ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"25" травня 2016 р. м. Київ К/800/38489/15

К/800/38262/15

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді - Олексієнка М.М.,

суддів: Швеця В.В., Штульман І.В.,

за участі секретаря судового засідання Крапивки Л.А., позивача ОСОБА_1, представника відповідачів Конакової В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційними скаргами заступника прокурора м. Києва та позивача на судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 червня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправними та скасувати накази: прокуратури м. Києва від 14 січня 2015 року №81к в частині звільнення його з посади слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва за вчинення проступку, що порочить працівника прокуратури та порушує Присягу працівника прокуратури; Генеральної прокуратури України від 14 січня 2015 року №3-дк «Про зміну наказу прокурора м. Києва від 14 січня 2015 року №81к»;

поновити на посаді слідчого в особливо важливих справах прокуратури м. Києва з моменту звільнення;

стягнути з прокуратури м. Києва середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Посилався на незаконність звільнення, оскільки будь-яких дій, які б свідчили про наявність дисциплінарного проступку або порушення Присяги працівника прокуратури, не допускав.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 червня 2015 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 30 липня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані накази прокуратури м. Києва від 14 січня 2015 року №81к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», Генеральної прокуратури України від 14 січня 2015 року №3-дк «Про зміну наказу прокурора м. Києва від 14 січня 2015 року №81к» в частині зазначення в мотивувальній частині факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння. У решті в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності вини позивача у вчиненні проступку, який порочить працівника прокуратури, свідчить про порушення Присяги, тому його звільнення є законним. В тім суд не погодився з доведеністю перебування ОСОБА_1 під час виконання службових обов'язків у стані алкогольного сп'яніння.

У касаційних скаргах заступник прокурора м. Києва та позивач, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущені судами, просять попередні судові рішення скасувати. При цьому, представник прокуратури наполягає на ухваленні нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння та вчинив проступок, який порочить працівника прокуратури. Позивач просить задовольнити позов. Вказує на те, що службове розслідування відносно нього проведено поверхово, вчинення проступку не підтверджено належними доказами.

В судовому засіданні позивач вимоги, викладені в позові підтримав і зазначив, що адміністративні суди позбавлені права давати оцінку процесуальним рішенням, винесеним слідчим в порядку Кримінального процесуального законодавства.

Представник прокуратури, підтримуючи доводи касаційної скарги, вказала на неправильний висновок судів щодо відсутності доказів перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційних скарг частково з урахуванням наступного.

Умови та порядок проходження служби в органах прокуратури, в тому числі притягнення працівників прокуратури до дисциплінарної відповідальності, визначається Законом України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» в частині його чинності (далі - Закон № 1789-ХІІ), Дисциплінарним статутом прокуратури України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 6 грудня 1991 року № 1796-ХІІ (далі - Дисциплінарний статут).

При цьому, текст Присяги працівника прокуратури наведений у частині третій статті 46 Закону № 1789-ХІІ ( зі змінами, внесеним Законом України від 13.04.2012 р. N 4652-VI), поняття дисциплінарного проступку - у частині першій статті 8 Дисциплінарного статуту.

Відповідно до положень вище згаданих норм, особи, вперше призначені на посади старших прокурорів та прокурорів прокуратур, приймають "Присягу працівника прокуратури" такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я, по батькові) вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягаю:

неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України;

сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;

захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави;

постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.

Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури".

Дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

Верховний Суд України неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Проте, припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою.

Приймаючи наказ № 81-К від 14 січня 2015 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та звільнення його з посади слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва за вчинок, що порочить працівника прокуратури та порушує Присягу працівника прокуратури, прокурор м. Києва виходив з наявності факту перебування позивача під час виконання службових обов'язків 13 січня 2015 року у стані алкогольного сп'яніння.

Наказам Генерального прокурора України від 14 січня 2015 року № 3дк внесено зміни до вище згаданого наказу в частині необхідності позбавлення ОСОБА_1 класного чину «молодший радник юстиції».

Необхідно звернути увагу на ту обставину, що за змістом наказу прокурора м. Києва від 14 січня 2015 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за перебування під час проведення слідчих дій (обшуку складських приміщень) у стані алкогольного сп'яніння, що викликало негативний суспільний інтерес.

В наказі Генерального прокурора України, який є теж предметом оскарження, вказано, окрім перебування в стані алкогольного сп'яніння, й на те, що ОСОБА_1 при проведенні обшуку порушені вимоги кримінального процесуального законодавства.

Проте, в наказах не зазначено, які саме порушення процесуального законодавства свідчать про недотримання Присяги, і в чому вони виразилися, а які про вчинок, що порочить працівника прокуратури.

Не дивлячись на вказані обставини, суди попередніх інстанцій фактично самостійно стали перевіряти та давати оцінку діям позивача при проведенні обшуку, хоча, як того вимагає Верховний Суд України у пункті 18 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року № 6 (зі змінами і доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно із наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідності закону. Як зазначив Верховний Суд у абзаці другом вище згаданого пункту, суд не вправі визнавати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

Окрім того, при ухваленні судових рішень в частині недоведеності факту перебування позивача під час проведення слідчих дій у стані алкогольного сп'яніння, судами допущено порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, Верховний Суд України в абзаці другому пункту 25 вище згаданої постанови Пленуму вказав, що нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Такий висновок узгоджується з вимогами статті 70 КАС України, відповідно до положень якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Медична довідка про стан особи, в тому числі алкогольний стан, відноситься до одних із належних і допустимих доказів. У випадку її незрозумілості чи неясності, суд не позбавлений права перевірити відомості, зазначені в ній, в тому числі шляхом допиту осіб, які її видали.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 227 КАС України, з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді з'ясувати, виходячи зі змісту наказів, що є предметом оскарження, які саме порушення норм кримінального процесуального законодавства, допущені позивачем, свідчать про порушення Присяги працівника прокуратури.

З урахуванням належних та допустимих доказів перевірити доводи представника відповідача про перебування ОСОБА_1 під час проведення слідчих дій, які мали місце 13 січня 2015 року, в стані алкогольного сп'яніння.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційні скарги представника прокуратури м. Києва та позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 червня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.

Судді: