд вважає, що позивач ОСОБА_2 дійсно має право на продовження отримання пенсії по втраті годувальника, саме з 08 вересня 2015 року, оскільки на момент повноліття ОСОБА_2 вже був студентом і навчається.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд критично ставиться до посилань представника відповідача на положення ст. 93 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки вказана стаття втратила чинність у частині призначення соціальних пенсій на підставі Закону N 2603-IV ( 2603-15 ) від 31.05.2005.

Водночас, п. 2 Прикінцевих положень вказаного Закону України Про внесення змін до деяких законів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» N 2603-IV ( 2603-15 ) від 31.05.2005, передбачено, що за бажанням особи виплата соціальної пенсії та надбавки до пенсії на догляд, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12), здійснюється до закінчення строку, на який вони призначені.

Отже, належних доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду надано не було.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що відповідач не довів правомірність оскаржуваних позивачем дій, а позовні вимоги позивача щодо зобовязання відповідача вчинити певні дії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення судових витрат по справі з відповідача на користь позивачів до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,

постановив:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати незаконними дії Іваничівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо припинення виплат пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 з 08.09.2015 року.

Зобов'язати Іваничівське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Волинській області поновити виплату пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 з 08.09.2015 року до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ним 23 років.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Нововолинський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук