ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 р.

Справа № 820/218/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016р. по справі № 820/218/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Харківській області

про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИЛА:

21.01.2016 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - відповідач) та просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Харківській області № 683 о/с (по особовому складу), в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М - 183875) дільничого інспектора міліції СДІМ ВМ (м. Харків) Київського РВ ОСОБА_2, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, за ст. 64 п "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, з 06.11.2015 р. з органів внутрішніх справ України; поновити ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України на посаді дільничого інспектора міліції СДІМ ВМ (м. Харків) Київського РВ ОСОБА_2 з 06.11.2015 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській області про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі - відмовлено.

Позивач, не погодившись з цією постановою, подала апеляційну скаргу, вказує, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 р. по справі № 820/218/16 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а тому просить відмовити у її задоволенні, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції 17.02.2003 р. ОСОБА_1 була прийнята на службу в органи внутрішніх справ України та обіймала посаду дільничого інспектора міліції СДІМ ВМ (м. Харків) Київського РВ ОСОБА_2 З серпня 2014 р. позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною.

Наказом Головного управління МВС України в Харківській області №683 о/с від 06.11.2015 р. згідно з пунктами 10 та 11 розділу 11 Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 р. у запас збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1, дільничого інспектора міліції СДІМ ВМ (м. Харків) Київського РВ ОСОБА_2

Підставою для звільнення позивача зазначено Закон України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VІ.

Згідно інформації із Витягу оскаржуваного наказу Головного управління МВС України в Харківській області № 683 о/с від 06.11.2015 р. позивач на момент звільнення знаходилася у відпустці по догляду за дитиною.

Зі змісту позовної заяви та пояснень позивача судом встановлено, що 14.12.2015 р. позивач отримала лист управління кадрового забезпечення ГУНП у Харківській області (№ 7/298 від 01.12.2015 р.), в якому було зазначено про те, що її звільнено 06.11.2015 р. через скорочення штатів. 22.12.2015 р. позивач прибула до управління кадрового забезпечення ГУНП у Харківській області, де особисто отримала копію витягу із наказу Головного управління МВС України в Харківській області № 683 о/с від 06.11.2015 р. та трудову книжку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала доказів подання відповідних рапортів про проходження служби в поліції в межах встановленого законодавством строку із проходженням відповідної атестації у визначеному порядку та строки, а тому її звільнення відбулося на законних підставах.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки рішення суду прийнято по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII, який діяв до 07.11.2015 р., визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; спеціальної міліції; внутрішньої безпеки; особливого призначення.

Частиною першою ст.18 вказаного Закону передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом "г" п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991р. №114, встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

За приписами п. 70 вказаного Положення передбачено, що звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадиться до полковника міліції, полковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 1 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Вказаний Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в Голосі України 06.08.2015 р. № 141-142, і відповідно, пункти 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 цього Закону набирають чинності з 07.08.2015 р.

Так, пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.07.2015 р. №580-VIII "Про Національну поліцію" визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про міліцію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 21).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 до вказаної Постанови та ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 до вказаної Постанови.

Частиною першою ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пунктів 9, 10 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем листами від 30.10.2016 р. та 05.11.2016 р., які згідно фіскальних чеків були направлені на адресу позивача відповідно 03.11.2015 р. та 05.11.2015 р., повідомлялось про необхідність прибуття на службу для подання відповідних рапортів у разі якщо позивач бажає проходити службу в поліції.

Листом № 61/8636 від 06.11.2015 р. відповідач повідомив позивачу про те, що її звільнено за ст. 64 п. "г" /через скорочення штатів/ наказом Головного управління МВС України в Харківській області № 683 о/с від 06.11.2015 р. з 06.11.2015 р.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Оскільки, Закон України «Про національну поліцію» не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, тощо, в даному випадку до спірних правовідносин застосовуються конституційні принципи і загальні засади права.

Згідно з абзацом третім статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата. Але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 Кодексу законів про працю України має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Разом з тим, судом першої інстанції, при розгляді даної справи не було враховано положень статтей 179, 184 Кодексу законів про працю України, якими встановлено гарантії передбачені для жінок, які мають дітей віком до трьох років, звільнених за ініціативою роботодавця.

Так, зробивши висновок про обґрунтованість та правомірність звільнення позивача, суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_1, яка має дитину віком до трьох років (10.08.2014 р. н.), не було запропоновано іншу посаду в органах внутрішніх справ.

За зазначених обставин, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи наказ № 683 о/с від 06.11.2015 р. про звільнення позивача з 06.11.2015 р. у запас збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів) не діяв на підставі, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління МВС України в Харківській області № 683 о/с (по особовому складу), в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М - 183875) дільничого інспектора міліції СДІМ ВМ (м. Харків) Київського РВ ОСОБА_2, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, за ст. 64 п "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, з 06.11.2015 року з органів внутрішніх справ України підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про поновлення в органах внутрішніх справ України на посаді дільничого інспектора міліції СДІМ ВМ (м. Харків) Київського РВ ОСОБА_2 з 06.11.2015 р. колегія суддів зазначає, що вказана позовна вимога є похідною від попередньої та враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління МВС України в Харківській області № 683 о/с (по особовому складу), в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 (М - 183875) дільничого інспектора міліції СДІМ ВМ (м. Харків) Київського РВ ОСОБА_2, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, за ст. 64 п "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, з 06.11.2015 року з органів внутрішніх справ України, а тому вказана позовна вимога також підлягає задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 р. по справі № 820/218/15 прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

За правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач наданими до суду доказами не довів перед судом правомірність наказу № 683 о/с від 06.11.2015 р. про звільнення позивача з 06.11.2015 р. у запас збройних Сил за п. 64 "г" (через скорочення штатів).

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016р. по справі № 820/218/16 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати незаконним наказ № 683 о/с від 06.11.2015 року про звільнення ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді дільничого інспектора міліції СДІМ ВМ (м. Харків) Київського РВ ОСОБА_2

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

(підпис)

Бондар В.О.

Судді

(підпис) (підпис)

Кононенко З.О. Калитка О.М.

Повний текст постанови виготовлений 23.05.2016 р.