ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016

Справа №910/5377/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ»

до про

Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» стягнення заборгованості у розмірі 2 425 808 грн. 57 коп.

Представники :

від Позивача: Ващенко М.С. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Вардарян А.А. (представник за Доіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 2 425 808 грн. 57 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 25.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (Покупець) було укладено Договір поставки №510, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) у визначений строк у власність Покупця товар згідно зі специфікацією, а Покупець зобов'язався прийняти товар й оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар суму в розмірі 1 276 738 грн. 32 коп., що підтверджується видатковою накладною №2597 від 20.12.2012 року, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» в розмірі 1 276 738 грн. 32 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 3% річних у розмірі 111 338 грн. 58 коп., інфляційні у розмірі 1 037 731 грн. 67 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/5377/16, судове засідання призначено на 06.04.2016 року.

06.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.04.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.04.2016 року представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 28.03.2016 року не виконали.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження оплати заборгованості в розмірі 1 276 738,32 грн. за Договором №510 від 25.05.2012 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.04.2016 року відкладено розгляд справи на 20.04.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

11.05.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог. Крім того, подав відзив на позовну заяву та клопотання про звернення до правоохоронних органів.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представника відповідача та направити повідомлення до правоохоронних органів в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.05.2016 року відкладено розгляд справи на 25.05.2016 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

11.05.2016 року Господарським судом міста Києва направлено повідомлення в порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України до прокуратури міста Києва з метою перевірки наявності чи відсутності ознак злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, по наданню суду Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» документу - копії Акту прийому - передачі від 20.12.2012 року з відбитком печатки, на якій зображено «Канцелярія» Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».

20.05.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли пояснення на відзив Відповідача.

В судовому засіданні 25 травня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 25 травня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

25.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (Покупець) було укладено Договір поставки №510, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався передати (поставити) у визначений строк у власність Покупця товар згідно зі специфікацією у загальному розмірі 1 276 738 грн. 32 коп., а Покупець зобов'язався прийняти товар й оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

У п.2.1 Договору зазначено, що товар поставляється Постачальником на умовах - DDP - база ПТОіК, АР Крим, Сакський район, селище Каменоломня, вул. Київська, 7 (у відповідності до правил ИНКОТЕРМС в редакції 2000 року).

Відповідно до п.2.3 Договору право власності на товар переходить з моменту отримання товару Покупцем й підписання сторонами накладної та акту приймання - передачі.

Згідно з п.4.1 Договору сума договору складає 1 276 738 грн. 32 коп., в тому числі ПДВ - 212 789 грн. 72 коп.

У п. 4.2 Договору визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 120 днів після поставки товару й підписання акту приймання - передачі.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 р. (п.11.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №510 від 25.05.2012 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною № 2597 від 20.12.2012 р. на суму 1 276 738 грн. 32 коп. та Актом прийому - передачі до договору від 20.12.2012 р. на суму 1 276 738 грн. 32 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» в розмірі 1 276 738 грн. 32 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 3% річних у розмірі 111 338 грн. 58 коп., інфляційні у розмірі 1 037 731 грн. 67 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки №510 від 25.05.2012 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №510 від 25.05.2012 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною № 2597 від 20.12.2012 р. на суму 1 276 738 грн. 32 коп., Актом прийому - передачі до договору від 20.12.2012 р. на суму 1 276 738 грн. 32 коп., товарно - транспортною накладною №235667 від 20.12.2012 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем не було сплачено за отриманий товар у повному обсязі.

Таким чином, заборгованість Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» за Договором поставки №510 від 25.05.2012 року становить 1 276 738 грн. 32 коп.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення поставки товару (оригіналу акту приймання - передачі від 20.12.2012 р., довіреності №11/9 від 03.01.2012 р. на ОСОБА_3, належним чином оформленої довіреності на ОСОБА_4.), а тому вимоги Позивача є необґрунтованими.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У п.2.1 Договору зазначено, що товар поставляється Постачальником на умовах - DDP - база ПТОіК, АР Крим, Сакський район, селище Каменоломня, вул. Київська, 7 (у відповідності до правил ИНКОТЕРМС в редакції 2000 року).

Як вбачається з видаткової накладної №2597 від 20.12.2012 року, акту прийому - передачі від 20.12.2012 року до договору №510 від 25.05.2012 року, товар отримала ОСОБА_4 за довіреністю №835/634 від 20.12.2012 року, яка міститься в матеріалах справи, на отримання від ТОВ «СУРП «Стан - Комплект» цінностей за договором №510 від 25.05.2012 року зі строком дії до 30.12.2012 року. При цьому, Суд не приймає до уваги посилання Відповідача щодо неоформлення належним чином вказаної довіреності у зв'язку з відсутністю підпису головного бухгалтера Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», оскільки це не є підставою для невизнання факту отримання такою особою товару, а лише свідчить про порушення Відповідачем оформлення такої довіреності, але не спростовує факту отримання товару, оскільки довіреність передається продавцеві саме в момент отримання товару. Суд зазначає, що на видатковій накладній №2597 від 20.12.2012 року, акті прийому - передачі від 20.12.2012 року до договору №510 від 25.05.2012 року також міститься штамп Бази ВТОіК Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» склад №1 відповідно до умов п.2.1 Договору.

Крім того, оскільки згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На підтвердження своїх вимог, Позивачем була надана до матеріалів справи копія податкової накладної, що складена ним на спірну господарську операцію за Договором.

Відповідно до статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно зі статтею 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частин 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірної господарської операції Позивачем виписано Відповідачу податкову накладну та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Відповідачем сформовано податковий кредит. Копія податкової накладної з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявна в матеріалах справи і так само засвідчує факт поставки позивачем товару за спірним договором.

Враховуючи вищевикладене, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, оскільки Позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України факт поставки товару на виконання умов Договору поставки №510 від 25.05.2012 року, а тому у Відповідача виникло зустрічне зобов'язання з оплати отриманого товару.

Також Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо відсутності доступу до реєстру укладених підприємством договорів, оригіналів документів, що відображають фінансово-розрахункові та інші господарські операції, зокрема і тих, на які посилається позивач, у зв'язку з тимчасовою окупацією Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим, оскільки згідно з ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а у відповідності до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

При цьому Суд звертає увагу, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. (частина 4 статті 631 Цивільного кодексу України)

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» в розмірі 1 276 738 грн. 32 коп.

Отже , Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 1 276 738 грн. 32 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 20.04.2013 р. по 15.03.2016 р. у розмірі 111 338 грн. 58 коп. та інфляційні в розмірі 1 037 731 грн. 67 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд , перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки №510 від 25.05.2012 року за загальний період прострочки з 20.04.2013 р. по 15.03.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 111 317 грн. 07 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 20.04.2013 року по 15.03.2016 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 1 037 731 грн. 67 коп. за період з 20.04.2013 р. по 15.03.2016 р. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні у розмірі 1 028 473 грн. 79 коп.

Таким чином, з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 276 738 грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 111 317 грн. 07 коп. та інфляційні у розмірі 1 028 473 грн. 79 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (01030, м.Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 26, офіс 505, Ідентифікаційний код юридичної особи 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «СТАН - КОМПЛЕКТ» (03040, м.Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА, будинок 10-А, Ідентифікаційний код юридичної особи 22916099) заборгованість у розмірі 1 276 738 (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 32 (тридцять дві) коп., 3% річних у розмірі 111 317 (сто одинадцять тисяч триста сімнадцять) грн. 07 (сім) коп., інфляційні у розмірі 1 028 473 (один мільйон двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят три) грн. 79 (сімдесят дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 36 247 (тридцять шість тисяч двісті сорок сім) грн. 94 (дев'яносто чотири) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 травня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин