Ун.№ 756/12420/15-ц

Справа № 2/756/1020/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 травня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Луценко О.М.,

при секретарі - Бублієві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Обслуговуючого гаражного кооперативу « Росток-2015» до ТОВ « Молодіжний житловий комплекс « Оболонь», Київська міська державна адміністрація Департаменту будівництва та житлового забезпечення, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання свідоцтва на право власності та договорів купівлі- продажу недійсним, скасування записів державної реєстрації права власності,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2015 року обслуговуючий гаражний кооператив "РОСТОК-2015" (далі - кооператив "РОСТОК-2015", позивач) звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «ОБОЛОНЬ», Київська міська державна адміністрація Депатратменту будівництва та житлового забезпечення, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації, в якому просило постановити рішення, яким:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 26.09.2002р. серії НП за №75902 на допоміжні приміщення, видане Закритому акціонерному товариству молодіжний житловий комплекс «Оболонь»

- визнати недійсним договір купівлі- продажу допоміжних приміщень підземної автостоянки, укладений 15.11.2002 року між ЗАТ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., зареєстрованим в реєстрі за №6990.

- визнати недійсним договір купівлі- продажу допоміжних приміщень підземної автостоянки, укладений 22.12.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчуком О.П, зареєстрованим в реєстрі за №1466.

- визнати недійсним договір купівлі- продажу допоміжних приміщень підземної автостоянки, укладений 22.12.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., зареєстрованим в реєстрі за №1957.

- зобов'язати Державну реєстраційну службу внести запис про скасування державної реєстрації прав власності за №56а та скасувати запис про державну реєстрацію за № 56а.

- передати в користування обслуговуючого гаражного кооперативу "РОСТОК-2015" допоміжні приміщення підземної автостоянки площею 1323,6 кв.м..

В обгрунтування таких вимог позивач зазначав, що кооператив "РОСТОК-2015 зареєстрований 15 червня 2015 року створений шляхом об'єднання власників гаражних боксів. Власники боксів- фізичні особи, які шляхом викупу акцій у відкритого акціонерного товариства «Оболонь- Комплекс» протягом 1996-1997 років про інвестували комплекс підземної автостоянки на 86 машино-місць, загальною площею 3026,0 кв.м. (надалі- автостоянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Замовником та одночасно підрядником будівництва автостоянки було Закрите акціонерне товариство «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь»», яке на сьогодні змінило організаційно-правову форму на товариство з обмеженою відповідальністю (надалі- відповідач-1).

06 грудня 1997 року автостоянку з усіма допоміжними приміщеннями було введено в експлуатацію, що підтверджується актом про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. За період з жовтня 2000 по лютий 2001 року відповідач ТОВ « Молодіжний житловий комплекс « Оболонь»( надалі відповідач-1)здійснював укладання договорів обміну з фізичними особами -інвесторами акцій на право власності на гаражний бокс номер якого визначений в договорі обміну. Таким чином, кооператив "РОСТОК-2015" це власники гаражних боксів автостоянки, які обміняли акції на право власності на гаражний бокс.

09 вересня 2002 року Головне управління житлового забезпечення київської міської державної адміністрації (надалі- Відповідч-2) видало наказ за № 1285-С/НП про видачу свідоцтва про право власності згідно якого відповідачу-2 було наказано видати свідоцтва про право власності на допоміжні приміщення автостоянки інвестору. Того ж дня відповідач-2 видав свідоцтво про право власності на допоміжні приміщення від 26.09.2002 року серії НП за № 75902 відповідачу-1. Таким чином, відповідач-1 без відома та згоди всіх інших фізичних осіб інвесторів зареєстрував право власності на допоміжні приміщення. 08 жовтня 2002 року право власності за відповідачем-1 було зареєстроване у Київському міському бюро технічної інвентаризації за №56 та видано реєстраційне посвідчення за № 008617.

15листопада 2002 року відповідач-1 без відома та згоди позивача здійснює продаж допоміжних приміщень фізичній особі ОСОБА_1, договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., зареєстрованим в реєстрі за №6990.

