Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 травня 2016 року

. Козелець

Козелецький

районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Анохіна А.М.,

при секретарі – Музиченко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Козелець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Остерський промкомбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі за час щорічної відпустки, -

в с т а н о в и в :

14 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Остерський промкомбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі за час щорічної відпустки.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 01.01.2013 по 01.09.2015 працювала у ТОВ «Остерський промкомбінат» на посаді сортувальника. 01.09.2015 позивач була звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України. За весь період роботи позивач мала право на основні щорічні відпустки загальною тривалістю 58 днів та 30 днів щорічної додаткової відпустки, оскільки має двох неповнолітніх дітей. Заробітна плата в період роботи та грошова компенсація при звільненні за час щорічних основних та додаткових відпусток відповідачем не виплачена.

В судовому засіданні позивач та її представником були збільшені позовні вимоги та за підставами вказаними у позові остаточно просили суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки проведення розрахунку в сумі 9646,00 грн., заборгованість по заробітній платі за дні основних щорічних відпусток за період з 01.01.2013 по 01.09.2015, невиплачену відповідачем станом на день звільнення – 66 календарних днів в сумі 3037,98 грн., заборгованість по заробітній платі за дні основних щорічних відпусток по день фактичного розрахунку за період з 01.09.2015 по 04.04.2016 в сумі 644,42 грн., заборгованість по заробітній платі за дні додаткових відпусток за період з 01.01.2013 по 01.09.2015, невиплачену відповідачем станом на день звільнення – 51 календарний день, в сумі 2347,53 грн., а також витрати понесені на юридичні послуги, у зв’язку з поданням позовної заяви в суми 2939,76 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру оплати праці, до якої відноситься основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

Частиною 1 ст.117 КЗпП України зазначено, що у випадку не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, визначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору щодо їх розміру підприємство, установа, організація зобов'язані виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Перевіряючи обставини у справі судом установлено що, позивач ОСОБА_1 01.01.2013 була прийнята на роботу в ТОВ «Остерський промкомбінат» на посаду сортувальника /а.с. 5/.

01 вересня 2015 року ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записом в трудовій книжці /а.с. 5/.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим що відповідач відмовив їй у надані додаткової щорічної відпустки як матері двох дітей. Проте на підтвердження своїх доводів, доказів про звернення ОСОБА_2 до відповідача із відповідною заявою суду не було надано.

Згідно матеріалів справи розрахунку компенсації невикористаної відпустки вбачається що підприємством при звільненні позивачу нараховано невикористану відпустку за період з 01.07.2015 по 31.08.2015 (4 дні) та додаткову 10 календарних днів за 2 роки та 8 місяців (27 днів). Сума до нарахування становить 1423,52 грн. /а.с. 69/.

Згідно наказу про відпустку № 16 від 30.06.2013 ОСОБА_1 надано відпустку за період з 01.07.2013 по 14.07.2013 строком на 12 календарних днів з 01.07.2013 по 12.07.2013 та чорнобильську відпустку з 12.07.2013 по 14.07.2013 строком на 3 календарних днів включно. З наказом ОСОБА_1 ознайомлена, що підтверджується підписом /а.с. 33/.

Наказом про відпустку № 48 від 30.06.2014 ОСОБА_1 надано чергову відпустку за період з 01.07.2014 по 30.07.2014 строком на 24 календарних днів з 01.07.2014 по 24.07.2014 та чорнобильську відпустку з 24.07.2014 по 30.07.2014 строком на 6 календарних днів включно. Відповідно до додатку до наказу ОСОБА_1 з наказом ознайомлена, що підтверджується підписом /а.с. 34/.

Відповідно до розрахунку щорічної відпустки № 7 ОСОБА_1 за період з червня 2014 по травень 2015 нараховано 1087,68 грн. /а.с. 30/.

Наказом про відпустку № 54/1 від 29.05.2015 ОСОБА_1 надано чергову відпустку строком на 24 календарних днів з 01.06.2015 по 24.06.2015 включно. З додатком до наказу ОСОБА_1 була ознайомлена, що підтверджується її підписом /а.с. 31, 32/.

Згідно відомості на виплату грошей № ВЗП-000016 за вересень 2015 ОСОБА_1 було виплачено 1281,19 грн., про що є її підпис про отримання /а.с. 28/.

Оцінюючи зібрані по справі докази в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за час щорічної відпустки в сумі 15675 грн. 93 коп. в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд дійшов до висновку про їх необґрунтованість належними доказами, не доведеність та необхідність відмови у їх задоволенні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.10, 11,15, 60, 88, 208, 212, 213, 215, 218 ЦПК України та на підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Остерський промкомбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі за час щорічної відпустки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд до апеляційного суду Чернігівської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Козелецького районного суду

Чернігівської області ОСОБА_3