Справа № 495/2362/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2016 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Чумаченко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 ( паспорт серії КМ № 331630 виданий 12.09.2005 року)

ОСОБА_2 (договір б/н від 15.03.2016 року)

від відповідачів:

- від ОСОБА_3 – ОСОБА_4 (довіреність № 524 від 29.03.2016 року)

- від ОСОБА_5 – ОСОБА_6 (довіреність б/н від 18.05.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 495/2362/16-а

за позовом ОСОБА_1

до:

- ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3

- першого заступника міського голови ОСОБА_5

про визнання дій протиправними та скасування розпорядження

В С Т А Н О В И В :

31.03.2016 року ОСОБА_1(далі по тексту – позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3(далі по тексту – відповідач-1) та першого заступника міського голови ОСОБА_5 (далі по тексту – відповідач-2)про визнання дій протиправними та скасування розпорядження(а.с.2-8).

Так, позивач просив суд:

- визнати протиправними дії першого заступника ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_5 щодо видання службової записки без дати на вих. номеру, якою він встановив вину начальника Управління комунальної власності міської ради ОСОБА_1 у порушенні ст.20 Закону України «Про звернення громадян» та п.4 ст.10 Закону України «Про адміністративні послуги» та просив застосувати до начальника Управління комунальної власності міської ради ОСОБА_1 дисциплінарний вплив у вигляді догани за неналежне виконання ним своїх посадових обов’язків;

- визнати протиправними дії ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 щодо видання розпорядження від 04.03.2016 року № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.», яким вона оголосила догану начальнику Управління комунальної власності міської ради ОСОБА_1 за неналежне виконання функціональних обов’язків, порушення вимог чинного законодавства та відсутність належного контролю щодо виконавської дисципліни в Управлінні комунальної власності;

- скасувати розпорядження ОСОБА_7 міського голови від 04.03.2016 року № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.».

Такі позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що перший заступник ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_5, видавши службову записку, та ОСОБА_7 міський голова ОСОБА_3, видавши розпорядження від 04.03.2016 року №76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.» порушили норми матеріального та процесуального права. Відповідно до розпорядження «Про розподіл функціональних обов’язків між міським головою та його заступниками» першому заступнику міського голови ОСОБА_5 не надане право встановлювати вину начальника управління комунальної власності міської ради ОСОБА_1 у порушенні ст.20 Закону України «Про звернення громадян» та п.4 ст.10 Закону України «Про адміністративні послуги». Відповідно до ст.24 Закону України «Про звернення громадян», ст.19 Закону України «Про адміністративні послуги», ст.ст. 7, 23 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», Постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, першим заступником міського голови ОСОБА_5 не прийняте рішення запропонувати міському голові ОСОБА_3 провести службове розслідування стосовноначальника Управління комунальної власності міської ради ОСОБА_1 та міським головою ОСОБА_3 службове розслідування стосовноначальника Управління комунальної власності міської ради ОСОБА_1 не проведено. Першим заступником міського голови ОСОБА_5 та ОСОБА_7 міським головою ОСОБА_3 не враховані розпорядження міського голови «Про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1О.» від 13.05.2014р. №81-к та розпорядження міського голови «Про результати службового розслідування стосовно ОСОБА_1О.» від 26.05.2014р. №88-к, якими вина начальника Управління комунальної власності міської ОСОБА_1 ради у порушенні ст.24 Закону України «Про звернення громадян» не була встановлена.

21.04.2016 року позивачем – ОСОБА_1, подано до суду заяву про доповнення правових підстав адміністративного позовута уточнення формулювання вимог (а.с.31-36).

Так, позивач (з урахуванням уточнень) просив суд:

- визнати протиправними дії першого заступника ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_5 щодо складання службової записки про застосування дисциплінарного впливу у вигляді догани за неналежне виконання службових обов’язків відносно ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 від 04.03.2016 року № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.».

Такі уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що визнання дій першого заступника міського голови ОСОБА_5 щодо складання службової записки про застосування дисциплінарного впливу у вигляді догани за неналежне виконання службових обов’язків відносно ОСОБА_1, протиправними підлягає з тих підстав, що, по-перше, зазначена форма акту посадової особи місцевого самоврядування не передбачена ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», рішеннями ОСОБА_7 міської ради, рішеннями виконавчого комітету ОСОБА_7 міської ради, розпорядженнями ОСОБА_7 міського голови, Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату ОСОБА_7 міської ради та її виконавчих органів, Посадовою інструкцією першого заступника міського голови. По-друге, склавши службову записку перший заступник міського голови перевищив службові повноваження, чим порушив ст.19 Конституції України, статті 7, 10, 18 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Розпорядження ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 від 04.03.2016 № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки службове розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом порушень трудової дисципліни (обов’язків) не проводилося, письмові пояснення від ОСОБА_1 не відбиралися, надати їх не пропонувалося, оскаржуваним розпорядженням міського голови оголошено догану ОСОБА_1 за відсутності попередньої згоди професійної спілки, дане рішення на зборах трудового колективу не обговорювалося, міський голова з цього приводу до зборів не зверталася.

В судовому засіданні 27.05.2016 року позивач – ОСОБА_1, та його представник – ОСОБА_2, заявлені (уточнені) позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 27.05.2016 року представник відповідача-1 (ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3Ф.) – ОСОБА_4, проти заявлених (уточнених) ОСОБА_1 позовних вимог заперечував та просив суд в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Зазначив, що факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни (обов’язків) підтверджується матеріалами справи та оскаржуване розпорядження ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 від 04.03.2016 № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.» прийнято у повній відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства. До зборів професійної спілки щодо оголошення догани ОСОБА_1 міський голова не звертався, оскільки офіційно відповідна спілку у міській раді відсутня.

В судовому засіданні 27.05.2016 року представник відповідача-2 (першого заступника міського голови ОСОБА_5В.) – ОСОБА_6, проти заявлених (уточнених) ОСОБА_1 позовних вимог заперечувала та просила суд в їх задоволенні відмовити в повному обсязі. Також зазначила, що факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни (обов’язків) підтверджується матеріалами справи, а дії першого заступника міського голови ОСОБА_5 щодо складання службової записки про застосування дисциплінарного впливу у вигляді догани за неналежне виконання службових обов’язків відносно ОСОБА_1 не суперечать та відповідають вимогам чинного законодавства та посадовій інструкції начальника управління комунальної власності.

Розглянувши адміністративний позов, вивчивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, дослідивши надані докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення учасників судового процесу, суд дійшов до наступників висновків.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1-2 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно із п.1 ч.1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушено або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод.

Положеннями частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях № 6-рп/1997 від 25.11.1997 року, № 9-рп/1997 від 25.12.1997 року щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55, статей 64, 124 Конституції України, статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що кожен має право звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, на думку суду, право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного позову ще не означає, що суд зобов’язаний надати такий захист. Адже для того, щоб був наданий судовий захист, слід встановити, що особа, яка звернулась з позовом, дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем саме у публічно-правових відносинах.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин.

Так, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 та першого заступника міського голови ОСОБА_5про визнання дій протиправними та скасування розпорядження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, розпорядженням ОСОБА_7 міського голови від 20.12.2013 року № 242-к ОСОБА_1 з 23.12.2013 року призначено на посаду начальника управління комунальної власності ОСОБА_7 міської ради (а.с.10).

14.03.2016 року ОСОБА_1 було запрошено до відділу кадрової роботи та нагород ОСОБА_7 міської ради, де начальник даного підрозділу ОСОБА_8 ознайомила ОСОБА_1 з розпорядженням ОСОБА_7 міського голови від 04.03.2016 року № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.», яким за неналежне виконання функціональних обов’язків, порушення вимог чинного законодавства та відсутність належного контролю щодо виконавської дисципліни в Управлінні комунальної власності, оголошено догану ОСОБА_1, начальнику Управління комунальної власності міської ради. Також, даним розпорядженням встановлено не виплачувати премію ОСОБА_1, начальнику Управління комунальної власності, протягом строку дії дисциплінарного стягнення (а.с.11).

Підставою для видання розпорядження ОСОБА_7 міського голови від 04.03.2016 року № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.» зазначена службова записка першого заступника ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_5 без дати на вих. номеру, якою він встановив вину начальника Управління комунальної власності міської ради ОСОБА_1 у порушенні ст.20 Закону України «Про звернення громадян» та п.4 ст.10 Закону України «Про адміністративні послуги» та просив застосувати до нього дисциплінарний вплив у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов’язків (а.с.12).

Між тим, на думку ОСОБА_1, перший заступник ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_5, видавши службову записку, та ОСОБА_7 міський голова ОСОБА_3, видавши розпорядження від 04.03.2016 року № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.» порушили норми матеріального та процесуального права, що і стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із відповідним адміністративним позовом про визнання дій протиправними та скасування розпорядження.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий самий припис містить частина третя статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу № 4 загальних зборів трудового колективу ОСОБА_7 міської ради від 28.09.2015 року ОСОБА_1 обрано головою професійної спілки ОСОБА_7 міської ради (а.с.37-38).

Згідно із ч.2 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є.

Між тим, оскаржуваним розпорядженням ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 від 04.03.2016 № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.» ОСОБА_1 було оголошено догану за відсутності попередньої згоди професійної спілки, дане рішення на зборах трудового колективу не обговорювалося, міський голова з цього приводу до зборів не звертався.

Даний факт також підтверджується поданим до суду 18.05.2016 року представником ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3– ОСОБА_4, клопотанням про зупинення провадження по справі, в якому зазначено, що сторонами у справі не заперечується та обставина, що відповідачами запит до профспілкової організації ОСОБА_7 міської ради щодо надання згоди на притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1не надсилався (а.с.106-107).

Відповідно до ч.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.142 Кодексу законів про працю України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Трудова дисципліна працівників ОСОБА_7 міської ради встановлена «Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату ОСОБА_7 міської ради та її виконавчих органів», які погоджені профспілковим комітетом та затверджені розпорядженням міського голови від 11.10.2011 року № 177-к (а.с.39-41).

Відповідно до оскаржуваного розпорядження ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 від 04.03.2016 № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.» підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є стаття 147 Кодексу законів про працю України.

Згідно із ст.147 Кодексу законів про працю України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Як вбачається з описової частини розпорядження «..управлінням комунальної власності порушена виконавча дисципліна, а саме постійно порушуються терміни розгляду звернень громадян.., ..постійно порушуються терміни надання відповідей суб’єктам звернень..».

Між тим, у розпорядженні не зазначено, які саме положення (норми) Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату ОСОБА_7 міської ради та її виконавчих органів порушені саме ОСОБА_1, у чому конкретно полягало порушення трудової дисципліни також не зазначено.

Аналогічні обставини зафіксовані і у службовій записці першого заступника міського голови ОСОБА_5

З аналізу вказаних обставин виходить, що порушення трудових обов’язків оскаржуваним розпорядженням та складеною до нього службовою запискою не підтверджується.

Крім того, ч.1 ст.149 Кодексу законів про працю України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Аналогічні положення містяться у пункті 4 розділу VII Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату ОСОБА_7 міської ради та її виконавчих органів.

Між тим, вказана процедура ОСОБА_7 міським головою ОСОБА_3 не додержана, письмові пояснення від ОСОБА_1 не відбиралися, надати їх не пропонувалося.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про звернення громадян», особи, винні у порушенні цього Закону, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Згідно із ст.19 Закону України «Про адміністративні послуги» посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністратори несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законом, за порушення вимог законодавства у сфері надання адміністративних послуг.

Статтею 23 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законом.

Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим і ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Відповідно до ст.74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

У разі недодержання посадовими особами законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування відносно них може бути проведено службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950. За результатами службового розслідування членами комісії підписується відповідний акт.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом порушень трудової дисципліни (обов’язків), що було підставою для складання службової записки про застосування дисциплінарного впливу і як наслідок винесення розпорядження про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1 – не проводилося.

За клопотанням позивача – ОСОБА_1, в судове засідання 10.05.2016 року були викликані свідки – головні спеціалісти відділу земельних питань управління комунальної власності ОСОБА_7 міської ради ОСОБА_9 та ОСОБА_10для допиту та дачі пояснень, які були приведені до присяги та повідомлені про кримінальну відповідальність за неправдиві показання (а.с.83-84).

Свідок ОСОБА_9в судовому засідання пояснила, що вона працює на посаді головного спеціаліста управління комунальної власності ОСОБА_7 міської ради з 2008 року, звернення не розглядає, а готує проекти відповідей. Всього в управлінні працює 8 осіб. Розподіл звернень здійснює начальник управління, ставить резолюцію. Управління робить (готує) проекти відповідей, пише проміжкові відповіді, але кінцевий результат від них не залежить. ОСОБА_1 особисто звернення не розглядає, відповіді не підписує, може підписати лише їх проекти. Відповіді підписує міський голова або його заступник. Все інше вирішується на сесії. Якщо депутати не проголосували, то пишеться відповідь, а строки спливають. Вини управління в цьому немає. В управлінні перевірки не проводились.

