ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 р.

Справа № 876/3252/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого -судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаря Кулик Т. Б.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі № 813/6349/15 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Львові про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 7 грудня 2015 року звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №25 о/с від 29 жовтня 2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за власним бажанням; зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді інспектора Управління патрульної поліції у м. Львові з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивує тим, що заява про звільнення за власним бажанням через сімейні обставини написана позивачем під впливом психологічного тиску з боку його командування. Позивач стверджує, що при його звільненні були порушені норми пункту 64 «ж» «Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів МВС», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, відповідно до якого звільнення працівника ОВС за власним бажанням можливе лише при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків. Наявність таких поважних причин при звільненні позивача не перевірялись. Позивач зазначає, що згідно з пунктом 68 вказаного Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням попереджають прямого начальника ОВС про прийняте рішення не пізніше як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою. Позивач вважає, оскільки він подав рапорт про звільнення без зазначення строку звільнення, таким чином, звільнення його до закінчення трьохмісячного строку є протиправним.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління патрульної служби МВС у м.Львові №25 о/с від 29 жовтня 2015 року «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «ж» старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектора патрульної служби роти №4 батальйону №3 Управління патрульної служби МВС у м.Львові з 29 жовтня 2015 року.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора патрульної служби роти №4 батальйону №3 Управління патрульної служби МВС у м.Львові з 30 жовтня 2015 року.

Стягнуто з Управління патрульної служби МВС у м.Львові на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2015 року до 12 квітня 2016 року в розмірі 31395 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У апеляційні скарзі зазначає, що підпискою від 10 серпня 2009 року позивач зобов’язався у триденний строк, а у разі перебування у відпустці або відрядженні – відразу після прибуття в підрозділ, повідомляти письмовим рапортом безпосереднього начальника та підрозділ кадрового забезпечення про зміни в сімейному стані (одруження, народження дітей тощо), факти притягнення до кримінальної відповідальності родичів, а також інші відомості, які мають суттєве значення. Апелянт вважає, що в Управління патрульної служби МВС у м.Львові не було обов’язку перевірити поважність причин звільнення, оскільки, відповідно до згаданої вище підписки від 10 серпня 2009 року, він був зобов’язаний у триденний строк належним чином повідомити про поважність причин у випадку звільнення через сімейні обставини.

Апелянт зазначає, що у рапорті позивач не вказує дату, з якої просить про звільнення з ОВС, а на зазначений вище рапорт накладено три резолюції, а саме командира 4 роти 3 батальйону рядового міліції ОСОБА_3, виконуючого обов’язки командира 3 батальйону рядовий міліції ОСОБА_4, якими вказані особи клопотали по суті рапорту та резолюція безпосереднього керівника – начальника Управління патрульної служби МВС у м. Львові молодшого сержанта міліції ОСОБА_5Г, який скерував рапорт до виконання з 29 жовтня 2015 року. Апелянт вважає, що даною резолюцією погоджено задовольнити прохання по суті рапорту з конкретної дати (29 жовтня 2015 року) і не порушено вимоги пункту 68 «Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів МВС», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення, заперечив апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

Представник відповідача - Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Львові - в судовому засіданні надав пояснення, підтримав апеляційну скаргу та просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач - Департамент патрульної поліції - явку свого представника не забезпечив, хоч і був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом УПС МВС у м.Львові №3о/с від 22 серпня 2015 року «По особовому складу» позивач призначений на посаду інспектора патрульної служби роти №4 батальйону №3 Управління патрульної служби МВС у м.Львові.

28 жовтня 2015 року позивач написав рапорт про звільнення з ОВС за власним бажанням через сімейні обставини на ім'я начальника УПС МВС у м.Львові ОСОБА_5 При дослідженні судом першої інстанції оригіналу вказаного рапорта встановлено, що на ньому містяться резолюції командира 4 роти 3 батальйону рядового міліції ОСОБА_6 «Клопочу по суті рапорту» та в.о. командира 3 батальйону рядового міліції ОСОБА_4 «Клопочу по суті рапорту». Також на рапорті міститься резолюція від 29 жовтня 2015 року з підписом невстановленої особи «ВКЗ до наказу».

Наказом УПС МВС у м.Львові від 29 жовтня 2015 року №25 о/с «По особовому складу» позивача відповідно до Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.64 «ж» за власним бажанням з посади інспектора патрульної служби роти №4 батальйону №3 Управління патрульної служби МВС у м.Львові з 29 жовтня 2015 року. З вказаним наказом позивач ознайомлений 9 листопада 2015 року.

З аналізу вказаного наказу зрозуміло, що відповідач звільнив позивача на підставі підпункту «ж» пункту 64 Положення — за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків, а не на підставі підпункту «и» пункту 64 Положення - звільнення через сімейні обставини, про що просив позивач у своєму рапорті.

9 листопада 2015 року позивач написав рапорт на ім'я начальника УПС МВС у м.Львові ОСОБА_5 про відкликання його рапорта від 28 жовтня 2015 року про звільнення з ОВС, у зв’язку з його бажанням продовжувати службу в ОВС. Вказаний рапорт отриманий УПС МВС у м.Львові 9 листопада 2015 року.

9 листопада 2015 року позивач написав також рапорт на ім'я начальника УПС МВС у м.Львові ОСОБА_5 про прийняття його у встановленому порядку на службу до Національної поліції на посаду інспектора патрульної служби Управління патрульної поліції м.Львова . Вказаний рапорт отриманий УПС МВС у м.Львові 9 листопада 2015 року.

Відповідно до підпункту «а» пункту 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби.

Згідно з підпунктом «ж» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Відповідно до підпункту «и» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 затверджено «Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» (надалі - Перелік). Згідно з Переліком особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:

виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);

укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;

хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім'ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім'ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;

неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);

довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу не визначено з чиєї ініціативи повинні надаватись документи на підтвердження поважності причин для звільнення з ОВС. ОСОБА_2, оскільки наказ про звільнення з ОВС приймається начальником відповідного органу внутрішніх справ, а звільненню за такою підставою, передує обов'язкове з'ясування поважності причин, суд першої інстанції вважає, що саме на відповідача було покладено обов'язок перевірити поважність причин звільнення, незалежно від подання чи неподання позивачем відповідних документів. При цьому, самовільна зміна УПС МВС у м.Львові в оскарженому наказі підстав звільнення з передбаченої підпункту «и» пункту 64 Положення на підпункт «ж» пункту 64 Положення є неприпустимою.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що твердження апелянта про те, що оскільки підпискою від 10 серпня 2009 року позивач зобов’язався повідомляти письмовим рапортом безпосереднього начальника та підрозділ кадрового забезпечення про зміни в сімейному стані (одруження, народження дітей тощо), факти притягнення до кримінальної відповідальності родичів, а також інші відомості, які мають суттєве значення, то відповідач звільняється від обов’язку перевіряти поважність причин звільнення є беззмістовними та не підтверджуються жодними законодавчими нормами.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що 28 жовтня 2015 року позивач подав рапорт про звільнення за власним бажанням, а 29 жовтня 2015 року УПС МВС у м.Львові прийнято наказ про його звільнення. Такі дії відповідача суперечать вимогам пункту 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року, зі змісту норм якого зрозуміло, що позивач до закінчення трьохмісячного строку попередження мав право відкликати свій рапорт, якщо сторони не домовились про звільнення у більш короткий строк. Позивач 9 листопада 2015 року, тобто в день, коли ознайомився з наказом про звільнення, звернувся з відповідним рапортом про відкликання рапорта від 28 жовтня 2015 року про звільнення з ОВС. Вказаний рапорт отриманий УПС МВС у м.Львові 9 листопада 2015 року. Незважаючи на це, відповідач не надав позивачу можливості для продовження служби, а також не надав жодної відповіді на такий рапорт у встановленому порядку.

Відповідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення оскарженого наказу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі № 813/6349/15 — без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

ОСОБА _7

Повний текст ухвали складено 3 червня 2016 року