РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року Справа № 906/1484/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача 1:

від відповідача 2:

від відповідача 3: ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 30.04.15р.

від третьої особи ОСОБА_2: ОСОБА_1 представник за довіреністю б/н від 02.12.14р.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Люцина" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.16 р. у справі № 906/1484/14 (суддя Ляхевич А.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮЦИНА"

до 1. Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібілдком"

3. Товариства "Лексон Маркетінг Корп"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_2

про переведення прав та обов'язків покупця майна та визнання права власності на майно

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Люцина" (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (т. 1, а.с. 2-6) до Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій" (надалі- відповідач 1), ТОВ "Сітібілдком" (надалі –відповідач 2) та товариства «Лексон Маркетінг Корп.» (надалі – відповідач 3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про переведення права та обов'язків покупця нерухомого майна, визнання права власності на майно, визнання недійсним договору пожертви будівлі навчального корпусу загальною площею 1332,70кв.м.

Ухвалою суду від 12.12.2014р. (а.с.143-144, т.1) задоволено клопотання ТОВ "Любина" про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт на будівлю навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський,4, належну Товариству "Лексон Маркетінг Корп." (вул.50 Торре Глобал Пласа, пов.19, оф.Н, м.Панама Республіка Панама) на праві власності на підставі договору пожертви від 09.10.2014 р., до винесення судом рішення у даній справі.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.02.16 р.(т. 3, а.с. 189-193) відповідно до п.6 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі в межах заявлених вимог до ТОВ "Сітібілдком" - припинено. У позові до Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій" про визнання права власності на будівлю навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський, 4, - відмовлено. У позові до Товариства "Лексон Маркетінг Корп." про визнання недійсним укладеного 09.10.2014р. між ТОВ "Сітібілдком" та Товариством "Лексон Маркетінг Корп." договору пожертви будівлі навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м. за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський,4, - відмовлено.

Додатковим рішенням від 08.02.16 р. (т. 3, а.с. 194-195) повернуто ТОВ "Люцина" з депозитного рахунку Господарського суду Житомирської області 710000,00 грн, сплачених в забезпечення оплати за переведення прав та обов'язків покупця майна за договором купівлі-продажу від 04.08.2014р. в справі №906/1484/14. Скасовано заходи до забезпечення позову.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що у зв'язку з виявленим фактом неможливості судового розгляду господарського спору у даній справі в межах вимог, заявлених до ТОВ "Сітібілдком", в т.ч. вимоги про переведення прав та обов'язків останнього як покупця за договором купівлі-продажу від 04.08.2014р. реєстр.№2461 на позивача, та припиненням провадження у справі в цій частині, будь-яких правових підстав для задоволення позову в частині визнання права власності на спірну будівлю немає. Тому, у позові до Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій" про визнання права власності на будівлю навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 4, суд першої інстанції відмовив.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що твердження позивача не свідчать про порушення саме внаслідок укладання оспорюваного правочину прав та законних інтересів ТОВ "Люцина", а самостійне застосування такого способу захисту як визнання недійсним даного договору не направлене на настання певних юридичних наслідків (зокрема, реституція має місце лише у правовідносинах сторін договору та ніяким чином не впливатиме на права та інтереси третіх осіб), та не спрямоване на забезпечення відновлення права, яке позивач вважає порушеним.

А відтак, враховуючи, що обставин, які б дійсно вказували на порушення внаслідок укладання спірного правочину прав та законних інтересів позивача не наведено, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову до Товариства "Лексон Маркетінг Корп." про визнання недійсним укладеного 09.10.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітібілдком" та Товариством "Лексон Маркетінг Корп." договору пожертви.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою (т. 3, а.с. 205-217) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.16 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким перевести на ТОВ «Люцина» права та обов'язки покупця нерухомого майна – будівлі навчального корпусу у м. Житомир, м-н Путятинський, 4 за Договором купівлі-продажу від 04.08.14 р.; визнати за ТОВ «Люцина» права власності на будівлю навчального корпусу; визнати недійсним договір пожертви будівлі.

Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.16 р. по даній справі є незаконним, необґрунтованим, безпідставним, прийнятим за невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначив, що позовна вимога про переведення прав та обов'язків покупця майна перед" явлена позивачем до обох сторін договору від 04.08.14 р., а тому, передбачене п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинення провадження по даній справі лише в частині вимог до ТОВ «Сітібілдком», а в частині вимог до ПВНЗ «Інститут підприємництва та сучасних технологій» позовні вимоги про переведення прав та обов'язків покупця майна, підлягають розгляду на загальних підставах.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачем 1 порушено переважне право позивача на придбання у випадку продажу будівлі навчального корпусу, оскільки, в порушення умов п. 4.1.5 п. 4.1. Договору оренди, відповідач 1 не повідомив позивача про продаж вказаного орендованого приміщення, не зазначив ціну та інші умови продажу.

Крім того, скаржник стверджує, що висновок господарського суду першої інстанції про відсутність доказів порушення договором пожертви від 09.10.14 р. прав та інтересів позивача, є невірним та таким, що не відповідає обставинам справи. Скаржник вважає, що вказаний договір від 09.10.14 р. порушує права та інтереси позивача, оскільки, позивач відповідно до договору оренди № 1 від 30.05.14 р. володіє переважним правом викупу предмету цього договору, а Договір пожертви укладений з порушенням відповідного права позивача на одержання у власність даного майна, шляхом переважного права та обов'язків покупця майна.

Водночас, позивач стверджує, що Договір пожертви суперечить нормам чинного законодавства України, не спрямований на реальне настання правових наслідків та є фіктивним. Вказаний Договір укладений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

В запереченнях на апеляційну скаргу (т. 3, а.с. 246) ОСОБА_3 вважає, що оскаржуване рішення є законним та стверджує, що оренда, на яку посилається позивач, є фіктивною, а купівля-продаж, на яку спирається відповідач, має ознаки недійсності.

У письмових поясненнях (т. 3, а.с. 248-250), Товариство «Лексон Маркетінг Корп» заперечив вимоги апеляційної скарги. Зокрема, зазначив, що договір оренди є сфальсифікованим, підписаний лише після укладення договору купівлі-продажу.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу (т. 3, а.с. 251-256) Товариство «Лексон Маркетінг Корп» стверджує, що посилання апелянта на ст.. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України є необґрунтованим, оскільки ТОВ «Сітібілдком» припинено 14.09.15 р. за рішенням засновників. Зазначило, що ТОВ «Люцина» знало про продаж об»єкту, але не виявило бажання купити.

Від ОСОБА_3 надійшла заява про зупинення провадження по справі № 906/1484/14 (т. 4, а.с. 28). Вказану заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 до Корольовського районного суду м. Житомир поданий позов про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 04.08.14 р. будівлі навчального корпусу.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості її розгляду до вирішення пов’язаної з нею іншої справи.

Апеляційний суд враховує, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі судом досліджується, чи обставини, що встановлюватимуться судом в іншій справі, матимуть значення для даної справи, чи впливають вони на збирання та оцінку доказів у даній справі та питання можливості встановлення таких обставин у даному провадженні. При цьому береться до уваги необхідність встановлення даних обставин для правильного, повного та обґрунтованого вирішення даного спору.

Враховуючи те, що Ухвалою від 12.12.2014 господарський суд Житомисрької області зупиняв провадження у даній справі до вирішення Корольовським районний судом справи №296/9148/14 про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 04.08.2014 та те, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/9148/14-ц від 09.07.2015 та ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 15.09.2015 відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання договору недійсним, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про зупинення провадження подано з метою затягування розгляду даної справи, оскільки, обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, вже були встановлені при розгляді справи № 296/9148/14.

Окрім того, на час подання клопотання у суду відсутні докази набрання чинності ухвали про відкриття провадження у цивільній справі.

Представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 та ОСОБА_3 не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Водночас, від ОСОБА_3 про розгляд апеляційної скарги без його участі (т. 4, а.с. 27).

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення змінити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 30.05.2014р. між Приватним вищим навчальним закладом "Інститут підприємництва та сучасних технологій" в особі голови комісії з припинення (ліквідаційної комісії) ОСОБА_4, як орендодавцем та ТОВ "Люцина", як орендарем укладено договір оренди №1 будівлі навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 4 (т. 1, а.с.12-14).