22 грудня 2012 року ОСОБА_1 (відповідач-3) здійснює продаж допоміжних приміщень фізичній особі ОСОБА_2, договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравчуком О.П, зареєстрованим в реєстрі за №1466.

В свою чергу 22 грудня 2014 року ОСОБА_2 (відповідач-4) продає 915/1000 часток допоміжних приміщень фізичній особі ОСОБА_3, договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., зареєстрованим в реєстрі за №1957.

Позивач вважає, що вказане свідоцтво оформлене з чисельними порушеннями в зв'язку з чим має бути визнано недійсним та незаконним. Також подальше відчуження права власності в односторонньому порядку є незаконним, недопустимим та право обмежуючим.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві та просив суд постановити рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідачів ( Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь», ОСОБА_1.) в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав наведених у запереченні на позовну заяву та просили суд застосувати строк позовної давності.

Представник відповідача (Київська міська державна адміністрація Департаменту будівництва та житлового забезпечення) в судове засідання не з'явився про дату, місце та час повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив, надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких проти задоволення позову заперечив.

Відповідачі та представник третьої особи (ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації) в судове засідання не з'явилися, про місце та час судового розгляду повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

Судом встановлено, що протягом 1996-1997 років Закритим акціонерним товариством «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь», повним правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» здійснювалося будівництво підземної автостоянки по АДРЕСА_1 на 86 машино - місць.

Зазначене будівництво здійснювалося на земельній ділянці 3-Б мікрорайоні «Оболонь», згідно рішення № 117 від 09.03.1991р. на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1400 від 05.09.1996р.

Будівництво здійснювалося за рахунок власних та залучених від юридичних осіб коштів.

Так, між ЗАТ «МЖК «Оболонь» та ЗАТ «Продукти України» був укладений Договір № 01/96 від 01.11.1996р. про фінансування будівництва підземної автостоянки на підставі якого ЗАТ «Продукти України» профінансувало частину гаражних боксів (82 гаражні бокси), шляхом залучення коштів фізичних осіб. Згодом, фізичні особи, які здійснювали фінансування будівництва машино місць отримали їх у власність згідно Додатку № 2 до розпорядження Мінської районної державної адміністрації м. Києва № 896 від 05.08.1998р. «Перелік інвесторів будівництва підземної автостоянки на 86 машино місць по АДРЕСА_1», а саме на 46 машино місць.

У 1997 році частину профінансованих гаражних боксів ЗАТ «Продукти України» продало за Договорами уступки права вимоги ВАТ «Оболонь - Комплекс», а саме права на 36 гаражних боксів.

У Додатку № 3 до розпорядження Мінської районної державної адміністрації м. Києва № 896 від 05.08.1998р. «Перелік інвесторів будівництва підземної автостоянки на 85 машино місць по АДРЕСА_1» (надалі - Додаток № 3) право власності на 36 гаражних боксів оформлюється на ВАТ «Оболонь - Комплекс», а 4 гаражні бокси оформлені на три різні юридичні особи: Фірма «NTT», Фірма «Профіт», Фірма «Сантехнік».

Підтвердженням того, що на гаражні бокси, які визначені в Додатку № 3 оформлені свідоцтва про право власності на ВАТ «Оболонь - Комплекс» можуть Договори обміну, в яких в п.5 зазначено, що права на відповідний гаражний бокс належить ВАТ «Оболонь - Комплекс» на підставі свідоцтв про право власності.

Потім зазначені гаражні бокси були відчужені ВАТ «Оболонь - Комплекс» фізичним особам, власникам акцій товариства шляхом обміну на акції.

Зазначені вище висновки можна зробити згідно:

1.Акт № 02-43-19 прийому - передачі від 29.08.1998р. по гаражному боксу № 45, в якому містяться реквізити договору про фінансування з генеральним інвестором ЗАТ «Продукти України», є посилання на договір про відступлення права вимоги;

2.Додаток № 3 до розпорядження Мінської районної державної адміністрації м. Києва № 896 від 05.08.1998р. «Перелік інвесторів будівництва підземної автостоянки на 86 машино місць по АДРЕСА_1», де зазначені номери машино місць та організації, яким здійснювалося оформлення права власності;

3.Договір № 19/96 про фінансування будівництва від 04.12.1996р., який був укладений між ЗАТ «Продукти України» та ОСОБА_7, за яким останньому було оформлено у власність одне машино місце № 34, про що свідчить Свідоцтво про право власності від 05.04.2000р. № 447-С/ГІ, НОМЕР_1 (копії додаються).

Зазначений гаражний бокс включений до переліку інвесторів, який подався для оформлення права власності на гаражний бокс - Додаток № 2 до розпорядження Мінської районної державної адміністрації м. Києва № 896 від 05.08.1998р.

Розрахунки за гаражний бокс здійснювалися ОСОБА_7 безпосередньо із ЗАТ «Продукти України», що підтверджується довідкою від 03.01.1997р., а згідно довідки від 25.08.1998р. вбачається факт передачі Генеральним інвестором до ЗАТ «МЖК «Оболонь» переліку інвесторів, яким необхідно зареєструвати право власності.

ЗАТ «МЖК «Оболонь» за цим гаражним боксом здійснювало розрахунок ЗАТ «Продукти України», про що свідчить довідка від 08.01.1997р.

Крім того в п. 1.1. Договору № 19/96 про фінансування будівництва від 04.12.1996р., встановлено, що предметом договору є часткове фінансування Інвестором проектування і будівництво підземної автостоянки на 86 машино місць на житловому масиві «Оболонь» по АДРЕСА_1, в рахунок передачі Генеральним інвестором у власність Інвестору після закінчення будівництва одного машино місця.

Отже суд приходить до висновку, що між власниками гаражних боксів - фізичними особами та ЗАТ «МЖК «Оболонь» договори на фінансування будівництва та/або купівлі- продажу гаражних боксів (машиномісць) не укладалися.

05 грудня 1997 року підземна автостоянка по АДРЕСА_1 була введена в експлуатацію на підставі Акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, зареєстрованого Управлінням Держархбудконтролю м. Києва за № 316.

Розпорядженням № 896 від 05.08.1998р. Мінської районної державної адміністрації м. Києва (надалі - Розпорядження № 896) було затверджено акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, затверджено списки інвесторів.

Відповідно до Додатку № 1 до Розпорядження № 896 встановлено, що підземна автостоянка прийнята на баланс та в експлуатацію ЗАТ «МЖК «Оболонь».

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про власність» № 697-XII від 07.02.1991р. у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин (надалі - Закон про власність), суб'єктами права колективної власностi є трудовi колективи державних пiдприємств, колективи орендарiв, колективнi пiдприємства, кооперативи, акцiонернi товариства, господарськi товариства, господарськi об'єднання, професiйнi спiлки, полiтичнi партiї та iншi громадськi об'єднання, релiгiйнi та iншi органiзацiї, що є юридичними особами.

Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону про власність об'єктом права власностi акцiонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцiй, одержане в результатi його господарської дiяльностi, а також iнше майно, набуте на пiдставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 30 Закону про власність колективний власник самостiйно володiє, користується i розпоряджається об'єктами власностi, якi йому належать. Право колективної власностi здiйснюють вищi органи управлiння власника (загальнi збори, конференцiї, з'їзди тощо). Окремi функцiї по господарському управлiнню колективним майном може бути покладено вищими органами управлiння власника на створюванi ними органи.

Відповідно до п. 3.2. Статуту Закритого акціонерного товариства «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь», затвердженим установчими зборами протокол № 2 від 11.12.1996р. (є дійсним на момент виникнення права на майно, надалі - Статут ЗАТ) майно Товариства створюється за рахунок продукції та послуг, виробленої Товариством в результаті його діяльності, іншого майна, отриманого на підставах, не заборонених законом.

ЗАТ «МЖК «Оболонь», як власник самостійно профінансованого майна підземної автостоянки, відповідно до „Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна в м. Києві" (надалі - Положення), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2001 р. № 1820 звернулося до Головного управління житлового забезпечення для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до п.9 та п. 10 Положення для оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна (групу об'єктів) до відповідного органу подається заява по кожній адресі за зразком згідно з додатком 4 до цього Положення, а також матеріали поточної технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, оформлені БТІ. Документи, що підтверджують статус юридичної особи, повноваження її керівних органів, довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, довідка за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об'єкт нерухомого майна, на який оформляється право власності, перебуває на балансі цієї юридичної особи, не проданий, не переданий, не подарований, не обтяжений.

Даним Положенням був передбачений чіткий (вичерпний) перелік документів, які заявник (чи заявники) зобов'язані надати до уповноваженого органу з метою оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності.

Відповідно списку інвесторів у 2000 році, затвердженого розпорядженням Мінської районної державної адміністрації м. Києва від 05.08.1998 року (яким затверджено і акт державної приймальної комісії і передано на баланс ЗАТ «МЖК «Оболонь» підземну автостоянку) інвестори отримали у власність гаражні бокси відповідно до договорів обміну, та Головним управлінням житлового забезпечення були оформлені і видані свідоцтва про право власності на зазначені бокси генеральному інвестору.

Крім того, з Наказу № 1285-С/НП від 09.09.2012р. Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації видно, що підставою для видачі свідоцтва про право власності на допоміжні приміщення ЗАТ «МЖК «Оболонь» була довідка про джерела фінансування, тобто підтвердження того, що ЗАТ «МЖК «Оболонь» збудувало підземну автостоянку частково за рахунок власних коштів, а отже і має право на отримання інвестиційного прибутку у вигляді допоміжних приміщень цієї автостоянки.

Тобто, всі необхідні, передбачені законодавством документи щодо виникнення права власності у юридичної особи були подані в повному обсязі і на їх підставі було оформлено право власності, на окремий об'єкт, а саме, допоміжні приміщення підземної автостоянки по проспекту Героїв Сталінграда, 14-Б.

Відповідно до п. 8.5. Статуту ЗАТ Генеральний директор Товариства розпоряджається майном Товариства в межах, встановлених загальними зборами акціонерів. Відповідно до п.п. д) п. 7.6. до виключної компетенції загальних зборів Товариства належить питання щодо затвердження угод на суму більш як 500 000 грн.

Допоміжні приміщення підземної автостоянки були продані ЗАТ «МЖК «Оболонь» ОСОБА_1 за 52 262 грн. (згідно договору купівлі - продажу від 15.11.2002р.), а отже ніякого додаткового погодження з боку акціонерів було не потрібно.

Генеральним інвестором здійснювалося фінансування конкретних машино місць (гаражних боксів), на які в подальшому і були оформлені свідоцтва про право власності (згідно переліку інвесторів будівництва).

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно діючого на той час Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р., зокрема ч. 4, 5 ст. 86 цього Кодексу, власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Тобто застосування зазначених норм права до відносин, які виникли у 2002 році є незаконним.

15 листопада 2002 року між закритим акціонерним товариством «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі - продажу допоміжних приміщень підземної автостоянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 6990.

Таким чином, на момент вчинення спірного правочину від 15.11.2002 р. діяв не Цивільний кодекс України, а Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 р., тому відповідність чи невідповідність спірного правочину від 15.11.2002 р. вимогам законодавства повинна бути доведена саме з урахуванням правових норм вказаного акту. Наведене в свою чергу підтверджує неспроможність та безпідставність вищенаведених вимог Позивача, які ґрунтуються на правових нормах Цивільного кодексу України.

22 грудня 2012 року між між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі - продажу допоміжних приміщень підземної автостоянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 6990.

22 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу допоміжних приміщень підземної автостоянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1957.

Згідно ст. 328 ЦК Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 640 ЦК Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно ст.657 ЦК України Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Положеннями ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ч.1) Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право.

Як передбачено ст.15 цього Кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1) Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимог Обслуговуючого гаражного кооперативу «Росток-2015» до ТОВ « Молодіжний житловий комплекс « Оболонь», Київська міська державна адміністрація Департаменту будівництва та житлового забезпечення, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання свідоцтва на право власності та договорів купівлі- продажу недійсним, скасування записів державної реєстрації права власності - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано Апеляційному суду м. Києва, через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів, з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів після отримання копії рішення стороною, яка не була присутня при його оголошені.

Суддя: О.М.Луценко