ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року

Справа № 920/1837/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Добролюбової Т.В. (доповідач)

суддів

Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Сумської міської ради

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.15

у справі

№920/1837/14 Господарського суду Сумської області

за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до

1.Сумської міської ради 2.Дочірнього підприємства "Паркінг" Комунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" Сумської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Спільне українсько-білоруське підприємство "Укртехносинтез" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради

за участю

Прокурора Сумської області

про

визнання незаконним та скасування рішення,

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_5 - за дов. від 18.08.14;

від відповідача-1: Кальченко І.В. - за дов. від 23.11.15.

Представники від прокуратури, відповідача-2, третіх осіб у справі в судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у жовтні 2014 року заявлений позов до Сумської міської ради та Дочірнього підприємства "Паркінг" Комунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" Сумської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради від 29.10.14 № 3671-МР в частині пункту 4 додатку до вказаного рішення щодо надання в постійне користування Дочірньому підприємству "Паркінг" Комунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" Сумської міської ради земельної ділянки площею 0,2696 га з земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради під розміщення торгівельної зони з парковкою автотранспорту, що розташована у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. Свій позов Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради відповідно до рішення Сумської міської ради від 25.09.13 № 2680-МР та на час прийняття Сумською міською радою спірного рішення від 29.10.14 № 3671-МР право постійного користування вказаною земельною ділянкою у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не припинено, земельна ділянка не вилучена.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 03.11.14 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.11.14 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Спільне українсько-білоруське підприємство "Укртехносинтез" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.12.14, ухваленим суддею Левченко П.І., позов задоволено. Суд керувався приписами статті 204 Цивільного кодексу України, статей 116, 149, 150, 152 Земельного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Терещенка О.І. - головуючого, Пелипенка Н.М., Тихого П.В. постановою від 19.05.15, перевірене рішення залишив без змін, а апеляційну скаргу Сумської міської ради залишив без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.15, ухваленою у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б., постанову та рішення у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд виходив з того, що задовольняючи позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, господарські суди попередніх інстанцій не застосували приписи статті 152 Земельного кодексу України, яка визначає осіб, права яких на земельну ділянку можуть бути захищені шляхом визнання недійсними актів органів місцевої влади.

Здійснивши новий розгляд справи Господарський суд Сумської області ухвалою від 25.11.15, винесеною суддею Зайцевою І.В., провадження у справі припинив на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України оскільки установив, що рішення органу місцевого самоврядування, яке було предметом спору вже скасовано відповідачем.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Камишевої Л.М. - головуючого, Івакіної В.О., Медуниці О.Є., постановою від 24.12.15, перевірену ухвалу місцевого суду скасував та скерував справу до Господарського суду Сумської області для розгляду по суті спору. Суд виходив з того, що рішення від 01.04.15 №4227-МР, яким скасований спірний пункт 4 додатку до рішення Сумської міської ради від 29.10.14 №3671-МР, прийнято Сумською міською радою з перевищенням своїх повноважень. Суд керувався приписами пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Сумська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.15, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги Рада зазначає, що суд помилково посилався на висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.09 №7-рп/2009, оскільки на реалізацію рішення Ради від 29.10.14 №3671-МР ніякі правочини не укладались, відтак воно не вичерпало свою дію шляхом виконання. Поряд з цим, Дочірнє підприємство "Паркінг" Комунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" Сумської міської ради, якому було надана у постійне користування спірна земельна ділянка не заперечувало проти прийняття Радою рішення від 01.04.15 №4227-МР "Про скасування п. 4 додатку до рішення Сумської міської ради від 29.10.14 № 3671-МР "Про надання в постійне користування земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям". Також скаржник зазначає, що права Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 порушено не було, оскільки у договорі співробітництва щодо будівництва Торгівельного центру в АДРЕСА_1 від 28.10.13 відсутні посилання саме на спірну земельну ділянку. Заявник звертає увагу на те, що рішення про скасування пункту 4 додатку до рішення Сумської міської ради від 29.10.14 № 3671-МР не є предметом даного спору і не оскаржене позивачем.

Від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Дочірнього підприємства "Паркінг" Комунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" Сумської міської ради, Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, Прокурора Сумської області відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника і заперечення на касаційну скаргу представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства відзначає таке.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Судами обох інстанцій було з'ясовано, що відповідно до пункту 4 додатку "Список підприємств, установ, організацій, яким надаються в постійне користування земельні ділянки" рішення Сумської міської ради від 29.10.14 № 3671 - МР "Про надання в постійне користування земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям" дочірньому підприємству "Паркінг" коммунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" Сумської міської ради надано в постійне користування земельну ділянку, загальною площею 0,2696 га з земель житлової та громадської забудови Сумської міської ради під розміщення торгівельної зони і паркового автотранспорту на АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1. Судами обох інстанцій установлено і те, що предметом даного судового розгляду за поданою Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 позовною заявою є вимога про визнання незаконним та скасування пункту 4 цього рішення. Поряд з цим судами обох інстанцій з'ясовано, що рішенням Сумської міської ради 6 скликання від 01.04.15 № 4227 - МР "Про скасування пункту 4 додатку до рішення Сумської міської ради від 29 жовтня 2014 року № 3671-МР" скасовано спірний пункт 4 додатку до рішення Сумської міської ради від 29.10.14 № 3671-МР "Про надання в постійне користування земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям" стосовно надання в постійне користування спірної земельної ділянки дочірньому підприємству "Паркінг" коммунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" Сумської міської ради. Отже, рішення, яке було предметом спору скасоване відповідачем після порушення провадження у справі. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" органу місцевого самоврядування надано право за його ж ініціативою переглянути, зупинити дію та скасувати власний регуляторний акт. Конституційний суд України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) рішенням від 16.04.09 №7-рп/2009 визнав, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Обмеження з цього права передбачені пунктом 5 зазначеного рішення Конституційного суду України, а саме в тому випадку, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Отже, ненормативні правові ати місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їх виконання. В даному випадку судом першої інстанції правомірно установлено, що правовідносини на виконання спірного пункту рішення Ради не виникли, будь-які договори на реалізацію цього рішення не укладались, а відтак Рада не позбавлена права змінити чи скасувати прийнятий нею правовий акт. Отже, враховуючи вище викладене, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Поряд з цим, відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Законодавець у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначив способи здійснення захисту прав та інтересів суб'єктів господарювання та споживачів судом. Матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має суб'єкт таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. При цьому колегія суддів повторно наголошує, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Таким чином, вимагати усунення порушених прав на землю шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким спірну земельну ділянку надано в постійне користування можуть саме власники земельних ділянок або землекористувачі. Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Відповідно до статей 81, 82 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом. Чинний земельний кодекс не містить визначення терміну землекористувач, однак зазначене поняття в даному кодексі використовується у контексті таких інститутів як постійне користування земельною ділянкою, оренда земельної ділянки, земельний сервітут, тощо. Статтею 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності. Згідно зі статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Статтею 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. Крім того, згідно зі статтею 102¹ Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. З наведеного вище вбачається, що особа визнається власником земельної ділянки або землекористувачем та набуває, зокрема, право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав на землю, у разі закріплення за такою особою земельної ділянки на підставі приписів закону, договору чи рішення суду. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту прав на земельну ділянку передбачений статтею 152 Земельного кодексу України поширюється на власників земельної ділянки або землекористувача. Покликання позивача на те, що між сторонами залишились неврегульовані питання, а тому місцевий суд передчасно припинив провадження у справі, правомірно визнано судом першої інстанції неспроможними, оскільки в межах даного спору пункту 4 додатку до спірного рішення Ради щодо надання земельної ділянки в постійне користування Дочірньому підприємству "Паркінг" Комунального оптово-роздрібного підприємства "Дрібнооптовий" Сумської міської ради не існує, через його скасування Радою. Дана процесуальна норма визначає, що неврегульованих питань між сторонами не існує у межах предмету саме заявленого позову. Проте, суд апеляційної інстанції викладеного не урахував, тому висновок апеляційного суду про скасування ухвали у справі визнається помилковим. Таким чином, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи. Касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити в силі судовий акт першої інстанції, при цьому, підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали місцевого господарського суду.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 111^{5, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.15 у справі №920/1837/14 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Сумської області від 25.11.15 у цій справі залишити в силі.

Касаційну скаргу Сумської міської ради задовольнити.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова