ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2016 року № 826/19430/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до третя особа

Національного Банку України Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" - правонаступник Закритого акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

про

визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного Банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" - правонаступник Закритого акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", в якому з урахуванням заяви про зміну підстав адміністративного позову від 25.04.2015 року, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Національного банку України ;

- зобов'язати Національний банк України надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 26 серпня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26 серпня 2015 року звернувся до Національного банку України із запитом щодо отримання інформації в порядку ст.ст. 3, 4, 5,19 та 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проте, відповідачем не надано позивачу відповідь на запитувану інформацію в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з мотивів його безпідставності та необґрунтованості, зазначивши, що позивачу за результатом розгляду запиту було надано всю наявну інформацію, а також повідомлено про відсутність запитуваної інформації щодо конкретної заявки клієнта банку, із зазначенням причин такої відсутності та право отримати таку інформацію у банку в порядку передбаченому чинним законодавством.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" укладено кредитний договір №5912836, згідно з умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 55 360,00 доларів США на придбання нерухомості з процентною ставкою 10,99 % річних, з кінцевим терміном погашення 11 грудня 2027 року.

Позичальник стверджує, що право власності на 55 360,00 доларів США від банку до нього не перейшло, валютний рахунок на який зазначені кошти поступали на ім'я позивальника не відкривався, заявки на конвертацію 55 360,00 доларів США в грошову одиницю України позичальник не подавав, заяви про перерахування цих коштів на оплату нерухомості не подавалися.

26 серпня 2015 року позивач в порядку ст.ст. 3, 4, 5,19 та 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та ст.ст. 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України "Про інформацію" звернувся до Національного банку України із запитом, в якому просив повідомити чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та чи надходила заявка 11 грудня 2007 року про продаж на такій біржі 55 360,00 доларів США через банк і купівлю гривні.

За результатами розгляду, в тому числі вказаного запиту, відповідач листом від 04 вересня 2015 року №40-01008/63523 повідомив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про те, що інформація та документи з порушених у запиті питань відсутні.

Позивач, не погоджуючись із наданою відповіддю, та, вважаючи, що НБУ фактично протиправно відмовило йому у праві на отримання запитуваної інформації, звернувся до суду із позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

У відповідності до п. 1 Розділу I Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення №281) це Положення встановлює порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках.

Пунктом 4 Розділу I Положення №281 визначено, що міжнародний валютний ринок - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України.

Згідно з п. 5 Розділу I Положення №281 торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

При цьому, колегія суддів зауважує, що суб'єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи. Суб'єкти ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і порядку, передбачених Положенням №281.

Відповідно до пункту 29 розділу І Положення № 281 в редакції, що діяла в 2006 році, суб'єкти ринку укладають між собою та з Національним банком України договори про купівлю, продаж іноземної валюти за безготівкові гривні та підтверджують ці договори виключно під час проведення Торговельної сесії.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 глави 2 Правил проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 (в редакції, що діяла у 2007 році), уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає у заявку на участь у Торговельній сесії незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні.

Заявка в паперовій формі підписується керівником (або особою, яка його замінює) та головним бухгалтером (або особою, яка його замінює) банку (фінансової установи) і залишається на зберіганні в банку (фінансовій установі). Заявка в електронній формі подається до Національного банку України в установлений ним строк.

Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) у Заявці визначає за кожною іноземною валютою Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34, та за кожним видом банківських металів обсяг їх купівлі та/або продажу.

Наразі підтвердження угод здійснюється за допомогою Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України.

Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України - це комплекс організаційно-технічних засобів, який забезпечує підтвердження договорів (угод) про купівлю-продаж іноземної валюти й банківських металів за гривні протягом часу, що встановлюється і змінюється на підставі постанови Правління Національного банку України.

Відповідно до пункту 4 Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, для здійснення операції з купівлі-продажу іноземної валюти з Національним банком України уповноважений банк подає до Національного банку України не пізніше ніж за дві години до закінчення функціонування Системи підтвердження угод заявку на участь у Системі підтвердження угод.

