ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Справа № 912/3655/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоградна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2016у справі№ 912/3655/14 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомКвартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровограддо Лісівської селищної радипростягнення 104051,18 грн за участю представників:позивачане з`явилисьвідповідачане з`явились

ВСТАНОВИВ:

23.10.2014 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Кіровоград звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з Лісівської селищної ради збитків у сумі 281949 грн, завданих Квартирно-експлуатаційному відділу міста Кіровоград через не затвердження селищною радою рентабельного тарифу на надані послуги водопостачання за період з 01.01.2011 по 01.06.2013 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.12.2014) відповідно до вимог статей 11, 526, 623 Цивільного кодексу України, частини третьої та четвертої статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідач заперечив проти заявленого позову, вказавши, що не наділений господарською компетенцією і на даний час господарські взаємовідносини між позивачем та відповідачем відсутні.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.02.2015 (судді: Макаренко Т.В. - головуючий, Коваленко Н.М., Колодій С.Б.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 (судді Чимбар Л.О. головуючий, Чоха Л.В. Антонік С.Г.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.02.2015 залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій Квартирно-експлуатаційний відділ міста Кіровоград подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин справи, оскільки суд не взяв до уваги докази завдання збитків позивачу; суд апеляційної інстанції порушив приписи статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України та не врахував вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та відсутності у її переліку такої послуги, як судова експертиза; апеляційний суд, залишаючи без змін рішення місцевого суду з підстав недоведеності суми завданих збитків, не врахував відмову у задоволенні клопотання позивача щодо надання відстрочки на проведення оплати експертизи та залучення третьої особи Міністерства оборони України, як головного розпорядника бюджетних коштів позивача; вимоги позивача ґрунтуються на приписах статей 11, 526, 623 Цивільного кодексу України, частини третьої та четвертої статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позивач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника, при цьому надіслав клопотання про розгляд касаційної скарги без його участі, у якому повністю підтримав доводи та вимоги касаційної скарги.

Представник відповідача також не скористався передбаченим процесуальним правом на участь у судовому засіданні та правом надання відзиву на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград, який діє на підставі "Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград" затвердженого наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 15.04.2013 № 61. Згідно з вказаним Положенням на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград покладається забезпечення військових частин комунальними послугами, у т.ч. водопостачання. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кіровоград здійснює господарську діяльність по наданню послуг водопостачання військовій частині № 0981 та с. Лісове Олександрівського району Кіровоградської області, добуваючи воду з артезіанської свердловини на підставі свідоцтва про реєстрацію КЕВ м. Кіровоград, як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах № 157 від 13.07.2010.

Рішенням Олександрівської районної ради від 18.12.2007 "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання та водопостачання для населення військового містечка "Кіровоград-25" визначено виконавцем з надання послуг теплопостачання та водовідведення для населення військового містечка "Кіровоград-25".

Споживачі мешканці села Лісове - в період з 01.01.2011 по 01.06.2013 сплачували за спожиті послуги водопостачання за тарифом 1,27 грн за 1 м 3, встановлений рішенням Олександрівської районної ради від 18.12.2007 "Про затвердження тарифів на послуги теплопостачання та водопостачання для населення військового містечка "Кіровоград-25". Надання послуг по водопостачанню саме за вказаним тарифом підтверджується договорами про надання послуг з водопостачання № 63 від 01.01.2010 та № 6/а від 01.01.2013, які укладені позивачем (водопостачальна організація) та Комунальним підприємством "Лісове" Лісівської селищної ради.

Протягом 2011-2013 років позивач неодноразово звертався до Лісівської селищної ради з пропозицією затвердити новий розмір тарифів на послуги водопостачання, натомість докази вирішення судового спору щодо затвердження відповідачем нових розмірів тарифів відсутні.

