ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/334/16

Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

суддів - Попова В.Ф., Кисильової О.Й.,

при секретарі - Вітічак О.Р.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області, Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу № 16-о від 19.02.2016 р., поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС України), Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Херсонській області), Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач-3, Новокаховська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення від 19.02.2016 р. № 16-о; поновити на посаді першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області; зобов'язати відповідача-1, відповідача-2 профінансувати, а відповідача-3 виплатити не донараховані та несплачені суми: надбавки за вислугу років - 425,16 грн., надбавки за високі досягнення - 628,05 грн., індексації заробітної плати - 3994,16 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - 3994,20 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу, середній заробіток за час затримки розрахунку - 1711,80 грн., моральну шкоду у сумі 43000 грн.

Свої вимоги обґрунтовує незаконністю звільнення на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки фактичного скорочення як чисельності штату, так і посади першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області, яку позивач обіймав до реорганізації, не відбулося. Вказує на те, що на протязі 2015 року йому було запропоновано дві посади - заступника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області та начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, з якими він погодився. Однак з невідомих причин на дані посади його так і не призначили. 28.12.2015 р. звільнилася посада заступника начальника - начальника Бериславського відділення Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, проте її не запропонували, а призначили на неї 10.02.2016 р. працівника з меншим досвідом роботи. Крім того, на посаду першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 10.02.2016 р. призначено працівника, який до цього обіймав посаду головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб та не мав жодного дня досвіду роботи на керівних посадах. Від запропонованих відповідачем-2 19.02.2016 р. двох посад - заступника начальника - начальника Великоолександрівського відділення Новокаховської ОДПІ та начальника відділу адміністрування фізичних осіб відмовився, так як одна з них знаходиться у іншій місцевості на відстані майже 80 км від м.Нова Каховка, а інша - з суттєво гіршими умовами оплати праці. Вважає, що його звільнення відбулося з грубим порушенням ст.ст.36, 40, 42, 49-2 КЗпП України, а тому наказ про звільнення підлягає скасуванню. Внаслідок незаконного звільнення спричинено моральну шкоду у сумі 43000 грн. Окрім цього зазначає, що у період його роботи на посаді першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області з 06.06.2014 р. по 19.02.2016 р. не в повному обсязі нараховувалися та виплачувалися наступні виплати: надбавка за вислугу років (сума втрат 425,16 грн.), надбавка за високі досягнення (сума втрат 628,05 грн.), індексація заробітної плати (сума втрат 3994,16 грн.); безпідставно не виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у сумі 3994,20 грн.; розрахунок при звільненні здійснено несвоєчасно, внаслідок чого просить стягнути за час затримки 1711,80 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог, так як звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням процедури, визначеної КЗпП України. Позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням чисельності працівників за два місяці до звільнення і після відмови від 2 запропонованих посад, 19.02.2016 р. ОСОБА_1 звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Позовні вимоги в частині стягнення надбавок за вислугу років, високі досягнення, індексації заробітної плати вважає безпідставними, оскільки вони виплачувалися у відповідності з вимогами діючого законодавства. Виплату середнього заробітку при звільненні здійснено 29.02.2016 р. у зв'язку з тим, що затверджений Паспорт бюджетної програми надійшов до Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області 29.02.2016 р. і саме з цієї дати відповідач-3 мав право здійснювати платежі за рахунок коштів державного бюджету. Оскільки затримка у остаточному розрахунку з позивачем відбулася не з вини відповідача-3, відсутні підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Стосовно виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань зазначив, що це є правом, а не обов'язком керівника. Просить відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період часу з 06.06.2014 р. по 19.02.2016 р. займав посаду першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області.

Наказом голови комісії з реорганізації Міндоходів України від 19.02.2016 р. № 16-о позивача звільнено з посади першого заступника Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області з 19.02.2016 р. за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності.

Позивач вважає звільнення незаконним, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку правомірності спірного наказу суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.

Підстави припинення трудового договору визначені ст.36 КЗпП України, за приписами ч.4 якої припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При скороченні чисельності та штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та з врахуванням інших критеріїв.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ст.40 та ст.42 КЗпП України допускається звільнення працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці лише при неможливості переведення робітника з його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Тобто, трудовий договір, укладений на невизначений термін може бути розірваний роботодавцем лише з підстав, визначених законом, і з дотриманням визначеного в законі порядку. Отже, роботодавець має право за своєю ініціативою звільнити працівника лише за умови наявності певних підстав, з якими закон пов'язує виникнення у роботодавця права на розірвання трудового договору.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено застосування п.1 ст.40 КЗпП України при розгляді справ, пов'язаних із звільнення працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Зокрема, п.19 Постанови № 9 визначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. При цьому, така можливість визначається не тільки наявністю іншої вільної посади, але й можливістю особи обіймати цю посаду за своєю освітою, спеціальністю та досвідом роботи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" здійснено процедуру реорганізації ДПІ у м.Нова Каховка ДПС у Херсонській області шляхом приєднання до територіальних органів Міністерства доходів і зборів, а саме утворено Новокаховську ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області.

В подальшому, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України" здійснено процедуру реорганізації Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області шляхом приєднання до територіальних органів Державної фіскальної служби, а саме утворено Новокаховську ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.

З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. № 311 та відповідно до Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 р. № 1074, наказом Міндоходів України від 07.11.2014 р. № 29 розпочато реорганізацію територіальних органів Міндоходів у Херсонській області, утворено комісії з реорганізації та призначено керівників комісій.

Підпунктом 5.2 пункту 5 Наказу № 29 голів комісій з реорганізації зобов'язано забезпечити вжиття комплексу заходів щодо попередження та звільнення працівників відповідно до чинного законодавства.

Згідно листа Міністерства фінансів України від 13.11.2015 р. № 31-08010-10/28-683/703, пунктом 120 Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку "Україна-2020" у 2015 році, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 213, передбачено суттєве зменшення чисельності працівників Державної фіскальної служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2014 р. № 840 "Про внесення змін у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85", граничну чисельність працівників апарату та територіальних органів Державної фіскальної служби України затверджено у кількості 41178 одиниць, тобто зменшено на 30 відсотків.

Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 25.12.2015 р. № 996 "Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС" затверджено чисельність працівників Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області у кількості 79 штатних одиниць, замість 110, які були раніше.

Таким чином судом встановлено, що у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області чисельність працівників зменшилася на 31 особу, а тому твердження позивача про те, що скорочення штату не відбулося не відповідає дійсності.

Відповідно до наказу першого заступника Міндоходів України від 06.06.2014 р. № 1626-о ОСОБА_1 було призначено в порядку переведення на посаду першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області.

Згідно Порядку призначення на посади та звільнення з посад працівників обліково-контрольної номенклатури Державної фіскальної служби України, затвердженого наказом ДФС України від 03.11.2014 р. № 240 "Про організацію добору кадрів у Державній фіскальній службі України", призначення на посади начальника, першого заступника начальника, начальника територіальних органів ДФС України здійснюється головою ДФС України

У зв'язку з цим, 15.12.2014 р. за № 715/8/21-22-24-37 ГУ ДФС у Херсонській області було направлено голові ДФС України, голові комісії з реорганізації Міндоходів України подання щодо призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.

По даному поданню жодного рішення не прийнято.

У зв'язку з реорганізацією Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області, наказом голови комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у Херсонській області від 27.02.2015 р. № 18-о позивача попереджено про наступне звільнення із займаної посади 29.04.2015 р. за п.1 ст.40 КЗпП України.

Цього ж дня (27.02.2015 р.) ОСОБА_1 запропоновано посаду заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, з якою позивач погодився.

ГУ ДФС у Херсонській області 23.04.2015 р. за № 1922/8/21-22-04-37 до ДФС України направлено листа щодо прискорення призначення на посаду ОСОБА_1

21.05.2015 р. ГУ ДФС у Херсонській області отримано відповідь, згідно якої лист від 23.04.2015 р. за № 1922/8/21-22-04-37 повернуто без розгляду у зв'язку з тим, що матеріали про призначення ОСОБА_1 підготовлено з порушенням Порядку призначення на посади та звільнення з посад працівників номенклатури голови ДФС України, затвердженого наказом ДФС України від 03.11.2014 р. № 240.

04.06.2015 р. позивачу було запропоновано посаду начальника відділу реєстрації та обліку платників і звітності управління реєстрації платників та електронних сервісів ГУ ДФС у Херсонській області, від якої ОСОБА_1 відмовився.

У зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від вказаної посади, голова комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у Херсонській області 12.06.2015 р. за № 781/8/21-22-04-37 направив голові комісії з реорганізації Міндоходів України матеріали про звільнення позивача з займаної посади 18.06.2015 р.

По даному листу жодного рішення не прийнято.

Наказом голови комісії з реорганізації ГУ Міндоходів у Херсонській області від 24.06.2015 р. № 59-о ОСОБА_1 перенесено дату наступного вивільнення та попереджено про наступне звільнення із займаної посади 18.06.2015 р. за п.1 ст.40 КЗпП України. З наказу вбачається, що дата його винесення (24.06.2015 р.) є пізнішою, ніж дата наступного звільнення (18.06.2015 р.).

11.08.2015 р. позивачу було запропоновано посаду начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, з якою ОСОБА_1 погодився.

На підтвердження подальшої реалізації працевлаштування позивача на вищевказаній посаді представником відповідача-2 надано лист від 12.08.2015 р. за № 2499/9/21-22-04-40, адресований голові Херсонської обласної державної адміністрації щодо погодження призначення позивача на посаду начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.

Щодо результатів розгляду даного листа жодного доказу представником відповідача-2 до суду не надано.

19.02.2016 р. ОСОБА_1 було запропоновано посади: заступника начальника - начальник Великоолександрівського відділення Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області та начальника відділу податків і зборів з фізичних осіб Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, від яких позивач відмовився.

У зв'язку з відмовою від вказаних посад, відповідач-2 направив до відповідача-1 матеріали про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області.

З вищевикладеного слідує, що протягом 2015 року ОСОБА_1 тричі надав згоду на запропоновані йому посади: два рази - на посаду заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, один раз - начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.

Відповідач-2 двічі направляв до відповідача-1 подання щодо призначення позивача на посаду заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області (15.12.2014 р.) та лист з клопотанням щодо повторного розгляду подання (23.04.2015 р.), по яких фактично не прийнято жодного рішення. До суду надано лише лист Директора Департаменту персоналу ДФС України без дати та номера, який отримано ГУ ДФС у Херсонській області 21.05.2015 р., яким повідомлялося про повернення листа від 23.04.2015 р. № 1922/8/21-22-04-37 без розгляду, так як матеріали підготовлено з порушенням Порядку призначення на посади та звільнення з посад працівників номенклатури голови ДФС України.

При цьому, представник ДФС України та ГУ ДФС у Херсонській області у судовому засіданні не зміг пояснити, які саме порушення було допущено при направленні матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, чому матеріали після усунення недоліків не направлялися до відповідача-1.

Відповідачем-1 та відповідачем-2 не надано відповідних матеріалів і на вимогу суду, викладену в ухвалі від 18.04.2016 р.

Стосовно подання від 15.12.2014 р. № 715/8/21-22-04-37 відповідачем-1 взагалі не надано жодного доказу його розгляду (погоджено, відмовлено, залишено без розгляду, повернуто, тощо).

Таким чином судом встановлено, що внаслідок бездіяльності відповідача-1 та відповідача-2 майже протягом п'яти місяців за наявності згоди позивача не вирішувалося питання про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.

В подальшому, замість того, щоб усунути недоліки, які стали підставою для повернення листа від 23.04.2015 р. № 1922/8/21-22-04-37, відповідач-2 04.06.2015 р. запропоновував позивачу посаду заступника начальника управління - начальника відділу реєстрації та обліку платників і звітності управління реєстрації платників та електронних сервісів ГУ ДФС у Херсонській області, яка знаходиться в іншій місцевості, від якої ОСОБА_1 відмовився. При цьому посада заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області була вакантною до 30.07.2015 р. (до призначення на дану посаду ОСОБА_3 згідно наказу від 30.07.2015 р. № 2320-о).

Також відповідачем-2 допущено бездіяльність стосовно реалізації права позивача на зайняття посади начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, на призначення на яку він дав згоду 11.08.2015 р.

Порядок дій відповідача-2 при отримання згоди працівника на зайняття посади керівника територіального органу врегульовано Порядком призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2012 р. № 45 (далі - Порядок № 45).

Відповідно до п.6 Порядку № 45 пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади погоджується:

керівника обласного, міського (міста обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення), районного у місті (місті обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення) територіального органу - відповідно з головою облдержадміністрації, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим;

керівника міського територіального органу в мм. Києві та Севастополі - відповідно з головою Київської та Севастопольської міської держадміністрації;

керівника районного у мм. Києві та Севастополі територіального органу - відповідно з головою районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації;

керівника районного, міського (крім міст обласного, республіканського Автономної Республіки Крим значення) територіального органу - з головою райдержадміністрації;

керівника міжрегіонального територіального органу (повноваження якого поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) у разі його утворення - з головами всіх відповідних місцевих держадміністрацій.

Згідно п.7 Порядку № 45 за дорученням ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, голови відповідної місцевої держадміністрації пропозиція міністра, керівника центрального органу виконавчої влади щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника територіального органу розглядається у десятиденний строк в апараті ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, структурному підрозділі місцевої держадміністрації, який готує відповідні пропозиції.

ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, голова відповідної місцевої держадміністрації проводить співбесіду з кандидатом на посаду, а також під час розгляду пропозиції щодо погодження звільнення з посади керівника територіального органу має право вислухати особу, що звільняється.

Пропозиції апарату ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу місцевої держадміністрації та висновок ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, голови відповідної місцевої держадміністрації зазначаються у картці погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду, звільнення з посади керівника територіального органу, яка складається за формою згідно з додатком 2.

Приписами п.8 Порядку № 45 визначено, що висновок про погодження або вмотивована відмова в погодженні пропозиції щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника територіального органу не пізніше десяти днів після надходження надсилаються міністрові, керівникові центрального органу виконавчої влади і додаються до особової справи кандидата на посаду, особи, що звільняється, за місцем роботи.

Якщо протягом десяти днів висновок про погодження або вмотивована відмова в погодженні пропозиції щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника територіального органу ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, головою відповідної місцевої держадміністрації не подані, пропозиція вважається погодженою.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем-2 12.08.2015 р. за № 2499/9/21-22-04-40 направлено лист голові Херсонської обласної державної адміністрації у Херсонській області щодо погодження кандидатури ОСОБА_1 на посаду начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.

На даний лист ГУ ДФС у Херсонській області не отримала жодної відповіді, у зв'язку з чим згідно п.8 Порядку № 45 пропозиція про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області вважається погодженою.

Між тим ГУ ДФС у Херсонській області подання щодо призначення ОСОБА_1І на посаду начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області до ДФС України не направила, рішення по його кандидатурі не прийнято, незважаючи на те, що дана посада була вакантною до 08.12.2015 р. (до призначення на цю посаду ОСОБА_5 згідно наказу від 08.12.2015 р. № 3881-о).

Судом також встановлено, що у період з 08.12.2015 р. (з дати призначення ОСОБА_5 відповідно до наказу від 08.12.2015 р. № 3881-о) до 10.02.2016 р. (дати призначення ОСОБА_6 згідно наказу від 10.02.2016 р. № 296-о) була вакантна посада першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, а з 28.12.2015 р. (дати звільнення ОСОБА_7 відповідно до наказу від 28.12.2015 р. № 4064-о) до 10.02.2016 р. (дати призначення ОСОБА_8 згідно наказу від 10.02.2016 р. № 297-о) була вакантна посада заступника начальника - начальника Бериславського відділення Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області, які не пропонувалися ОСОБА_1

Суд зазначає, що посада першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області є рівнозначною посаді, яку займав ОСОБА_1, а посада заступника начальника - начальника Бериславського відділення Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області є нижчою, однак не так віддалена від місцевості, де працював і проживав позивач.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що при реорганізації підприємства звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. При цьому, судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Отже, як зазначає Верховний Суд України у своїй постанові, при проведенні звільнення працівника у зв'язку із скороченням чисельності чи штату, орган уповноважений приймати таке рішення має право в межах однорідних професій і посад провести перестановку працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Однак така перестановка можлива тільки за умови, що скорочується посада працівника, який за оцінкою роботодавця є більш кваліфікованим та користується переважним правом на залишенні на роботі, передбаченим ст.42 КЗпП України.

В той же час посада першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ після реорганізації скорочена не була, що не заперечується представником відповідачів та підтверджується штатними розписами Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області на 2015, 2016 роки.

Для виявлення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишаються на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз повинен бути проведений з врахуванням ряду факторів, зокрема, рівня освіти і присвоєної кваліфікації, підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, тимчасового виконання обов'язків більш кваліфікованого працівника, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи, суміщення професій тощо.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження дослідження питання про переважне право на залишення працівників на роботі відповідачем суду не надано.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, враховуючи недотримання відповідачем вимог ст.42, 49-2 КЗпП України, суд приходить до висновку про протиправність наказу про звільнення ОСОБА_1 від 19.02.2016 р. № 16-о, а тому він підлягає скасуванню.

Позивач просить поновити його на посаді першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області.

Скасовуючи наказ про звільнення ОСОБА_1 та поновлюючи позивача на роботі, суд враховує, що відповідно до п.19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення його на посаді першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області з 20.02.2016 р.

Положеннями ч.ч.2, 7 ст.235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.256 КАС України негайному виконанню підлягають постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а також про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

У відповідності до абз.3 п.2 Порядку № 100 збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

З довідок про доходи ОСОБА_1 від 09.03.2016 р. № 46/10/21-02-05-050, від 30.03.2016 р. № 59/10/21-02-05-055 вбачається, що заробітна плата за два останні місяці роботи, що передували звільненню, складає 7988,40 грн. (грудень 2015 р. - 3994,20 грн., січень 2016 року - 3994,20 грн.). У розрахунковому періоді позивачем відпрацьовано 42 дні, а тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 190,20 грн. (7988,40 грн. : 42 р.д.). Період вимушеного прогулу з 20.02.2016 р. по 12.05.2016 р. складає 55 робочих днів. Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 10461 грн. (190,20 грн. х 55 р.д.) з відрахуванням обов'язкових платежів.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області з 20.02.2016 р. та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3994,20 грн.

Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди у сумі 43000 грн., суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Моральна (немайнова) шкода - наслідки правопорушення, які не мають економічного змісту і вартісної форми і можуть полягати у: 1) фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна (немайнова) шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.

Означене свідчить про те, що обов'язковою умовою відшкодування є реальна наявність моральної шкоди та вина певної особи чи державного органу у її завданні.

Приписами ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Між тим, беручи до уваги те, що позивачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення внаслідок цього стану здоров'я, тощо, як і не надано ґрунтовних пояснень та доказів на підтвердження того, з яких саме міркувань виходив позивач визначаючи спірну суму завданої, за його твердженням, моральної шкоди у розмірі 43000 грн., суд не вбачає законодавчо передбачених підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в даній частині позовних вимог.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 профінансувати, а відповідача-3 виплатити надбавку за вислугу років у сумі 425,16 грн., надбавку за високі досягнення у сумі 628,05 грн., індексацію заробітної плати у сумі 3994,16 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.07.2013 р. № 2008-о ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області та присвоєно 10 ранг державного службовця.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.12.2013 р. № 4034-о ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання радника податкової служби ІІІ рангу.

