Головуючий у першій інстанції Жигулін С. М.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що 31.01.2010 року між нею та відповідачем був укладений шлюб.

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про народження.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2015 року шлюб між сторонами був розірваний.

Також позивачка зазначила, що дочка проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, а оскільки ОСОБА_3 після розірвання шлюбу матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, ОСОБА_2 просила суд стягнути з ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивачка, а також її представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, погодився про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини від доходу.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2016 року в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом порушені норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду повинно бути скасовано, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі.

У відповідності до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно п.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати або змінити рішення суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 31 січня 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано.

Також судом встановлено, що неповнолітня дочка ОСОБА_4 знаходиться на утриманні мати ОСОБА_2, а ОСОБА_3 працевлаштований та має постійний дохід, у зв'язку з чим може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка в судовому засіданні відмовилась від отримання аліментів у частці від доходу.

Однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2015р. складає 1 176 грн., з 01.12.2015р. - 1 330 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 01.01.2015р. - 1 032 грн., з 01.12.2015р. - 1 167 грн.; дітей віком від 6 до 18 років: з 01.01.2015р. - 1 286 грн., з 01.12.2015р. - 1 455 грн.; працездатних осіб: з 01.01.2015р. - 1 218 гривень, з 01.12.2015р. - 1 378 грн.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року «держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей».

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Як передбачає ст. 181 ч.ч.1,2,3 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до довідки, наданої ТОВ «Шериф-Юг» за № 25/11-15/1 від 25 листопада 2015 року, ОСОБА_3 з 16 листопада 2015 року працевлаштований на вказаному підприємстві у посаді електромонтера з посадовим окладом, згідно зі штатним розкладом у розмірі 1 400 грн., що підтверджується наказом за № 14 від 16 листопада 2015 року, а тому відсутні правові підстави для застосування ст. 184 СК України, в даному випадку слід застосовувати ст. 183 СК України, яка передбачає стягнення аліментів в частці від заробітку (доходу).

Так, згідно ст.ст.182, 184 СК України, роз'яснень, що містяться в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України, тобто не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Тобто, суд приймаючи рішення, не врахував вказаних норм та вимог Закону, в зв'язку з чим відмовив в задоволені позову, що є підставою для скасування рішення суду, з ухваленням нового рішення про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини від усіх доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Справа колегією суддів розглянута відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_2) на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22.04.2015 року та до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 243 гривень 60 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ О.Г. Журавльов

______________________________________ Н.В. Ісаєва