Справа №636/4482/15-ц

Провадження №2/636/175/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дьоміної О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Коваленко О.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2

представника третьої особи

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Сервісна компанія «Еско-Північ» до ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Чугуївська», Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, про встановлення сервітуту, -

В С Т А Н О В И В:

24.09.2015 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, яка була уточнена 09.10.2015 року та просив суд встановити земельний сервітут на земельну ділянку відповідача на користь позивача на право спорудження свердловини №3 Роганської площі, визначивши наступні істотні умови сервітуту: строк сервітуту – 10 років; площа земельної ділянки, на яку поширюється земельний сервітут – 2,5 га; межі сервітуту – частина земельної ділянки, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності та розташована на землях Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області (за межами населеного пункту), згідно довідки 6-Зем та ситуаційного плану розташування проектної пошукової свердловини; плата за встановлення та користування сервітутом – у розмірі 100% від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту з внесенням щомісяця до 1-го числа рівними частками; відновлення родючого шару ґрунту земельної ділянки за рахунок позивача протягом одного місяця з моменту закінчення дії сервітуту.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ «Енерго-Сервісна компанія «Еско-Північ» здійснює користування нафтогазоносними надрами - геологічне вивчення і розробку нафтогазоносних надр з метою пошуку та розвідки родовищ нафти й газу, видобутку нафти й газу. Відповідно до абз.15 ст. 1 ЗУ «Про нафту і газ» від 12.07.2001 року за №2665, з наступними змінами та доповненнями: «користувач нафтогазоносними надрами - юридична або фізична особа, що має спеціальний дозвіл на листування нафтогазоносними надрами з метою пошуку та розвідки родовищ нафти і газу, видобутку нафти і газу або їх зберігання, повернення (захоронення) супутніх і стічних вод, інших ходів, що видобуваються в процесі розвідки і розробки родовищ нафти і газу».

Згідно з абз.25 ст. 1 ЗУ «Про нафту і газ»: «спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами - документ, що видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр і засвідчує право юридичної чи фізичної особи, якій цей документ виданий, на користування нафтогазоносними надрами протягом часу, в межах ділянки надр, на умовах, ^{передбачених у цьому документі».}

^{Статтею 11 ЗУ «Про нафту і газ» встановлено, що користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються виключно за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством.}

^{Відповідно до ст. 20 Кодексу України про надра: «Для геологічного вивчення, в тому числі для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, надра надаються у користування без надання гірничого відводу після одержання спеціального дозволу на геологічне вивчення надр. Дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення здійснюється з метою уточнення їх окремих гірничо-геологічних та інших параметрів, вибору раціональних методів видобування мінеральної сировини на підставі проекту цих робіт, погодженого з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці».}

^{Позивач є власником спеціального дозволу на користування надрами структур Роганської перспективної площі №5395 від 14.10.2011 року (Спецдозвіл №5395), згідно з яким надається право на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку - видобування вуглеводнів в межах Роганської перспективної площї на території Харківського та Чугуївського районів Харківської області строком на двадцять років.}

^{Додатком до Спецдозволу №5395 є Угода №5395 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 14.10.2011 року, (Угода №5395), відповідно до якої позивач зобов'язується дотримуватись вимог, передбачених Спецдозволом №5395 та цією Угодою. Згідно з абз.1 ст.28 Закону України «Про нафту і газ» : «Угода про умови користування нафтогазоносними надрами є невід'ємним додатком до спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, який регулює і конкретизує передбачені законодавством України та спеціальним дозволом технічні, технологічні, організаційні, фінансові, економічні, соціальні, екологічні аспекти користування нафтогазоносними надрами відповідній ділянці нафтогазоносних надр».}