За змістом акта Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області № 08-09/196 від 01.08.2013, складеного під час ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Кіровоград за період з 01.01.2011 по 01.06.2013, позивачу завдано збитки нерентабельністю тарифів, затверджених рішенням Олександрійської районної ради, які не включили витрати позивача на видобування та транспортування води (в 2011 - 2 грн. 43,5 коп, в 2012 - 3 грн. 33 коп., в 2013 - 4 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ на видобування та постачання 1 м. куб води). Розмір збитків позивач визначив відповідно до розрахунку вартості послуг з централізованого водопостачання для споживачів селища Лісове Олександрівського району Кіровоградської області за 2011 рік та даних Аудиторського звіту про результати внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Кіровоград за період з 01.01.2010 по 31.10.2012, складеного Територіальним Південним Управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що, позовні вимоги ґрунтуються на положеннях законодавства, які регулюють договірні відносини, доказів існування яких з відповідачем позивач не надав; також відповідач не надав доказів на підтвердження виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати шкоду, заподіяну неправомірними діями чи бездіяльністю саме відповідача.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про недоведеність розміру заподіяних збитків, враховуючи, що призначена судом експертиза не була проведена через невиконання позивачем ухвали суду щодо оплати експертизи.

Судова колегія зазначає, що за положеннями статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладено обов`язок доведення належними та допустимими доказами обставин, на які вони посилаються у підтвердження своїх вимог та заперечень.

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України, статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Частиною третьою та четвертою статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції станом на час спірних правовідносин) визначено, що органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання). У разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов`язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Таким чином, виникнення у органу місцевого самоврядування обов`язку відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг прямо передбачено положеннями законодавства, яке регулює господарську діяльність.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доводів та доказів позивача, що відповідач (Лісівська селищна рада) приймав рішення про встановлення ним тарифів на житлово-комунальні послуги, які надає позивач, як підстави для виникнення обов`язку, передбаченого статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Щодо доводів позивача про завдання йому збитків внаслідок бездіяльності відповідача, який на протязі спірного періоду не затверджував рентабельний тариф на послуги водопостачання, судова колегія відзначає, що згідно зі статтею 77 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом; спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Для застосування наведеного вище заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача складу правопорушення (неправомірної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між поведінкою та шкодою).

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що для визначення такої істотної обставини даної справи, як розмір заподіяної шкоди через не прийняття економічно обґрунтованих тарифів, необхідні спеціальні знання, у зв`язку з чим призначив судову експертизу; судову експертизу не проведено через невиконання позивачем ухвали суду щодо оплати виставленого експертною установою рахунку.

Посилаючись на неможливість здійснити оплату рахунку за проведення судової експертизи відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", позивач не врахував, що предметом оплати є судові витрати відповідно до статей 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України та статті 15 Закону України "Про судову експертизу".

Оскільки за статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а в клопотанні про відстрочення оплати судової експертизи позивач не навів доводів та доказів щодо підтвердження можливості сплатити в подальшому вартість експертизи до прийняття рішення у справі, порушень процесуального законодавства у діях суду апеляційної інстанції не вбачається. Також позивач не довів, що прийняття рішення у даній справі впливає на права Міністерства оборони України, як суб`єкта цивільних правовідносин.

Судова колегія відзначає, що позивач помилково об`єднав у позовній заяві дві різні підстави своїх позовних вимог (відшкодування різниці між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами в силу спеціального припису закону та відшкодування шкоди, заподіяної неправомірною бездіяльністю відповідача). Суди попередніх інстанцій вірно з`ясували зміст правовідносин між позивачем та відповідачем та мотивовано відхилили усі наведені відповідачем підстави позову.

Посилаючись на висновок контролюючого органу, як доказу в підтвердження розміру заподіяної шкоди, позивач залишив поза увагою, що охоплений перевіркою період та період існування обставин, якими мотивується бездіяльність відповідача, не є тотожними, відтак, суд апеляційної інстанції вірно визначив докази, необхідні для встановлення істотних обставин у даній справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій відповідно до положень статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об`єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, проаналізували належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов`язань сторін відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства, надали оцінку наявним у справі доказам, дійшли законних та обґрунтованих висновків за наслідками розгляду позову та апеляційної скарги; підстав для скасування рішення господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування постанови та рішення з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Кіровоград залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 у справі № 912/3655 Господарського суду Кіровоградської області та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.02.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова