ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року

Справа № 910/25362/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:

Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Картере В.І.,

розглянувши касаційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

на рішення

Господарського суду міста Києва від 03.12.2015

та постанову

Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016

у справі

№ 910/25362/15 Господарського суду міста Києва

за первісним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Лотос"

до

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія"

про

стягнення 969266,12 грн.

та за зустрічним позовом

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Лотос"

про

визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом: Іваненко Г.М., дов. від 16.10.2015 б/н

відповідача за первісним позовом: Поддимай А.Б., дов. від 19.10.2015 № 800

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 969266,12 грн.

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" подано до Господарського суду міста Києва зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № УТ/01 від 15.06.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/25362/15 (суддя Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Майданевича А.Г., суддів Лобаня О.І., Федорчука Р.В.), первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" 969266,12 грн. страхового відшкодування та 14538,99 грн. судових витрат; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 у справі № 910/25362/15, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами: порушено норми ст. 516 Цивільного кодексу України, що призвело до помилкових висновків про відсутність заборони, передбаченої договором страхування, на заміну кредитора у зобов'язанні; порушено вимоги ст. 3 Закону України "Про страхування" щодо можливості призначити (змінити) вигодонабувача тільки до настання страхового випадку; в порушення норм процесуального законодавства не надано оцінки всім обставинам справи.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111⁴ Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи у суді касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.02.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 120.0791421.066 (далі - договір страхування).

Згідно із п. 1.1 частини ІІ договору страхування предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим договором транспортним засобом, у тому числі причепом до нього та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення, та додатковим обладнанням, встановленим на ньому - страхування транспортного засобу (КАСКО).

Розділом 5 частини І договору страхування визначено, що майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Porsche Panamera", номер кузова WP0ZZZ97ZEL080389.

Як передбачено розділом 7 частини І та пп. 2.1.1 п. 2.1 частини ІІ договору страхування, страхові ризики за договором включають зокрема пошкодження та/або знищення чи втрату визначеного транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 7.1. розділу 7 частини І договору страхування розмір франшизи складає 0,00 %.

Строк дії договору - з 27.02.2014 по 13.03.2015 (розділ 10 частини І договору страхування).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 частини ІІ договору страхування даний договір укладено строком на 13 календарних місяців. Договір набирає чинності з моменту, вказаного як початок строку дії договору, але не раніше надходження страхового платежу (першого платежу) в повному розмірі на рахунок або в касу страховика чи його представника або через інші платіжні системи.

Судами встановлено, що 27.02.2014 страхувальником був сплачений страховий платіж у розмірі 13650,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 397 та банківською випискою.

22.09.2014 сторонами укладено додаткову угоду ДС № 1 до договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 120.0791421.066 від 27.02.2014, відповідно до якої внесено зміни до вказаного договору, зокрема збільшено суму страхового платежу до 66880,20 грн.

Як з'ясовано судами, страховий платіж у сумі 53230,20 грн. сплачено страхувальником шляхом зарахування однорідних вимог (п. 4 додаткової угоди до договору страхування), що підтверджується довідкою про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 25.09.2014.

Листом за вих. № 01 від 01.10.2014 страхувальник повідомив страховика, що транспортний засіб "Porsche Panamera", номер кузова WP0ZZZ97ZEL080389, державний реєстраційний номер АЕ1777СІ, перейшов у власність до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Лотос", у зв'язку із чим просив внести зміни до договору страхування.

26.02.2015 у м. Дніпропетровськ, пров. Криворізький, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Porsche Panamera, номер кузова WP0ZZZ97ZEL080389, державний реєстраційний номер АЕ1777СІ, що підтверджується довідкою № 58652558 про дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої вказаний ТЗ отримав механічні пошкодження.

04.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" із заявою від 26.02.2015 про страховий випадок та виплату страхового відшкодування.

Згідно з "Пам'яткою клієнта" від 04.03.2015 страховик прийняв необхідні документи для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування та повідомив про СТО - "Порше Центр".

Пунктом 5 частини 1 договору добровільного страхування визначено, що ремонт транспортного засобу здійснюється на гарантійному СТО.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм-Авто ЛТД" ("Порше Центр Дніпропетровськ", офіційний дилер Порше) надано рахунок № СФ-69 від 06.03.2015, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 969266,12 грн.

