ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"30" травня 2016 р. Справа № 806/205/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4І,

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" квітня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року визнано протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_3 на перереєстрацію на її ім"я автомобіля марки ЗАЗ 110308-44, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_3 дозвіл на перереєстрацію на її ім'я автомобіля марки ЗАЗ 110308-44,2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати рішення суду першої інстанції із ухваленням нового про відмову в позові. Зазначає, щодо непридатності позивача до керування зазначеним автомобілем, вказує, що наданню дозволу на перереєстрацію передує процедура викупу автомобіля, яку слід реалізувати протягом шести місяців після смерті інваліда. Також вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення колегії Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації та наказу №10 від 21.01.2011 ОСОБА_6 як інвалід війни 1 групи через органи соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації була забезпечена автомобілем марки ЗАЗ, моделі 110308-44, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_6 отримала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з правом керування ОСОБА_7 із обмеженням щодо заборони продажу та дарування.

15 липня 2012 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті ОСОБА_6 її дочка - ОСОБА_3 звернулася до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації із заявою про видачу довідки для перереєстрацію автомобіля марки ЗАЗ, моделі 110308-44, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 на своє ім'я з подальшою передачею права управління зятю ОСОБА_7

Листами за №582/02 від 04.02.2013 та №02М-393 від 14.03.2013 Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації відмовив позивачу в безкоштовній перереєстрації автомобіля із посиланням на пункти 16, 31 Постанови Кабінету Міністрів України № 99 від 19.07.2006 "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" (а.с.10, 11).

ОСОБА_8 від 19.02.2016 року позивачу повторно відмовлено через відсутність підстав для успадкування автомобіля через сплив шестимісячного терміну для сплати вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для його викупу.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції вважав протиправними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_3 на перереєстрацію на її ім'я автомобіля. Колегія суддів погоджується із вказаним, виходячи з наступного.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням та з 28.12.2012 згідно висновку обласної МСЕК перебуває на обліку для забезпечення автомобілем з ручним керуванням в модифікації на дві руки, без обох ніг (а.с.47).

На день смерті матері позивачки - ОСОБА_6 і по даний час позивач зареєстрована та проживала разом із померлою, що підтверджується довідкою виконкому Коростишівської міської ради Коростишівського району від 19.11.2010 №3162 (а.с.48). ОСОБА_7 є зятем позивачки (а.с.72).

Оцінюючи спірні правовідносини, слід зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" держава гарантує розробку, виробництво технічних та інших засобів реабілітації та закупівлю спеціального автотранспорту, виробів медичного призначення та забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів для соціальної адаптації, полегшення умов праці і побуту, спілкування інвалідів, дітей-інвалідів, поширює інформацію про таку продукцію.

За приписами ч. 8 ст. 26 зазначеного Закону перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними інвалідів, дітей-інвалідів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" після смерті інваліда, дитини-інваліда, автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда, дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм забезпечення автомобілями інвалідів, дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку визначено Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 (далі - Порядок № 999).

Пунктом 6 Порядку № 999 визначено, що інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його головному управлінню соціального захисту чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку.

Відповідно до п.12 Порядку № 999, реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на інвалідів, а недієздатним інвалідам і дітям-інвалідам - на їх законних представників.

У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться позначка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права користування ним без дозволу головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Згідно абз.3 п.16 Порядку № 999 автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який:

- має підстави для забезпечення автомобілем згідно з пунктом 3 цього Порядку;

- проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації;

- не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

За правилами частини 1 пункту 3 Порядку підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є заява, документи, зазначені у пункті 34 цього Порядку, та висновок обласної, центральної міської у мм. Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії (далі - відповідно облМСЕК, ЦМСЕК, КрМСЕК) про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним залежно від умов забезпечення автомобілем, зазначених у пунктах 29-31 цього Порядку. Пункти 29-31 Порядку визначають випадки безоплатного та пільгового забезпечення інвалідів автомобілями з ручним і звичайним керуванням.

Отже, згідно абз.3 п.16 Порядку № 999 позивачка, як інвалід, член сім'ї померлого інваліда мала право на залишення автомобіля у користуванні сім"ї згідно з пунктом 3 Порядку, оскільки нею дотримано умов, визначених абз.3 п.16 Порядку.

З виписки із акта огляду МСЕК по визначенню медичних показань для забезпечення інвалідів автомобілями від 28.12.2012 року відносно ОСОБА_3 вбачається наявність у позивача - інваліда другої групи загального захворювання медичних показань для забезпечення автомобілем з ручним керуванням та придатність до керування автомобілем в модифікації на дві руки без обох ніг (а.с.47). З листів відповідача на звернення позивачки в 2013 році вбачається перебування ОСОБА_3 на обліку для забезпечення автомобілем в порядку загальної черги за № 3699.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строків звернення до суду із адміністративним позовом, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається отримання позивачкою останньої відповіді від ОСОБА_8 в лютому 2016 року.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" квітня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: Є.В.Одемчук

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "31" травня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 вул. Петрикіна, 21,м.Коростишів,Житомирська область,12500

3- відповідачу/відповідачам: Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації вул.Черняховського,105,м.Житомир,10005

- ,