ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 травня 2016 року №826/222/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Аблова Є.В., Мазур А.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Кабінету Міністрів України

про

визнання протиправною бездіяльності,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА _1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання неправомірною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині несвоєчасної підготовки та подання на розгляд до Верховної Ради України проекту Державного бюджету України за 2016 рік.

Позовні вимоги мотивовано тим, що несвоєчасне подання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» повністю порушило процедуру затвердження Державного бюджету України, зокрема, подання пропозицій до проекту; Рахункова палата України не мала можливості провести експертизу проекту закону і до 01.10.2015 подати свої висновки до Верховної Ради України. При цьому, позивачем наголошено, що зволікання з прийняттям фінансового закону загрожує порушенням природних прав та законних інтересів споживачів публічних фінансових ресурсів, якими є всі громадяни України, а також призводить до неможливості прийняття місцевих бюджетів. Крім того, за твердженням позивача, проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» цілком підлаштовано під нову редакцію Податкового кодексу України, що набирає чинності з 01.01.2016, порушуючи принцип стабільності податкового законодавства, закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про те, що при поданні проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не було допущено бездіяльності. Водночас, відповідач стверджує, що порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах не мало місця із зазначенням того, що саме лише порушення закону не призводить до порушення прав особи та не дає підстав для задоволення позову.

Розгляд справи №826/222/16 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На сайті Міністерства фінансів України 30.11.2015 було офіційно оприлюднено проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», який за поданням Прем'єр-міністра України 11.12.2015 було внесено на розгляд Верховної Ради України.

Вказаний законопроект за №928-VIII було прийнято Верховною Радою України 25.12.2015 та оприлюднено 31.12.2015 у №250 офіційного видання «Голос України».

Вважаючи бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо своєчасного внесення проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законодавством України чітко врегульовано бюджетну процедуру та, зокрема, строки подання Кабінетом Міністрів України проекту закону України про державний бюджет України на наступний рік.

Так, згідно з частиною третьою статті 37 Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України приймає постанову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

У відповідності до частини другої статті 29 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України відповідно до Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період складає проект закону про Державний бюджет України та подає його Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. Розгляд та затвердження Державного бюджету України відбувається у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.

Згідно з інформацією з сайту Верховної Ради України (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56449), проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» первісно подано Кабінетом Міністрів України 14.09.2015 за №3000, потім відкликано та подано доопрацьований проект 11.12.2015 і процедура проходження проекту Закону фактично мала місце з 11.12.2015 по 25.12.2015.

Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» питання затвердження Державного бюджету України врегульовано окремою главою 27.

У силу частини другої статті 153 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», Кабінет Міністрів України щороку подає до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік не пізніше 15 вересня поточного року. Разом з проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік розглядається за процедурою трьох читань з урахуванням особливостей, передбачених цією главою (частина перша статті 155 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»).

Згідно з частиною першою статті 156 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», народні депутати, комітети формують свої пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік і не пізніше 1 жовтня року, що передує плановому, направляють їх до комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету.

Приписами частин третьої-п'ятої статті 156 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» передбачено, що рахункова палата за дорученням Верховної Ради проводить експертизу проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік і до 1 жовтня року, що передує плановому, подає свої висновки Верховній Раді.

Комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, не пізніше 15 жовтня року, що передує плановому, розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, висновки Рахункової палати і готує висновки та пропозиції до нього (які викладаються у вигляді проекту постанови Верховної Ради), а також таблицю пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи з урахуванням вимог пунктів 1 - 3 частини першої статті 118 цього Регламенту. Показники, що містяться у висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, мають бути збалансованими.

Проект постанови Верховної Ради щодо висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік, а також таблиця пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи надаються народним депутатам не пізніше ніж за два дні до розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні.

Верховна Рада розглядає проект закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому (частина перша статті 157 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»).

Згідно з частинами першою-другою та четвертою статті 158 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», після прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у першому читанні Кабінет Міністрів України за участю уповноважених представників комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, готує та у 14-денний строк, але не пізніше 3 листопада року, що передує плановому, подає до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовлений відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради, і порівняльну таблицю щодо їх урахування з вмотивованими поясненнями стосовно неврахованих положень Бюджетних висновків Верховної Ради.

Поданий Кабінетом Міністрів України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, підготовлений відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради, і порівняльна таблиця щодо їх урахування надаються народним депутатам не пізніш як за десять днів до розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради.

Розгляд у другому читанні проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому.

У відповідності до частини першої статті 159 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», відповідно до рішення Верховної Ради про прийняття проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік у другому читанні комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, не пізніше 25 листопада року, що передує плановому, готує його до третього читання.

Вказана процедура не була дотримана з огляду на подання доопрацьованого проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» лише 11.12.2015.

Разом з тим, аналізуючи доводи позивача про порушення його прав у зв'язку із недотриманням Кабінетом Міністрів України строків підготовки та подання на розгляд до Верховної Ради України проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до приписів частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Позивачем в якості підстави для звернення до суду, вказано на практику Європейського суду з прав людини (справа Сейдіч і Фінці проти Боснії і Герцеговини (заяви №27996/06 і №34836/06, рішення від 22.12.2009), Тенасе проти Молдови (заява №7/08, рішення від 27.04.2010), якими передбачено звернення із заявою згідно зі статтею 34 Конвенції особами, які стверджують, що певний закон порушує їхні права, незважаючи на відсутність конкретних заходів з його застосування, якщо вони належать до категорії людей, права яких можуть виявитися безпосередньо зачепленими таким законом, або якщо вони змушені змінити свою поведінку, щоб не наразитися на ризик зазнати судового переслідування

З вказаного приводу суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Отже, прямо чи опосередковано стосується прав, інтересів та обов'язків кожного громадянина України безпосередньо Закон України, яким ухвалюється державний бюджет на конкретний рік, а не процедура його підготовки та подання на розгляд Верховної Ради України.

Відтак, в межах спірних правовідносин, права та інтереси ОСОБА_1 жодним чином не порушуються.

Додатково суд зазначає про необґрунтованість посилань позивача на практику Європейського суду з прав людини як на підставу звернення до суду, оскільки наведені судові прецеденти стосуються вирішення питання про прийнятність (admissibility) поданих до Європейського суду з прав людини скарг в контексті дотримання вимог статті 34 Конвенції, що не має відношення до питання можливості звернутися до адміністративного суду на території України.

Зокрема, згідно пункту 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі Сейдіч і Фінці проти Боснії і Герцеговини (заяви №27996/06 і №34836/06, рішення від 22.12.2009) суд повторює, що можливість звернення із заявою згідно зі статтею 34 Конвенції передбачена лише для тих осіб, неурядових організацій або груп фізичних осіб, які вважають себе потерпілими від порушення прав, закріплених у Конвенції. Претендувати на статус потерпілої від порушення особа може лише в разі, якщо оскаржуваний захід безпосередньо зачіпає її права. Отже, Конвенція не передбачає можливості звернення із заявою actio popularis, що містить вимогу розтлумачити закріплені у Конвенції права і свободи, або можливості оскарження особами положення національного законодавства лише на тій підставі, що, на їх думку, воно, можливо, порушує Конвенцію, тимчасом як воно безпосередньо не зачіпає їхні права. Але стверджувати, що певний закон порушує їхні права, незважаючи на відсутність конкретних заходів з його застосування, заявники можуть у разі, якщо вони належать до категорії людей, права яких можуть виявитися безпосередньо зачепленими таким законом, або якщо вони змушені змінити свою поведінку, щоб не наразитися на ризик зазнати судового переслідування (див. рішення у справі «Берден проти Сполученого Королівства» (Burden v. the United Kingdom) [GC], № 13378/05, п. 33-34, від 29 квітня 2008 року, і рішення, посилання на які містяться в ньому).

Висновок про наявність чи відсутність порушеного права під час розгляду справи у національному суді вирішується з огляду на положення національного законодавства, і дотримання критеріїв прийнятності згідно зі статтею 34 Конвенції не має до вказаної оцінки жодного відношення.

Окремо суд зазначає, що оцінка змісту проекту Закону, а також питання його подачі одночасно з податковими нововведеннями, на що посилається позивач, не охоплюється предметом розгляду по справі, тому відповідні посилання позивача суд не оцінює.

З огляду на те, що під час судового розгляду справи встановлено відсутність порушених прав позивача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Суддя Аблов Є.В.

Суддя Мазур А.С.