ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року

Справа № 910/1120/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Бакуліної С.В. (доповідач),

суддів :

Грейц К.В., Поляк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Приватного підприємства "Автопрофсервіс АТР"

на постанову

від 25.02.2016 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 910/1120/15-г

господарського суду

міста Києва

за позовом

Приватного підприємства "Автопрофсервіс АТР"

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"; 2. Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія АСКА"

про

стягнення збитків у розмірі 22 904,00 грн та похідних вимог, а саме 2 998,23 грн - пені, 4 924,36 грн - інфляційних втрат, 506,40 грн - 3% річних

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: від відповідача:

Блохіна Н.В. (адвокат договір від 28.08.2014) 1. Михайлівський І.В. (довіреність від 03.11.2015) 2. не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Комарова О.С.) від 11.12.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Ільєнок Т.В., судді - Яковлєв М.Л., Рудченко С.Г.) від 25.02.2016 у справі № 910/1120/15-г в позові відмовлено повністю; стягнуто з позивача на користь відповідача-1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 913,50 грн.

В касаційній скарзі Приватне підприємство "Автопрофсервіс АТР" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п.1 ст.2, ст.9, ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг",ст.9 Закону України "Про страхування", ст.ст.22, 526, 611, 625, 806, 1187 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.193, 224 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.1, 44, 84, 91, 98, 103, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу відповідачі не надіслали.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Автопрофсервіс АТР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про стягнення 22904,00 грн завданої шкоди, 3146,32 грн пені, 2725,58 грн інфляції, 368,97 грн річних, а всього 29144,87 грн. За ініціативою суду до участі у справі було залучено в якості відповідача-2 Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (далі ПрАТ "УАСК АСКА", відповідач-2). Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких відповідач-2 відмовив відповідачу-1 у виплаті страхового відшкодування по факту завдання пошкоджень предмету лізингу, переданого відповідачем-1 позивачу по договору лізингу, та по факту дорожньо-транспортної пригоди за участі цього предмету лізингу; відповідач-1 не задовольнив претензію позивача, що завдало позивачу збитки в сумі 22904,00 грн, яка становить вартість відновлюваного ремонту предмету лізингу, оплаченого останнім за власний рахунок. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.ст.22, 526, 611, 625, 806 ЦК України, ст.ст.193, 224 ГК України, ст.9, ч.2 ст.10, ч.1 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Судами встановлено таке.

11.10.2011 між ПП "Автопрофсервіс АТР" (далі - лізингоодержувач, ПП "Автопрофсервіс АТР", позивач) та ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (далі - лізингодавець, далі ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", відповідач-1) було укладено Договір фінансового лізингу №111011-12/ФЛ-Ю-А (далі - Договір фінансового лізингу), згідно п.1.1. якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору наведені в додатку (специфікація), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

За Актом приймання-передачі предмета лізингу в користування від 26.10.2011 відповідач-1 передав, а позивач прийняв предмет лізингу - новий вантажний автомобіль "Ford Transit Connect", 2011 випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) WF0UXXTTPUBC32610, номер двигуна ВС32610.

Відповідно до п.7.4. Договору фінансового лізингу за порушення обов'язків, передбачених договором лізингу відповідач-1 несе відповідальність, згідно законодавства України.

Пункт 7.5. Договору фінансового лізингу передбачає, що за порушення обов'язку зі сплати обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством, непроведення інших дій, які є обов'язковими для відповідача-1 згідно законодавства, останній несе відповідальність у відповідності до норм чинного законодавства України.

Додатком до названого Договору фінансового лізингу "Страхування" (т.1 а.с.17) передбачено умови страхування предмету лізингу та здійснення страхових виплат.

Зокрема, відповідно до п.1 Додатку "Страхування", відповідач-1 зобов'язався самостійно та за власний рахунок здійснити страхування предмету лізингу на умовах повного "Каско".

Згідно з п.8 Додатку "Страхування" до Договору фінансового лізингу визначено, що в разі настання страхового випадку з предметом лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний негайно проінформувати про це лізингодавця та страховика.

За пунктом 10 Додатку "Страхування" до Договору фінансового лізингу передбачено, що в разі настання страхового випадку з предметом лізингу та отримання лізингодавцем відповідного страхового відшкодування, лізингодавець за умови належного виконання лізингоодержувачем умов цього договору на підставі вимоги лізингоодержувача зобов'язаний спрямувати отримане страхове відшкодування на відновлення предмета лізингу, крім випадків повної конструктивної загибелі або втрати (загибелі) предмету лізингу.

Договір, в тому числі в частині порядку відшкодування відповідачем-1 вартості відновлення предмета лізингу, підписаний відповідачем без будь-яких зауважень, що з огляду на приписи вказаних норм чинного законодавства України свідчить про погодження ним всіх умов, які містяться в такому договорі.

На виконання умови п.1 Додатку до Договору фінансового лізингу 22.10.2013 між відповідачем-1 ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (страхувальник, вигодонабувач) та відповідачем-2 - ПрАТ "УАСК АСКА" (страховик) був укладений Договір страхування транспортного засобу №3285830 (надалі - Договір страхування), який є невід'ємною частиною до Генерального договору СТД №7468427 від 22.11.2010 (т.1 а.с.73, 74).

06.01.2014 позивачем були виявлені пошкодження спірного транспортного засобу.

11.02.2014 вказаний автомобіль потрапив у ДТП, про що позивач повідомив лізингодавця та страховика за Договором страхування.

Позивач вказує, що він за власний рахунок відремонтував пошкоджений транспортний засіб, внаслідок чого сплатив 22904,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, квитанціями про оплату вартості ремонтних робіт (копії наявні в матеріалах справи).

19.07.2014 року відповідач-2 погодив розмір страхового відшкодування, про що повідомив позивача листом №2578с.

Листом від 13.08.2014 року відповідач-2 відмовив у виплаті суми страхового відшкодування, оскільки за відповідачем-1 обліковувалась заборгованість у розмірі 516 369,46 грн.

За змістом п.7.1. Генерального договору за наслідками кожного звітного періоду (календарного місяця), до 5 робочого дня місяця страховик складає реєстр застрахованих транспортних засобів (укладених договорів страхування) та чергових платежів згідно графіку внесення страхової премії, вказаних в п. ХІІ в договорах страхування на кожний транспортний засіб. Страховик передає страхувальнику рахунок на оплату страхової премії з додаванням реєстру.

Пунктом 7.2. Генерального договору передбачено, що страхувальник до 10 (включно) робочого дня, наступного за звітним періодом, здійснює оплату страхової премії. У випадку, якщо така оплата не здійснена, наступні транспортні засоби на умовах даного договору на страхування не приймаються.

Відповідно до п.ХІІ частини "А" Генерального договору (на який міститься посилання в листі відповідача-2 №1088 від 13.08.2014 року) порядок сплати страхової премії за договором - щоквартально; строки оплати страхової премії вказані в п. 7 такого договору.

Даними реєстрів оплат страхових платежів за договорами страхування, банківських виписок з рахунку відповідача-1, платіжних доручень №1256 від 08.11.2013, №1260 від 08.11.2013, №1988 від 12.05.2014, а також заяви про зарахування зустрічних вимог №1488 від 22.80.2014 за оцінкою суду підтверджується виконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за Генеральним договором у термін, що передував моменту здійснення позивачем пошкодження предмету лізингу.

Листом від 28.08.2014 року позивач повідомив відповідача-1 про відмову відповідача-2 у виплаті суми страхового відшкодування, та просив його сплатити розмір збитків, понесених позивачем, внаслідок ремонту пошкодженого предмету лізингу.

За оцінкою судів наявними доказами підтверджується факт повного виконання відповідачем-1 грошового зобов'язання зі сплати страхової премії, передбаченої умовами п.ХІ Генерального договору (факт повної оплати страхової премії не заперечується представниками сторін в судових засіданнях).

Касаційна інстанція погоджується із тим, що вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 про відшкодування збитків не є законними і обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.614 ЦК України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків/шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Лізингоодержувач має право вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу (п.4 ч.1 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Встановлені судом обставини засвідчують, що відповідач-1 не порушував зобов'язань взятих на себе за Договором фінансового лізингу, оскільки мав зобов'язання спрямувати отримане страхове відшкодування на відновлення предмета лізингу лише в разі належного виконання лізингоодержувачем умов цього договору та отримання лізингодавцем відповідного страхового відшкодування. Також судами встановлено, що відповідач-1 не має заборгованості перед відповідачем-2 за Генеральним договором по сплаті страхової премії.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування (ст.ст.1, 3 Закону України "Про страхування").

Касаційна інстанція відзначає, що по-перше, відповідач-1 не отримав від відповідача-2 страхового відшкодування і відповідного обов'язку щодо спрямування не отриманих коштів у нього перед позивачем не виникло; по-друге, відповідач-1 не брав на себе обов'язку за Договором фінансового лізингу або за будь-яким іншим договором відшкодувати лізингоотримувачу за власний рахунок пошкодження предмету лізингу; по-третє, матеріалами справи і встановленими судом обставинами не підтверджується, що відповідач-1 є винуватим у пошкодженні предмету лізингу, що могло б бути підставою для відповідальності (ст.ст.22, 1166 ЦК України); вчетверте, правовідносини відповідача-1 та відповідача-2 не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з витратами, яких позивач зробив для відновлення свого порушеного права, оскільки право позивача порушено внаслідок пошкодження транспортного засобу, а не внаслідок відновлення його стану за власний рахунок; по-п'яте, позивач не є застрахованою особою ані за Договором фінансового лізингу, ані за Генеральним договором.

З цих самих підстав позивачем не доведено ані протиправної поведінки, ані причинного зв'язку між збитками та поведінкою відповідача-2, ані його вини в тому, що позивач здійснив відновлення пошкодженого предмету лізингу за власний рахунок, оскільки ніяких зобов'язань відповідач-2 перед позивачем по суті спірних правовідносин на себе за договорами, зокрема, Генеральним договором, не приймав - позивач не є застрахованою особою ані за Договором фінансового лізингу, ані за Генеральним договором, а також відповідач-2 не є винуватим у пошкодженні предмету лізингу, оскільки таких обставин не встановлено судами.

За таких обставин судами правомірно відмовлено позивачу в позові у частині вимог про стягнення з відповідачів-1, 2 збитків, пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, які є похідними вимогами від вимоги про стягнення збитків.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятих у справі рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.111^{5, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-}

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Автопрофсервіс АТР" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 у справі № 910/1120/15-г залишити без змін.

Головуючий -суддя С.Бакуліна

Судді К.Грейц

О.Поляк