КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. Справа№ 910/21911/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Федорчука Р.В.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Прокопенко Т.Ю.- представник;

Від відповідача: Шалашова В.І. - представник;

Від третьої особи: Беседін В.І. -представник;

Мосійчук Я.І.- представник.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" та апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015

у справі №910/21911/14 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірасол"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"

про визнання договорів укладеними та визнання договорів дійсними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Синонім" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" про визнання договорів укладеними та визнання договорів дійсними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладений Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 07.05.2014., відповідно до умов якого сторони домовилися укласти основні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими відповідач зобов'язався передати у власність позивача нерухоме майно, проте, за твердженням позивача, відповідач ухиляється від їх нотаріального посвідчення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2014. у справі № 910/21911/14, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/21911/14 позов задоволено повністю, та присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірасол" витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 872,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" та Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 апеляційні скарги прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено на 18.02.2016.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2016 № 09-52/910/16 у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В. у відпустці, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21911/14.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 910/21911/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Федорчука Р.В. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.05.2016.

В судове засідання, призначене на 17.05.2016, представник третьої особи не з'явився. Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача заперечував проти клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" відкладено на 26.05.2016.

26.05.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" надійшли додаткові пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні, призначеному на 26.05.2016, присутні представники засобів масової інформації, які здійснювали відеозйомку судового процесу. Представник третьої особи усно заявив клопотання проти здійснення відеозйомки судового засідання наголошуючи на банківській таємниці. Представники позивача та відповідача проти клопотання не заперечували.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2016 розгляд апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" відкладено на 02.06.2016.

В судовому засіданні 02.06.2016 учасники судового процесу надали свої пояснення по справі.

Стосовно заявленого клопотання від 17.02.2016 № 124/11 про зупинення провадження у справі №910/21911/14, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне.

За приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Пунктом 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що ст. 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. І зупинення провадження у справі з інших підстав є не законним.

Посилання відповідача на те, що в межах справи № 826/14816/15 розглядаються фактичні обставини які на думку ПАТ „КБ„Актив-Банк" мають преюдиційне значення при розгляді справи №910/21911/14, а саме відсутність оплати за попереднім договором та наявність обтяжень АТ „Укрексімбанк", є помилковими з врахуванням вищевикладеного.

Таким чином враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявності підстав для зупинення провадження у даній справі, а тому дане клопотання залишається без задоволення.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Згідно з ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Статтею 182 Господарського кодексу України передбачено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Таким чином, попередній договір встановлює правові відносини його учасників з укладення основного договору в майбутньому. Сторони, пов'язані попереднім договором, не можуть відмовитися від укладення основного договору. У випадку ухилення сторони, яка отримала проект основного договору, від його підписання потерпіла сторона має право в судовому порядку вимагати укладення основного договору.

Як вбачається з матеріалів справи 07.05.2014 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Актив-Банк", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синонім" (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол"), як покупцем, був укладений Попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна, за умовами якого сторони домовились укласти основні договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими позивач зобов'язався передати у власність відповідачеві нерухоме майно, а саме:

- Основний договір № 1 - Договір купівлі-продажу: нежитлових приміщень з № 64 по № 68 (групи приміщень № 3), № 3,4,5 (групи приміщень № 4), з № І по № ХVI підвалу, з № 1 по № 48 (групи приміщень № 3), № 1 (групи приміщень № 4), з № І по № ХХ першого поверху, з № 1 по № 32 (групи приміщень № 5), з № І по № ІV другого поверху, з № 1 по № 26 (групи приміщень № 6), з № І по № ІV третього поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 7), з № І по № VІ четвертого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 8), з №№ І, ІІ, ІІІ п'ятого поверху, з № 1 по № 11 (групи приміщень № 9), з №№ І, ІІ, ІІІ шостого поверху - офіси загальною площею 3904,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська № 3 (Літера А), а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (Об'єкт № 1);

- Основний договір № 2 - Договір купівлі-продажу підземного паркінгу загальною площею 409,60 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (Об'єкт № 2);

- Основний договір № 3 - Договір купівлі-продажу квартири № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м. загальною площею 194,20 кв.м, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (Об'єкт № 3);

- Основний договір № 4 - Договір купівлі-продажу квартири № 2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 84,80 кв.м. загальною площею 186,50 кв.м, а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості (Об'єкт № 4).

Даний Попередній договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 593.

Відповідно до пункту 6.8. Попереднього договору покупець сплачує продавцю за Об'єкти №1, №2, №3, №4 договірну ціну в національній валюті України, яка за усі вищезазначені Об'єкти складає разом 60 000 000,00 грн.

Згідно з підпунктом 6.8.2. Попереднього договору в рахунок оплати продавцю покупцем договірної ціни, покупець зобов'язаний в строк до 19.08.2014 сплатити завдаток в сумі 44 500 000 грн. шляхом перерахування його на рахунок продавця. Зобов'язання покупця по сплаті завдатку забезпечуються заставою та порукою, наданими третіми особами. Сторони домовились, що у разі невиконання покупцем зобов'язання перед продавцем по сплаті завдатку у встановлений строк та в день виникнення у продавця права на звернення стягнення на предмет застави, наданий майновим поручителем, відповідно до умов договорів застави та/або права на договірне списання коштів з рахунків поручителів відповідно до умов договорів поруки, зобов'язання покупця по сплаті завдатку вважаються виконаними та припиненими за домовленістю сторін відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України в частині, що дорівнює вартості предмету застави та/або сумі коштів, право на договірне списання яких виникло.

В процесі укладення Попереднього договору сторони погодили умови Основних договорів шляхом викладення тексту Основних договорів в Додатках №1 - №4 до Попереднього договору.

Як вбачається зі змісту Статуту Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", погодженого Національним банком України 24.05.2013, зареєстрованого 03.06.2014, Правління Банку надає попередню згоду на укладення Банком угод на суму, що перевищує еквівалент 100 000 доларів США за курсом Національного банку України на дату їх укладення, зокрема, щодо придбання або відчуження нерухомого майна, включаючи земельні ділянки (підпункт 12 п. 6.5.4 Статуту). Рішення Правління буде вважатися прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше половини членів Правління, присутніх на засіданні (п. 6.5.5 Статуту). Голова Спостережної ради за поданням Голови Правління Банку своїм письмовим розпорядженням надає попередню згоду на укладення Банком угод на суму, що перевищує еквівалент 3 000 000 доларів США за курсом Національного банку України на дату їх укладення, зокрема, щодо придбання або відчуження нерухомого майна, включаючи земельні ділянки (п. 6.4.4 Статуту).

Як встановлено судом першої інстанції, Правлінням відповідача було прийнято рішення від 28.04.2014, згідно протоколу № 57/1, про продаж майна, що знаходиться у власності Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" за адресою м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3. Рішення прийнято більшістю голосів членів Правління, присутніх на засіданні. Згода на продаж позивачу об'єктів нерухомості, які є власністю відповідача, надана Розпорядженням Голови Спостережної ради від 28.04.2014.

Рішення про придбання об'єктів нерухомого майна та укладення попереднього договору щодо зобов'язання укласти договори купівлі-продажу нерухомого майна та договори купівлі-продажу нерухомого майна з відповідачем прийнято загальними зборами учасників позивача, протокол № 01-05/2014 від 01.05.2014.

Факт підписання Попереднього договору уповноваженими представниками сторін підтверджується дублікатом Попереднього договору та копією примірника оригіналу Попереднього договору, зареєстрованого в реєстрі за № 593, який зберігається у справах нотаріуса, підписаний учасниками правочину із посвідчувальним написом. Копія примірника Попереднього договору, який зберігається у справах нотаріуса, видана Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни на заяву позивача як сторони Попереднього договору.

Обставини, які пов'язані з укладенням Попереднього договору, вже досліджувалися судами, а саме, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2015, яке було залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 910/20829/14, за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Мірасол" (попереднє найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Синонім") про визнання нікчемним Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.05.2014.

А тому обставини, які були встановлені у справі № 910/20829/14, під час провадження у даній справі є такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Пунктом 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" передбачено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Таким чином, оскільки, на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/20829/14, то встановлені ним факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Листом від 24.09.2014. позивач направив відповідачу Повідомлення про готовність укласти Основні договори та повідомив відповідача про те, що укладення Основного договору № 1, Основного договору № 2, Основного договору № 3, Основного договору № 4 відбудеться в наступному порядку: 1. Дата та час укладення та нотаріального посвідчення Основних договорів - 30.09.2014, 10 година. 2. Місце укладення та нотаріального посвідчення Основних договорів - офіс приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни за адресою 01001, м. Київ, вул. Софіївська, 8, кв. 2; тел.: 278-86-86. Також позивач зазначив у Повідомленні від 24.09.2014 р. перелік документів, які відповідач повинен надати для нотаріального посвідчення Основних договорів (правовстановлюючі документи на нерухоме майно; технічний паспорт БТІ на нерухоме майно; Статут відповідача; витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо Продавця станом на 26.09.14.; витяг з ЄДРПОУ щодо Продавця; рішення уповноваженого органу Продавця на продаж нерухомого майна; документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписує договори від імені Продавця; паспорт та довідка про реєстраційний номер облікової картки платника податку особи, яка підписує договори від імені Продавця; довідки за формою № 3 щодо Об'єкту № 3 та Об'єкту № 4). Також позивач разом із Повідомленням від 24.09.14. направив відповідачу проекти Основного договору № 1, Основного договору № 2, Основного договору № 3, Основного договору № 4, підписані з боку позивача, за формою, встановленою Додатком № 1 до Попереднього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме Свідоцтва приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, виданого 30.09.2014, зареєстровано в реєстрі за № 1405, Товариство з обмеженою відповідальністю "Синонім" в особі директора Крук Наталії Василівни 30.09.2014 о 10 годині знаходилось в приміщенні за адресою м. Київ, вул. Софіївська, 8, офіс 2. При цьому нотаріусом була встановлена особа та перевірені повноваження директора позивача. Також приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною складена Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.10.2014 Відповідно до зазначеної Постанови 30.09.2014 до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. звернувся директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Синонім" з проханням про посвідчення Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 3904,90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська № 3 (Літера А), а також інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості, Договору купівлі-продажу підземного паркінгу загальною площею 409,60 кв.м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, Договору купівлі-продажу квартири № 1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м загальною площею 194,20 кв.м, Договору купівлі-продажу квартири № 2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 84,80 кв.м загальною площею 186,50 кв.м Крук Н.В. було надано документи, що посвідчують її особу, документи на підтвердження своїх повноважень, лист третьої особи від 21.07.2014 № 193-01/4630, оригінал дублікату Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 593, лист позивача від 24.09.2014.