Свідок ОСОБА_10в судовому засідання пояснила, що вона працює на посаді головного спеціаліста управління комунальної власності ОСОБА_7 міської ради приблизно 2 роки, здійснює розгляд вхідних заяв та надсилає відповіді. В управлінні працює 8 осіб, усі розглядають заяви. ОСОБА_1 був керівником останні пів року. ОСОБА_1 відповіді не підписує. Відповіді підписує міський голова або його заступник. Коли надходять звернення, ОСОБА_1 доручає їх працівникам. Строки розгляду звернень не порушуються відділом. Проекти відповідей готують всі працівники, їх узгоджує керівник (начальник управління), а потім вони надаються на підпис міському голові або його заступнику. Є проміжкові відповіді, але їх також підписують міський голова або його заступник. В управлінні перевірки не проводились. Усі звернення, зазначені у доповідній, були опрацьовані та зроблені відповідні дії, написані відповіді, проекти розпоряджень, проміжкові відповіді.

Крім того, підставою для прийняття розпорядження від 04.03.2016 року № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.», яким відносно ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, послугувало постійне порушення термінів розгляду звернень громадян та надання відповідей заявникам, чим порушується ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Мотивом прийняття такого розпорядження в частині порушень термінів розгляду звернень громадян послугувала доповідна записка начальника відділу по роботі зі зверненнями громадян ОСОБА_7 міської ради ОСОБА_11, в якій наведені відомості про порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» з боку управління комунальної власності (а.с.125-127).

На спростування даних обставин позивачем – ОСОБА_1, представлено до суду копії: звернення ОСОБА_12 та відповідь ОСОБА_12; звернення ОСОБА_13, листа №38 від 25.01.2016 року ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та відповіді ОСОБА_13; звернення ОСОБА_14 та відповіді ОСОБА_14; звернення ОСОБА_15 та рішення міської ради №92-VII від 27.04.2016 року; звернення ОСОБА_16 та відповіді ОСОБА_16; звернення ОСОБА_17, службової записки № 93 від 12.02.2016 року, відповіді ОСОБА_17 від 09.02.2016 року, акту від 17.02.2016 року та відповіді ОСОБА_17 від 23.02.2016 року; звернення ОСОБА_18 та відповіді ОСОБА_18; звернення ОСОБА_19 та відповіді ОСОБА_19; звернення ОСОБА_20, відповіді ОСОБА_20 та протоколу від 11.03.2016 року (а.с.128-151).

Згідно резолюцій керівництва ОСОБА_7 міської ради всі вищевказані звернення доручено ОСОБА_1 до розгляду.

ОСОБА_1, як начальник управління комунальної власності, доручив розгляд цих звернень іншим співробітникам управління комунальної власності ОСОБА_7 міської ради, які безпосередньо відповідають за той чи інший напрямок роботи.

Проекти відповідей на ці звернення підготовлено у визначені ст.20 Закону України «Про звернення громадян» строки та передані до загального відділу ОСОБА_7 міської ради для організації їх підписання в керівництва ОСОБА_7 міської ради, як того вимагає ч.3 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» та направлення відповідей адресатам.

Положеннями Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не уповноважено структурні підрозділи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад та їх керівників на підписання та надісланні відповідей на звернення заявникам.

Відповідно до п.18 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань.

Згідно із ч.3 ст.15 Закону України «Про звернення громадян», відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Пунктом 7 ОСОБА_9 4 Розділу ІІІ Правил виконання документа передбачає збирання та опрацювання необхідної інформації, підготовку проекту відповіді на документ чи нового документа, його оформлення, узгодження, подання для підписання (затвердження) керівникові установи.

Таким чином, в усіх випадках, відповіді на всі вищевказані звернення громадян мали бути підписані саме керівництвом ОСОБА_7 міської ради, а саме ОСОБА_7 міським головою ОСОБА_3 або, в разі її відсутності, особою, яка виконує її обов’язки, та надіслані міською радою заявникам у строки, визначені ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Викладені обставини та норми чинного законодавства свідчать про той факт, що розпорядження ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 від 04.03.2016 № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.» видане з чисельними порушеннями вимог чинного законодавства, а саме:

- в порушення вимог ч.2 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» розпорядженням ОСОБА_1 було оголошено догану за відсутності попередньої згоди професійної спілки, дане рішення на зборах трудового колективу не обговорювалося, міський голова з цього приводу до зборів не звертався;

- в порушення вимог ст.ст. 142, 147 Кодексу законів про працю України та положень «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату ОСОБА_7 міської ради та її виконавчих органів» у розпорядженні не зазначено, які саме положення (норми) Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату ОСОБА_7 міської ради та її виконавчих органів порушені саме ОСОБА_1, у чому конкретно полягало порушення трудової дисципліни також не зазначено;

- в порушення вимог ч.1 ст.149 Кодексу законів про працю України та пункті 4 розділу VIIположень «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату ОСОБА_7 міської ради та її виконавчих органів» до застосування дисциплінарного стягнення ОСОБА_7 міським головою ОСОБА_3 письмові пояснення від ОСОБА_1 не відбиралися, надати їх не пропонувалося;

- в порушення положень Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування службове розслідування відносно ОСОБА_1 за фактом порушень трудової дисципліни (обов’язків), що було підставою для складання службової записки про застосування дисциплінарного впливу і як наслідок винесення розпорядження про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1 – не проводилося.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідач-1 – ОСОБА_7 міський голова ОСОБА_3, та її представник – ОСОБА_4, не виконали, покладені ст.71 КАС України, як на суб'єкта владних повноважень, обов'язки по наданню суду доказів правомірності своїх дій, а саме видання розпорядження ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 від 04.03.2016 № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.», у зв’язку з чим та на підставі всього вище викладеного суд вважає, що таке оскаржуване розпорядження підлягає скасуванню.

Крім того, згідно остаточно уточнених позивачем – ОСОБА_1, позовних вимог, він також просив суд визнати протиправними дії першого заступника ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_5 щодо складання службової записки про застосування дисциплінарного впливу у вигляді догани за неналежне виконання службових обов’язків відносно ОСОБА_1

Між тим, суд з такими вимогами ОСОБА_1 погодитися не може, вважає їх безпідставними та необгрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вище зазначено, підставою для видання розпорядження ОСОБА_7 міського голови від 04.03.2016 року № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.» зазначена службова записка першого заступника ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_5 без дати на вих. номеру, якою він встановив вину начальника Управління комунальної власності міської ради ОСОБА_1 у порушенні ст.20 Закону України «Про звернення громадян» та п.4 ст.10 Закону України «Про адміністративні послуги» та просив застосувати до нього дисциплінарний вплив у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов’язків (а.с.12).

Посадові права та обов’язки першого заступника міського голови ОСОБА_5 встановлені розпорядженням міського голови «Про розподіл функціональних обов’язків між міським головою та його заступниками».

Крім того, 23.12.2013 року ОСОБА_7 міським головою затверджена Посадова інструкція начальника управління комунальної власності. З даною інструкцією був ознайомлений і сам ОСОБА_1, про що власноручно у ній розписався (а.с.93-99).

Згідно із п.4.2 Інструкції, діяльність начальника управління комунальної власності безпосередньо оцінює міський голова та заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів, який курирує питання регулювання земельних відносин та управління нерухомим майном комунальної власності.

Таким чином, по-перше, повноваження першого заступника ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_5 щодо оцінки діяльності начальника управління комунальної власності ОСОБА_1 передбачені положеннями Посадової інструкції начальника управління комунальної власності, по-друге, ані вказаним Положенням, ані вимогами чинного законодавства не встановлено конкретної форми акту (записки) щодо оцінки діяльності начальника управління комунальної власності.

Згідно із ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про часткову законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 та першого заступника міського голови ОСОБА_5про визнання дій протиправними та скасування розпорядження, у зв'язку з чим такий адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 24, 59, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ст.41 Закону України «Про професійні спілки», ст.ст. 142, 147, 149, 232 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1-2, 6, 9-11, 17-18, 41, 69-72, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1до ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 та першого заступника міського голови ОСОБА_5про визнання дій протиправними та скасування розпорядження– задовольнити частково.

Розпорядження ОСОБА_7 міського голови ОСОБА_3 від 04.03.2016 року № 76-к «Про дисциплінарне стягнення стосовно ОСОБА_1О.» – скасувати.

В задоволення решти позовних вимог ОСОБА_1– відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Мишко