-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2016 року
Справа № 05-5-43/1913-49/272-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Погребняка В.Я.,
суддів:
Білошкап О.В., Панової І.Ю.,
розглянувши касаційні скарги
1. Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз"
на ухвалу
господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року
та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року
у справі
№ 05-5-43/1913-49/272-2012 господарського суду м. Києва
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Ексім"
про
визнання банкрутом
за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - Бічуков А.В. дов. № 3740 від 30.12.2015 року, від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Волощук Р.А. дов. № 010-01/5351 від 06.08.2013 року, від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" - Волинський А.В. № 13-11-3713 від 29.03.2016 року, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" - Михаленко Л.С. дов. № 366/12 від 18.12.2015 року,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012 (суддя - Чеберяк П.П.), серед іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 27.08.2015 року, ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Ексім" (далі - ТОВ "Фактор Ексім") як юридичну особу у зв'язку із банкрутством, провадження у справі припинено.
Крім того, вказаною ухвалою покладено витрати на оплату послуг арбітражних керуючих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які виконували обов'язки ліквідатора банкрута в даній справі, на кредиторів пропорційно розміру їх кредиторських вимог. Видано відповідні накази.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012 (головуючий суддя - Остапенко О.М., суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Разіна Т.І.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") на ухвалу господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") на ухвалу господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012 задоволено частково. Ухвалу господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012 в частині затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу ТОВ "Фактор Ексім" та припинення провадження у справі, скасовано. В іншій частині ухвалу господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012 залишено без змін. Справу № 05-5-43/1913-49/272-2012 направлено до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012 в частині стягнення з кредиторів на користь арбітражних керуючих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заборгованості з оплати праці та витрат.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 31, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Також, не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" (далі - ТОВ "Фактор Нафтогаз") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012. Скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012 в частині стягнення оплати послуг колишніх ліквідаторів з кредиторів, а саме пункти 9-36 вказаної ухвали.
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 31, 25, 32, 51 Закону про банкрутство.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду м. Києва звернувся ліквідатор ТОВ "Фактор Ексім" із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону про банкрутство, посилаючись на неспроможність виконати грошові зобов'язання перед кредиторами в сумі 185 638 231, 51 грн. та 54 830 593, 23 дол. США.
Ухвалою господарського суду м. Києва у справі № 05-5-43/1913 від 04.04.2012 року вказану заяву повернуто без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Фактор Ексім" задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 04.04.2012 року у справі № 05-5-43/1913 скасовано. Справу № 05-5-43/1913 скеровано до господарського суду м. Києва для розгляду по суті зі стадії прийняття.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.06.2012 року вказану справу прийнято до провадження для нового розгляду та присвоєно їй № 05-5-43/1913-49/272-2012.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Провадження у даній справі про банкрутство здійснюється у відповідності до положень Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року.
Постановою господарського суду м. Києва від 11.07.2012 року ТОВ "Фактор Ексім" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_8
Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.04.2013 року припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_8; призначено ліквідатором ТОВ "Фактор Ексім" арбітражного керуючого ОСОБА_9
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.07.2014 року, з урахуванням змін, внесених за наслідками перегляду в суді апеляційної інстанції, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Фактор Ексім".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.2015 року відмовлено ТОВ "Фактор Нафтогаз" у задоволенні скарги на дії ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_9; усунуто арбітражного керуючого ОСОБА_9 від виконання ним повноважень ліквідатора банкрута та призначено на відповідну посаду арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2015 року до суду надійшла заява арбітражного керуючого ОСОБА_8 про затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого.
Крім того, 29.10.2015 року до суду надійшла заява арбітражного керуючого ОСОБА_9 про затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого.
Водночас, 28.08.2015 року до господарського суду м. Києва ліквідатором банкрута подано клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "Фактор Ексім".
За наслідками розгляду поданих заяв і клопотань, ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року, серед іншого, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 27.08.2015 року, ліквідовано банкрута - ТОВ "Фактор Ексім" як юридичну особу у зв'язку із банкрутством, провадження у справі припинено.
