Справа № 755/14110/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2016 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.

при секретарі Бабченко Ю. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_2 про захист авторських прав та стягнення компенсації,

в с т а н о в и в:

В липні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 про захист авторських прав та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав, посилаючись на те, що 10.07.2015 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в ТЦ «Метрополіс», господарську діяльність в якому здійснює відповідач, представником позивача зафіксовано факти публічного показу та розповсюдження наступних товарів: картина під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», що є видозміненою репродукцією (копією) картини позивача під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2»; картина під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», що є видозміненою репродукцією (копією) картини позивача під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3». Факт продажу зазначеного товару підтверджується товарним чеком від 10.07.2015 року, товарним чеком № МЕТ00003522 від 10.07.2015 року, квитанцією з банківського терміналу № 1836, а також відео фіксацією порушення авторського права. Позивач не надавала дозволу на використання своїх творів образотворчого мистецтва. Тому просить стягнути з відповідача компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат за кожний товар, встановлених законом на час ухвалення рішення у справі, замість відшкодування збитків та стягнення доходу, що становить на дату звернення до суду - 48720 грн. та судові витрати.

В подальшому представником позивача були збільшені позовні вимоги, відповідно до зростання розміру мінімальної заробітної плати просить стягнути суму компенсації у розмірі 55120 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, оскільки примірники, які зазначає позивач, не являються контрафактними та створені іншою особою - ОСОБА_2, а тому не вбачає порушення прав ОСОБА_1 Також зазначає, що надані докази: чеки, відеозапис, не являються допустимими.

Третя особа в судове зсідання не з`явилась, про день ,час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач своєю творчою працею у 2008 році створила твір образотворчого мистецтва - картину «ІНФОРМАЦІЯ_2», та у 2009 році картину «ІНФОРМАЦІЯ_3». Її авторство підтверджується підписом на оригіналі примірнику твору (а.с.12,13).

10 липня 2015 року в в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в ТЦ «Метрополіс», господарську діяльність в якому здійснює ОСОБА_3 представником позивача була придбана картина під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якості підтвердження зазначеного, надано копію товарного чеку від 10 липня 2015 року № МЕТ00003522 , копію квитанції з банківського терміналу про оплату № 1836 від 10 липня 2014 року (а.с.11).

Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом Право інтелектуальної власності є непорушним.

Відповідно до ст.ст. 435, 437, 438 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Авторське право виникає з моменту створення твору. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу та інші права, серед яких є право на недоторканість твору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; ім'я автора - сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім'я автора; прізвище, ім'я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо. Контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджений з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40, 41 цього закону, з урахуванням передбачених ст.ст. 21-25, 42, 43 цього закону обмежень майнових прав; б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору; г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення; д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав; е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу; є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління; ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права» захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Серед яких - право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» № 5 від 04.06.2010 року встановлено, що Авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об'єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею. Правова охорона поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Відповідно до статті 9 Закону N 3792-XII частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. Таким чином, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними. Передбачена Законом N 3792-XII правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі, наприклад на шахову партію, методи навчання (частина третя статті 8 Закону N 2627-III). Майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону № 3792-XII) (3792-12); шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

У абз. 2, 3 п. 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам роз'яснено, що позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причино-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (ч. 1 ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (ст. ст.614, 1166 ЦК України).

З огляду на наведене, виконання вимог закону при використанні ним об'єкту авторського права зобов'язаний довести відповідач.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що спірні картини були придбані відповідачем на виставці картин «Львівський Вернісаж» в м. Львові у художниці ОСОБА_2, яка запевнила його, що є автором зазначених творів. На підтвердження зазначеного, представником відповідача надана копія візитної карточки художниці та роздруківки з інтернет-магазину «ВЕРНИСАЖ» із зображеннями малюнків ОСОБА_2. Зазначені обставини зумовили впевненість відповідача у тому, що він реалізує саме її картини і жодним чином не ОСОБА_1 Таким чином, обов'язок не порушення авторських чи суміжних прав, в даному випадку позивача, покладається на виробника товару (виробу), який відповідачем не являється.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» встановлено, що судам слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи; шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

Тобто, відповідач, реалізуючи картини «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_4», був запевнений в їх оригінальності, та відомостей про контрафактність продукції не мав.

Згідно до ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Річ, створена (виготовлена) особою, є результатом фізичних, фінансових, інтелектуальних зусиль особи. Тому право власності на таку річ виникає в особи, яка її виготовила, якщо інше не передбачено законом або договором. Зокрема у ст.16 Закону "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором. Автору належить особисте немайнове право на службовий твір.

Зокрема у ст.16 Закону "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором. Автору належить особисте немайнове право на службовий твір.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норм, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильного витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Посилання позивача на той факт, що картини, які реалізовувались відповідачем є видозміненими репродукціями (копіями) її картин є хибним, оскільки саме по собі визначення слова «копія» являє собою точну відповідність оригіналу, а в разі її видозмінності утворюється новий твір, що не підпадає під захист авторських прав ОСОБА_1

В судовому засіданні сторонами не було використано право на заявлення клопотання про призначення експертизи.

Спірні картини, що реалізовувались ФОП ОСОБА_3, не містять зазначення автора, що за наявними доказами в справі не дозволяє встановити їх приналежність ОСОБА_1 як видозмінені репродукції картин та визнати зазначену продукцію контрафактною.

Відеозапис, що був досліджений в судовому засіданні, не підтверджує позицію позивача, з наведених вище обставин.

Враховуючи викладене, картини, які розповсюджувались відповідачем, не є розповсюдженням об'єктів авторського права позивача, а є твором, авторські права на який належать третім особам, які до участі у справі в якості відповідача не залучені.

Таким чином правові підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та покладення на відповідача відповідальності за порушення авторських прав позивача, відсутні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат по сплаті судового збору, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 1, 11, 14, 50, 51, 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ст. ст. 331, 418, 435, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» ст. ст. 10, 57-61, 88, 208 - 209, 212-215, 226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_2 про захист авторських прав та стягнення компенсації відмовити.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його оголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н.О. Яровенко