^{Додатком №2 до Угоди №5395 є ОСОБА_5 робіт з видобування вуглеводнів Роганської площі, в якій чітко передбачено, які саме види робіт та в які терміни повинен виконати позивач. Одним із видів робіт, які зобов'язаний виконати позивач, відповідно до ОСОБА_5 робіт є спорудження пошукової свердловини №3 з метою розкриття покладів вуглеводнів та затвердження запасів вуглеводнів в ДКЗ України. Отже, позивач, як власник Спецдозволу №5395, зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі виконувати ОСОБА_5 робіт, що с невід'ємною частиною Спецдозволу №5395, в тому числі спорудження пошукової свердловини №3 з метою розкриття покладів вуглеводнів, і це чітко передбачено, зокрема ст. 20 Закону України «Про нафту і газ»: «Власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами зобов'язаний забезпечити повноту геологічного вивчення, раціональне комплексне використання і охорону нафтогазоносних надр згідно з угодою про умови користування нафтогазоносними надрами та програмою робіт», та ст.37 Закону України «Про нафту і газ»: «Під час здійснення промислової розробки родовищ нафти і газу користувачі нафтогазоносними надрами зобов'язані забезпечувати повне і своєчасне виконання умов спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами та угоди про умови користування нафтогазоносними надрами».}

^{Відповідно до чинного законодавства України та на виконання вимог Спецдозволу №5395 і ОСОБА_5 робіт, в 2013 році на замовлення позивача був розроблений «Робочий проект на буріння пошукової свердловини №3 Роганської площі», який пройшов експертизу та рекомендований до виконання.}

^{На замовлення позивача ОСОБА_6 геофізичною розвідувальною експедицією ДГП «Укргеофізика» Державної служби геології та надр України проведено роботи з геолого- геофізичного моніторингу геологорозвідувальних робіт та визначена точка під буріння свердловини №3 Роганської площі, яка розташовуватиметься в 0,375км на південний схід від пк 115,5 профілю 37483105 з проектною глибиною 2500м. Вибір розташування проектної свердловини №3 обумовлюється як структурними факторами так і поверхневими умовами (Пояснювальна записка).}

^{Нормами відводу земель для нафтових та газових свердловин СН 459-74. затверджених Державним комітетом Кабінетом Міністрів СССР від 25.03.1974р., визначено, що розмір земельної ділянки на період буріння свердловини буровими установками з дизельним приводом та вишкою висоти 53м. відводиться у тимчасове користування 2,5га, а на період користування і експлуатацію) свердловини (після завершення її буріння), відводиться 0,36га, де решта земельної ділянки повертається її власнику.}

^{Згідно акту вибору точки під буріння (схеми відображення точки) розташування проектної пошукової свердловини №3, де точка та площадка для облаштування під буріння припадає на земельну ділянку, загальною площею 2,5 га, землевласником є відповідач та землекористувачем – третя особа, ТОВ АГРОФІРМА «ЧУГУЇВСЬКА», згідно Довідки 6-Зем та схеми розташування земельної ділянки.}

^{Керуючись чинним законодавством України, позивач неодноразово, як в усній формі так і в письмовій формі звертався з пропозицією до відповідача та третьої сторони на стороні відповідача з проханням вирішити питання про надання дозволу на зайняття його земельної ділянки загальною площею 2,5 га, що розташована на території Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області, землі сільськогосподарського призначення (рілля), для будівництва свердловини №3 Роганська. Так, 10.03.2013 року позивач звернувся з пропозицією (вих.№331-06/13) до сторін укласти угоду на тимчасове користування земельної ділянки в рамках статті 97 ЗК України. Не надавши згоди зі сторони відповідача на укладання даної угоди, а також враховуючи складний усний переговорний процес на предмет використання земельної ділянки згідно ст. 97 ЗК України, позивач 07.09.2015 року звернувся до відповідача та третьої особи на стороні відповідача з пропозицією (лист №933-09/15) укласти договір про встановлення особистого земельного сервітуту. Дана пропозиція категорично була відхилена з їх сторони, а письмове звернення взагалі залишене без реагування.}

^{Позивач у позовні заяві зауважує, що виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 ЦК України, статті 148 ГК України - земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.}

^{Згідно положень статті 401 ЦК України - право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Отже, підставою встановлення особистого сервітуту є відсутність у позивача можливості задовольнити свої потреби іншим способом - здійснити спорудження св. 3 Роганської площі на іншій земельні ділянці, що буде порушенням ліцензійних умов спеціального дозволу на користування надрами, як встановлення права користування чужою земельною ділянкою - земельного сервітуту.}

^{Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.}

^{Спеціальні норми стосовно такого об'єкта сервітуту, як земельна ділянка, передбачені ЗК України. Статтею 99 ЗК України передбачено види права земельного сервітуту, зокрема інші земельні сервітути. Статтею 100 ЗК України передбачено встановлення особистого сервітуту конкретно визначеній особі. Відповідно до статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.}

^{Позивач вважає за необхідне зауважити, що ним за час проведення геологічного вивчення, дослідно-промислової та промислової розробки Роганської площі було вкладено значні кошти (понад 2 млн. грн.) в соціально-економічний розвиток даного регіону. Крім того, позивач своєчасно та в повному обсязі сплачує до місцевого бюджету всі необхідні податки та обов'язкові платежі (рентна плата, плата за користування надрами).}

^{Статтею 26 ЗУ «Про нафту і газ» встановлено, що «після зупинення і спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами надрокористувач зобов'язаний зупинити виконання на наданій йому у користування ділянці надр цільових робіт, передбачених цим дозволом».}

^{Таким чином, зупинення та/або анулювання Спецдозволу №5395, через небажання відповідача, в супереч чинному законодавству України, укласти договір про встановлення земельного сервітуту, унеможливить здійснення позивачем своєї господарської діяльності на Роганській площі, що відповідно завдасть позивачу значних збитків, що в свою чергу зашкодить інтересам держави.}

^{Згідно з ст. 25 Кодексу України про надра: «Права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України.}

^{Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню у повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.}

^{Станом на даний час нафтогазова галузь є пріоритетною у галузі економіки нашої держави, а позивач проводить роботи для забезпечення енергетичної безпеки України, тому відмова відповідача від укладення договору про встановлення особистого земельного сервітуту призведе до невиконання позивачем ОСОБА_5 робіт та умов Угоди №5395, а невиконання та/або несвоєчасне виконання позивачем, як власником Спецдозволу №5395, зобов'язань (зокрема робіт, які передбачені ОСОБА_5 робіт) є підставою для зупинення та/або анулювання Спецдозволу №5395 Державною службою геології та надр України.}

^{Крім того, позивач зауважує, що угода з власником землі, укладена в рамках ст. 97 ЗУ на проведення геофізичних та пошукових робіт на цій ділянці, не є документом, що посвідчує право користування вищезазначеною земельною ділянкою.}

^{Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним. Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту, де підставою для такої форми сервітуту є відсутність домовленості сторін. Позивач вважає, що їм було дотримано процедуру звернення із пропозицією про встановлення сервітуту до врегулювання спору у судовому порядку. Тому, на підставі вищевикладеного, останній був вимушений звернутися із даним позовом до суду (а.с.2-4, 68 т.1).}

^{В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.}

^{Відповідач ОСОБА_7 та його представник, а також представник третьої особи – ТОВ АГРОФІРМА «Чугуївська», ОСОБА_2 проти позову категорично заперечували, посилаючись на те, що вимоги позивача порушують права та законні інтереси відповідача обмеженням земельної ділянки сервітутом, а також позбавляють відповідача можливості використовувати значну площу угідь, а неможливість задоволення потреб позивача іншим способом ним не доведена, що протиречить нормам чинного законодавства. Так, відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власнику сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Відповідно до ст. 402 ЦК України, сервітут тут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.}

^{Відповідно до ст. 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.}

^{Отже, встановлення земельного сервітуту, відповідно до положень ст. 98 ЗК України, можливе лише за ініціативою власника або користувача земельної ділянки, який потребує використання відповідної (сусідньої) земельної ділянки для вилучення недоліків своєї ділянки, які обумовлені місцем розташування або існуючим станом. Позивач не являється ні власником, ні користувачем жодної земельної ділянки суміжної із земельною ділянкою відповідача.}

^{Так, наприклад, в Узагальненні судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, розробленому Вищим Господарським судом України, зазначено, що як випливає з положень частини статті 301 ЦК частини 1 статті 98 ЗК, земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Однією з підстав відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення сервітуту є відсутність документів, що посвідчують право власності або користування земельною ділянкою. Позивачем до позовної заяви не додано документів, які підтверджували право власності або користування земельного ділянкою суміжної із земельною ділянкою відповідача.}

^{Окрім того, в Узагальненні судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, розробленому Вищим Господарським судом України, зазначено, що перелік цілей, для досягнення яких можливе встановити земельний сервітут, визначений статтею 99 ЗК. У справі господарського суду Полтавської області за позовом Прокуратури в інтересах держави в особі Компанії до Товариства про встановлення позивачу строкового сплатного земельного сервітуту на користування земельною ділянкою для проведення розвідувальних робіт шляхом буріння розвідувальної свердловини господарськими судами всіх інстанцій відмовлено у задоволенні позову. Зокрема, суди не визнали необхідність проведення розвідувальних робіт підставою для встановлення земельного сервітуту.}

^{У мотивувальній частині постанови ВГСУ у цій справі зазначив таке.}

^{Підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у т.ч. й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування за чужим майном - сервітуту.}

^{Види права земельного сервітуту визначає ст. 99 ЗК, положення якої встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту, як то: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопроводів із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельні матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути.}

^{Названа стаття визначає й конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Частина 1 статті 99 ЗК визначає, що вимагати встановлення видів земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.}

^{Таким чином, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, який потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.}

^{У названій справі судовими інстанціями було встановлено, що позивач не мав права вимагати від відповідача встановлення сервітуту, оскільки він не є власником або землекористувачем земельної ділянки, якому надається право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки}

^{Згідно із статтею 97 ЗК розвідувальні роботи можуть проводитися на підставі угоди з власником землі або за погодженням і землекористувачем; строки і місце проведення таких робіт визначаються угодою сторін. Водночас, із змісту статті 402 ЦК вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у таких правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним.}

^{Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту, не передбаченою статтею 97 ЗК для розвідувальних робіт. Тобто, можливість проведення зазначених робіт вирішується шляхом укладення іншого за своєю правовою природою договору, не пов'язаного з правом користування чужою земельною ділянкою на умовах саме земельного сервітуту, види якого визначені статтею 99 ЗК, і до яких не належить право проведення підприємствами, установами та організаціями розвідувальних робіт (Постанова Вищого Господарського суду України по справі №524/9-19-20/368 від 17.02.2009 року)}

^{Відповідно до п. 2.32 Постанови пленуму ВГС України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», за змістом ч. 1 ст. 98 ЗК України - земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходи (проїзду) задоволенню не підлягають.}

^{Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відноси щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.}

^{Тобто, ще раз підтверджується відсутність у позивача права вимагати встановлення земельного сервітуту. Отже, позивач не має права вимагати від відповідача встановлення сервітуту, оскільки він не є власником або землекористувачем земельної ділянки, якому надається право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Лише на вимогу власника земельної ділянки або землекористувача його право на обмежене користування чужою земельною ділянкою може бути встановлено договором, який укладається з власником земельної ділянки або її володільцем. За відсутності згоди останніх, особа, яка вимагає встановлення сервітуту, має право звернутися до суду з вимогою про покладення на власника (володільця) земельної ділянки обов'язку надати право користування майном на умовах сервітуту.}

^{Звертаючись з даним позовом, позивач не довів обставин, згідно яких він має право вимагати встановлення земельного сервітуту, а відповідач зобов'язаний надати право користування земельною ділянкою на умовах сервітуту.}

^{Відповідно до ст. 99 ЗК України, власники або користувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельне ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.}