Наказом першого заступника Міністра Міністерства доходів і зборів України від 06.06.2014 р. № 1625-о ОСОБА_1 призначено в порядку переведення на посаду першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області та підтверджено спеціальне звання радника податкової та митної справи ІІІ рангу.

З матеріалів справи слідує, що відповідач-3 у період з липня 2014 року по квітень 2015 року виплачував позивачу надбавку за вислугу років у відсотковому розмірі, залежно від стажу державної служби, до посадового окладу без врахування надбавки за ранг. На думку відповідача-3, законодавством до 10.04.2015 р. не передбачалося включення у розрахунок вислуги років надбавки за спеціальне звання.

Між тим суд не погоджується з такими твердженнями відповідача-3 виходячи з наступного.

Положеннями п.342.4 ст.342 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Посади державних службовців віднесені до відповідних категорій посад статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-XII (по тексту в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Приписами ст.26 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що ранги присвоюються відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результатів роботи. Ранги присвоюються одночасно з прийняттям на державну службу або призначенням на вищу посаду.

Згідно ст.35 Закону № 3723-ХІІ заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.

Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю.

Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 р. № 268 (по тексту в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова № 268) встановлено правила призначення та виплати окремих видів оплати праці посадовим особам зазначених органів.

Зокрема, пп.4 п.3 Постанови № 268 (в редакції, яка діяла до 10.04.2015 р.) передбачено виплачувати працівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови надбавку за вислугу років державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг і залежно від стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування в таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

З 10.04.2015 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці" від 31.03.2015 р. № 153, пп.4 п.3 Постанови № 268 викладено в наступній редакції: виплачувати працівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови надбавку за вислугу років державним службовцям, посадовим особам органів місцевого самоврядування у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг (спеціальне звання) і залежно від стажу державної служби, служби в органах місцевого самоврядування в таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Суд зазначає, що дані зміни жодним чином не змінили порядок нарахування надбавки за вислугу років, оскільки як першочергова редакція, так і наступні містять п.2, в якому роз'яснюється поняття рангу: "ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання)".

При цьому суд акцентує увагу на тому, що надбавка за вислугу років згідно пп.4 п.3 Постанови № 268 розраховується у відсотках до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг і залежно від стажу роботи, тобто, містить три складові. В той же час відповідач-3 нараховував ОСОБА_1 у період з липня 2014 року по квітень 2015 року надбавку за вислугу років у відсотках до посадового окладу і залежно від стажу роботи, тобто, з урахуванням двох складових, що суперечить вимогам пп.4 п.3 Постанови № 268.

Таким чином, доводи позивача про не донарахування відповідачем-3 надбавки за вислугу років за період з липня 2014 року по квітень 2015 року внаслідок протиправного не врахування надбавки за спеціальне звання є обґрунтованими.

Однак суд не погоджується з заявленою ОСОБА_1 сумою невиплаченої надбавки у розмірі 425,16 грн., так як позивачем помилково здійснено розрахунки за липень 2014 року та квітень 2015 року.

Так, при розрахунку за липень 2014 року ОСОБА_1 не враховано те, що право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 20 % у нього виникло з 11.07.2014 р., а при розрахунку за квітень 2015 року ОСОБА_1 - перебування у відпустці.

Розрахунок за липень 2014 року: 1745 грн. (оклад) + 125 грн. (надбавка за спеціальне звання) = 1870 грн. (постійна сума), 1870 грн. : 23 робочих дні = 81,30 грн. (середньодобова сума). Право на надбавку у розмірі 20 % ОСОБА_1 отримав з 11.07.2014 р., а до 10.07.2014 р. було 15 %. При надбавці у 15 % у липні 2014 року позивач пропрацював 8 робочих днів, сума надбавки за вислугу років складає 97,57 грн. (81,30 грн. х 15 % х 8 р.д.), при надбавці у 20 % позивач пропрацював у липні 2014 року 15 робочих днів, сума надбавки за вислугу років складає 243,91 грн. (81,30 грн. х 20 % х 15 р.д.). Загальна сума надбавки за вислугу років у липні 2014 року становить 341,48 грн. (97,57 грн. + 243,91 грн.), а сума не донарахованої надбавки - 22,83 грн. (341,48 грн. - 318,65 грн. (надбавка, виплачена відповідачем-3)).

Розрахунок за квітень 2015 року: 1745 грн. (оклад) + 125 грн. (надбавка за спеціальне звання) = 1870 грн. (постійна сума), 1870 грн. : 21 робочий день = 89,05 грн. (середньодобова сума). У квітні 2015 року ОСОБА_1 пропрацював 11 робочих днів (перебував у відпустці), тому сума надбавки за вислугу років складає 195,91 грн. (89,05 грн. х 20 % х 11 р.д.), а сума не донарахованої надбавки - 3,62 грн. (195,91 грн. - 192,29 грн. (надбавка, виплачена відповідачем-3)).

Що ж стосується решти періодів - серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, то суд погоджується з вказаними ОСОБА_1 у розрахунку № 1 сумами ((1745 грн. (оклад) + 125 грн. (надбавка за спеціальне звання) х 20 % : 100 % = 374 грн. (надбавка за вислугу років), не донараховано 25 грн. за кожен із зазначених місяців (374 грн. - 349 грн. (надбавка, виплачена відповідачем-3)).

Таким чином, сума не донарахованої позивачу надбавки за вислугу років за період з липня 2014 року по квітень 2015 року складає 226,45 грн. (22,83 грн. за липень 2014 року, 25 грн. - за серпень 2014 року, 25 грн. - за вересень 2014 року, 25 грн. - за жовтень 2014 року, 25 грн. - за листопад 2014 року, 25 грн. - за грудень 2014 року, 25 грн. - за січень 2015 року, 25 грн. - за лютий 2015 року, 25 грн. - за березень 2015 року, 3,62 грн. - за квітень 2015 року).

Неправильне нарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років за період з липня 2014 року по квітень 2015 року безпосередньо вплинула на нарахування надбавки за високі досягнення, оскільки є її складовою.

Так, абз.2 пп.1 "в" п.2 Постанови № 268 надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи: керівникам структурних підрозділів, їх заступникам, спеціалістам - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років; керівним працівникам і спеціалістам департаментів, управлінь, відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи); керівним працівникам і спеціалістам структурних підрозділів органів Державної фіскальної служби, які забезпечують адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, протидію контрабанді та порушенню митних правил, особам начальницького складу податкової міліції, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування кримінальних правопорушень; керівним працівникам і слідчим органів внутрішніх справ, посади яких віднесені до відповідних категорій посад державних службовців і які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (дипломатичний ранг, класний чин, кваліфікаційний клас, спеціальне звання) та надбавки (винагороди) за вислугу років.

Наказом ГУ Міндоходів у Херсонській області від 17.06.2014 р. № 33-ф першому заступнику начальника Новокаховської ОДПІ ОСОБА_1 з 10.06.2014 р. встановлено надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця (спеціальне звання) та вислугу років.

Відповідно до розрахункових листів за період з липня 2014 року по квітень 2015 року та розрахунку № 2 позивача слідує, що відповідач-3 не в повному обсязі нараховував та виплачував надбавку за високі досягнення, так як при нарахуванні надбавки за вислугу років не враховував надбавки за спеціальне звання.

Між тим, суд не погоджується з заявленою ОСОБА_1 сумою невиплаченої надбавки за високі досягнення у розмірі 628,05 грн., так як позивачем помилково здійснено розрахунки надбавки за вислугу років у липні 2014 року та квітні 2015 року, яка безпосередньо впливає на розмір надбавки за високі досягнення.

Розрахунок за липень 2014 року: 1745 грн. (оклад) + 125 грн. (надбавка за спеціальне звання) + 341,48 грн. (надбавка за вислугу років) х 50 % : 100 % = 1105,74 грн. (надбавка за високі досягнення), не донараховано 11,41 грн. (1105,74 грн. - 1094,33 грн. (надбавка, виплачена відповідачем-3)).

Розрахунок за квітень 2015 року: 1745 грн. (оклад) + 125 грн. (надбавка за спеціальне звання) + 195,91 грн. (надбавка за вислугу років) х 50 % : 100 % = 587,71 грн. (надбавка за високі досягнення), не донараховано 1,80 грн. (587,71 грн. - 585,91 грн. (надбавка, виплачена відповідачем-3)).

Що ж стосується решти періодів - серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, то суд погоджується з вказаними ОСОБА_1 у розрахунку № 2 сумами ((1745 грн. (оклад) + 125 грн. (надбавка за спеціальне звання) + 374 грн. (надбавка за вислугу років) х 50 % : 100 % = 1122 грн. (надбавка за високі досягнення), не донараховано 12,50 грн. за кожен із зазначених місяців (1122 грн. - 1109,50 грн. (надбавка, виплачена відповідачем-3)).

Таким чином, сума не донарахованої позивачу надбавки за високі досягнення за період з липня 2014 року по квітень 2015 року складає 113,21 грн. (11,41 грн. - за липень 2014 року, 12,50 грн. - за серпень 2014 року, 12,50 грн. - за вересень 2014 року, 12,50 грн. - за жовтень 2014 року, 12,50 грн. - за листопад 2014 року, 12,50 грн. - за грудень 2014 року, 12,50 грн. - за січень 2015 року, 12,50 грн. - за лютий 2015 року, 12,50 грн. - за березень 2015 року, 1,80 грн. - за квітень 2015 року).

Стосовно індексації заробітної плати ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Серед об'єктів індексації грошових доходів населення згідно ст.2 Закону № 1282-ХІІ зазначено оплату праці.

Відповідно до ст.3 Закону № 1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Індекс споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників обчислюється відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078), згідно з п.1-1 якого таке обчислення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 6 березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Згідно п.5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.

У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.

Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.

У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.

З пояснень сторін слідує, що спірним є питання визначення базового місяця для нарахування індексації.

Відповідач-3 з викладених вище причин у період з липня 2014 року по квітень 2015 року не враховував позивачу у вислугу років надбавку за спеціальне звання, виходячи з положень пп.4 п.3 Постанови № 268, в редакції, яка існувала до 10.04.2015 р. І тільки після внесення змін до Положення № 268 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 р. № 153 (набрали чинності з 10.04.2015 р.), відповідач-3 почав враховувати у розрахунок вислуги років і надбавку за спеціальне звання, внаслідок цього, на думку відповідача-3, відбулося збільшення розміру заробітної плати. Тому відповідач базовим місяцем для нарахування індексації визначив квітень 2015 року.

Судом визнано такі дії неправомірними та встановлено не доплату позивачу з липня 2014 року по квітень 2015 року надбавок за вислугу років та за високі досягнення. Таким чином за результатами розгляду справи судом не встановлено збільшення розміру заробітної плати у квітні 2015 року, так як з урахуванням вищезазначеного перерахунку заробітна плата ОСОБА_1 залишилася на тому ж рівні.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням позивача про те, що базовим місяцем для нарахування індексації є липень 2014 року (місяць збільшення заробітної плати позивача у зв'язку з отриманням права на надбавку за вислугу років у розмірі 20 %).

Між тим, суд не погоджується з заявленою ОСОБА_1 сумою невиплаченої індексації заробітної плати у розмірі 3994,16 грн., так як позивачем помилково здійснено розрахунки індексації у квітні 2015 року та грудні 2015 року.

Так, при розрахунку за квітень 2015 року ОСОБА_1 здійснено обчислення за повний місяць роботи, без урахування періоду знаходження у відпустці.

Розрахунок за квітень 2015 року: 1218 грн. (прожитковий мінімум) х 21 (коефіцієнт індексації) : 100 : 21 (робочі дні) х 11 (кількість відпрацьованих робочих днів) = 133,98 грн. (сума індексації заробітної плати), не донараховано 19,64 грн. (133,98 грн. - 114,34 грн. (сума індексації, виплачена відповідачем-3)).

У грудні 2015 року відбулося збільшення заробітної плати позивача, внаслідок чого базовим місяцем став грудень 2015 року.

Розрахунок за грудень 2015 року: 1378 грн. (прожитковий мінімум) х 56,2 (коефіцієнт індексації) :100 - 628,20 грн. (різниця заробітної плати внаслідок її підвищення) = 146,24 грн. (сума індексації заробітної плати), не донараховано 146,24 грн.

Що ж стосується решти періодів - травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, то суд погоджується з вказаними ОСОБА_1 у розрахунку № 3 сумами:

травень 2015 року: 1218 грн. (прожитковий мінімум) х 34,10 (коефіцієнт індексації) :100 = 415,34 грн. (сума індексації заробітної плати), не донараховано 197,06 грн. (415,34 грн. - 218,28 грн. (сума індексації, виплачена відповідачем-3);

червень 2015 року: 1218 грн. (прожитковий мінімум) х 52,80 (коефіцієнт індексації) : 100 = 643,10 грн. (сума індексації заробітної плати), не донараховано 424,82 грн. (643,10 грн. - 218,28 грн. (сума індексації, виплачена відповідачем-3);

липень 2015 року: 1218 грн. (прожитковий мінімум) х 56,20 (коефіцієнт індексації) : 100 = 684,52 грн. (сума індексації заробітної плати), не донараховано 439,44 грн. (684,52 грн. - 245,08 грн. (сума індексації, виплачена відповідачем-3);

серпень 2015 року: 1218 грн. (прожитковий мінімум) х 56,20 (коефіцієнт індексації) : 100 = 684,52 грн. (сума індексації заробітної плати), не донараховано 439,44 грн. (684,52 грн. - 245,08 грн. (сума індексації, виплачена відповідачем-3);

вересень 2015 року: 1378 грн. (прожитковий мінімум) х 56,20 (коефіцієнт індексації) : 100 = 774,44 грн. (сума індексації заробітної плати), не донараховано 525,84 грн. (774,44 грн. - 525,84 грн. (сума індексації, виплачена відповідачем-3);

жовтень 2015 року: 1378 грн. (прожитковий мінімум) х 56,20 (коефіцієнт індексації) : 100 = 774,44 грн. (сума індексації заробітної плати), не донараховано 525,84 грн. (774,44 грн. - 525,84 грн. (сума індексації, виплачена відповідачем-3);

листопад 2015 року: 1378 грн. (прожитковий мінімум) х 56,20 (коефіцієнт індексації) : 100 = 774,44 грн. (сума індексації заробітної плати), не донараховано 525,84 грн. (774,44 грн. - 525,84 грн. (сума індексації, виплачена відповідачем-3).

Таким чином, сума не донарахованої позивачу індексації заробітної плати за період з квітень 2015 року по грудень 2015 р. складає 3244,16 грн. (19,64 грн. - за квітень 2015 року, 197,06 грн. - за травень 2015 року, 424,82 грн. - за червень 2015 року, 439,44 грн. - за липень 2015 року, 439,44 грн. - за серпень 2015 року, 525,84 грн. - за вересень 2015 року, 525,84 грн. - за жовтень 2015 року, 525,84 грн. - за листопад 2015 року, 146,24 грн. - за грудень 2015 року).

