ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2016 року

м. Полтава

Справа № 816/301/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Пелих Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства в Полтавській області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви щодо зміни позову від 12.05.2016 /вх.№7879/16 від 16.05.2016, а.с. 162-164/) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про:

- визнання дій та бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області у вигляді не проведення нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період з 02 червня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року протиправними;

- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили за період з 02 червня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно надбавку за вислугу років в розмірі визначеному частиною 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, індексації доходу, надбавок 25 та 30 відсотків суддям, різниці окладу, президентської надбавки, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань;

- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили за період з 02 червня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди;

- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 02 червня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно індексацію відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення";

- зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 02 червня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач протиправно йому, як судді Оржицького районного суду Полтавської області, нараховував та виплачував надбавку за вислугу років до заробітної плати за період з 02 червня 2004 року по 18 жовтня 2008 року у розмірі 15 відсотків при стажі роботи понад п'ять років, а також за період з 19 жовтня 2008 року по 31 грудня 2010 року у розмірі 20 відсотків при стажі роботи понад 10 років, виходячи з розміру посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас, оскільки за приписами частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи. Також позивач вважає, що у зв'язку з недоплатою надбавки за вислугу років відповідач невірно виплатив йому заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань за вказаний період, оскільки не врахував при їх виплаті недораховану йому надбавку за вислугу років, адже розмір вказаних виплат залежить від середньомісячного заробітку.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях посилався на правильність нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років до заробітної плати за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно, з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно, та як наслідок заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги (з урахуванням змін) підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Державного казначейства в Полтавській області.

Третя особа в судове засідання 23.05.2016 явку свого уповноваженого представника не забезпечила, будучи належно повідомленою про час та місце судового розгляду справи, у матеріалах справи мається заява Головного управління Державного казначейства в Полтавській області про розгляд справи за відсутності представника управління.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що наказом начальника ТУ ДСА України в Полтавській області №41 від 02.06.2004 ОСОБА_1 зараховано з 02.04.2004 на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області відповідно до Указу Президента України №539/2004 від 13.05.2004 з окладом згідно штатного розпису (304,00 грн), встановлено ОСОБА_1 з 02.06.2004 щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 15% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та надбавку у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, відповідно до Указу Президента України №684/95 від 10.07.1995 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" /а.с. 83/.

Згідно розрахункових листів ОСОБА_1 починаючи з червня 2004 року по вересень 2004 року включно нараховувалася щомісячна надбавка за вислугу років виходячи із суми посадового окладу та надбавки у розмірі 50% посадового окладу /а.с. 41/.

15.10.2004 наказом начальника ТУ ДСА України в Полтавській області №86 на підставі рішення кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Харківського апеляційного округу від 17.09.2004 ОСОБА_1 з 17.09.2004 було встановлено доплату за четвертий кваліфікаційний клас / а.с. 89/.

Як наслідок, ОСОБА_1 починаючи з жовтня 2004 року по травень 2005 року включно щомісячна надбавка за вислугу років нараховувалася виходячи із суми посадового окладу, президентської надбавки та доплати за кваліфікаційний клас /а.с. 42-43/.

Оскільки з квітня 2005 року щомісячними наказами начальника ТУ ДСА України в Полтавській області суддям місцевих судів Полтавської області встановлювалася надбавка в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас за виконання особливо важливої роботи /а.с. 99-100, 102, 106-107, 109, 115/, починаючи з червня 2005 року по грудень 2005 року включно щомісячна надбавка за вислугу років ОСОБА_1 нараховувалася виходячи із суми посадового окладу, президентської надбавки, надбавки за виконання особливо важливої роботи та доплати за кваліфікаційний клас /а.с. 44-46/.

У період з січня 2007 року по грудень 2007 року включно щомісячна надбавка за вислугу років ОСОБА_1 нараховувалася виходячи із загальної суми посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас /а.с. 47-50/.

У зв'язку зі змінами, внесеними до абзацу 2 частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", начальником ТУ ДСА України у Полтавській області видано наказ №16 від 21.03.2008, відповідно до якого з 01 січня по 31 грудня 2008 року виплата суддям місцевих судів Полтавської області щомісячної надбавки за вислугу років має бути у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи /а.с. 122/.

З огляду на це, ОСОБА_1 починаючи з січня 2008 року по грудень 2010 року включно щомісячна надбавка за вислугу років нараховувалася виходячи із загальної суми посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас /а.с. 51-60/.

Поряд з цим, зі змісту розрахункових листів ОСОБА_1 слідує, що працюючи на посаді судді Оржицького районного суду Полтавської області у періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно, з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно останній отримував також: - середню заробітну плату для оплати часу щорічної (додаткової) відпустки (серпень 2005 року, липень, серпень, вересень 2007 року, травень, серпень, жовтень 2008 року, травень 2009 року, липень, листопад 2009 року, березень 2010 року, травень, червень жовтень, грудень 2010 року); - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (серпень, вересень 2005 року, липень 2007 року, травень 2008 року, травень 2009 року, березень 2010 року); - допомогу по тимчасовій непрацездатності (березень 2009 року).

Вважаючи, що відповідач мав нараховувати та виплачувати йому щомісячну надбавку за вислугу років відповідно до положень частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а також вірно виплачувати у зв'язку з цим заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 у справі №1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Оскільки даний спір стосується нарахування та виплати відповідачем на користь ОСОБА_1 надбавки за вислугу років до заробітної плати за відповідний період, строк звернення до суду не застосовується.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до частини 1 статті 130 Конституції є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів.

Частиною 1 статті 123 Закону України "Про судоустрій України" від 07.02.2002 №3018-III (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-XII (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. Гарантії незалежності суддів встановлюються цим Законом, а також Конституцією України. Держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів (стаття 3 Закону України "Про статус суддів").

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про статус суддів" встановлено, що незалежність суддів забезпечується, зокрема, створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу.

При цьому, згідно з частиною 3 статті 11 Закону України "Про статус суддів" гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені цим Законом, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Таким чином, надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту, у тому числі заробітної плати, що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності судді.

У рекомендації №(94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів", ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників Міністрів 13.10.1994, зазначається: "Для створення відповідних умов праці, які дозволять суддям ефективно працювати, необхідно, зокрема, забезпечити те, щоб статус і винагорода суддів відповідали гідності їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе."

Пунктом 6.1 Європейської Хартії про закон "Про статус суддів", прийнятої 10.07.1998, передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень і в роботі взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість.

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону України "Про статус суддів" заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина 3 статті 22 Конституції України).

Відповідно до частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" (у редакції, що діяла до 1 січня 2006 року) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України від 20.12.2005 №3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону України "Про статус суддів", від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Неконституційним Закон України від 20.12.2005 №3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" в частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому у 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

З 01.01.2007 вказана вище надбавка мала нараховуватися відповідно до частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів".

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені відповідні зміни до Закону України "Про статус суддів". Зокрема, в абзаці другому частини четвертої слова "загальної суми щомісячного заробітку" замінено словами "посадового окладу".

Рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", у тому числі й пункт 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення зазначених вище змін.

Тобто, з 01.01.2008 до 22.05.2008 (дати винесення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 №19 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865" (яка набрала чинності з 01.03.2008) останню доповнено пунктом 2-2 наступного змісту: "Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків."

Таким чином, після 22.05.2008 - дати винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008 Закон України "Про статус суддів" і постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

За правилами частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із визначених в частині 4 статті 9 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22.05.2008 - дати винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону України "Про статус суддів", який має вищу юридичну силу, а не підзаконного нормативного акту - постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ (в редакції Закону України від 23.12.2010 №2856-VІ) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про статус суддів", крім статті 43, частин п'ятої - тринадцятої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року, та частин першої - четвертої статті 44, які втрачають чинність з 1 січня 2012 року.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що з 01.01.2006 по 31.12.2006 (під час дії статті 113 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік") та з 01.01.2008 до 22.05.2008 (з дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до винесення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, поряд з цим, у спірних періодах, а саме, з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що чинне на момент виникнення спірних відносин законодавство України не містило визначення поняття "загальна сума щомісячного заробітку".

Разом з цим, аналізуючи зміст чинної на момент спірних правовідносин частини 1 статті 44 Закону України "Про статус суддів" суд доходить висновку, що загальна сума щомісячного заробітку судді має визначатись зі складових його заробітної плати, до яких входять посадовий оклад, премії, доплати за кваліфікаційні класи, надбавки за вислугу років та інші надбавки.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 №2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" (діяла у період з 02.06.2004 по 01.04.2006) надано право керівникам органів і головам рад, зазначених у пункті 1 цієї постанови, в межах установленого фонду оплати праці, здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (діяла у період з 01.04.2006 по 22.05.2009) преміювання посадових осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, крім суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, здійснюється згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду за результатами роботи, а також до державних і професійних свят, ювілейних дат у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці.

З 22.05.2009 до вказаного пункту постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 №452 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865" були внесені зміни шляхом виключення слова "а також" та доповнення після слів "ювілейних дат" словами і цифрами "у граничному розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас".

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що у спірний період заробітна плата судді складалась, окрім іншого, з премій, до яких відносились премії до державних і професійних свят, ювілейних дат тощо.

За відсутності у Законі України "Про статус суддів" будь-яких виключень щодо виду премій, суд доходить висновку, що у складі заробітної плати, яка становила щомісячне грошове утримання судді, мають враховуватись будь-які премії, отримані таким суддею.

Наявні у матеріалах справи розрахункові листи нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно /а.с. 41-60/ свідчать про те, що позивачу за спірний період нараховані та виплачені такі премії: у червні-жовтні 2004 року - премія щомісячна, у грудні 2004 року - премії щомісячна та до свят, у лютому-вересні 2005 року - премія щомісячна, у жовтні-грудні 2005 року - премії щомісячна та до свят, у січні 2007 року - премія з посадового окладу, у травні-вересні 2007 року - премія щомісячна, у жовтні 2007 року - премії щомісячна та до свят, у листопаді-грудні 2007 року - премія щомісячна, у травні-серпні 2008 року - премія щомісячна, у вересні 2008 року - премії щомісячна та до свят, у жовтні 2008 року - премія щомісячна, у листопаді-грудні 2008 року - премії щомісячна та до свят, у січні-вересні 2009 року - премія щомісячна, у жовтні 2009 року - премії щомісячна та до свят, у листопаді 2009 року - премії щомісячна та за квартал, у грудні 2009 року - премії щомісячна та до свят, у січні-лютому 2010 року - премія щомісячна, у березні 2010 року - премії щомісячна та за квартал, у квітні-листопаді 2010 року - премія щомісячна, у грудні 2010 року - премії щомісячна та до свят.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечувала, що дані преміальні виплати не враховувалися ТУ ДСА України в Полтавській області при розрахунку ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно.

Поряд з цим, представник відповідача в ході судового розгляду справи також не спростовувала того, що при розрахунку ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно ТУ ДСА України в Полтавській області не враховувалися суми різниці окладу та додаткового посадового окладу, які у відповідних місяцях являлися складовими заробітної плати, нарахованої та виплаченої позивачу за спірний період.

Таким чином, з огляду на те, що загальна сума щомісячного заробітку судді має визначатись зі складових його заробітної плати, до яких входять посадовий оклад, премії, доплати за кваліфікаційні класи, надбавки за вислугу років та інші надбавки, суд вважає, що відповідач протиправно не здійснював нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років до заробітної плати за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів", а саме, у відсотковому значенні виходячи із загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням посадового окладу, в тому числі різниці окладу та додаткового посадового окладу, премій всіх видів, в тому числі щомісячних та до свят, доплат за кваліфікаційні класи та всіх видів надбавок.

Водночас, суд не вбачає порушення відповідачем законодавства при неврахуванні ним сум заробітної плати за час відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги по тимчасовій непрацездатності, які у відповідних місяцях являлися складовими заробітної плати, нарахованої та виплаченої позивачу за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно, при здійснені останньому розрахунку надбавки за вислугу років за вказані періоди, з огляду на таке.

Згідно відомостей, що містяться у розрахункових листах ОСОБА_1 за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно, працюючи на посаді судді Оржицького районного суду Полтавської області у зазначених періодах останньому виплачувалися: - середня заробітна плата для оплати часу щорічної (додаткової) відпустки, тобто відпускні (серпень 2005 року, липень, серпень, вересень 2007 року, травень, серпень, жовтень 2008 року, травень 2009 року, липень, листопад 2009 року, березень 2010 року, травень, червень жовтень, грудень 2010 року); - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (серпень, вересень 2005 року, липень 2007 року, травень 2008 року, травень 2009 року, березень 2010 року); - допомога по тимчасовій непрацездатності (березень 2009 року).

При цьому, суд зазначає, що оскільки відпускні, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога по тимчасовій непрацездатності не були визначені у частині 1 статті 44 Закону України "Про статус суддів" в якості складових заробітної плати судді, підстави для нарахування на них надбавки за вислугу років відсутні.

Також суд вважає, що відповідач обґрунтовано не врахував нараховану та виплачену позивачу у складі заробітної плати за спірні періоди суму індексації грошових доходів при здійснені останньому розрахунку надбавки за вислугу років за вказані періоди, оскільки на переконання суду сума індексації грошових доходів є додатковою гарантією мінімізації втрат доходу у зв'язку з ростом індексу споживчих цін, а не складовою щомісячного заробітку судді.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років до заробітної плати за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням посадового окладу, в тому числі різниці окладу та додаткового посадового окладу, премій всіх видів, в тому числі щомісячних та до свят, доплат за кваліфікаційні класи та всіх видів надбавок, являється по суті допущенням відповідачем протиправної бездіяльності, а не вчиненням протиправних дій, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності ТУ ДСА України в Полтавській області у вигляді не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років до заробітної плати за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів", та зобов'язання ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням посадового окладу, в тому числі різниці окладу та додаткового посадового окладу, премій всіх видів, доплат за кваліфікаційні класи та всіх видів надбавок.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди, суд зазначає наступне.

Станом на момент розгляду даної справи будь які донарахування надбавки за вислугу років за спірні періоди відповідачем на користь ОСОБА_1 не проводилися. Під час розгляду даної справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання бездіяльності ТУ ДСА України в Полтавській області протиправною та зобов'язання останнього нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно в розмірі визначеному частиною 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням посадового окладу, в тому числі різниці окладу та додаткового посадового окладу, премій всіх видів, доплат за кваліфікаційні класи та всіх видів надбавок.

Відтак, розгляд по суті вимоги позивача про зобов'язання ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди є неможливим до здійснення відповідачем на користь ОСОБА_1 необхідних донарахувань та проведення відповідних виплат по надбавці за вислугу років за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно.

Таким чином, суд, вважаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити негайно з часу набрання постановою суду законної сили за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно передчасною, доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення. Як наслідок не підлягають задоволенню також вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача провести індексацію на суми незаконно недоплачених заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та виплатити у зв'язку з цим відповідну компенсацію.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача провести індексацію на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років, суд також доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з передчасністю такої вимоги, з огляду на слідуюче.

За приписами статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають одноразового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Аналізуючи наведені правові норми суд дійшов висновку, що індексація є гарантією мінімізації втрат доходу у зв'язку з несвоєчасною його виплатою та ростом індексу споживчих цін.

Хоча в спірному випадку суд й дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно в розмірі визначеному частиною 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням посадового окладу, в тому числі різниці окладу та додаткового посадового окладу, премій всіх видів, доплат за кваліфікаційні класи та всіх видів надбавок, разом з тим, у суду відсутні підстави вважати, що при здійсненні відповідних нарахувань та виплат відповідачем не буде самостійно проведено індексацію на суму донарахованої надбавки за вислугу років.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення).

Згідно статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Аналізуючи наведені положення Закону, суд зазначає, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати нарахованих грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, і заробітна плата (грошове забезпечення).

Суд зауважує, що станом на дату розгляду справи заборгованість перед ОСОБА_1 по нарахованій але не виплаченій заробітній платі за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно за відповідачем не рахується. Висновки про наявність підстав для зобов'язання ТУ ДСА України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за вказані періоди в розмірі визначеному частиною 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням посадового окладу, в тому числі різниці окладу та додаткового посадового окладу, премій всіх видів, доплат за кваліфікаційні класи та всіх видів надбавок, судом зроблені лише в ході розгляду даної справи. При цьому, будь які, пов'язані з цим донарахування та виплати відповідачем ще не проводилися.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що компенсація громадянам втрати частини доходів провадиться лише у разі порушення строків виплати вже нарахованих доходів, позовна вимога ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію на не донараховану частину надбавки за вислугу років на думку суду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про допуск постанови суду до негайного виконання, суд дійшов такого висновку.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Зважаючи на те, що предмет розгляду даної справи не стосується стягнення з ТУ ДСА України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 конкретної суми недоплаченої надбавки за вислугу років до заробітної плати, суд дійшов висновку про відсутність підстав для допуску постанови до негайного виконання.

Також суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача негайно з моменту набрання даним рішенням законної сили провести відповідні дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років до заробітної плати за періоди з 02.06.2004 по 31.12.2005 включно, з 01.01.2007 по 31.12.2007 включно та з 22.05.2008 по 31.12.2010 включно у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням посадового окладу, в тому числі різниці окладу та додаткового посадового окладу, премій всіх видів, доплат за кваліфікаційні класи та всіх видів надбавок, оскільки позивач не надав суду жодних документальних доказів, які б свідчили про те, що ТУ ДСА України в Полтавській області в добровільному порядку не виконає дане судове рішення у разі набрання ним законної сили.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 158-163, 256, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства в Полтавській області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області у вигляді не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років до заробітної плати за період з 02 червня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів".

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (ідентифікаційний код 26304855) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 02 червня 2004 року по 31 грудня 2005 року включно, за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2010 року включно в розмірі визначеному частиною 4 статті 44 Закону України "Про статус суддів" з урахуванням посадового окладу, в тому числі різниці окладу та додаткового посадового окладу, премій всіх видів, доплат за кваліфікаційні класи та всіх видів надбавок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 травня 2016 року.

Суддя С.О. Удовіченко