^{Геологічне вивчення та буріння свердловини, про необхідність здійснення яких зазначає позивач, не передбачені ст. 99 ЗК України, та не можуть бути віднесені до п. з) ст. 99 ЗК України. Вказані роботи та порядок проведення таких робіт врегульовані ст. 97 ЗК України.}

^{Геологознімальні, пошукові, геодезичні а інші розвідувальні роботи є складовою такого виду користування надрами, як їх геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка - ст. 14 Кодексу України про надра.}

^{Відповідно до ст. 18 Кодексу України про надра, надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.}

^{Відповідно до ч. 1 ст. 97 ЗК України, підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем.}

^{Іншого порядку отримання підприємствами, установами та організаціями, земель для здійснення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, як то за рішенням суду, вказана стаття не передбачає.}

^{Саме тому позивач звертався до відповідача з листом про надання земельної ділянки Відповідача у користування на підставі ст. 97 ЗК України.}

^{Так як чинне законодавство не передбачає обов'язку особи, власника земельної ділянки, укладати такий договір підприємствами, установами та організаціями, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можна зробити висновок, що сторони є вільними у волевиявленні при укладенні даного виду договору, тобто примусити особу в судовому порядку неможливо.}

^{Позивач також звертає увагу на те, підприємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов'язані відшкодовувати власникам землі та землекористувачам усі збитки, в тому числі, неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан (ч. 4 ст. 97 ЗК України). При проведенні розвідувальних робіт окремого врегулювання вимагає питання збереження поверхневого (родючого) шару ґрунту.}

^{Відповідно до ст. 168 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.}

^{В силу ст. 52 ЗУ «Про охорону земель» та ст. 166 ЗК України при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покрову, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів з рекультивації потушених земель та підвищення родючості ґрунтів.}

^{Порядок отримання спеціального дозволу визначений Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему України від 014.01.2005 №1.}

^{Спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки Відповідача Позивачем до позовної заяви не додано.}

^{Відповідно до частини 4 статті 98 ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.}

^{Відповідно до ч. 3 ст. 98 ЗК України, встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.}

^{При цьому позивачем точка під буріння свердловини визначена на території земельної ділянки відповідача із накладенням сервітуту на всю площу земельної ділянки - 2,5 га. Тобто встановлення вказаного сервітуту фактично абсолютно позбавляє позивача права користуватися власною земельною ділянкою, що суперечить ч. 3 ст. 98 ЗК України.}

^{Відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).}

^{Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду спору про встановлення земельного сервітуту судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно.}

^{Відповідно до п. 22-2 Постанови Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року №7, вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має враховувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об'єкта і не залежить від власників цих об'єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав па земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи, а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті.}

^{Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.}

^{Позивачем не надано доказів та не обґрунтовано,що запропонована ним точка під буріння свердловини №3 Роганської площі, є виключним способом задоволення потреб Позивача, і що не існує інших способів задоволення потреб позивача, наприклад, буріння свердловини №3 Роганської площі в іншій точці, а у даних правовідносинах чинним законодавством не передбачена обов'язковість укладання земельного сервітуту.}

^{Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.}

^{Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови переднього і повного відшкодування їх вартості . Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.}

^{Відповідно до ст. 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.}

^{Як видається, суспільна необхідність у встановленні сервітуту матиме місце тоді, коли без встановлення сервітуту пануючу земельну ділянку буде неможливо використовувати за призначанням, а негативні наслідки від встановлення сервітуту будуть явно меншими від вигоди для пануючої ділянки.}

^{Однією із обов'язкових вимог для встановлення земельного сервітуту є те - чи відповідає сервітут цільовому призначенню земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут. У випадку, якщо встановлення сервітуту перешкоджає використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, сервітут не встановлюється.}

^{Земельна ділянка відповідача відноситься до земель сільськогосподарського призначення (рілля) , які використовуються для вирощування сільськогосподарських культур ТОВ АГРОФІРМА «ЧУГУЇВСЬКА», тобто буріння свердловини цілковито суперечить цільовому призначенню вказаної земельної ділянки.}

