Справа № 522/7322/16-к

Провадження по справі № 1-кс/522/8302/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2016р. м.Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, яка полягає в незадоволенні клопотання про скасування постанови про оголошення в розшук ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р., -

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Приморського райсуду м.Одеси звернувся адвокат ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 , зі скаргою на бездіяльність ст.слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яка полягає в незадоволенні клопотання про скасування постанови про оголошення в розшук ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р.

В обґрунтування скарги заявник посилається на наступне.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеської області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р. за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.15, ч.4 ст.190 УК України. Підозрюваний ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від правоохоронних органів України, по вказаному кримінальному провадженню, не переховується і йому не перешкоджає. Будучи в Україні, він прибував на всі виклики слідчого, був неодноразово допитаний, від надання свідчень не відмовлявся.

23.04.2013р. він був допитаний як свідок по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року.

24.04.2013р. він був додатково допитаний як свідок по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року.

30.07.2013р. по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року йому було заочно пред`явлено повідомлення про підозру по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року.

30.07.2013р. по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року слідчим було винесено постанову про оголошення його в розшук.

03.09.2013р. по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року слідчим винесена постанова про оголошення його в міждержавний розшук.

14.05.2014р., ОСОБА_5 був затриманий співробітниками транспортної поліції ЛВ МВС Росії в аеропорту Пулково в м.Санкт-Петербурзі (Російська Федерація), так він дізнався, що оголошений в розшук правоохоронними органами України по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р.

16.05.2014р. Московським районним судом м.Санкт-Петербурга відносно ОСОБА_5 був вибраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З метою встановлення підстав для затримання і екстрадиції ОСОБА_5 до України, 15.05.2014г. з правоохоронних органів України в адресу начальника лінійного відділу МВС Росії в аеропорту Пулково поступили відповідні документи.

23.05.2014р., за результатами розгляду, документів, що поступили з України, про екстрадицію ОСОБА_5 , постановою Санкт-Петербурзького транспортного прокурора ОСОБА_6 правоохоронним органам України було відмовлено в його екстрадиції, у зв`язку з тим, що згідно із законодавством РФ, він був наділений статусом громадянина Російської Федерації. Даною постановою ОСОБА_5 також був звільнений з-під варти.

Надалі ОСОБА_5 звернувся до компетентних органів Російської Федерації для здобуття закордонного паспорта, з метою прибуття до України для надання показань по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р., оскільки вважає себе не винним в інкримінованому йому злочині, а наявність кримінального провадженню обмежує його цивільні права, у тому числі на вільне пересування, тим більше це істотно для нього, беручи до уваги, його професію моряка.

За результатами розгляду заяви Управлінням Федеральної міграційної служби по м.Севастополю ОСОБА_5 було відмовлено у видачі закордонного паспорта, у зв`язку з тим, що він знаходиться в розшуку за запитом правоохоронних органів України. Таким чином, наявність розшуку перешкоджає ОСОБА_5 прибуттю до України для надання свідчень по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р.

21.04.2016р. ОСОБА_5 звернувся до слідчого з клопотанням про скасування постанов про оголошення його в розшук. Слідчий був повідомлений, що ОСОБА_5 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Від правоохоронних органів України не переховується, а не можливість прибуття до України для надання свідчень по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р., обумовлено об`єктивними причинами, а саме фактом оголошення його правоохоронними органами України в міждержавний розшук. В скарзі зазначено, що офіційної відповіді від слідчого не надходило.

Згідно із Заявою ОСОБА_5 від 16.04.2016г, адресованому СУ ГУНП в Одеської області, він гарантує прибуття в правоохоронні органи України для надання свідчень по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р., а також здійсненню всіх необхідних процесуальних процедур.

Скаржник, як на правову підставу своїх вимог, посилається на ч.1 ст.281 УПК України, відповідно до якої, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідомо, то слідчий, прокурор оголошує його в розшук. І зазначає, що з моменту отримання слідчим клопотання про скасування розшуку усунені правові підстави для оголошення ОСОБА_5 в розшук.

По обставинах кримінального провадження №12013170160000800 від 26.03.2013р. ОСОБА_5 підтверджує раніше дані ним свідчення, відповідно до протоколів допиту у якості свідку від 23.04.2013р. та 24.04.2013р.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 скаргу підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі з наведених підстав.

Слідчий ОСОБА_3 з доводами, викладеними в скарзі не погодився та з посиланням на ст.303 КПК України, стверджував, що кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає можливості оскарження постанови про оголошення в розшук, а також пояснив, що повідомлення ОСОБА_5 слідчого про його постійне місцезнаходження не надає підстав для скасування постанови про оголошення в розшук. Також зазначив, що постанова про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_5 відповідають вимогам чинногоКПК України, вважає, що підстав для задоволення скарги немає.

Розглянувши скаргу, заслухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали, приходжу до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеської області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р. за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.15, ч.4 ст.190 УК України. Підозрюваний ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , від правоохоронних органів України, по вказаному кримінальному провадженню, не переховується і йому не перешкоджає. Будучи в Україні, він прибував на всі виклики слідчого, був неодноразово допитаний, від надання свідчень не відмовлявся.

23.04.2013р. він був допитаний як свідок по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року.

24.04.2013р. він був додатково допитаний як свідок по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року.

30.07.2013р. по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року йому було заочно пред`явлено повідомлення про підозру по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року.

30.07.2013р. по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року слідчим було винесено постанову про оголошення його в розшук.

03.09.2013р. по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013 року слідчим винесена постанова про оголошення його в міждержавний розшук.

14.05.2014р., ОСОБА_5 був затриманий співробітниками транспортної поліції ЛВ МВС Росії в аеропорту Пулково в м.Санкт-Петербурзі (Російська Федерація), так він дізнався, що оголошений в розшук правоохоронними органами України по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р.

16.05.2014р. Московським районним судом м.Санкт-Петербурга відносно ОСОБА_5 був вибраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З метою встановлення підстав для затримання і екстрадиції ОСОБА_5 до України, 15.05.2014г. з правоохоронних органів України в адресу начальника лінійного відділу МВС Росії в аеропорту Пулково поступили відповідні документи.

23.05.2014р., за результатами розгляду, документів, що поступили з України, про екстрадицію ОСОБА_5 , постановою Санкт-Петербурзького транспортного прокурора ОСОБА_6 правоохоронним органам України було відмовлено в його екстрадиції, у зв`язку з тим, що згідно із законодавством РФ, він був наділений статусом громадянина Російської Федерації. Даною постановою ОСОБА_5 також був звільнений з-під варти.

Надалі ОСОБА_5 звернувся до компетентних органів Російської Федерації для здобуття закордонного паспорта, з метою прибуття до України для надання показань по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р., оскільки вважає себе не винним в інкримінованому йому злочині, а наявність кримінального провадженню обмежує його цивільні права, у тому числі на вільне пересування, тим більше це істотно для нього, беручи до уваги, його професію моряка.

За результатами розгляду заяви Управлінням Федеральної міграційної служби по м.Севастополю ОСОБА_5 було відмовлено у видачі закордонного паспорта, у зв`язку з тим, що він знаходиться в розшуку за запитом правоохоронних органів України. Таким чином, наявність розшуку перешкоджає ОСОБА_5 прибуттю до України для надання свідчень по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р.

21.04.2016р. ОСОБА_5 звернувся до слідчого з клопотанням про скасування постанов про оголошення його в розшук. Слідчий був повідомлений, що ОСОБА_5 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Від правоохоронних органів України не переховується, а не можливість прибуття до України для надання свідчень по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р., обумовлено об`єктивними причинами, а саме фактом оголошення його правоохоронними органами України в міждержавний розшук.

Згідно із Заявою ОСОБА_5 від 16.04.2016г, адресованому СУ ГУНП в Одеської області, він гарантує прибуття в правоохоронні органи України для надання свідчень по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р., а також здійсненню всіх необхідних процесуальних процедур.

Як встановлено судом 26.04.2016р. адвокат ОСОБА_4 отримав від ст.слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 постанову про відмову в задоволенні клопотання про скасування розшуку ОСОБА_5 . Постанова вмотивована тим, що повідомлення ОСОБА_5 слідчого про його постійне місцезнаходження не надає підстав для скасування його розшуку, оскільки розшук переслідує за мету можливість доставити підозрюваного до слідчого для виконання процесуальних дій, тому встановлення лише його місцезнаходження ще не є підставою для скасування розшуку, оскільки слідчий фактично позбавлений можливості проведення з ним слідчих дій.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, встановлено, що кожному державою гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно із ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» №422/96-ВР від 16.10.1996р., рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання. За правовою позицією Конституційного Суду України "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003). Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод прийнята з метою додержання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року Україна, як член Ради Європи, повністю визнала обов`язковою і без укладання спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Україна, ратифікувавши Конвенцію і протоколи №2, 4, 7, та 11 до Конвенції, інкорпорувала Конвенцію в національну правову систему та визнала обов`язковою юрисдикцію ЄСПЛ в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Для судів України застосування Конвенції та практики Європейського суду стали особливо актуальними з прийняттям 23 лютого 2006 року Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Конвенції; з впровадженням в українське судочинство європейських стандартів прав людини; зі створенням для України передумов для зменшення заяв до Європейського суду проти України. Принципове значення має й те, що відповідно до ст.17 Закону суди України мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського суду як джерело права.

В Україні Конвенція має такий самий статус, як і інші законодавчі акти і є частиною національного законодавства України згідно із положеннями статті 9 Конституції.

У разі наявності колізії між нормами національного законодавства України та Конвенції пріоритетному застосуванню підлягають застосуванню саме норми Конвенції як міжнародного договору.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс України розглядає застосування в Україні практики Європейського суду як складову дії конституційного принципу верховенства права (ст.8 КПК, ст.8 Конституції України).

Рішення Європейського суду мають концептуальне значення для вірного розуміння і практичного втілення загальних засад кримінального судочинства за новим КПК, стаття 11 якого встановлює, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Згідно із ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Отже, право на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого та прокурора в контексті положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частин першої, другої ст.55, п.2 ч.3 ст.129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.

У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 19.12.2014р. «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя», чинні міжнародні договори України застосовуються судами під час досудового розслідування і судового розгляду у кримінальних провадженнях, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені кримінальним процесуальним законом України.

Згідно із п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя, в порядку передбаченому цим кодексом, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Не зважаючи на те, що ст.303 КПК України, прямо не передбачено можливості оскарження постанови про відмову у задоволенні клопотання про скасування розшуку, слідчий суддя, при прийнятті такої скарги до провадження виходить із вищевикладеної правової позиції та вимог ч.6 ст.9 КПК України, відповідно до якої У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідомо, то слідчий, прокурор оголошує його в розшук. Таким чином, єдиною правовою підставою для перебування підозрюваного в розшуку є необізнаність органів досудового розслідування про його місцезнаходження.

Таким чином, з моменту отримання слідчим клопотання про скасування розшуку, в якому ОСОБА_5 повідомляє про своє місцезнаходження, виражає своє бажання прибути до слідчого для надання свідчень по кримінальному провадженню і проведенню всіх необхідних процесуальних дій, та гарантує таке прибуття, усунені правові підстави для оголошення ОСОБА_5 в розшук.

Суд також звертає увагу на те, що за приписами ч.1ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно вимог ч.3ст.111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у порядку, передбаченомуглавою 11 цього Кодексу, що регулює відносини, пов`язані з викликом особи до слідчого, прокурора, суду.

Згідно ч.1ст.135 КПК Україниособа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Відповідно до ч.1ст. 136 КПК Україниналежним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

В ході судового розгляду слідчий не надав доказів того, що мало місце вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у процесуальний спосіб.

У відповідності до ч. 1ст. 42 КПК Українипідозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченомустаттями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

З огляду на це, враховуючи, що органом досудового розслідування не вжито заходів для вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру у спосіб, передбаченийКримінальним процесуальним кодексом Українидля вручення повідомлень, а також, що у органу досудового розслідування відсутні дані про належне підтвердження про факт вручення повідомлення про підозру ОСОБА_5 у будь-який інший спосіб, передбачений чинним законодавством, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

17.08.2012р. наказом Генерального прокурора України №69 затверджено Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі Положення), який, у відповідності до п.1.3, утворено та ведеться відповідно до вимогКримінального процесуального кодексу Україниз метою забезпечення єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів досудового розслідування; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі.

Згідно з п.п. 10, п. 2.1. Положення, до Реєстру вносяться відомості про час та дату повідомлення про підозру, відомості про особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.п.4, п. 3.1. Положення, унесення відомостей до Реєстру здійснюється з дотриманням таких строків: про дату складання повідомлення про підозру, дату і час вручення повідомлення про підозру, зміну раніше повідомленої підозри - невідкладно.

Згідно з вимогамист.19 Конституції України, органи державної влади, до яких відноситься і прокуратура, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією Українита законами України.

Таким чином наявність розшуку без достатньої правової підстави обмежує права ОСОБА_5 , а його прибуття до органів досудового розслідування по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р. для надання показань сприятиме забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, зазначеного кримінального провадження.

Згідно із вимогами п.9 ч.2 ст.40 КПК України, слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на приписи ст.281 КПК України, скасування розшуку відбувається шляхом прийняття слідчим відповідної постанови.

Відповідно до ч.2ст.307 КПК України,ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

За таких обставин, вимоги скаржника щодо визнання неправомірною бездіяльність слідчого СУ ГУ НП в Одеської області, що полягає в незадоволенні клопотання про скасування розшуку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013г., задоволенню не підлягають.

При ухвалені зазначеного рішення слідчий суддя також виходив з принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених в ст.6 Європейської конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.6 Європейської конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ст.55 Конституції України,ст.ст.2, 3, 7-9, 303-307, 369-372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Скаргу адвоката ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_5 на бездіяльність ст.слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яка полягає в незадоволенні клопотання про скасування постанови про оголошення в розшук ОСОБА_5 по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р. задовольнити частково.

Зобов`язати ст.слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 винести постанову про скасування розшуку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р.

Зобов`язати ст.слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 винести постанову про скасування міждержавного розшуку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , по кримінальному пров адженню №12013170160000800 від 26.03.2013р.

Зобов`язати ст.слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 внести до ЄРДР відповідний запис про скасування розшуку та міждержавного розшуку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 по кримінальному провадженню №12013170160000800 від 26.03.2013р., а також здійснити, передбачені чинним законодавством України, дії для скасування запису про розшук та міждержавного розшук ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в базах даних МВС України та Інтерполу.

В іншій частині вимог скарги відмовити з підстав, вказаних в описовій частині ухвали слідчого судді.

Ухвала оскарженню не підлягає

Слідчий суддя ОСОБА_1

28.04.2016