ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2913/15-ц

Провадження № 2/210/239/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"16" травня 2016 р. Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу, Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Літвіненко Н.А.,

при секретарі – Рябченко І.В.

з участю позивача ОСОБА_2

з участю предст. позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

з участю предст. відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до КП ДОР «Криворізьке БТІ», третя особа ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до КП ДОР «Криворізьке БТІ», третя особа ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що відповідно до рішення виконкому Дзержинської районної ради трудящих від 10.08.1948 р. №478 ОСОБА_7 виділена земельна ділянка під індивідуальну забудову по вул. Залізорудна Балка, 14 (пізніше №64), на плані присадибної ділянки та проекті будинку того часу значиться розмір земельної ділянки 1000 кв.м. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_8, та розподілу майна подружжя, за рішенням суду кожному із них виділено в рівних долях частку домоволодіння та земельної ділянки. Вона, позивач, в порядку спадкування є власницею домоволодіння №62а по вул. Залізорудній в м. Кривому Розі, яке розташоване на земельній ділянці, виділеній за рішенням суду ОСОБА_8 і площа якої має становити 500 кв.м. Однак, відповідачем КП ДОР «Криворізьке БТІ» на схематичному плану від 08.07.1974 р. безпідставно змінено схематичний план від 24.05.1961 р. та зменшено площу земельної ділянки до 376 кв.м,

Просить визнати недійсним схематичний план зазначеної земельної ділянки, складений відповідачем 08.07.1974 р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в понвому обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заячі та просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в понвому обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в понвому обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні протии позову заперечує та просить в задоволенні позову відмовити.

3-а особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, вислухавши сторонни, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з насутпних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Виконкому Дзержинської Райради депутатів трудящих міста ОСОБА_1 від 10 серпня 1948 року та договору Дзержинського РАЙКОМУНГОСП від 30.08.1948 року гр. ОСОБА_7 виділено присадибну ділянку по вул. Залізнична балка 20х50м. Всього 1000 кв.м., який був збільшений до 1182-х кв.м. за рахунок балки. Гр. ОСОБА_7 спільно з дружиною ОСОБА_8 на цій земельній ділянці справили в 1949 році житлове будівництво.

Рішенням народного суду Дзержинського району від 30-го квітня 1954 року в зв'язку з тим, що сторони розійшлися, домобудівництво, садиба і двір розділені в рівних частках, тобто по 591 кв.м. ОСОБА_7 з боку будинку № 66 і ОСОБА_8 з боку будинку № 60.

Тобто, у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі Земельного кодексу УРСР від 16 жовтня 1922 року і Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджених постановою ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року, що були чинними на той час, виникло безстрокове право користування земельними ділянками у м. Кривий Ріг по вул. вул. Залізорудній.

Порядок здійснення землеустрою на час отримання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельної ділянки був врегульований частиною IV "Про землеустрій і переселення" діючої на той час Постанови Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету від 29.11.1922р. під назвою " Земельний кодекс У.Р.С.Р. (надалі ЗК УРСР 1922р.).

Так, згідно ст.168 ЗК УРСР 1922р. землеустрій має завданням впорядкування існуючих землекористувань і освіту нових, відповідно правам на землю і вимогам господарсько-технічної доцільності.

Відповідно до ст. 169 ЗК УРСР 1922р. в порядку цієї постанови проводяться наступні землевпоряджувальні дії: а) відведення земель, що надаються в користування державним організаціям, установам і підприємствам, містам і населенням міського типа і об'єднанням трудових землеробів, а також на особливих умовах (оренда, концесії і ін.), іншим установам, спільнотам і особам; б) утворення земельних фондів спеціального призначення (переселенського, лугового, концесійного, державних заповідників і ін., в) вилучення земель для державних і суспільних потреб; г) встановлення міської межі; д) розділ земель, що перебувають в користуванні земельних суспільств на частини у зв'язку з утворенням нових земельних суспільств; тощо.

Розміри земель, що відводяться учасникам землеустрою, визначаються з таких підстав: а) при відводах земель державним організаціям, установам і підприємствам, а також для міст і поселень міського типу - пропорційно доведеною ними землевпорядним установам дійсної потреби в землі і можливості найближчим часом фактично використовувати її за призначенням; б) при влаштуванні земель існуючих земельних товариств та відокремлених поліпшених господарств (дворів) - за кількістю земель, закономірно ним наданих у трудове користування; в) при розверстанні, поділу та виділу земель у земельних товариствах - по числу розверсточних одиниць, що припадають на частку учасників землеустрою; г) при розподілі та відведенні земель вільного земельного фонду для потреби переселення і розселення - з особливо встановленими для цього нормам, а при їх відсутності - за фактичної можливості трудового освоєння земель тими, кому вони надаються (ст. 173 ЗК УРСР 1922р.). При цьому, якщо земля, яку потрібно влаштувати, пов'язана з іншими землями (черезсмужжя, дальноземельє тощо), то всі ці землі включаються в одну загальну дачу розверстання та землеустрій за них проводиться одночасно і спільно. Кількість землі, що відводиться учасникам землеустрою, також визначається з підстав, зазначених в попередній статті (ст. 174 ЗК УРСР 1922р.).

В силу ст. 187 ЗК УРСР 1922р. складання проекту землеустрою полягає в детальному й точному вказівці місць відводу земель учасникам землеустрою, з дотриманням їх прав і законних інтересів, а також вимог господарсько-технічних правил землеустрою, і з зображенням відводу земель на проектному плані землеустрою. Проектовані межі земель позначаються на місці тимчасовими знаками, а за відсутності суперечок і скарг зміцнюються постійними межовими знаками.

Як встановлено судом, межі спірної земельної ділянки на місцевості не встановлено.

Крім того, з представлених відповідачем копій інвентарної справи вбачається, що по досягненню повноліття сина ОСОБА_9 його мати ОСОБА_8 дозволила на своїй земельній ділянці будівництво будинку і самі брали участь у будівництві цього будинку, що стосується відведення точних меж земельної ділянки не було зроблено (а.с. 35-36).

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням виконкому Дзержинської Райради депутатів трудящих за № 25 від 01 лютого 1961 р. "Про самовільне будівництво гр-на ОСОБА_9 по вул. Залізорудній № 62а" закріплено за г-ном ОСОБА_9 збудований будинок 6 на 9 та земельну ділянку розміром 500кв.м. з установленням проїзду 3м. ширини 40м. довжиною з вул. ОСОБА_10 через земельну ділянку гр-на ОСОБА_11; зобов"язано ОСОБА_9 на протязі одного місяця закінчити оформлення всіх документів, посвідчивши договори забудови ноторіально, просити БТІ виготовити креслення, управління архітектури - відвести земельну ділянку .

Домоволодіння по вул. Залізорудній № 62а, розташоване на земельній ділянці розміром 500кв.м., яке складається з житлового будинку та належить на праві приватної власності ОСОБА_9 зареєстровано в БТІ на підставі діючого на той час законодавства, про що видано "заключення про реєстрацію домоволодіння" (а.с. 6).

Таким чином, у громадянина ОСОБА_9 на підставі Земельного кодексу УРСР від 16 жовтня 1922 року і Загальних засад землекористування і землеустрою, затверджених постановою ЦВК СРСР від 15 грудня 1928 року, що були чинними на той час, виникло безстрокове право користування земельною ділянкою у м. Кривому Розі по вул. Залізорудній (ОСОБА_10).

У подальшому, у 1961 році гр. ОСОБА_9 не закінчений будинок № 62 подарував матері своєї дружини, ОСОБА_12, яка і проживала зі своїм сином ОСОБА_13. Тобто, на земельній ділянці у м. Кривому Розі по вул. Залізорудній стало три домовласника: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_12 (а.с. 36).

З 1 січня 1971 року набрав чинності Земельний кодекс УРСР від 8 липня 1970 року, стаття 15 якого передбачала право безстрокового (постійного) землекористування. Відтак, право постійного землекористування земельною ділянкою за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Залізорудна, 62а зберігається за вищезазначеними громадянами.

Згідно з ст. 10 Основ земельного законодавства СРСР і Союзних Республік від 13.12.1968 року посвідченням на право постійного землекористування є державні акти на землекористування, що також відображено у ст.20 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970 року.

З наданих представниками сторін пояснень вбачається, що державні акти на землекористування чи право власності на спірну земельну ділянку не видавались.

Разом з тим, з копій документів, які містяться в інвентарній справі, вбачається, що Рішенням Товариського суду сел. "Победа" Дзержинського району м. Кривого Рогу від 23 квітня 1965р. за результатами розгляду земельної суперечки за скаргою ОСОБА_7 прийнято рішення, яким виключено із спільної земельної ділянки проїзд площею 62,5кв.м., а земельну ділянку, площею 1119,5кв. м. розподілено в такому порядку: ОСОБА_7 - 591кв.м. /південна сторона/; ОСОБА_8 - 153 кв.м.; ОСОБА_14 - 376 кв.м., що підтверджується схематичним планом, виданим 24.05.1961р. зі змінами, внесеними 03.06.1963р. Виданий раніше гр-ну ОСОБА_9 схематичний план вважати таким, що втратив силу .

З наданих до суду відкопіювань з інвентарної справи, а саме зі схематичного плану земельної ділянки № 62-а по вул. Залізорудній у Дзержинському районі м. Кривого Рогу, будівельний квартал № 321, складеного на ОСОБА_9 вбачається, що станом на 24 травня 1961р. загальна площа земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_9 становить 376кв.м., з яких 81кв.м. під забудовою, 200кв.м. під двором, 95 кв.м. під огородом, складено Шевченко, перевірено бригадиром Соглаєвим, затверджено начальником Бюро Крикуненко. У подальшому, а саме 03.06.1963р. до схематичного плану внесено зміни (Бабич), а саме змінено користувача з ОСОБА_9 на ОСОБА_14 .

Зі схематичного плану земельної ділянки № 62/64 по вул. Залізорудній у м. Кривому Розі будівельний квартал № 321, складеного на користувача ОСОБА_7 від 20.09.1953р. вбачається, що у користуванні останнього перебувала земельна ділянка площею 759 кв.м., у подальшому, внесено зміни, а саме 17.12.1963р. та 03.01.1963р., щодо розмірів та користувачів, та станом на день останніх змін, загальна площа земельної ділянки становила 759кв.м. .

Розподіл земельної ділянки між ОСОБА_9 і ОСОБА_7 показаний також на квартальній зйомці кварталу № 321, куди внесені зміни по фактичному землекористуванню .

Також судом встановлено, що житловий будинок по вул. ОСОБА_10, розташований на спірній земельній ділянці після ОСОБА_14 успадковано ОСОБА_13 .

Відповідно до ст.90 ЗК УРСР 1970 року при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою. Отже, до ОСОБА_13 разом з правом власності на будівлю перейшло і право безстрокового (постійного) користування відповідною земельною ділянкою.

З 15 березня 1991 року набрав чинності Земельний кодекс УРСР від 18 грудня 1990 року. Пункт 5 Постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР»від 18 грудня 1990 року № 562-ХП передбачав, що громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію ЗК УРСР 1990 року - зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування. Пункт 6 Постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року № 563-ХЇЇ передбачав, що громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Земельного кодексу УРСР 1990 року, повинні до 15 березня 1994 року оформити право володіння або користування землею згідно з ЗК УРСР 1990 року. Однак, внесеними до зазначеної постанови змінами їй строк періодично подовжувався аж до 2008 року. Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 положення п.6 згаданої постанови щодо обмеження строку дії раніше наданого права користування земельними ділянками визнано неконституційними і такими, що втратили чинність.

У подальшому, після смерті ОСОБА_13, а саме 18.10.2002р. житловий будинок по вул. Залізорудній 62-а, успадкований позивачем - ОСОБА_2 . При цьому, в свідоцтві на право на спадщину за законом зазначено, що земельна ділянка переходить у тимчасове користування спадкоємцеві та підлягає переоформленню в особисту власність .

Отже, до ОСОБА_2 перейшло право на земельну ділянку в обсягах, які мав спадкодавець - ОСОБА_13

З наведеного випливає, що за ОСОБА_2 зберігається право тимчасового користування земельною ділянкою (до переоформлення в особисту власність) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Залізорудна 62а згідно з схематичним планом, виготовленим станом на 24.01.1961р.

При цьому, зміни внесені 08.07.1974р. стосувались зміни користувача, а саме з ОСОБА_14 на ОСОБА_13

З пояснень відповідача вбачається, що в 2002р. по заяві ОСОБА_2 для отримання спадщини після померлого ОСОБА_15, був виготовлений новий схематичний план вже без вказання розмірів земельної ділянки, так як на час звернення КП ДОР «Криворізьке БТІ» питаннями землі не займалося.

Тобто, з представлених до суду матеріалів вбачається, що при переході прав власності від одного власника до іншого, земельна ділянка не зазначалась, але власники користувались увесь час, схематичним планом з площею 376 кв.м, який в сумі з ділянкою ОСОБА_7 ЇМ. площею 759 кв.м становить 1135 кв.м + площа проїзду 2,5x25=62,5 кв.м (в загальну площу земельної ділянки не входить).

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до п. 9 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, прийнятої Мінкомгосп Української РСР від 31.01.1966р., право користування земельними ділянками, на яких розташовані будинки або домоволодіння з обслуговуючими їх будівлями та спорудами, реєструються окремо, відповідно до інструкції МКГ УРСР від 23.08.52 р. "Про порядок обміру земель і реєстрації документів на право користування земельними ділянками в містах і селищах міського типу УРСР".

Разом з тим, під час розгляду справи судом встановлено, що документи на право користування спірною земельною діялянкою відсутні.

Таким чином, спірний схематичний план від 08.07.1974р. виготовлено з урахуванням фактичного землекористування, на підставі схематичного плану від 24.05.1961р., в якому загальна земельна ділянка, яка перебувала у користуванні ОСОБА_14 стпновила 376кв.м., що в подальшому підтверджено рішенням Товариського суду сел. "Побєда" у Дзержинському районі.

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведенного, суд вважає необхідним в позові позивачу відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19 Конституції України, ст.ст. 10,60,80,88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до КП ДОР «Криворізьке БТІ», третя особа ОСОБА_6 про визнання недійсним схематичного плану від 08.07.1974 року земельної ділянки щодо домоволодіння по вул. Залізорудна, 62а у м. Кривому Розі, де власником є ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

Суддя: Н. А. Літвіненко