^{Позивач у позовній заяві обмежився лише загальними вказівками на встановлення сервітуту, не визначаючи ні його зміст, ні зобов'язання суб'єкту сервітуту щодо внесення плати на користь власника обтяженої земельної ділянки, навіть точного просторового розташування земельної ділянки не зазначив.}

^{В силу вимог ст. 119 ЦПК України позивач повинен був додати до позовної заяви технічну документацію, що дозволило б однозначно ідентифікувати обтяжену частину ділянки. Вказаного позивачем зроблено не було.}

^{Відповідно до п. 2.35 Постанови пленуму ВГС України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту, на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки поеладається на позивача.}

^{Технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки позивач до позовної заяви не додав.}

^{Відповідно до ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі. При цьому характерною рисою особистого (персонального) сервітуту є довічна належність його певній фізичній особі, дія якого припиняється зі смертю цієї особи. Тому, вимоги позивача про надання особистого (персонального) сервітуту, є безпідставними.}

^{Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.}

^{Частина 3 ст. 402 ЦК України передбачає, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.}

^{При цьому чинне законодавство не передбачає для відповідача обов'язку підписувати такий договір.}

^{Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.}

^{Згідно ч. 3 ст. 101 ЗК України власник (землекористувач) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлений земельний сервітут оплату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.}

^{Право визначення розміру плати за користування, встановлене сервітутом, належить суб'єктам сервітутних відносин. При визначенні розміру плати, сторони повинні виходити з того, що плата повинна бути адекватною тим обмеженням та незручностям, які буде нести власник при реалізації свого права на майно, обтяженого сервітутом.}

^{При встановленні сервітуту позивач не зазначив плати за його встановлення та платності його подальшого здійснення. При цьому, фактично, позивач просить вилучити земельну ділянку у відповідача.}

^{Відповідач просить звернути увагу, що ЗК України не визначає підстав, за наявності яких суд повинен задовольняти позов про встановлення сервітуту. Зважаючи на викладене, встановлення позивачу земельного сервітуту на підставі норм, на які посилається позивач в позові законодавством не передбачено, а оскільки будь-яких інших обґрунтувань своїх позовних вимог позивач не надав, ОСОБА_4 та його представник просять суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «ЕСК «Еско-Північ» (а.с.143-150, т.1).}

^{Представник третьої особи ГУ Держгеокадастру у Харківській області просив в задоволенні позову відмовити тому, що позивач не обґрунтував площу і межі земельної ділянки відповідача для встановлення сервітуту, не виготовив проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянка.}

^{Суд вислухавши відповідача, представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи приходить до наступного:}

^{У відповідності зі ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.}

^{Стаття 11 зазначеного кодексу наголошує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.}

^{Згідно Спеціального дозволу на користування надрами за №5395 від 14.10.2011 року позивачу надається право на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку - видобування вуглеводнів в межах Роганської перспективної плої на території Харківського та Чугуївського районів Харківської області строком на двадцять років (а.с.5-6 т.2).}

^{Відповідно до додатку до Спецдозволу №5395 від 14.10.2011 року, яким є Угода №5395 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 14.10.2011 року, Держгеонадра надає ТОВ «Енерго-Сервісна компанія «Еско-Північ» право користування ділянкою надр з метою видобування корисних копалин, місцезнаходження якої відповідно до п.2.1 Угоди – Харківська область, Харківський та Чугуївський райони, з метою видобування корисних копалин, а ТОВ «Енерго-Сервісна компанія «Еско-Північ» зобов’язується дотримуватись умов користування ділянкою надр, передбачених Дозволом, цією Угодою та нормами чинного законодавства (а.с.7-12 т.2).}

^{Додатком №2 до Угоди №5395 є ОСОБА_5 робіт з видобування вуглеводнів Роганської площі, в якій передбачено види робіт та терміни їх виконання позивачем. Одним із видів робіт, які зобов'язаний виконати позивач, відповідно до ОСОБА_5 робіт є спорудження пошукової свердловини №3 з метою розкриття покладів вуглеводнів та затвердження запасів вуглеводнів в ДКЗ України (а.с.13-14).}

^{На замовлення ТОВ «Енерго-Сервісна компанія «Еско-Північ» був розроблений Робочий проект на буріння пошукової свердловини №3 Роганської площі, який пройшов експертизу та рекомендований до виконання. Даний Робочий проект містить зведені техніко-економічні дані, відомості про географо-економічні умови, підстави для проектування, геологічну характеристику, конструкцію свердловини, профіль ствола свердловини, бурові розчини, поглиблення свердловини, кріплення свердловини, техніку і технологію випробування свердловини, опресовування та дефектоскопію бурового інструменту, будівельно-монтажні роботи, тривалість будівництва свердловини, механізацію і автоматизацію процесів, засоби контролю та диспетчеризації, безпеку праці, промислову санітарію, пожежну безпеку, ПФБ при будівництві свердловини, нормативно-довідкові і конструктивно-методичні матеріали, організацію будівництва, список виконавців проекту (а.с.1-368 т.1,а.с.18-22 т.2).}

^{Також на замовлення позивача ОСОБА_6 геофізичною розвідувальною експедицією ДГП «Укргеофізика» Державної служби геології та надр України проведено роботи з геолого-геофізичного моніторингу геологорозвідувальних робіт та визначена точка під буріння свердловини №3 Роганської площі, яка розташовуватиметься в 0,375км на південний схід від пк 115,5 профілю 37483105 з проектною глибиною 2500м. (а.с.23 т.2). Вибір розташування проектної свердловини №3 обумовлюється як структурними факторами так і поверхневими умовами, про що детально викладено у Пояснювальній записці про проведення геолого-геофізичного моніторингу геологорозвідувальних робіт на Роганській площі та Додатках до нього (а.с.37-50 т.2).}

^{Згідно Висновку експертизи №63.02-01-0794-13 щодо відповідності проектної документації на будівництво виробничого об’єкту вимогам нормативно-правових актів охорони праці та безпеки промислового виробництва, робочий проект на буріння пошукової свердловини №3 Роганської площі відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, промислової безпеки (а.с.30-33 т.2).}

^{Гідрогеоголічним висновком №28-Е Харківської комплексної геологічної експедиції щодо раціонального використання підземних вод на «Проект на спорудження водної свердловини №3В для водозабезпечення технологічного процесу буріння глибокої пошукової свердловини №3 Роганської площі для ТОВ «Енерго-Сервісна компанія «Еско-Північ» встановлено конструкцію свердловини, проектна величина дебету, нормативно-правове забезпечення можливості реалізації Проекту, зазначені пропозиції та зауваження (а.с.35-36 т.2).}

^{Позивач 10.06.2013 року звернувся з пропозицією до відповідача та третьої особи укласти угоду на тимчасове користування земельної ділянки в рамках статті 97 ЗК України. 07.09.2015 року позивач звернувся до відповідача та третьої особи з пропозицією укласти договір про встановлення особистого земельного сервітуту. Дана пропозиція була відхилена з їх сторони, а письмове звернення залишене без реагування (а.с.51-56 т.2).}

^{Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 належить земельна ділянка за кадастровим номером 6325455600:01:000:0041 площею 7,6754, розташована на території Кочетківської селищної ради, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.93 т.2).}

^{ОСОБА_4 передав вищезазначену земельну ділянку в оренду Агрофірмі «Чугуївська» строком на 20 років, що підтверджується Договором оренди земельної ділянки №63 від 20.11.2007 року (а.с.94-95 т.2).}

^{Згідно довідки Кам`яноярузького сільського голови від 20.01.2016 року за №02-35/42 протягом 2008-2012 років на території даної сільської ради, за межами населеного пункту,}