Листом № 10/06-01 від 10.06.2015 третьою особою надано страховику довідку № 58652558 про ДТП з виправленням даних щодо власника ТЗ Porsche Panamera, документи стосовно водія та власника транспортного засобу. Вказані лист та документи отримані відповідачем (вх. № 95 від 10.06.2015), про що свідчить відповідна відмітка.

22.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" (орендар) укладено договір оренди № 78, відповідно до умов якого орендодавець передає в строкове платне користування орендареві для здійснення господарської діяльності орендарем автомобіль Porsche Panamera номер кузова WP0ZZZ97ZEL080389, державний реєстраційний номер АЕ1777СІ.

Як визначено судами попередніх інстанцій, 15.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № УТ/01, відповідно до умов якого первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 120.0791421.066 від 27.02.2014 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (боржник).

Згідно із п. 1.2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором по виплаті страхового відшкодування по випадку дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.02.2015.

Листом № 18 від 18.06.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" повідомило Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" про відступлення права вимоги за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 120.0791421.066 від 27.02.2014, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 10016441735.

07.07.2015 позивачем направлено на адресу страховика вимогу про виплату страхового відшкодування у розмірі 969266,12 грн., що підтверджується експрес-накладною № 59000118766331.

Листом за вих. № 77 від 21.08.2015 страховик повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія", що в результаті ДТП були завдані збитки Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортная Компания Лотос", яке не є ні страхувальником, ні вигодонабувачем за договором страхування, а страхувальник/вигодонабувач відповідно до п. 11.2.3 договору не надав документи, що підтверджують його майновий інтерес, у зв'язку із чим станом на 15.06.2015 страховик не має обов'язку щодо здійснення виплати страхового відшкодування, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" не мало права на одержання страхового відшкодування, тобто зобов'язання за яким було відступлене право вимоги ТОВ "Транспортная Компания Лотос" не виникло.

Відмова страховика у виплаті страхового відшкодування стала підставою звернення позивача до суду із позовом до про стягнення 969266,12 грн. страхового відшкодування.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує, що страховик в порушення умов договору страхування не здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 969266,12 грн. внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу, право вимагати виплату якого набуто позивачем за договором про відступлення права вимоги № УТ/01 від 15.06.2015.

Заперечуючи проти позову, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортная компания "Лотос" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № УТ/01 від 15.06.2015.

Обґрунтовуючи підстави недійсності договору позивач за зустрічним позовом вказує на те, що в порушення норм ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" було відступлено право вимоги страхового відшкодування за договором страхування, яке йому вже не належало.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що страхувальник повідомив страховика про зміну власника застрахованого транспортного засобу, однак страховик відповідно не вчинив дій щодо внесення пов'язаних із цим змін до договору; відповідно до договору оренди від 22.10.2014 застрахований транспортний засіб було передано в оренду самому страхувальнику; вигодонабувачем за договором залишалось ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" і жодних змін щодо вигодонабувача за договором страхування не вносилось, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" як вигодонабувач за договором мало право вимагати від страховика виплати страхового відшкодування і, відповідно, здійснювати відступлення права вимоги за даним зобов'язанням.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" не втрачало майнового інтересу внаслідок зміни власника транспортного засобу і на час зміни власника транспортного засобу, укладення договору про відступлення та після настання даних обставин залишався вигодонабувачем за договором страхування, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відступлення права вимоги щодо виплати страхового відшкодування не суперечить нормам законодавства та умовам договору страхування. Виходячи з того, що відповідачем не доведено наявності обставин, які є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, суд першої інстанції вважав, що у відповідача не було підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111⁵ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Згідно із ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до ст.ст. 979, 980 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Отже, як вірно зазначено судами, метою страхування при укладенні договору страхування транспортного засобу є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.

Як передбачено ч. 2 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про страхування" визначено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Вигодонабувач є самостійним суб'єктом у вказаних відносинах і договір страхування надає такій третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов договору страхування страхувальником і вигодонабувачем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія", тобто при укладенні договору страхувальником окремо не призначався вигодонабувач для отримання страхового відшкодування.