Проте, нотаріус відмовила у посвідченні Договорів купівлі-продажу з підстав, що договір купівлі-продажу є двостороннім договором, для укладання якого необхідне волевиявлення щодо його укладання як покупця, так і продавця, представник продавця Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до нотаріуса не з'явився, правовстановлюючі документи на нерухоме майно не надав.

Згідно з статтею 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України та/або не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Зі змісту Попереднього договору вбачається, що позивач та відповідач визначили та погодили всі умови основних договорів шляхом погодження тексту основних договорів в Додатку № 1. Позивач направив відповідачу пропозицію про укладення основних договорів відповідно до частини третьої ст. 635 Цивільного кодексу України шляхом направлення проектів основних договорів відповідно до частини третьої ст. 182 Господарського кодексу України.

Пунктом 6.7 Попереднього договору передбачено, що у випадку, якщо в обумовлений строк Продавець відмовляється укласти Основні договори, спір передається на вирішення суду у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідач в своїх поясненнях посилається на те, що відповідно до пункту 6.6 Попереднього договору основні договори повинні бути укладені протягом 8 календарних місяців з дня укладання Попереднього договору, тобто до 06.01.2015, і, враховуючи, що ця дата минула, відповідач вважає, що зобов'язання за Попереднім договором припинилися.

Згідно з статтею 635 Цивільного кодексу України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до статті 182 Господарського кодексу України зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Таким чином враховуючи вищевикладене, зобов'язання, встановлене Попереднім договором, не припинилося.

08.05.2014 був укладений Договір поруки між позивачем (Продавець), відповідачем (Покупець) та компанією "Істерн Секьюрітіз Інк" (Поручитель (Договір поруки), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору поруки, компанія "Істерн Секьюрітіз Інк", як Поручитель, зобов'язується перед Продавцем нести солідарну відповідальність за виконання Покупцем на користь Продавця зобов'язання, що виникає із Попереднього договору щодо надання в строк до 19.08.2014 завдатку в розмірі 44 500 000,00 грн. в забезпечення сплати Договірної ціни за Основними договорами (Зобов'язання). Поручитель відповідає перед Продавцем разом з Покупцем як солідарні боржники. При цьому Поручитель несе солідарний обов'язок за виконання Зобов'язання в сумі, не більше еквівалентній 1 970 000,00 Євро за курсом Національного банку України станом на дату виконання Зобов'язання Поручителем.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Договору поруки передбачено, що Поручитель у разі невиконання Покупцем Зобов'язання перед Продавцем у строк, передбачений Попереднім договором, несе обов'язок виконати Зобов'язання в сумі 1 970 000,00 Євро на вимогу Продавця або за власною ініціативою.

Сторони домовились, що Продавець у разі невиконання Покупцем Зобов'язання у встановлений строк має право на договірне списання коштів з рахунків Поручителя, які відкриті в банківській установі Продавця. Продавець має право, а Поручитель цим беззаперечно та безвідклично доручає Продавцю самостійно списати в порядку договірного списання грошові кошти в сумі Зобов'язання, але не більше еквівалентній 1 970 000,00 Євро за курсом Національного банку України станом на дату виникнення права на договірне списання, та направити списані таким чином грошові кошти Поручителя в рахунок виконання Зобов'язання Покупця за Попереднім договором. Отримувачем таких коштів є Продавець. У випадку якщо кошти на рахунку Поручителя виражені у валюті іншій, ніж валюта Зобов'язання, зарахування отриманих внаслідок здійснення договірного списання грошових коштів в рахунок Зобов'язання здійснюється шляхом перерахування іноземної валюти в гривню з використанням курсу Національного банку України станом на дату виникнення права на договірне списання.

Право на договірне списання коштів з рахунків Поручителя в рахунок виконання Зобов'язання виникає у Продавця в день, коли Зобов'язання повинно бути виконане відповідно до Попереднього договору та є невиконаним.