Для здійснення операції з купівлі іноземної валюти ця заявка має містити інформацію за кожним видом валют: загальну суму купівлі (із зазначенням у тому числі суми купівлі іноземної валюти для подальшого продажу клієнтам), курс, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти. Для здійснення операції з продажу іноземної валюти заявка має містити інформацію за кожним видом валют про суму операції (у тому числі продаж коштів, які були куплені в клієнтів протягом операційного дня), а також курс, за яким банк бажає продати Національному банку України іноземну валюту.

Таким чином, інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб-клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України (Торгівельній сесії) не відображається (не відображалася).

Таким чином, Національним банком України за результатом розгляду вищевказаного інформаційного запиту повідомлено позивача про відсутність запитуваної інформації щодо конкретної заявки клієнта банку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

З наведеного у сукупності вбачається, що надання публічної інформації зумовлюється її наявністю у відповідного суб'єкта.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на абзац другий п. 2.5 гл. 2 Правил, який був внесений до Правил згідно з постановою Правління Національного банку України від 03.05.2007 № 156 та набрав чинності з 16.07.2007.

Пунктом 2.5. глави 2 Правил проведення Торговельної сесії передбачено, що якщо уповноваженим банком за дві години до закінчення Торговельної сесії не повністю задоволені потреби клієнтів та потреби за власними операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, то він має право звернутися до Національного банку України щодо купівлі-продажу в нього іноземної валюти за безготівкові гривні.

Для здійснення операції з купівлі-продажу іноземної валюти з Національним банком України уповноважений банк подає до Національного банку України не пізніше ніж за дві години до закінчення Торговельної сесії розгорнуту заявку. Для здійснення операції з купівлі іноземної валюти ця заявка має містити інформацію за кожним видом валют та кожним клієнтом із зазначенням ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ [або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності)], суми, мети купівлі, а також курсу, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти.

Наразі ж підтвердження угод здійснюється за допомогою Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України.

Відтак, наведеними положеннями законодавства не передбачено відображення у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України (Торгівельній сесії) інформації про конкретні заяви фізичних осіб-клієнтів комерційних банків про купівлю або продаж іноземної валюти, а також не передбачено обов'язку передачі комерційними банками таких заяв своїх клієнтів до Національного банку України при здійсненні ними валютних операцій на міжбанківському валютному ринку.

Разом з тим, Правилами №281 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено вимог щодо подання суб'єктами ринку до НБУ заявок їх клієнтів на купівлю/продаж іноземної валюти.

Також безпідставним є посилання позивача на п. 3 гл. 1 розділу IV Положення №281, оскільки на момент укладення позивачем кредитного договору (08.11.2007) такі пункт та глава були відсутні.

Розділом IV Положення № 281 у редакції, що діяла на момент укладення позивачем кредитного договору, визначалася відповідальність суб'єктів ринку за порушення цього Положення.

Наразі розділом IV Положення № 281 визначений порядок оформлення та подання клієнтами до уповноважених банків заяв про купівлю іноземної валюти або банківських металів і заяв про продаж іноземної валюти або банківських металів та їх виконання.

Слід зауважити, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N 2121-III клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу IV Положення № 281 клієнт під час проведення операції з обміну (конвертації) іноземної валюти або банківських металів подає до уповноваженого банку, який його обслуговує, заяву про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів за довільною формою, але із зазначенням обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 3 і 4 цієї глави. Клієнт для здійснення операцій з купівлі або продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України має право використовувати форми заяв про купівлю або продаж іноземної валюти, аналогічні до тих, що наведені в додатках 1 - 4 до цього Положення, але без урахування реквізитів, які стосуються банківських металів.

Таким чином, заяви про купівлю/продаж іноземної валюти подаються клієнтами до уповноважених банків, які їх обслуговують, а не до Національного банку України.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд приходить до переконання, що оскільки запитувана представником ОСОБА_1-ОСОБА_3 інформація у Національного банку України відсутня, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведена правомірність наданої відповіді, водночас позивачем не доведено обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді : Є. В. Аблов

А.В. Літвінова