^{позивачем було проведене буріння 2-х пошукових свердловин, які станом на теперішній час не використовуються (а.с.179, т.2).}

^{Відповідно до п. 2 ст. 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).}

^{Згідно п. 22-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» – вирішуючи спори про встановлення сервітуту, суд має врахувати, що земельний сервітут встановлюється відносно певного об’єкта і не залежить від власників цих об’єктів, оскільки його дія зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої його встановлено, до іншої особи, а при встановленні особистого сервітуту права закріплюються за певною особою і він припиняється внаслідок її смерті.}

^{Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені ст. 99 ЗК України; цей перелік не є вичерпним.}

^{Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має врахувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення таких потреб в інший спосіб.}

^{У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року за №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» п. 2.31 – поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 ЦК України (статті 401-406), главою 16 ЗК України (статті 98-102).}

^{Згідно ст. 401 ЦК України - право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.}

^{Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Отже, сервітут - це право обмеженого користування чужими речами (майном), встановлене в інтересах певної особи. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким способом.}

^{Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.}

^{Зі ст. 402 ЦК України слідує, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.}

^{В силу статті 98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).}

^{Враховуючи вимоги закону, для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земельний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом. Це означає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.}

^{За змістом ч. 1 ст. 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту задоволенню не підлягають – п.2.32 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року за №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».}

^{Види права земельного сервітуту визначає ст. 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту як то: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути.}

^{Названа стаття визначає й конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. А саме, ч. 1 ст. 99 ЗК України визначає, що вимагати встановлення видів земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Таким чином, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом. Така особа повинна звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.}

^{Відповідно до ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).}

^{При цьому характерною рисою особистого (персонального) сервітуту є довічна належність його певній фізичній особі, дія якого припиняється зі смертю цієї особи.}

^{Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.}

^{Частина 3 ст. 402 ЦК України передбачає, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.}

^{Отже, позивач не має права вимагати від відповідача встановлення сервітуту, оскільки він не є власником або землекористувачем земельної ділянки, якому надається право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Лише на вимогу власника земельної ділянки або землекористувача його право на обмежене користування чужою земельною ділянкою може бути встановлено договором, який укладається з власником земельної ділянки або її володільцем. За відсутності згоди останніх, особа, яка вимагає встановлення сервітуту, має право звернутися до суду з вимогою про покладення на власника (володільця) земельної ділянки обов'язку надати право користування майном на умовах сервітуту.}

^{Закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що останній не може вдовольнити свої потреби без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом – п.2.34 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року за №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».}

^{Звертаючись з даним позовом, позивач не довів обставин, згідно яких він має право вимагати встановлення земельного сервітуту, а відповідач зобов'язаний надати право користування орендованою ним земельною ділянкою на умовах сервітуту.}

^{Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.}

^{Крім того, згідно ст. 97 ЗК України розвідувальні роботи можуть проводитися на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем, строки і місце проведення таких робіт визначаються угодою сторін. Одночасно, із змісту ст. 402 ЦК України вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. Цей перелік є вичерпним. Таким чином судове рішення є окремою формою сервітуту, не передбаченою ст. 97 ЗК України для розвідувальних робіт. Тобто, можливість проведення зазначених робіт вирішується шляхом укладання іншого за своєю правовою природою договору, не пов'язаного із правом користування чужою земельною ділянкою на умовах саме земельного сервітуту, види яких визначені ст. 99 ЗК України, і до яких не відноситься право проведення підприємствами, установами та організаціями розвідувальних робіт.}

^{Земельний кодекс України є спеціальним законом, і за загальним правилом правозастосовної діяльності є переважною нормою, що регулює спірні правовідносини.}

^{Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.}

^{На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 14, 395, 401, 402 ЦК України, ст.ст. 97, 98, 99, 100 ЗК України, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року за №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року за №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд, -}

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Сервісна компанія «Еско-Північ» до ОСОБА_4, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Чугуївська», Головне управління Держгеокадастру в Харківській області про встановлення сервітуту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча: