Ухвала

іменем україни

25 травня 2016 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Закропивного О.В., Мазур Л.М.,

Коротуна В.М., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення коштів, за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Позивачка посилалась на те, що 09 травня 2015 року між нею та відповідачкою було укладено угоду № 005 про надання послуг з прокату весільної сукні «Саrа Міа Michelle», вартість якої становить 7 630 грн. Нею було сплачено завдаток у розмірі 3 800 грн. У зв'язку із необхідністю збільшення чашок корсету весільної сукні вона звернулася до відповідача, однак остання в порушення вимог п. 2 укладеної між ними угоди відмовилася перешити сукню. На неодноразові листи про розірвання угоди та повернення завдатку відповідач не реагувала. Просила суд стягнути з відповідача на її користь подвійний розмір завдатку в сумі 7 600 грн та 300 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07 серпня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 800 грн завдатку, додаткову суму внесеного завдатку у розмірі 3 800 грн, а всього 7 600 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення не відповідають вказаним вимогам.

Судами встановлено, що 09 травня 2011 року між салоном «Нінель» в особі приватного підприємця ОСОБА_4, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 24150170000010921 від 22 квітня 1996 року, (виконавець) та ОСОБА_3 (замовником) укладено угоду № 005 про надання послуг прокату весільної сукні «Саrа Міа Michelle».

Вартість прокату становить 7 630 грн, сплачено аванс у розмірі 3 800 грн.

Виконавець ФОП ОСОБА_4 зобов'язувалася безкоштовно вкоротити, перешити тощо, сукню для замовника ОСОБА_3 і почати ці роботи з дня укладення угоди та завершити до дня забирання сукні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із умов договору прокату, що такий не було виконано відповідачкою.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Згідно зі ст. 787 ЦК України за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб (ч. 1 ст. 788 ЦК України ).

Згідно зі ст. 789 ЦК України плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця.

Згідно з умовами договору, укладеного між сторонами 09 травня 2011 року, відповідачка зобов'язалась підготувати для позивачки весільну сукню для прокату «Саrа Міа Michelle» (повна вартість 10 900 грн, вартість прокату 7 630 грн) на 16 липня 2011 року, а позивачка зобов'язалась оплатити завдаток у день укладення угоди, решту суми вартості прокату зобов'язалась сплатити 14-15 липня 2011 року і забрати сукню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка оплатила завдаток у розмірі 3 800 грн, решту суми вартості прокату не сплатила та сукню не забрала.

Також умовами договору передбачено, що відповідачка зобов'язалась безкоштовно вкоротити, перешити, тощо сукню для позивачки і почати ці роботи з дня укладення угоди і завершити до дня забирання сукні.

Отже, що договір містить елементи договору побутового підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України).

Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій у порушення ст. ст. 212-215, 315 ЦПК України на вказані обставини уваги не звернули та не визначились належним чином з характером спірних правовідносин, не з'ясували, які саме правовідносини виникли між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка відповідно до умов договору сплатила відповідачці грошові кошти в сумі 3 800 грн.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

З огляду на викладене, на відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і відповідно до відшкодування збитків.

При цьому, у разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення його в подвійному розмірі.

Таким чином, вирішуючи справу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на зазначені вимоги закону уваги не звернув та фактично стягнув на користь позивачки подвійну суму авансу як неустойку.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 серпня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: О.В. Закропивний

В.М. Коротун

Л.М. Мазур

В.А. Нагорняк