Крім того, вказаною ухвалою покладено витрати на оплату послуг арбітражних керуючих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які виконували обов'язки ліквідатора банкрута в даній справі на кредиторів пропорційно розміру їх кредиторських вимог.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором були вжиті всі можливі заходи, спрямовані на пошук та виявлення майна банкрута та повністю виконані покладені на нього Законом про банкрутство обов'язки, і як наслідок дійшов висновку про наявність підстав для завершення процедури ліквідації банкрута та припинення провадження у справі.
Разом з тим, оскільки у боржника відсутні кошти від реалізації майна банкрута для задоволення витрат на проведення ліквідаційної процедури, суд першої інстанції, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, розподілив між кредиторами заявлені арбітражними керуючими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 витрати.
Переглядаючи вказану ухвалу від 09.11.2015 року в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено наявність порушення судом першої інстанції норм Закону про банкрутство і як наслідок підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ "УкрСиббанк" та скасування оскаржуваної ухвали в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження:
- приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;
- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;
- аналізує фінансове становище банкрута;
- виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;
- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;
- має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
- з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;
- заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;
- з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;
- вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
- передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;
- реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;
- повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;
- здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вказаних приписів закону, ліквідатором відповідно до акту приймання передачі від 31.03.2015 року було отримано від попереднього ліквідатора наявну у останнього документацію, що стосується банкрута та печатку останнього.
Судами попередніх інстанцій досліджено поданий ліквідатором звіт та наявні в матеріалах справи докази та встановлено, що з метою виявлення майна чи інших активів банкрута, ліквідатором були направлені запити до наведених нижче органів:
До відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві за вих. № 05-5-43/1913-49/272-2012/7 від 27.03.2015 року, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві та відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України з проханням закрити всі виконавчі провадження, боржником у яких виступає ТОВ "Фактор Ексім";
листом від 07.04.2015 року № 3109/04-03-28 Управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві повідомило ліквідатора про закінчення останнім усіх виконавчих проваджень, боржником у яких виступав банкрут.
До Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за вих. № 05-5-43/1913-49/272-2012/16 від 27.03.2015 року про надання інформації чи значиться боржник серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів;
листом від 21.04.2015 року № 09/04/8285/НК Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку повідомила ліквідатора, що за банкрут серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів відсутній.
До Державної інспекції сільського господарства в м. Києві за вих. № 05-5-43/1913-49/272-2012/13 від 27.03.2015 про надання інформації щодо наявності у власності боржника сільськогосподарської, дорожньо-будівельної чи меліоративної техніки;
листом від 06.04.2015 року № 01-11/2073 Державна інспекція сільського господарства в м. Києві повідомила ліквідатора, що за банкрутом запитувана техніка не значиться.
До Управління ДАІ Головного управління МВС України в м. Києві за вих. № 05-5-43/1913-49/272-2012/6 від 27.03.2015 про надання інформації чи значаться за боржником авто- чи мототранспортні засоби;
листом від 02.04.2015 № 10/7182вх Управління ДАІ Головного управління МВС України в м. Києві повідомило ліквідатора, що за банкрутом зареєстровано чотири одиниці транспортних засобів. Відповідно до актів на списання основних засобів від 12.09.2004 року № ЛНА-000001, № ЛНА-000002, № ЛНА-000003 та від 18.11.2004 року ЛНА-000004 були списані ТОВ "ВКФ "З КОМ", правонаступником якого є банкрут, відповідно, останні не передавалися ліквідатором ліквідатору ТОВ "Фактор Ексім" та не були включені в ліквідаційну масу.
До Київської міжрегіональної митниці Міндоходів № 05-5-43/1913-49/272-2012/4 від 27.03.2015 року про надання інформації чи переміщувалися боржником товари і транспортні засоби через митний кордон України;
листом від 17.04.2015 року № 2341/10/26-70-20-02 Київська міжрегіональна митниця ДФС повідомила ліквідатора, що інформація щодо митного оформлення товарів банкрутом відсутня.
До філії "Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг" № 05-5-43/1913-49/272-2012/10 від 27.03.2015 року про наявність у банкрута об'єктів промислової власності;
відповідно до витягів з Державних реєстрів банкрут не значиться засновником об'єктів промислової власності.
До Головного управління регіональної статистики м. Києва № 05-5-43/1913-49/272-2012/14 від 27.03.2015 року про надання інформації чи значиться банкрут засновником будь-яких установ, організацій, підприємств;
листом від 08.06.2015 року № 23-07/982-5 Головне управління регіональної статистики м. Києва повідомило ліквідатора, що банкрут не значиться засновником суб'єктів господарської діяльності.
До Територіального управління державного комітету України з промислової безпеки охорони правці та гірничого нагляду по Київській області та м. Києві № 05-5-43/1913-49/272-2012/4 від 27.03.2015 року про надання інформації щодо наявної у власності банкрута об'єктів підвищеної небезпеки, великотоннажних автомобілів, технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації у вулично-дорожній мережі, трубопроводів, об'єктів нафтогазового комплексу, ділянок надр, наданих для експлуатації та будівництва підземних споруд;
листом від 24.04.2015 року № 04-03/2011 управління повідомило ліквідатора, що за банкрутом запитувана техніка не значиться.
До Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті № 05-5-43/1913-49/272-2012/15 від 27.03.2015 року про надання інформації щодо зареєстрованих за банкрутом плавзасобів великого та малого флоту;
листом від 21.07.2015 року № 981-05/2/3-15 Укррічморінспекція повідомила ліквідатора, що за банкрутом плавзасоби не зареєстровані.
До Головного управління Держземагенства у м. Києві № 05-5-43/1913-49/272-2012/8 від 27.03.2015 року про надання інформації щодо того чи належать банкруту будь-які земельні ділянки на праві власності, постійного користування чи оренди.
листом від 20.04.2015 року № 33-26-0.2-5812/2-15 Головне управління Держземагенства у м. Києві повідомило ліквідатора, що банкрутом земельні ділянки в управлінні не реєструвалися.
До Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 05-5-43/1913-49/272-2012/5 від 27.03.2015 року про надання інформації щодо наявності у банкрута дозволів на виконання будівельних робіт;
листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 07.04.2015 № 10/26-12/0704/07 повідомлено ліквідатора, що за банкрутом не значаться дозволи на виконання будівельних робіт.
До Державної авіаційної служби України № 05-5-43/1913-49/272-2012/4 від 27.03.2015 року про надання інформації щодо наявності у власності банкрута повітряних суден;
листом від 07.04.2015 року № 21.2.19-6572 Державна авіаційна служба України повідомила ліквідатора, що за банкрутом запитувана техніка не значиться.
До реєстраційної служби Головного управління юстиції з метою виявлення майна боржника;
у відповідь на запит реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області надано витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно № 35390191 від 24.03.2015 року, відповідно до якого за банкрутом нерухоме майно не значиться.
До ДПІ у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 05-5-43/1913-49/272-2012/9 від 27.03.2015 року з проханням повідомити ліквідатора про наявність у банкрута відкритих останнім рахунків у кредитно-банківських установах;
зі звіту ліквідатора не вбачається наявність відповіді податкової інспекції на зазначений лист, натомість наявний лист ГУ Міндоходів у м. Києві про відкриті розрахункові рахунки у фінансових установах станом на 25.10.2013 року.
03.04.2015 року ліквідатором банкрута направлено запити до банківських установ про надання інформації щодо руху коштів на рахунках банкрута та закриття останніх.
На підставі отриманих відповідей, ліквідатором встановлено відсутність залишку грошових коштів на рахунках банкрута та закриття вказаних рахунків.
У зв'язку з відсутністю документів та інформації про наявність дебіторської заборгованості банкрута, вимоги до третіх осіб щодо її повернення не пред'являлись.
За вказаних обставин, враховуючи, що зареєстроване майно за ТОВ "Фактор Ексім" відсутнє і в процедурі ліквідації активів підприємства не виявлено, суд першої інстанції дійшов висновку про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута та ліквідацію останнього.
Однак, суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції та вказав, що такі дії ліквідатора в процедурі ліквідації банкрута є недостатніми та поверхневими, оскільки ним не здійснені реальні заходи щодо пошуку, виявлення та повернення майна, яке належало банкруту до порушення справи про банкрутство та перебувало у заставі кредиторів.
В ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не обмежуватись лише направленням запитів, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявлення та визнання недійсними угод боржника про відчуження майна, виявлення дебіторської заборгованості тощо). Таким чином, завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 04.12.2013 року у справі № 43/71 та від 20.05.2014 року у справі № 38/5005/6219/2012).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 02.07.2014 року, з урахуванням змін, внесених за наслідками перегляду в суді апеляційної інстанції, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Фактор Ексім".
До даного реєстру, зокрема окремо внесено вимоги першої черги, які забезпечені заставою майна боржника, а саме:
ПАТ "Банк Форум" у розмірі 797 417,68 грн.;
ТОВ "Українська боргова компанія" у розмірі 42 950 250,00 грн.;
ПАТ "КБ "Надра" у розмірі 368 263 242,57 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вимоги ПАТ "Банк Форум" ґрунтуються на кредитному договорі № 249/07/00-KL, укладеному з банкрутом 27.09.2007 року, за яким останньому була відкрита кредитна лінія з максимальним лімітом заборгованості в сумі 6 228 000,00 дол. США строком по 31.10.2008 року.
Зобов'язання банкрута за вищевказаним договором забезпечується укладеним 16.10.2008 року договором застави № 120 товару в обороті (дизельне паливо), балансовою вартістю 4 209 882,35 грн. та оціненого за домовленістю сторін у сумі 4 807 836,00 грн.
Відповідно до умов договору, зазначений предмет застави належить банкруту на законних підставах, є його власністю та знаходиться на відповідальному зберіганні у банкрута за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський р-н, урочище Синачи.
Щодо вимог ТОВ "Українська боргова компанія", то судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
12.09.2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", який змінив свою назву на ВАТ "Сведбанк", а в наступному на ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ВКФ "З КОМ", назву якого змінено на ТОВ "Фактор Ексім" укладено кредитний договір №711К-Т 19.12.2006.
В забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між АКБ "ТАС- Комерцбанк" та ТОВ "ВКФ "З КОМ" укладено:
- Договір застави майнових прав №231-І-Н від 18.09.2007 року, згідно умов якого боржником передано в заставу право на отримання грошових коштів по Договору про гарантійний депозит №107 Г від 12.09.2007 року. Заставна вартість майна складає 7 953 750,00грн;
- Договір застави майнових прав № 275 І-Н від 14.11.2007 року, згідно умов якого боржником передано в заставу право на отримання грошових коштів по Договору про гарантійний депозит №458Д-Т05.03.06 від 13.11.2007 року. Заставна вартість майна становить 34996500,00грн.
Загальна заставна вартість майна, переданого в заставу АКБ "ТАС-Комерцбанк" становить 42 950 250,00 грн.
В подальшому, на підставі укладеного 22.08.2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "КредексФінанс" договору факторингу № 13 ПАТ "Сведбанк" відступило ТОВ "КредексФінанс", а ТОВ "КредексФінанс", в свою чергу на підставі укладеного 22.08.2012 року з ТОВ "Українська боргова компанія" договору відступлення права вимоги № 01-12 відступило останньому право вимоги заборгованості за кредитним договором № 711К-Т 19.12.2006 від 12.09.2007 року, додатковими угодами до кредитного договору, договором застави майнових прав № 231 І-Н від 18.09.2007 року, договором застави майнових прав № 275І-Н від 14.11.2007 року, договору про гарантійний депозит № 107 Г від 12.09.2007 року, депозитним договором про вклад "ТАС-Бізнес" №458Д-Т-05.03.06 від 13.11.2007року та додаткових угод до вказаних договорів.
Водночас, вимоги ПАТ "КБ "Надра" у розмірі 368 263 242,57 грн., які забезпечені заставою майна боржника виникли внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за наступними договорами:
- кредитним договором № 27/4/2008/980-К/77 від 16.12.2008 року, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фактор Ексім" укладено Договір застави майнових прав від 17.12.2008 року та Договір застави товарів в обороті від 17.12.2008 року;
- договором про відкриття акредитивної лінії та обслуговування документарних акредитивів від 14.05.2008 року, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фактор Ексім" укладено Договір застави товарів в обороті від 14.05.2008 року, Договір застави майнових прав від 14.05.2008 року, Договір застави майнових прав від 14.05.2008 року., Договір застави майнових прав від 15.05.2008 року, Договір застави майнових прав від 15.05.2008 року, Договір застави майнових прав від 11.06.2008 року, Договір застави майнових прав від 11.06.2008 року, Договір застави майнових прав від 24.07.2008 року, Договір застави майнових прав від 24.07.2008 року, Договір застави майнових прав від 24.07.2008 року;
- договором про відкриття акредитивної лінії та обслуговування документарних акредитивів від 14.11.2007 року, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фактор Ексім" укладено Договір застави майнових прав від 27.12.2007 року, Договір застави майнових прав від 11.02.2008р.;
- договором про відкриття акредитивної лінії та обслуговування документарних акредитивів від 15.01.2008 року, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Фактор Ексім" укладено Договір застави майнових прав від 16.01.2008 року, Договір застави товарів в обороті від 16.01.2008 року.
Відповідні записи про наявність обтяжень містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг № 47485908 від 23.07.2015 року.
Досліджуючи поданий на затвердження суду звіт ліквідатора, судом апеляційної інстанції встановлено, що останній взагалі не містить даних про заставне майно, так само як і даних про те, які реальні дії вчинялись ліквідатором щодо пошуку та виявлення заставного майна банкрута, а саме майнових прав та товарів в обороті. А у разі відчуження боржником предмету застави без згоди заставодержателів або його знищення, пошкодження чи псування, ліквідатором у своєму звіті також не відображено, які заходи вживались останнім щодо його повернення або заміни його іншими товарами такої ж вартості у відповідності до ст. 43 Закону України "Про заставу" (наприклад, дослідження первинної документації боржника, проведення інвентаризації активів, направлення листів, запитів, звернення до правоохоронних органів тощо).
На дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та не дав їм жодної правової оцінки, обмежившись лише поверхневим дослідженням проведення ліквідатором ліквідаційної процедури, що підтверджує передчасність затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі у зв'язку із ліквідацією ТОВ "Фактор Ексім".
Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції правомірно вказав на те, що бездіяльність ліквідатора ТОВ "Фактор Ексім" щодо повернення майна банкрута порушує законні права та інтереси заставних кредиторів та свідчить про те, що ліквідатором, всупереч вимогам ст. 25 Закону про банкрутство не вжито вичерпних заходів з повернення заставного майна банкрута.
Відповідно до п. 6 ст. 40 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.
Отже, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, вона підсумовує також хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство.
Але, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, на час подання на затвердження звіту ліквідатора та його розгляду у суді першої інстанції не була досягнута мета ліквідаційної процедури, а саме не були задоволені вимоги заставних кредиторів шляхом пошуку та продажу майна банкрута, яке перебувало в заставі.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство, господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що 16.01.2015 року відбулось засідання зборів кредиторів ТОВ "Фактор Ексім", на якому більшістю голосів прийнято рішення про створення комітету кредиторів банкрута у складі трьох осіб, до якого увійшли ТОВ "Фактор Нафтогаз", ПАТ "Укрексімбанк" та ПАТ "КБ "Надра" (протокол зборів кредиторів № 1 від 16.01.2015 року).
03.07.2015 року відбулось засідання комітету кредиторів ТОВ "Фактор Ексім", на якому розглядалось питання щодо уповноваження ліквідатора на подання до суду звіту ліквідатора станом на 03.07.2015 року та ліквідаційного балансу банкрута, а також клопотання про припинення провадження у справі, на якому одноголосно було прийнято рішення відкласти розгляд питання щодо схвалення звіту ліквідатора ТОВ "Фактор Ексім" (протокол засідання комітету кредиторів № 1 від 03.07.2015 року).
Натомість ліквідатором 28.08.2015 року подано суду відповідний звіт ліквідатора станом на 03.07.2015 року та ліквідаційний баланс банкрута станом на 27.08.2015 року, щодо якого комітетом кредиторів не прийнято остаточного рішення.
Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, ПАТ "Укрексімбанк", який має визнані судом кредиторські вимоги на суму 832 240 771,82 грн., що становить майже 50 відсотків загальної суми вимог до боржника, в судовому засіданні під час прийняття оскаржуваної ухвали заперечував проти затвердження звіту ліквідатора, а представник ПАТ "УкрСиббанк" не був належним чином повідомлений про судове засідання, яке відбулось 09.11.2015 року.
Таким чином, встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність подання ліквідатором на затвердження суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу з огляду на не вчинення всіх залежних від нього дій, спрямованих на захист інтересів кредиторів, виявлення активів підприємства і як наслідок належного припинення юридичної особи, а також порушення вимог закону щодо затвердження звіту ліквідатора без з'ясування думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ухвала господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року в частині затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію юридичної особи - ТОВ "Фактор Ексім" та припинення провадження у справі про банкрутство є передчасною та такою, що прийнята з порушенням норм Закону при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а відтак правомірно скасував її, та направив до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.
Щодо вимог скаржників про скасування ухвали суду першої інстанції від 09.11.2015 року в частині покладення витрат на оплату послуг арбітражних керуючих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які виконували обов'язки ліквідатора банкрута в даній справі на кредиторів пропорційно розміру їх кредиторських вимог, то суд апеляційної інстанції відмовив у їх задоволенні, у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю, враховуючи таке.
Зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, в поданій до суду заяві арбітражний керуючий ОСОБА_8 просив суд затвердити розмір оплати послуг арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Фактор Ексім" з 11.07.2012 року по 03.04.2013 року, виходячи з розрахунку двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання відповідних повноважень на загальну суму 19 752,43 грн. із покладенням відповідних витрат на кредиторів пропорційно розміру їх кредиторських вимог.
Із заяви про затвердження розміру оплати послуг арбітражного керуючого ОСОБА_9, витрат понесених під час виконання своїх обов'язків та стягнення відповідної суми з кредиторів вбачається, що розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Фактор Ексім" з 03.04.2013 року по 16.05.2015 року, виходячи з розрахунку двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання відповідних повноважень становить 60 791,88 грн., а також витрати арбітражного керуючого, понесені при виконанні обов'язків у справі про банкрутство боржника становлять 6 601,47 грн., на підтвердження чого останнім до поданої заяви додано відповідні докази, зокрема: фіскальні чеки, квитанції та акт виконаних робіт.
Звертаючись до суду з відповідними заявами, арбітражні керуючі посилалися на те, що оплата їх грошової винагороди за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Фактор Ексім" відшкодована не була, а їх повноваження ліквідатора в даній справі припинені.
Згідно зі ст. 31 Закону про банкрутство, надання послуг професійного арбітражного керуючого відбувається на платній основі.
Відповідно до ч. 12 ст. 31 вказаного закону, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Частиною 14 ст. 31 Закону про банкрутство визначено, що оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії задовольняються у першу чергу.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року затверджено оплату послуг арбітражного керуючого ОСОБА_8 за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Фактор Ексім" з 11.07.2012 року по 03.04.2013 року в розмірі 19 752,43 грн., а також затверджено оплату послуг арбітражного керуючого ОСОБА_9 за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Фактор Ексім" з 03.04.2013 року по 16.05.2015 року в розмірі 60 791,88 грн., а також витрати арбітражного керуючого, понесені при виконанні обов'язків ліквідатора банкрута в розмірі 6 601,47 грн.
Так, нормами ч. 1 п. 10 ст. 31 Закону про банкрутство визначені три джерела оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку із виконанням ним своїх обов'язків: за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Судом встановлено, що у боржника відсутні будь які активи, а саме майно, грошові кошти, за рахунок яких можливе було б створення фонду для оплати послуг арбітражного керуючого, а тому у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2013 року у справі № 5020-544/2011.
Разом з тим, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів кількості їх грошових вимог, суд вправі застосувати такий принцип до розподілу витрат між кредиторами за відсутності коштів від реалізації майна боржника на проведення ліквідаційної процедури. (Правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.08.2010 року у справі № 11/Б-1056).
За таких обставин, оскільки на час розгляду заявлених вимог в суді першої інстанції оплата грошової винагороди та понесених витрат за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Фактор Ексім" арбітражним керуючим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відшкодована не була, а їх повноваження ліквідатора в даній справі припинені, враховуючи норми чинного законодавства та здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції щодо покладення відповідних витрат з оплати послуг на всіх визнаних судом кредиторів пропорційно розміру їх кредиторських вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно з нормами ч. 2 вказаної статті, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 09.11.2015 року (в частині оскарження п. п. 9-36 резолютивної частини ухвали) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012 залишити без змін.
Головуючий:
Погребняк В.Я.
Судді:
Білошкап О.В.
Панова І.Ю.
скопійовано
-
скопійовано
-
