КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2016 р. Справа№ 910/27029/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 11.05.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунальної установи «Автобаза санітарного транспорту лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я» Житомирської обласної ради на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2015 (повний текст рішення підписано 12.12.2015)

у справі №910/27029/15 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом комунальної установи «Автобаза санітарного транспорту лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я»

до 1) Житомирської обласної державної адміністрації

2) Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області

про стягнення 438 620,15 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/27029/15 у задоволенні позову відмовлено

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, комунальна установа «Автобаза санітарного транспорту лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/27029/15 та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та має місце порушення норм матеріального права.

Ухвалою від 21.01.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Кропивна Л.В., Чорна Л.В. прийнято вказану вище апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи №910/27029/15 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою від 10.02.2016 Київським апеляційним господарським судом відкладено розгляд справи.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 №09-52/184/16, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Смірнової Л.Г. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/27029/15.

Згідно з протоколом про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, апеляційну скаргу комунальної установи «Автобаза санітарного транспорту лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я» на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/27029/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 25.02.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. вказану вище апеляційну скаргу прийнято до свого провадження.

Представник позивача 30.03.2016 брав участь в судовому засіданні, підтримував доводи апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідачів-1,-2 30.03.2016 брали участь в судовому засіданні, в якому заперечували щодо доводів апеляційної скарги, надавали пояснення та просили рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/27029/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунальної установи «Автобаза санітарного транспорту лікувально-профілактичних заходів охорони здоров'я» Житомирської обласної ради - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 18.04.2012 № 4-Г на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.12.2011 №1399 «Про встановлення ліміту легкових автомобілів, що обслуговують органи виконавчої влади», на баланс автотранспортному комунальному підприємству обласних лікувальних закладів Житомирської обласної ради було передано автомобілі відповідно до додатку до вказаного розпорядження, зокрема Opel Omega 2000 року випуску, ВАЗ-21074 «Жигулі» 2008 року випуску, Skoda Oktavia 2.0 S.LX 2001 року випуску, Skoda Oktavia Eleganse 2004 року випуску, ГАЗ-3110 «Волга» 2000 року випуску, Skoda Superb 1/8 Ambition 2011 року випуску.

23.04.2012 між Житомирською обласною державною адміністрацією (замовник) та автотранспортним комунальним підприємством обласних лікувальних закладів Житомирської обласної ради (виконавець) укладено договір про надання автотранспортних послуг пасажирськими автомобілями №41, відповідно до умов якого замовник на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) зобов'язаний протягом 10 днів по мірі надходження фінансування з бюджету, але не пізніше як до 30.12.2012 провести розрахунки за фактично отримані послуги на суму до 99 тисяч гривень.

14.01.2013 між Житомирською обласною державною адміністрацією (замовник) та автотранспортним комунальним підприємством обласних лікувальних закладів Житомирської обласної ради (виконавець) укладено договір про надання автотранспортних послуг пасажирськими автомобілями №1.

01.04.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до вказаного вище договору.

Згідно з п. 1.1. договору виконавець зобов'язується за завданням замовника надати автотранспортні послуги пасажирських перевезень легковими автомобілями на підставі попереднього замовлення для виконання замовником службових поїздок за потребою в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. п. 4.2., 4.3. договору підставою для розрахунків є акти виконаних автотранспортних послуг виконавця. Акт про надані послуги підписується сторонами протягом 5 днів після отримання послуг.

Пунктом 4.4. договору (з урахуванням умов додаткової угоди) визначено, що замовник на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) зобов'язаний провести розрахунки за отримані послуги на суму 60 тисяч гривень.

На виконання умов договору, на підставі актів прийняття виконаних робіт по наданню авто послуг від 26.02.2013 №14, від 27.02.2013 №8, від 22.03.2013 №27 замовником в повному обсязі оплачено послуги виконавця на обумовлену договором суму - 60 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи та не заперечується сторонами.

У жовтні 2015 року комунальна установа «Автобаза санітарного транспорту лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я» Житомирської обласної ради звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Житомирської обласної державної адміністрації та Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 438 620,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір про подальше надання відповідачу-1 автотранспортних послуг укладено не було, внаслідок бездіяльності заступника голови - керівника апарату облдержадміністрації Никитюка О.А. При цьому на протязі 2013 - початку 2014 року на виконання розпоряджень в усній формі заступників голови Житомирської ОДА позивачем надавались легкові автомобілі та здійснювалися перевезення посадових осіб відповідача-1, внаслідок чого позивачу завдано матеріальну шкоду у загальному розмірі 363 209,54 грн., що підтверджується актом ревізії фінансово-господарської діяльності КУ «Автобаза санітарного транспорту лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я» Житомирської обласної ради за період з 01.01.2010 по 01.06.2015. Крім того, вказаним актом ревізії встановлено факт заподіяння Житомирською ОДА матеріальної шкоди у розмірі 75 410,61 грн. у зв'язку з наданням автотранспортних послуг за період з 01.08.2012 по 01.11.2012.

Крім того, позивач зазначає, що підставою стягнення з відповідача шкоди є акти виконаних робіт за період з 15.03.2013 по 09.01.2014 на загальну суму 363 209,54 грн., які відповідачем-1 не підписано.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем-1 не порушено умови укладеного договору про надання автотранспортних послуг та звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача-1 заборгованості є передчасним , оскільки він попередньо не звернувся до відповідача-1 з вимогою внести зміни до договору щодо граничної плати за надані послуги.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що завдана відповідачем-1 шкода має бути відшкодована позивачу на підставі ст. 1174 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зазначене кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами договір про надання автотранспортних послуг пасажирськими автомобілями за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 4.2.-4.4. договору визначено, що підставою для розрахунків є акти виконаних автотранспортних послуг виконавця. Акт про надані послуги підписується сторонами протягом 5 днів після отримання послуг. Замовник на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) зобов'язаний провести розрахунки за фактично отримані послуги на суму до 60 тисяч гривень.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано відповідачу автотранспортні послуги пасажирських перевезень, а останнім відповідно до умов договору оплачено такі послуги на суму 60 000,00 грн.

Враховуючи те, що зміни до договору щодо збільшення розміру суми оплати за надані послуги сторонами не вносились, то відповідно умови договору є чинними, а отже сума граничної плати за надані послуги становить 60 000,00 грн., яка сплачена відповідачем-1 на користь позивача.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем-1 не порушено умови укладеного договору про надання автотранспортних послуг, оскільки договором не передбачено надання таких послуг на суму більше ніж 60 000,00 грн., а надані позивачем акти прийняття виконаних робіт по наданню автопослуг не підписані замовником і тому не можуть бути доказами, які підтверджують зобов'язання за договором.

Щодо тверджень скаржника про те, що завдана йому внаслідок деліктних правовідносин шкода має бути відшкодована на підставі ст. 1174 ЦК України судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 ЦК Цураїни).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

У ст. 56 Конституції України проголошується право кожного на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, його посадовою або службовою особою встановлені статтями 1173, 1174 ЦК України, які передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

На відміну від загальної норми ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальні норми ст.1173 та ст. 1174 ЦК України допускають обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів чи їх посадових або службових осіб, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є факти прийняття цим органом чи його посадовою або службовою особою незаконного рішення, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, незаконність рішення органу місцевого самоврядування повинна бути доведена, підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) органу державної влади при прийнятті відповідного рішення, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) органу державної влади і заподіянням шкоди.

При цьому, неправомірність дій (бездіяльності) органу державної влади має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків. (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421).

У даному випадку, шкода про яку зазначає позивач, виникла внаслідок господарської діяльності органів державної влади, а не у сфері владно-адміністративних повноважень.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки та не взято до уваги ту обставину, що позивач просив стягнути шкоду на підставі ст. 1174 ЦК України, однак вказана обставина не призвела до прийняття невірного рішення у даній справі.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/27029/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/27029/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу комунальної установи «Автобаза санітарного транспорту лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я» Житомирської обласної ради - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунальної установи «Автобаза санітарного транспорту лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я» Житомирської обласної ради на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/27029/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі №910/27029/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/27029/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.І. Лобань

Р.В. Федорчук