Згідно із п. 11.2.3 частини ІІ договору страхування до документів, що підтверджують настання страхового випадку і необхідні для визначення розміру страхування належать, зокрема документи, що підтверджують майновий інтерес страхувальника/вигодонабувача або його довіреної особи/водія, якими можуть бути: свідоцтво про реєстрацію (тимчасовий реєстраційний талон) транспортного засобу, довіреність, договір купівлі - продажу, договір оренди та/або інші документи, за змістом яких страхувальник/вигодонабувач має право на отримання страхового відшкодування.

Таким чином, наявність у страхувальника (вигодонабувача) майнового інтересу є однією із умов здійснення виплати страхового відшкодування.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, страховик листом за вих. № 77 від 21.08.2015 повідомив, що в результаті ДТП були завдані збитки Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортная Компания Лотос", яке не є ні страхувальником, ні вигодонабувачем за договором страхування, а страхувальник/вигодонабувач відповідно до п. 11.2.3 договору не надав документи, що підтверджують його майновий інтерес.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідно до договору оренди № 78 від 22.10.2014, укладеного між позивачем та третьою особою, за яким застрахований транспортний засіб передано в оренду ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" строком до 31.12.2015, у третьої особи був наявний майновий інтерес, у зв'язку із чим третя особа мала права вимагати виплати страхового відшкодування.

Колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, оскільки судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки запереченням відповідача щодо неподання позивачем і третьою особою при зверненні із заявою про виплату страхового відшкодування документів щодо оренди транспортного засобу і зазначені обставини судами не досліджувалися.

При цьому, судами не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 802 Цивільного кодексу України, у правовідносинах найму (оренди) транспортного засобу страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем. Проте, відповідних обставин судами встановлено не було.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія", як вигодонабувач за договором, мало право вимагати від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" виплати страхового відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку, а відтак, і здійснювати відступлення права вимоги за даним зобов'язанням, є передчасним.

Як визначено п. 9.2.5 частини ІІ договору страхування, страхувальник зобов'язаний у 3-денний строк у письмовій формі (факс, лист, телеграма, електронна пошта) повідомити страховика про суттєві зміни, що сталися з предметом страхування (зміна кузова, зміна реєстраційного знаку (документів), комплектності транспортного засобу, додаткового обладнання; використання транспортного засобу як таксі або передача його в оренду; втрата свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ключів від транспортного засобу та засобів проти викрадення, пульту управління сигналізацією; поломки чи демонтажу пристроїв проти викрадення), зміна стану та/або типу засобів проти викрадення, встановлених на транспортному засобі; зміна власника транспортного засобу або зміна категорії осіб допущених до управляння (передача транспортного засобу в користування (керування) іншій особі без письмового погодження страховика) та інших умов, що можуть вплинути на ступінь ризику, та зазначені в заяві на страхування).

Судами встановлено, що 22.10.2014, у зв'язку із зміною власника застрахованого транспортного засобу, він був зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортная Компания Лотос", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХХ № 595218 та листом Управління Державтоінспекції ГУМВС України в Дніпропетровській області від 04.06.2015 № 14/3575.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" листом вих. № 01 від 01.10.2014 повідомило страховика про зміну власника транспортного засобу, долучивши до листа протокол загальних зборів ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство "Мрія" від 05.09.2014, протокол загальних зборів ТОВ "Транспортная Компания Лотос" від 30.09.2014 та статут ТОВ "Транспортная Компания Лотос".

Відповідно до п. 9.4.5 договору страхування на страховика покладений обов'язок за заявою страхувальника укласти новий або внести зміни в договір у випадках, передбачених договором та Правилами.

Разом з тим, вказуючи на те, що страховик не надав відповіді та не вчинив дій щодо внесення змін до договору у зв'язку із заявою третьої особи від 01.10.2014, суди попередніх інстанцій не з'ясували правові наслідки відчуження страхувальником транспортного засобу, майнові інтереси страхувальника з володіння, користування і розпорядження яким були предметом страхування, і чи є вказана обставина відповідно до умов договору та Правил підставою для покладення на страховика обов'язку внести зміни до договору (укласти новий договір).

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, об'єктивно оцінити інші докази та обставини, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, надати оцінку доводам і запереченням сторін і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до статті 111¹² Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 у справі № 910/25362/15 скасувати.

Справу № 910/25362/15 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

В. Картере