ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. Справа № 917/2633/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, за довіреністю № 27 від 11 січня 2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 11 від 06 січня 2016 року;

першої третьої особи - ОСОБА_3, за довіреністю № 1088 від 01 червня 2016 року;

другої третьої особи - ОСОБА_4, за довіреністю № Л16/01-163 від 01 червня 2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. 1377 П/1-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2016 року у справі № 917/2633/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО Лідер", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство", м. Полтава

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Державна фітосанітарна інспекція України в Полтавській області, м. Полтава

2. Державна установа "Полтавська обласна фітосанітарна лабораторія", м. Полтава

про стягнення збитків у розмірі 704532,31 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО Лідер", звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство", суми збитків у розмірі 704532,31 грн. у зв'язку з порушенням останнім своїх господарських зобов'язань по договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №П-50/09 від 03 вересня 2014 року в частині (видачі) відвантаження товару неналежної якості.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2016 року у справі № 917/2633/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетя Н.Г., суддя Іванко Л.А., суддя Бунякіна Г.І.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2016 року у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції надав висновки, які не відповідають обставинам справи, не правильно визначив характер спірних правовідносин та невірно застосував як норми матеріального, так і норми процесуального законодавства, що призвело до прийняття помилкового рішення. Вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами розмір збитків, які складаються зі сплати ПДВ при ввозі товару на митну територію України в режимі реімпорту, витрат, пов’язаних з оплатою транспортних послуг при перевезенні товару (8 вагонів) та витрат транспортних послуг при поверненні та переадресації товару (8 вагонів), протиправність поведінки відповідача – зернового складу, вина заподіювача шкоди та причинний зв'язок між такою поведінкою відповідача та настання шкоди у позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Полтавське хлібоприймальне підприємство" зазначає, що подана позивачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, позивачем не було доведено винних дій відповідача, внаслідок чого у позивача виникли збитки, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі обставини справи, вірно застосовані, як норми матеріального, так і норми процесуального права, в повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№ 5550 від31.05.2016 р.).

Представники третіх осіб відзиви на апеляційну скаргу не надали, у призначеному судовому засіданні просили рішення Господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2016 року у справі № 917/2633/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача – без задоволення.

Представником позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із неможливістю бути присутнім в даному судовому засіданні представника позивача ОСОБА_5

Колегія суддів відхиляє дане клопотання виходячи з того, що позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач представництво у судове засідання забезпечив, до суду з’явився уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО Лідер" за довіреністю ОСОБА_1, а тому сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав, у зв’язку з чим підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів справи, 03.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО Лідер"(Поклажодавець) та Приватним акціонерним товариством "Полтавське хлібоприймальне підприємство" (Зерновий склад) укладений договір складського зберігання №50/09, за умовами якого Зерновий склад за період з 21.05.2015 року по 28.05.2015 рік прийняв на відповідальне зберігання від Поклажодавця зерно кукурудзи 3 класу в загальній кількості 1060880 кг ( ОСОБА_6) (т. 1 а.с. 16-21) .

На підставі п. 2.7. Договору ОСОБА_6 прийнятий відповідачем на Карлівський дільниці Приватного акціонерного товариства "Полтавське хлібоприймальне підприємство" - Полтавська обл., м. Карлівка, вул. Заводська, 1а.

Згідно актів приймання передачі № 153 від 27.05.2015 року, № 157 від 28.05.2015 року та № 154 від 28.05.2015 року, підписаних на скріплених печатками Продавця, Покупця та Зерновим складом, ОСОБА_6 переданий на склад відповідача, право власності на ОСОБА_6 передається Покупцю однозначно з підписанням даних актів (т. 1, а.с. 22-24).

Відповідно до складський квитанцій №1079 від 28.05.2015 року, № 1083 від 28.05.2015 року, № 1086 від 28.05.2015 року відповідачем прийнято на зберігання на особовий рахунок Поклажодавця ОСОБА_6 у загальній кількості 1060 тон 880 кг. (т. 1 а.с. 25-27).

Згідно карток аналізу зерна № 163 від 28.05.2015 року, № 160 від 27.05.2015 року та № 161 від 27.05.2015 року ОСОБА_6 на Зерновому складі було передано за показниками якості, що відповідають базисним нормам показників якості для кукурудзи 3 класу (фуражна) у відповідності до вимог ДСТУ 4525:2006, зокрема в частині “Шкідлива домішка - нуль процентів”; Зараженість не виявлено” (т. 1 а.с. 28-30).

З 17.06.2015 року по 19.06.2015 рік Зерновий склад за заявкою Поклажодавця відвантажив ОСОБА_6 в кількості 979700 кг.

ОСОБА_6 відбувалась шляхом його відвантаження на Зерновому складі на залізничний транспорт.

Транспортування ОСОБА_6 здійснювалось залізничним транспортом на підставі договору транспортного експедирування № 47/14 від 16.10.2014 року та додатку до нього № 21 від 28.05.2015 року, укладеного між позивачем та ПП “АТЛАНТА АГРО” (т.1 а.с. 80-87).

Вартість послуг експедитора (ПП “АТЛАНТА АГРО”) з відправки одного вагону з урахуванням ПДВ -20% складала 9460,10 грн., згідно актів виконаних робіт № 30 від 18.06.2015 року та № 31 від 19.06.2015 року. Згідно актів виконаних робіт № 30/э від 18.06.2015 року та № 31/э від 19.06.2015 року вартість залізничного тарифу та митного збору з відправки одного вагону з урахуванням ПДВ -20% складала 9460,10 грн.

Загальна вартість відправлення одного вагону за маршрутом зі ст. Хоробичи складала 19514,00 грн.

Відвантажений ОСОБА_6 перевозився у пункт призначення з пункту ст. Карлівка до ст. Хоробичи на виконання зовнішньоекономічного контракту № 12/5 від 12.05.2015 з резидентом Республіки Беларусь ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 31).

Експедитором за дорученням Позивача отримано у Державній фітосанітарній інспекції Полтавської області фітосанітарні сертифікати: № 75/16-046/ВХ-548737 від 17.06.2015 року (вагон 95794376), № 75/16-046/ВХ-548744 від 17.06.2015 року (вагон 95756938), № 75/16-046/ВХ-548738 від 17.06.2015 року (вагон 95528659), № 75/16-046/ВХ-548739 від 17.06.2015 року (вагон 95618716), № 75/16-046/ВХ-548740 від 19.06.2015 року (вагон 95528212), №75/16-046/ВХ-548741 від 17.06.2015 року (вагон 95794319), № 75/16-046/ВХ-548743 від 17.06.2015 року (вагон 95678348), №75/16-046/ВХ-548742 від 17.06.2015 року (вагон 95379186), № 75/16-046/ВХ-548753 від 19.06.2015 року (вагон 95529020), 75/16-046/ВХ-548750 від 19.06.2015 року (вагон 95324018), № 75/16-046/ВХ-548752 від 19.06.2015 року (вагон 95380135), № 75/16-046/ВХ-548749 від 19.06.2015 року (вагон 95680039), №75/16-046/ВХ-548754 від 19.06.2015 року (вагон 95679122), № 75/16-046/ВХ-548755 від 19.06.2015 року (вагон 95395059).

Згідно отриманих сертифікатів, рослини (кукурудза) перевірена та/або пройшла експертизу у відповідності до необхідних офіційних процедур і вважаються вільними від шкідливих організмів, що є карантинними для країни-імпортера, та відповідають діючим фітосанітарним вимогам країни – імпортера, включаючи і регульовані не карантинні шкідливі організми (т. 1 а.с. 96-110).

Відбір проб для аналізу та видача сертифікатів здійснювались державним інспектором Державної фітосанітарної інспекції Полтавської області на підставі висновків фітосаніторної експертизи, що проводилась Державною установою “Полтавська обласна фітосанітарна лабораторія”.

З актів розкриття вагонів № № 851,852,855,856,857,858,859,860 від 21.06.2015 року; Ж№ 911,912,913,914,915,916 від 24.06.2015 року, № 917 від 25.06.2015 року вбачається, що у період часу з 20.06.2015 року по 25.06.2015 рік вагони зупинені на ст. Гомель Білоруської залізничної дороги для здійснення фітосанітарного контролю по відношенню підкарантинної продукції, у зв'язку з чим для відбору проб здійснено розкриття вагонів (т.1, а.с. 111-125).

Згідно актів карантинного фітосанітарного контролю (надзору) №№ 03/23-15/0942 - 03/23-15/0949 від 22.06.2015 року, №№ 03/23-150998 - 03/23-15/1001 від 25.06.2015 року; 03/23-15/1017 від 26.06.2015 року за результатами проведення відповідного контролю виявлено карантинний об'єкт - амброзія полинолиста, що також підтверджується свідоцтвами про проведення карантинної експертизи № 192-и від 22.06.2015 року, №196-и від 25.06.2015 року, № 198-и від 26.06.2015 року (т. 1 а.с 126-128, 129-140). На підставі цих актів та свідоцтв, ОСОБА_6 підлягав поверненню Постачальнику (позивачу).

У відповідності до актів загальної форми № 700 П від 22.06.2015 року, № 710 від 25.06.2015 року, № 731 П від 26.06.2015 року, та актів повернення № 03/23-15-0060 - №03/23-15-067 від 22.06.2015 року, № 03/23-15-0068 - 03/23-15-0073 від 25.06.2015 року, № 03/23-15-0074 від 26.06.2015 року ОСОБА_6 у складі 15 вагонів був повернутий Вантажовідправнику до станції відправлення Карлівка (т.1 а.с.141-155).

З метою проведення огляду транспорту та ОСОБА_6, проведення контрольного визначення якості, експертизи (ідентифікації) ОСОБА_6 та здійснення митного контролю на території Карлівської дільниці відповідача було створено тимчасову зону митного контролю на строк до 10.08.2015 року.

За результатами досліджень залізничних вагонів-зерновозів з зерном кукурудзи надані експертні висновки № В-3059 від 01.07.2015 року та № В-3135 від 04.07.2015 року, згідно яких встановлено, що надана на дослідження партія ОСОБА_6, є партією ОСОБА_6, обсягами 524 800 кг та 454 900 кг, є партією, яка раніше експортувалась до Республіки Беларусь (т. 1 а.с. 157-158).

Полтавською обласною фітосанітарною лабораторією надані висновки фітосанітарної експертизи № ФЛ 16/003725-В від 04.07.2015 року та № ФЛ 16/000571-1 від 04.07.2015 року (т.1 а.с. 159-160), а ТОВ “ПРО КОНТРОЛ ЛТД” видані сертифікати якості за результатами дослідження сюрвеєра № РС1400100029, № РС1400100030, № РС1400100031, № РС1400100032, № РС1400100033, № РС1400100034, № РС1400100035, № РС1400100036, № РС1400100037, № РС1400100038, № РС1400100039, № РС1400100040, № РС1400100041, № РС1400100042, № РС1400100043 стосовно наявності в ОСОБА_6 карантинного об'єкта - амброзії полинолистої (т. 1 а.с. 161-174).

За результатами проведеної фітосанітарної експертизи було виявлено (підтверджено) зараженість ОСОБА_6 карантинним об'єктом, що не допускається умовами зовнішньоекономічного контракту та карантинними нормами, що перешкоджає виконанню контракту за партією ОСОБА_6, що була відвантажена на вагони 95528659, 95528212, 95678348, 95379186, 95324018, 95380135, 95679122, 95620357.

Позивач зазначає, що Зерновий склад порушив свої господарські зобов’язання та встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності в частині відвантаження товару належної якості, в зв’язку з чим просить стягнути з відповідача збитки: витрати пов’язані зі сплатою ПДВ при ввозі товару на митну територію України в розмірі 368572,31 грн.; витрати пов’язані з оплатою транспортних послуг при перевезенні товару (8 вагонів) за маршрутом зі ст. Карлівка до ст. Хоробичі у розмірі 156112,00 грн; витрати з оплатою транспортних послуг при поверненні та переадресації товару (8 вагонів) у сумі 179848,00 грн.

Місцевий господарський суд, керуючись положеннями статей 22, 611, 623 Цивільного кодексу України, вимогами статей 224, 225 Господарського кодексу України, встановив відсутність з боку відповідача порушень умов договору щодо відвантаження зерна належної якості, а відтак позивачем не доведено, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, відсутній причинний зв'язок між його діями та заподіянням шкоди, у зв’язку з чим відмовив в позові.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як передбачено ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому розмір збитків (шкоди) має довести сторона, яка їх зазнала, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів цивільного правопорушення звільняє заподіювача шкоди від відповідальності.

Предметом спору у справі є питання наявності підстав покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків, завданих позивачу внаслідок виявлення в зерні кукурудзи карантинним об’єктом – амброзією полонолистою.

Так, позивач зазначає, що відповідач порушив свої договірні зобов’язання за договором № П-50/09 складського зберігання сільськогосподарської продукції щодо здійснення господарської діяльності в частині видачі ОСОБА_6 неналежної якості, а саме: зараження карантинним об'єктом - амброзією полонолистою.

Статтею 32 Закону “Про зерно та ринок зерна в Україні” передбачено, що Зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Згідно статті 24 цього Закону передбачено, що власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з дотриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних Зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.

В статті 43 Закону зазначено, якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

З наданих складських квитанцій №1083 від 28.05.2015 року, №1079 від 17.05.2015 року, №1086 від 28.05. 2015 року, копії актів приймання-передачі №153 від 27.05. 2015 року, №157 та 157 від 18.05. 2015 року, копії карток аналізу зерна №160 від 27.05. 2015 року, №161 та 163 від 28.05. 2015 року свідчить, що Зерновий склад прийняв від позивача кукурудзу належної якості.

Вимоги щодо якості зерна кукурудзи встановлюються ДСТУ 4525:2006 (зі змінами та доповненнями).

Згідно п. 3.1 ДСТУ 4525:2006 засміченість зерна – це домішки органічного й неорганічного походження, що підлягають видаленню із зерна кукурудзи у разі його використання за цільовою призначеністю. Домішки поділяються на зернову і смітну. До смітної домішки відносять: мінеральну домішку, органічну домішку, шкідливу домішку та зіпсоване зерно. Згідно п. 3.1.2.3 ДСТУ 4525:2006 шкідлива домішка – домішка рослинного походження, шкідлива для здоров’я людини і тварини.

Пунктом 5.1 ДСТУ 4525:2006 (зі змінами та доповненнями) визначено перелік шкідливих домішок та згідно якого перевірка зерна на наявність такої шкідливої домішки як “амброзія” не проводиться.

Таким чином, зерновий склад не повинен визначати зараженість зерна амброзією та віднесення її до шкідливої домішки.

Слід зазначити, що амброзія віднесена до категорії «Карантинні організми», згідно наказу Міністерства Аграрної політики України від 04.08.2007 року №467.

Статтею 9 Закону України «Про карантин рослин» визначено, що організація здійснення державного контролю з карантину рослин покладаються на Головного державного фітосанітарного інспектора України, головних державних фітосанітарних інспекторів в АРК, областях, їх заступників і державних фітосанітарних інспекторів.

За положеннями Закону України «Про карантин рослин», амброзія є об’єктом регулювання цього Закону

В статті 29 цього Закону зазначено, що об’єкти регулювання (в т.ч. амброзія) переміщуються територією України за наявності карантинного сертифікату у випадках: вивезення\ввезення об’єктів регулювання у карантинну зону; транспортування імпортованих об’єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувались, розділялися на частини, змішувались з іншими вантажами.

Карантинний сертифікат видається державним фітосанітарним інспектором не раніше, ніж за 14 діб до дати переміщення об’єктів регулювання територією України на підставі проведених фітосанітарних процедур. Карантинний сертифікат видається державним фітосанітарним інспектором у разі відсутності підстав для відмови, передбачених цією статтею.

Таким чином, лабораторія Зернового складу не може визначати наявність або відсутність карантинних організмів у партії зерна, а такими повноваженнями наділені вищезазначені державі органи.

В пункті 5.6 договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №П-50/09 від 03.09.2014 року зазначено, що якість продукції, яка повертається Поклажодавцю зі зберігання визначається лабораторією Зернового складу та зазначається у посвідченні про якість зерна. Документи, пов'язані з відвантаженням продукції (в т. ч. карантинні сертифікати, ветеринарні свідоцтва та інші) оформляються Поклажодавцем самостійно за власний рахунок. Зерновий склад не несе відповідальності за не оформлення\неналежне оформлення необхідних документів. Сертифікати якості, карантинні сертифікати, ветеринарні свідоцтва та інші документи, пов'язані з відвантаженням Продукції, оформлюються Поклажодавцем самостійно.

Доказів того, що якісні характеристики відвантаженої кукурудзи відповідали ДСТУ 4525:2006 не погіршувались у порівнянні з показниками, визначеними на момент передачі зерна на зберігання, позивачем не надано. Відповідні претензії в матеріалах справи відсутні.

За умовами п. 5.10 договору складського зберігання сільськогосподарської продукції у разі відсутності претензії (заяви) поклажодавця, вважається, що Зерновий склад повернув продукцію відповідно до умов договору, після чого будь-які претензії щодо якості чи кількості переданої продукції Зерновим складом не приймаються.

З урахуванням вищенаведеного, порушення відповідачем умов договору щодо відвантаження зерна належної якості не встановлено.

Також, позивач посилається на те, що фітосанітарна експертиза вантажу при відвантаженні із зернового складу проводилась Державною фітосантарною інспекцією Полтавської області, за наслідками якої Інспекцією видані відповідні фітосанітарні сертифікати, якими підтверджено відсутність карантинних організмів у зерні, що відвантажується з території Зернового складу.

Як повідомив представник відповідача у судовому засіданні, Зерновий склад не приймав участь у проведенні фітосанітарної експертизи, оскільки не уповноважений здійснювати такий нагляд та проводити відповідні перевірки.

Як зазначалось вище, у відповідності до діючого законодавства та умов договору сторін від 03.09.2014 року відповідач не відноситься до уповноважених осіб, які мають право оформляти та видавати фітосанітарні сертифікати, а тому і не може відповідати за результати, які зазначені у цих сертифікатах, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

До того ж, з матеріалів справи свідчить, що позивач не скористався правом на оскарження, у визначені законодавством терміни та порядку, результатів фітосанітарної експертизи.

Крім того, слід зазначити, що представники позивача були присутніми при відвантаженні товару зі складу, приймали участь в огляді кукурудзи, але сумніви щодо якості зерна не заявляли, додаткові обстеження не проводили, хоча не були обмежені в цьому праві, а тому посилання на порушення відповідачем умов договору не є обґрунтованими.

Щодо повторного відправлення вагонів до Республіки Білорусь слід зазначити, що згідно ОСОБА_1 карантинного фітосанітарного контролю на станції Гомель, зараження зерна виявлено в усіх 15 вагонах. Однак, в подальшому, за результатами проведення фітосанітарної експертизи на території України було виявлено зараженість у 8 вагонах. Інші 7 вагонів були знову відправлені до Республіки Білорусь та ввезені на її територію без будь - яких зауважень.

Рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Факт того, що при первісному огляді інспекторами Республіки Білорусь були виявлені в зерні кукурудзи карантинні організми (амброзію), а при повторному – не виявлено, може свідчити про наявність помилок в результатах досліджень, а відсутність оскаржень з боку позивача результатів експертиз також свідчить про недоведеність його вимог до відповідача.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання позивача на неможливість виконання ним зобов’язань зовнішньоекономічного з Республікою Білорусь в результаті неналежного виконання ним своїх договірних зобов’язань та покладення відповідальності на відповідача, оскільки вказані обставини не знаходяться у причинному зв’язку із зобов’язаннями по договору, укладеному з відповідачем.

Відповідач не є стороною у зовнішньоекономічному контракті, а тому невиконання умов цього контракту позивачем не може бути підставою для стягнення збитків з відповідача.

Місцевим господарським судом дана належна оцінка зовнішньоекономічному контракту №12/5 від 12.05.2015 року (т. 1 а.с.31) та вірно зазначено, що згідно правил ІНКОТЕРМС 2000 всі витрати по виконанню вказаного зовнішньоекономічного контракту з моменту отримання товару від відповідача до поставки його до кордону України - Республіка Білорусь покладаються на позивача.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях та підлягають оцінці у їх сукупності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача та не доведений безпосередній причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням шкоди.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків, викладених в рішенні суду від 25 квітня 2016 року у цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2016 року у справі № 917/2633/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 07.06.2016 р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Хачатрян В.С.