Таким чином, оскільки позивач не виконав зобов'язання по оплаті в строк до 19.08.14. завдатку в сумі 44 500 000 грн., у відповідача на підставі п. 2.3 Договору поруки виникло право на договірне списання коштів з рахунків Поручителя (компанії "Істерн Секьюрітіз Інк") в рахунок виконання Зобов'язання.

Згідно з пунктом 2.4 Договору поруки у разі невиконання Покупцем Зобов'язання перед Продавцем у встановлений строк та в день виникнення у Продавця права на договірне списання коштів з рахунків Поручителя відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору поруки, зобов'язання вважається частково виконаним та припиненим за домовленістю сторін відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України в частині, що дорівнює сумі грошових коштів на рахунках Поручителя в банківській установі Продавця, обчисленої за правилами, передбаченими п. 2.2 Договору поруки. При цьому сума виконаного та припиненого таким чином Зобов'язання розподіляється наступним чином: в рахунок оплати Договірної ціни за Основним договором № 1 - 84 % суми, в рахунок оплати Договірної ціни за Основним договором № 2 - 8,33 % суми, в рахунок оплати Договірної ціни за Основним договором № 3 - 3,92 % суми, в рахунок оплати Договірної ціни за Основним договором № 4 - 3,75 % суми.

Поручитель компанія "Істерн Секьюрітіз Інк" має відкритий рахунок в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Актив-Банк" № 260064020007, про що укладений Договір рахунку № RKO-1-400072-14 від 30.05.2014.

Залишок коштів на рахунку Компанії "Істерн Секьюрітіз Інк" станом на день виникнення права на договірне списання складав 1 995 000,00 Євро, що підтверджується відповідною банківською випискою.

Таким чином, у відповідача виникло право на договірне списання коштів з рахунків Поручителя компанії "Істерн Секьюрітіз Інк" в частині, що дорівнює еквіваленту 1 970 000,00 Євро за курсом Національного банку України станом на дату виконання зобов'язання Поручителем. Дата виконання зобов'язання Поручителем - 19.08.14. Курс гривні до Євро, встановлений Національним банком України станом на 19.08.14. становив 1733,4432 грн. за 100 Євро.

А тому, зобов'язання по оплаті завдатку позивачем припинилося частково 19.08.2014 в сумі 34 148 831 грн. (1 970 000, 00 Євро х 1733,4432 грн. : 100 Євро) в результаті виникнення права на договірне списання коштів з рахунку поручителя компанії "Істерн Секьюрітіз Інк" та припинення зобов'язання по оплаті за домовленістю сторін відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України.

Крім того, виконання зобов'язань по оплаті завдатку за Попереднім договором здійснювалось шляхом звернення стягнення відповідачем на майнові права на депозит, розміщений MEINL BANK Aktiengesellschaft на вкладному рахунку відповідно до Договору про міжбанківський депозит № 110314/DP01 від 11.03.2014.

08.05.2014 між Заставодержателем (відповідач) та MEINL BANK Aktiengesellschaft (Заставодавець) укладений Договір застави майнових прав на міжбанківський депозит № 0805/PL. Факт зарахування коштів на депозит заставодавцем MEINL BANK Aktiengesellschaft підтверджений SWIFT-повідомленням про перерахування коштів в сумі 500 00,00 Євро на користь відповідача.

Пунктом 1.1 Договору застави передбачено, що заставодавець з метою забезпечення належного виконання частини основного зобов'язання передає в заставу предмет застави. заставодержатель має право у разі невиконання боржником основного зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Зі змісту Договору застави вбачається що боржником є позивач. Основне зобов'язання означає грошові кошти боржника перед заставодержателем за Попереднім договором, відповідно до якого боржник зобов'язаний в строк до 19.08.2014 надати Заставодержателю завдаток в розмірі 44 500 000,00 грн. шляхом перерахування його на рахунок заставодержателя. Застава за Договором застави забезпечує частину Основного зобов'язання в сумі, що є еквівалентом 530 000 Євро за курсом Національного банку України на дату звернення стягнення на Предмет застави. Предмет застави означає належні заставодавцю майнові права на грошові кошти відповідно до Договору про міжбанківський депозит № 110314/DP01 від 11.03.14., що розміщені на вкладному рахунку в заставодержателя в розмірі 500 000,00 Євро, а також нараховані на них проценти, але в сумі, що не перевищує 30 000,00 Євро, а саме - право заставодавця вимагати від заставодержателя повернення (виплати) вкладу та процентів.

Згідно з розділом 4 Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя будь-яким зі способів, зокрема, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених Договором застави застережень про задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави - зокрема, відступлення заставодержателю права вимоги у разі, якщо предметом застави є право вимоги (майнові права). Звернення стягнення на предмет застави можливе шляхом позасудового врегулювання на підставі Договору застави та не потребує укладення сторонами окремого договору чи будь-якого іншого додаткового підтвердження погодження. Зарахування отриманих від реалізації предмету застави грошових коштів у валюту Основного зобов'язання здійснюється з використанням курсу НБУ на дату зарахування.

Відповідно до пункту 4.7 разом з іншими положеннями Договору застави являють собою окремий договір (правочин) про уступку (відступлення) заставодержателю майнових прав (прав вимоги), що складають Предмет застави. В силу зазначеного в цьому пункті заставодавець здійснює уступку (відступає) заставодержателю під відкладальною обставиною, а заставодержатель набуває всі майнові права (права вимоги) заставодавця, що є Предметом застави, і стає кредитором за такими правами. Відкладальною обставиною (умовою), з настанням якої уступка (відступлення) заставодавцем заставодержателю майнових прав (прав вимоги), що складають Предмет застави, вважається такою, що відбулася, і заставодержатель вважається таким, що став кредитором відносно таких майнових прав (прав вимоги), є момент настання Негативної обставини. Відповідно до підпункту (1) п. 3.1 Договору застави Негативною обставиною є невиконання, несвоєчасне, не в повному обсязі або неналежне виконання боржником основного зобов'язання.

20.08.2014 відповідач вручив заставодавцю MEINL BANK Aktiengesellschaft повідомлення про настання Негативної обставини та набуття прав шляхом уступки на користь банку права вимоги за Договором про міжбанківський депозит № 110314/DP01 від 11.03.14. на підставі Договору застави.

Таким чином, відповідачем звернуто стягнення на Предмет застави - майнові права за Договором про міжбанківський депозит № 110314/DP01 від 11.03.2014, в частині, що дорівнює еквіваленту 522 361,29 Євро за курсом Національного банку України станом на дату звернення стягнення.

Згідно з статтею 32 Закону якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право. З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь. Обтяжувач користується правами кредитора в цьому зобов'язанні до моменту повного задоволення його забезпеченої обтяженням вимоги.

Таким чином, відповідач набув права кредитора за Договором про міжбанківський депозит № 110314/DP01 від 11.03.14., а зобов'язання по оплаті завдатку за Попереднім договором в рахунок сплати договірної ціни за Основними договорами вважається виконаним частково в сумі грошових коштів, право на вимогу яких набув відповідач.

Враховуючи вищевикладене, зобов'язання по оплаті завдатку в рахунок сплати Договірної ціни за Основними договорами виконане частково 20.08.2014 в результаті звернення стягнення на Предмет застави - майнові права за Договором про міжбанківський депозит № 110314/DP01 від 11.03.2014, в частині, що дорівнює еквіваленту 522 361,29 Євро за курсом Національного банку України станом на дату звернення стягнення. Дата звернення стягнення - 20.08.14. Сума депозиту - 500 000,00 Євро. Сума процентів за депозитом станом на 20.08.14. - 22 361,29 Євро, із розрахунку 10% річних. Таким чином сума процентів, нарахованих за період з 11.03.2014 по 20.08.2014, становить: сума процентів за депозитом за 1 день, Євро 138,89 (500 000.00 : 360 х 100 %); Період нарахування процентів 161 (11.03.14.-29.08.14.); Сума процентів за депозитом за період нарахування 22 361,29 Євро (138,89 х 161); Курс гривні до Євро, встановлений Національним банком України станом на 20.08.14. - 1765,8097 грн. за 100 Євро. Отже, зобов'язання по оплаті завдатку виконане позивачем в сумі 9 223 906 гривень (522 361,29 Євро х 1765,8097 грн. : 100 Євро) за рахунок коштів майнового поручителя MEINL BANK Aktiengesellschaft.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач продовжує виконувати Попередній договір. На підтвердження цього було надано платіжне доручення № 1001412282 від 16.12.2015, відповідно до якого позивач сплатив на користь відповідача суму 100 000,00 грн. в якості завдатку за попереднім договором від 07.05.2014 в рахунок договірної ціни за основними договорами.

Таким чином, зобов'язання по оплаті завдатку за Попереднім договором виконані в сумі 43 472 737,00 грн.

Згідно з п. 6.8.2 Попереднього договору сума завдатку зараховується в рахунок оплати Договірної ціни, в тому числі за Основним договором № 1 - 84 % суми, за Основним договором № 2 - 8,33 % суми, за Основним договором № 3 - 3,92 % суми, за Основним договором № 4 - 3,75 % суми.

Тобто позивачем в рахунок оплати Договірної ціни за Основним договором № 1 сплачено 36 517 099,08 грн. (84 % суми завдатку), за Основним договором № 2 сплачено 3 621 278,99 грн. (8,33 % суми завдатку), за Основним договором № 3 сплачено 1 704 131,29 грн. (3,92 % суми завдатку), за Основним договором № 4 сплачено 1 630 227,64 грн. (3,75 % суми завдатку).

Відповідно до п. 6.8 Попереднього договору покупець (позивач) сплачує продавцю (відповідачу) за Об'єкт № 1, Об'єкт № 2, Об'єкт № 3, Об'єкт № 4 договірну ціну в національній валюті України, яка за усі зазначені Об'єкти разом складає 60 000 000 гривень на умовах, зазначених в Попередньому договорі та Основному договорі № 1, Основному договорі № 2, Основному договорі № 3, Основному договорі № 4. Сторони шляхом викладення тексту Основних договорів в Додатку № 1 до Попереднього договору погодили договірну ціну Об'єкту № 1 в сумі 50 400 000 гривень, в тому числі ПДВ, Об'єкту № 2 - 5 000 000 гривень, в тому числі ПДВ, Об'єкту № 3 - 2 350 000 гривень, в тому числі ПДВ, Об'єкту № 4 - 2 250 000 гривень, в тому числі ПДВ, та порядок оплати договірної ціни.

Право власності на Об'єкти №№ 1-4 виникає у покупця з дня державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене позивач зобов'язаний здійснити доплату вартості об'єктів нерухомості за основними договорами купівлі-продажу в сумі 16 527 263 грн. на умовах, що визначені Основними договорами, тобто протягом 45-ти днів з дати укладення Основних договорів.

Що стосується посилань відповідача на те, що зобов'язання по оплаті завдатку виконано не в повному обсязі, а отже позивач не має права вимагати укладення основних договорів, адже за змістом ст. 182 Господарського кодексу України право вимагати укладення основного договору на підставі попереднього договору не пов'язано з оплатою будь-яких сум в рахунок оплати основних договорів, не приймаються до уваги оскільки є не обґрунтовані, оскільки, право позивача на укладення основних договорів не обмежено тією обставиною, що позивач сплатив завдаток в сумі 43 372 737 гривні, а не 44 500 000 гривень як визначено Попереднім договором.

Статтею 220 Цивільного кодексу України передбачено, що право вимагати визнання договору дійсним не обмежено обсягом часткового виконання договору. Для правової оцінки важливий лише сам факт часткового виконання, незалежно від його розміру.

Таким чином, оплата позивачем в рахунок завдатку суми 43 472 737 гривні є достатнім для вимоги про визнання основних договорів дійсними.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України преюдиційними є факти, встановлені під час вирішення іншого спору по суті.

Абзацом 4 пункта 2.6 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує спір.

А тому, преюдиційні факти слід відрізняти від оціночного судження щодо правових наслідків наявності певних обставин.

Відповідач та третя особа помилково ототожнюють факти в розумінні ст. 35 ГПК України та оціночні судження (висновки) Київського апеляційного адміністративного суду у постанові від 03.12.2015 у справі № 826/14816/15, оскільки, Київським апеляційним адміністративним судом були встановлені обставини: договірного списання в рамках виконання умов Договору про міжбанківський депозит №110314/DP01 не відбулось, оскільки строк закінчення Договору з Mein Bank AG 13.03.2015 р. На дату введення тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" існувала заборгованість перед Mein Bank AG по угоді №110314/DP01 від 11.03.2014 р.; згідно з випискою по особовому рахунку "Істерн Секьюрітіз Інк" від 29.10.2014 р. на рахунку № 260074020007 (978) залишок грошових коштів становить 1 000 000,00 Євро та на рахунку № 26007402007 (980) залишок грошових коштів становить 16 489 245,06 грн., а договірного списання грошових коштів в рахунок виконання зобов'язання покупця за Попереднім договором не здійснено; Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" не має права здійснювати відчуження будівель і споруд без погодження з Національним банком України, а Національний банк погоджень Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Актив-Банк" не надавав; відповідач в даній справі не отримував згоду третьої особи в даній справі на відчуження нерухомого майна.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема:

1. Відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

2. Переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

08.05.2014 між відповідачем та MEINL BANK (Заставодавець) укладений Договір застави майнових прав на міжбанківський депозит № 0805/PL. Таким чином, предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, тому договірного списання коштів з депозиту не відбувалося та не могло відбуватися. Грошові кошти не були предметом застави, а відповідач здійснив звернення стягнення на предмет застави, яким є право вимоги за депозитним договором.

За змістом стаття 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" містить імперативну норму про те, що з дня направлення заставодержателем повідомлення про звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває права кредитора у зобов'язані, право вимоги за яким відступлене.

Таким чином, в результаті звернення стягнення відповідач набув права кредитора за Договором про міжбанківський депозит № 110314/DP01 від 11.03.2014. Відповідно, при зверненні стягнення на предмет застави зобов'язання вважається виконаним в сумі вартості предмета застави.

20.08.2014 відповідач звернувся з заявою про звернення стягнення на предмет застави, а тимчасова адміністрація запроваджена у відповідача 03.09.2015. Обставина того, що відповідач не здійснив належні облікові операції з набуття прав вимоги за Договором про міжбанківський депозит в результаті звернення стягнення на право вимоги за депозитним договором, не спростовує факт, що відповідач звернув стягнення на предмет застави шляхом направлення повідомлення про звернення стягнення та набуття права вимоги за депозитним договором.

Київським апеляційним адміністративним судом встановлені обставини, що Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив-Банк" було обмежене постановою Правління Національного банку України від 12.06.14. № 349/БТ в частині набуття прав на об'єкти застави без згоди куратора Національного банку України.

Разом з тим, що постанова Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 349/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "АКТИВ-БАНК" до категорії проблемних" є банківською таємницею та не перебувала у публічному доступі.

Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до частини 3 ст. 92 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, за змістом закону встановлена презумпція наявності повноваження на здійснення дієздатності юридичної особи у виконавчого органу юридичної особи, і порушення таких повноважень не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначив, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

З огляду на це, обмеження, встановлені для відповідача постановою Правління Національного банку України, що є таємною, не мають юридичної сили, оскільки за всіма обставинами позивач та майновий поручитель Mein Bank AG не знали та не могли знати про такі обмеження, протилежного на момент розгляду справи в суді першої інстанції не доведено.

Далі, Київським апеляційним адміністративним судом встановлені обставини, що на рахунку поручителя "Істерн Секьюрітіз Інк" станом на 29.10.2014 перебувають грошові кошти, а договірного списання коштів в рахунок виконання зобов'язання покупця за Попереднім договором не здійснено.

Згідно з п. 6.8.2 Попереднього договору, пунктів 2.2, 2.3, 2.4 Договору поруки у разі невиконання покупцем (позивачем) зобов'язання перед продавцем (відповідачем) у встановлений строк та в день виникнення у продавця права на договірне списання коштів з рахунків поручителя зобов'язання вважається частково виконаним та припиненим за домовленістю сторін відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України в частині, що дорівнює сумі грошових коштів на рахунках поручителя в банківській установі продавця. Право на договірне списання коштів з рахунків поручителя в рахунок виконання зобов'язання виникає у продавця в день, коли зобов'язання повинно бути виконане відповідно до Попереднього договору та є невиконаним.

Враховуючи, що принцип свободи договору є одним з основних принципів зобов'язальних правовідносин, сторони вправі припинити існуюче між ними зобов'язання за домовленістю. Укласти договір про припинення зобов'язання сторони можуть як до початку виконання зобов'язання, так і в процесі його виконання. Предметом домовленості може бути будь-які дії сторін.

В Попередньому договорі та Договорі поруки сторони домовились, що у разі невиконання покупцем зобов'язання перед продавцем у встановлений строк та в день виникнення у продавця права на договірне списання коштів з рахунків поручителя відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Договору поруки, зобов'язання вважається частково виконаним та припиненим за домовленістю сторін відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України для припинення зобов'язання за домовленістю сторін не має правового значення та обставина, що відповідач не скористався правом на договірне списання коштів з рахунку поручителя компанії "Істерн Секьюрітіз Інк". Кошти на рахунку "Істерн Секьюрітіз Інк" в сумі 1 970 000 євро належать відповідачу в рахунок виконання Попереднього договору.

Київським апеляційним адміністративним судом встановлені обставини, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 349/БТ відповідач не має права здійснювати відчуження будівель і споруд без погодження з Національним банком України.

Постанова Правління Національного банку України від 12.06.2014 № 349/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до категорії проблемних" діяла до моменту запровадження в Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" тимчасової адміністрації відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.09.2014 № 545 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до категорії неплатоспроможних". Таким чином, заборона на відчуження будівель без погодження з Національним банком України діяла з 12.06.2014 по 03.09.2014, тобто у період, який не стосується ані укладення Попереднього договору, ані укладення основних договорів купівлі-продажу нерухомості, які є предметом спору у цій справі.

Крім вказаного, нерухоме майно, яке є предметом Основних договорів, які сторони зобов'язалися укласти відповідно до Попереднього договору, станом на день укладення Попереднього договору було предметом іпотеки за Договором іпотеки № 151119Z24 від 27.10.14. та Договором іпотеки № 151119Z25 від 27.10.14., укладених між третьою особою та відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань ВАТ "Укрпідшипник" перед третьою особою за кредитним договором.

Правовідносини, що є предметом розгляду в даній справі, виникли на підставі Попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, що був укладений між позивачем та відповідачем 07.05.2014.

Постановою Правління Національного банку України від 02.09.14. № 545 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.09.2014 № 79 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", згідно з яким з 03.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк". Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 03.09.2014 по 03.12.2014.

Згідно з постановою Правління Національного банку України від 23.12.2014 № 838 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014 № 158 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк".

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що правовідносини, щодо яких розглядається спір, виникли між сторонами до запровадження в Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" тимчасової адміністрації, провадження по справі було порушено під час тимчасової адміністрації, а з 24.12.2014 розпочато процедуру ліквідації.

Процедура ліквідації банку регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

Пунктом 2 статті 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Таким чином, з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку відповідне майно по суті втрачає властивості майна, правовий режим якого регулюється спеціальними нормами законодавства про іпотеку, і не може розглядатися як таке, на яке розповсюджуються умови іпотечних договорів. Стосовно його майна діє правовий режим щодо розпорядження, реалізації, скасування обтяжень та обмежень на розпорядження тощо, встановлений нормами Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 46 Закону втрачають чинність не тільки публічні обтяження, а також будь-які обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку.

А тому, положення щодо втрати чинності обмеженнями на розпорядження майном банку стосується не тільки публічних обтяжень, а і будь-яких обмежень на розпорядження майном. До таких обмежень на розпорядження належать обмеження, встановлені іпотечними договорами та Законом України "Про іпотеку".

Враховуючи викладене, з дня призначення уповноваженої особи на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", а саме з 24.12.2014, втратили чинність обмеження на розпорядження майном, які виникли в зв'язку з обтяженням майна іпотекою.

Згідно з статтями 9, 12 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки. Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 26 червня 2013 року Верховного суду України № 6-58цс13, та постанові від 31.05.2011 по справі № 16/273д/10 Вищого господарського суду України щодо застосування статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку" під час проведення ліквідаційної процедури юридичної особи. Така правова позиція полягає в тому, що норми законодавства, яке регулює проведення ліквідаційної процедури мають пріоритет над законодавством про заставу та іпотеку, а тому норми ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку" в частині отримання згоди іпотекодержателя під час реалізації майна в ліквідаційній процедурі не підлягають застосуванню, оскільки з визнанням боржника банкрутом всі без виключення обтяження його майна скасовуються за законом незалежно від будь-яких обставин. Положеннями Закону, яким регулюється ліквідаційна процедура неплатоспроможної особи не передбачено згоди іпотекодержателя на відчуження предмета іпотеки за договором, що укладається під час ліквідаційної процедури боржника, яка здійснюється в межах справи про банкрутство.

Крім того, відповідно до абзацу 5 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів. Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 593 Цивільного кодексу України у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Оскільки норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними та мають пріоритет перед іншим законодавством у регулюванні правовідносин ліквідації банків, а з дня призначення уповноваженої особи на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк" втратили чинність обмеження на розпорядження майном, які виникли в зв'язку з обтяженням майна іпотекою, то підлягає скасуванню також і державна реєстрація обтяження майна, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки № 151119724 від 27.10.2014 та Договором іпотеки № 151119225 від 27.10.2014.

Згідно з частиною 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

Таким чином, нерухоме майно, яке є предметом основних договорів купівлі-продажу, включене до ліквідаційної маси банку, а кошти від його реалізації направляються на погашення вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, що ліквідується.

Враховуючи викладене, немає необхідності отримання згоди іпотекодержателя ПАТ "Укрексімбанк" на відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки № 151119Z24 від 27.10.2014. та Договором іпотеки № 151119Z25 від 27.10.2014.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2015 у справі № 910/20829/14 було встановлено, що лист Публічного акціонерного товариства "Державний експертно-імпортний банк України" від 21.07.2014 № 193-01/4630, який адресований голові правління Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Актив-Банк", зазначено про те, що третьою особою прийнято рішення про надання відповідачу згоди на відчуження на користь позивача нерухомого майна (нежилі приміщення (літ. А), площею 3 904,90 кв.м. та підземний паркінг (літ. А) площею 409,60 кв.м., 2-кімнатна квартира №1 загальною площею 194,20 кв.м., житловою площею 110,70 кв.м., та 2-кімнанта квартира №2 загальною площею 186,5 кв.м. житловою площею 84,80 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, за ринковою вартість, але не нижче заставної вартості зазначеного майна, без припинення обтяження даного майна іпотекою, що виникає з іпотечних договорів від 27.01.10. № 151110Z24 та від 27.01.10. № 151110Z25, укладених з метою забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ "Укрпідшипник" перед АТ "Укрексімбанк" за кредитним договором від 22.11.06. № 151108К134. При цьому в листі вказано, що вчинення вищезазначених правочинів потребує попереднього погодження з Національним банком України та зумовлюється тим, що майнові права за Кредитним договором оформлені в заставу Національного банку України.

Таким чином, іпотекодержатель надав згоду на відчуження нерухомого майна.

Посилання третьої особи на те, що укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна вимагає попереднього погодження Національного банку України, оскільки майнові права за кредитним договором, який забезпечується іпотекою за Договорами іпотеки, передані в заставу Національному банку України, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статтей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною 3 статті 640 ЦК України передбачено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ч. 1 ст. 657 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 220 ЦК України суд може визнати дійсним лише такий правочин, який було укладено.

Згідно з статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ст. 187 ГК України).

Особа, права якої порушені не укладенням договору має право звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК шляхом визнання договору укладеним.

Згідно з статтею 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні договору, в резолютивній частині у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" господарські суди повинні зазначати: у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, - рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору; у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Статтею 187 Господарського кодексу передбачено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання укладеними та дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна № 1, № 2, № 3, № 4 в редакції, викладеній позивачем, є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Заперечення скаржників з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційних скаргах не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційних скарг колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Актив-Банк" та Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі № 910/21911/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/21911/14 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Р.В. Федорчук

Ю.Б. Михальська