26.12.2010 рішенням загальних зборів власників за адресою: м. Херсон, вул. Покришева, 8, оформленим протоколом № 1, створено ОСББ "Таврія-8", вул. Покришева, 8 та затверджено статут останнього.

Як встановлено господарськими судами, рішенням загальних зборів членів ОСББ "Таврія-8", оформленим протоколом від 29.01.2011 № 2, знято з балансу попереднього балансоутримувача і прийнято на власний баланс весь житловий комплекс.

14.03.2011 Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 119 визначено балансоутримувачем житлового будинку № 8 на вул. Покришева в м. Херсоні ОСББ "Таврія-8" (ОСОБА_4).

05.04.2011 наказом Управління житлового господарства Херсонської міської ради № 11 з 20.04.2011 передано житловий будинок № 8 на вул. Покришева з утримання КП "Таврійський" на баланс ОСББ "Таврія-8".

07.04.2011 наказом Управління житлового господарства Херсонської міської ради № 44 передано житловий будинок на вул. Покришева на баланс ОСББ "Таврія-8".

20.04.2011 за актом приймання-передачі житловий будинок № 8 на вул. Покришева передано на баланс ОСББ "Таврія-8".

Господарськими судами встановлено, що відповідно до акту голови правління ОСББ "Таврія-8" - ОСОБА_4 від 21.10.2015 головою правління створена комісія у складі членів ОСББ - ОСОБА_5, ОСОБА_6 на предмет зняття ящика, без будь-яких позначок на майданчику 9-го поверху 5-го під'їзду, який був розміщений між квартирою № 178 та електрощитом. Демонтований ящик знаходиться на зберіганні ОСББ.

Вважаючи, що ОСББ "Таврія-8" безпідставно демонтувало обладнання ПП "Херсонтелеком" чим порушило його права, ПП "Херсонтелеком" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до ОСББ "Таврія-8" про зобов'язання останнього за власний рахунок відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача, а саме: встановити комутаційне обладнання - комутатор мережевий D-Link DGS-1100-08P з металевим сейфом на 9-му поверсі у п'ятому під'їзді будинку № 8 на вулиці Покришева у місті Херсон та приєднати його до мереж позивача та електромереж будинку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що зміст договорів від 22.05.2007 та від 03.10.2010 не містить обсягу прав сервітуарія щодо обмеження користування чужим майном, а відтак не є сервітутом у розумінні ст. 401 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів чинного законодавства суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування, можуть використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення, разом з тим, між позивачем і відповідачем, який уособлює права власника на відповідне майно, відсутні будь-які договірні правовідносини. Демонтований ОСББ "Таврія-8" ящик з комутатором, про який йде мова в акті від 21.10.2015 не містить найменування комутатора, наведеного позивачем у позові. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт належності мережевого комутатора D-Link DGS-1100-08P саме позивачу, а не будь-якій іншій особі, як і доказів того, що вказане обладнання встановлювалося на 9-му поверсі 5-го під'їзду будинку № 8 на вулиці Покришева в м. Херсоні саме позивачем, а не будь-якою іншою особою та не підтверджено право на встановлення вказаного обладнання саме на 9-му поверсі 5-го під'їзду вказаного будинку, замість технічного поверху, як це передбачено технічними умовами.

Колегія суддів частково погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами, з метою надання населенню послуг з підключення до телекомунікаційної мережі Приватним підприємством "Херсонтелеком" 22.05.2007 та 03.10.2010 було укладено договори про використання технологічних мереж і конструктивні елементи житлового будинку № 8 на вулиці Покришева в м. Херсоні.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з ч.ч. 1 - 3 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом вищевказаних договорів було надання балансоутримувачем та власником житлового будинку № 8 на вулиці Покришева в м. Херсоні позивачу права використовувати будівлю зазначеного будинку, зокрема встановлювати в/на ньому необхідне обладнання, засоби і споруди, а також проводити всі необхідні роботи, пов'язані з організацією телекомунікаційних мереж. При цьому, відповідно до умов договорів від 22.05.2007 та від 03.10.2010, після закінчення робіт з організації телекомунікаційної мережі в будинку позивач самостійно врегульовує відносини з його мешканцями шляхом укладення індивідуальних договорів про підключення до телекомунікаційної мережі.