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 профінансувати, а відповідача-3 виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 3994,20 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 33 Закону України "Про державну службу" визначено, що державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови та розмір якої визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.3 п.2 Постанови № 268 керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що виплата даної допомоги є правом, а не обов'язком керівника. Рішення про надання такої матеріальної допомоги приймається керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника, за наявності коштів на цю мету. Наявність чи відсутність обставин для надання такої допомоги є оціночним поняттям, а тому подання заяви не є безумовною підставою для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 профінансувати, а відповідача-3 виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961 р., незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 цієї Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що згідно наказу від 19.02.2016 р. № 16-о ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Новокаховської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області з 19.02.2016 р. з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Суду не надано доказів на підтвердження того, що у день звільнення позивач не працював, відповідно, остаточний розрахунок з ОСОБА_1 мав бути здійснений 19.02.2016 р. (день звільнення позивача).

З виписки по картковому рахунку позивача слідує, що нарахована ОСОБА_1 вихідна допомога у сумі 8975,30 грн. була зарахована 01.03.2016 р.

Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем був здійснений відповідачем-3 01.03.2016 р.

Відповідач-3 вказує на те, що не міг здійснити з позивачем остаточний розрахунок 19.02.2016 р. у зв'язку з тим, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.02.2016 р. № 84 Паспорт бюджетної програми на 2016 рік надійшов 29.02.2016 р., а тому Новокаховська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області отримала право здійснювати будь-які платежі за рахунок коштів державного бюджету лише з 29.02.2016 р.

Однак дані твердження відповідача-3 є безпідставними, так як, по-перше відповідно до Бюджетного кодексу України та Правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2002 р. № 1098, до затвердження Паспорту бюджетної програми відповідач-3 здійснював виплати заробітної плати на підставі тимчасового Паспорту бюджетної програми, по-друге, станом на день звільнення ОСОБА_1 (19.02.2016 р.) Паспорт бюджетної програми вже було затверджено (наказ Міністерства фінансів України від 12.02.2016 р. № 48).

При цьому, представник відповідача-3 у судовому засіданні підтвердив факт виплати працівникам Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області заробітної плати за січень 2016 року.

Статтею ст.117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (включно).

Враховуючи приписи ст.117 КЗпП України суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за затримку розрахунку при звільненні суми середнього заробітку за період з 20.02.2016 р. по 01.03.2016 р. (включно).

Згідно п.1 Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, зокрема, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт "л").

Відповідно до п.2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

З довідок про доходи ОСОБА_1 від 09.03.2016 р. № 46/10/21-02-05-050, від 30.03.2016 р. № 59/10/21-02-05-055 вбачається, що заробітна плата за два останні місяці роботи, що передували звільненню, складає 7988,40 грн. (грудень 2015 р. - 3994,20 грн., січень 2016 року - 3994,20 грн.). У розрахунковому періоді позивачем відпрацьовано 42 дні, а тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 190,20 грн. (7988,40 грн. : 42 р.д.). Період затримки розрахунку склав 9 днів (з 20.02.2016 р. по 01.03.2016 р. включно).

Отже, за затримку розрахунку при звільненні на користь позивача підлягає стягненню 1711,80 грн. (190,20 грн. х 9 днів затримки).

Стосовно вищевикладених виплат (надбавки за вислугу років, надбавки за високі досягнення, індексації заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку) позивач просить зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 профінансувати, а відповідача-3 виплатити ці виплати. Однак суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки належним є стягнення не доплачених надбавок за вислугу років, за високі досягнення, індексації заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку з відповідача-3, оскільки саме Новокаховська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області здійснювала нарахування та виплачувала ОСОБА_1 заробітну плату.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали, а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.ч.4, 6 ст.71 КАС України).

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167, 256 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України від 19.02.2016 р. № 16-0 "Про звільнення ОСОБА_1І.".

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області з 20.02.2016 р.

Стягнути з Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.02.2016 р. по 12.05.2016 р. у сумі 10461 (десять тисяч чотириста шістдесят одну) грн. з відрахуванням обов'язкових платежів.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області з 20.02.2016 р. та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3994 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 20 коп.

Стягнути з Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з липня 2014 року по квітень 2015 року включно у сумі 226 (двісті двадцять шість) грн. 45 коп.

Стягнути з Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період з квітня 2015 року по грудень 2015 року у сумі 3244 (три тисячі двісті сорок чотири) грн. 16 коп.

Стягнути з Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на користь ОСОБА_1 надбавку за високі досягнення за період з липня 2014 року по квітень 2015 року включно у сумі 113 (сто тринадцять) грн. 21 коп.

Стягнути з Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн. 80 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 травня 2016 р.

Головуючий Бездрабко О.І.

Судді Попов В.Ф.

ОСОБА_9

кат. 12.3