Таким чином, з аналізу положень вказаних договорів вбачається, що вони містять елементи сервітуту і оренди, зокрема, щодо передачі в користування особи чужого нерухомого майна для задоволення її потреб, але, разом з тим, не є договорами сервітуту або оренди в повному розумінні, оскільки не встановлюють умови щодо оплати та чіткий обсяг прав щодо користування майном.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з подібністю правовідносин, які виникли на підставі договорів від 22.05.2007 та від 03.10.2010 з правовідносинами пов'язаними з користуванням чужим майном до вказаних договорів можливо застосувати за аналогією закону приписи чинного законодавства, що регулюють відносини сервітуту.

Згідно з ч. 6 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Як встановлено господарськими судами, 05.04.2011 наказом Управління житлового господарства Херсонської міської ради, яке було стороною договору від 03.10.2010, житловий будинок № 8 на вул. Покришева з 20.04.2011 передано з утримання Комунального підприємства "Таврійський", яке було стороною договору від 22.05.2007, на баланс Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврія-8". Передачу зазначеного будинку на баланс ОСББ "Таврія-8" було оформлено актом приймання-передачі від 20.04.2011. Крім того, відповідно до п.п. 1.8, 3.1 статуту ОСББ "Таврія-8" майно об'єднання утворюється з: майна, переданого йому членами об'єднання у власність; одержання доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. Майно об'єднання складається з неподільного майна (становить неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку обладнання, що що забезпечують належне функціонування житлового будинку, і перебуває у спільній сумісні власності) та загального майна (становить частину допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватись згідно з їх призначенням на умовах, визначених статутом (кладові, гаражі, у тому числі підземні, майстерні, тощо), і яке перебуває у спільній частковій власності).

Таким чином, у зв'язку з переходом на баланс ОСББ "Таврія-8" житлового будинку № 8 на вул. Покришева для останнього договори від 22.05.2007 та від 03.10.2010 зберігають свою чинність. При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено наявності відмови жодної із сторін від продовження дії зазначених договорів у спосіб передбачений їх умовами.

З огляду на викладене, а також з урахуванням умов договорів щодо їх автоматичного продовження, колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність договірних правовідносин між позивачем і відповідачем.

Разом з тим, предметом спору у даній справі є вимога позивача зобов'язати ОСББ "Таврія-8" за власний рахунок відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача, а саме: встановити комутаційне обладнання - комутатор мережевий D-Link DGS-1100-08P з металевим сейфом на 9-му поверсі у п'ятому під'їзді будинку № 8 на вулиці Покришева у місті Херсон та приєднати його до мереж позивача та електромереж будинку.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

При цьому, згідно зі ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Отже, чинне законодавство передбачає такий спосіб захисту цивільних прав як відновлення становища, яке існувало до порушення, однак застосування такого способу можливе лише за умови, що при цьому не відбудеться порушення прав інших осіб.

Частиною 6 ст. 31 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування, можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення.

Відповідно до проектної документації щодо будівництва телекомунікаційної мережі ПП "Херсонтелеком" в Суворовському районі м. Херсон, яка пройшла експертизу, вузли комутації повинні розміщуватися в металевих контейнерах на технічних поверхах житлових будинків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було доведено, що розміщення комутаційного обладнання на 9-му поверсі житлового будинку, а не на технічному поверсі, як це передбачено ч. 6 ст. 31 Закону України "Про телекомунікації" та вказаною проектною документацією, не порушить права власників квартир зазначеного будинку.

При цьому, як зазначалося вище, згідно з умовами договорів від 22.05.2007 та від 03.10.2010, якими ПП "Херсонтелеком" обгрунтовує свої позовні вимоги, останньому надавалося право використовувати будівлю житлового будинку для організації телекомунікаційної мережі. Однак вказані договори не передбачали умови та обмеження щодо такого користування, зокрема, конкретні місця або поверхи на яких могло розміщуватися обладнання, засоби і споруди позивача.

Таким чином, з умов вказаних договорів не вбачається і позивачем не подано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів того, що користування будівлею житлового будинку на підставі договорів від 22.05.2007 та від 03.10.2010 здійснювалося ПП "Херсонтелеком" шляхом розміщення комутаційного обладнання - комутатора мережевого D-Link DGS-1100-08P з металевим сейфом саме на 9-му поверсі.

Крім того, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що демонтований ОСББ "Таврія-8" ящик з комутатором не відповідає комутаційному обладнанню, яке позивач просить зобов'язати відповідача встановити.

З урахуванням викладеного, висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 923/1918/15 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Херсонтелеком" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Херсонтелеком" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 923/1918/15 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 у справі № 923/1918/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

К.В. Грейц