На виконання умов Договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування та володіння будівлю навчального корпусу площею 1332,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 4, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.06.14 р. (т. 1, а.с. 15).

04.08.2014р. між Приватним вищим навчальним закладом "Інститут підприємництва та сучасних технологій" (продавець) та ТОВ "Сітібілдком" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого продавець продає, а покупець купує будівлі навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м., розташованого за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 4 (т. 1, а.с. 34-35).

Згідно п. 1.3 Договору купівлі-продажу та згідно висновку про вартість майна проведеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 станом на 30.06.2014р., загальна договірна ціна продажу об'єкту за договором складає 710000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 4, перебувало у податковій заставі. При цьому, Житомирська ОДПІ не заперечувала проти самостійної реалізації заставного майна за умови повного надходження коштів від реалізації на погашення податкового боргу. Податкова застава була знята внаслідок перерахування коштів покупцем в рахунок податкової заборгованості ПВНЗ "ІПСТ".

09.10.2014р. між ТОВ "Сітібілдком" (пожертвувач) та Товариством "Лексон Маркетінг Корп." (обдаровуваний) укладено договір пожертви (т. 2, а.с. 165-167).

Відповідно до п. 1, п. 1.2 Договору пожертви, пожертвувач передає, а обдарований приймає в пожертву майно, а саме: будівлю навчального корпусу, загальною площею 1332,70 кв.м., що розташована за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 4.

02.12.2014р. між ОСОБА_2 Анатолієвичем (іпотекодержатель) та Товариством "Лексон Маркетінг Корп." (іпотекодавець), який є майновим поручителем ОСОБА_6 за договором позики грошових коштів від 02.12.2014р., укладено договір іпотеки.

Вказаний Договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з договору позики від 02.12.2014р. за р.№3146, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, згідно якого іпотекодавець зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у основному договорі не пізніше 09.12.2014р. повернути позику у розмірі 1500000,00 грн. Предметом іпотеки є будівля навчального корпусу, яка належить Товариству "Лексон Маркетінг Корп." на підставі договору пожертви від 09.10.2014 р. за р.№2667.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся в господарський суд Житомирської області з позовом, в якому просило

перевести на ТОВ "Люцина" права та обов'язки покупця нерухомого майна за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 4, за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.08.2014р.; визнати за позивачем право власності на вказану будівлю навчального корпусу;

визнати недійсним договір пожертви будівлі навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу дії статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 2 ст.777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

За змістом статті 362 Цивільного кодексу України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна вимога ТОВ «Люцина» про переведення прав та обов’язків покупця майна стосується договору купівлі-продажу від 07.08.14 року, який укладений між Приватним вищим навчальним закладом «Інститут підприємництва та сучасних технологій» та ТОВ «Сітібілдком», відповідно до якого відповідач 1 передав відповідачу 2, а відповідач 2 прийняв у власність будівлю навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський, 4.

Саме за вказаним вище договором купівлі-продажу, позивачем пред’явлено позовну вимогу про переведення прав та обов’язків покупця відносно майна, що є його предметом –будівлю навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м., що знаходиться за адресою м.Житомир, майдан Путятинський, 4. Зазначений договір є двохстороннім, тому вказана матеріально-правова вимога пред’явлена позивачем до обох сторін договору, тобто до продавця - Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій», та покупця - ТОВ «Сітібілдком».

Стосовно заявлених позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібілдком" апеляційний суд враховує наступне.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Перелік підстав для припинення провадження у справі є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (п.4.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Як роз'яснено пунктом 4.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

За наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке.

Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (п.4.7 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за електронним запитом від 03.02.2016р. за №21663264, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітібілдком" (м.Київ, ідентифікаційний код 37144691) було припинено 14.09.2015р., за рішенням засновників. Відомості щодо наявності у другого відповідача правонаступника матеріали справи не містять.

А відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в межах заявлених вимог до ТОВ "Сітібілдком", відповідно до п.6 ч.1 ст.80 ГПК України та залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Однак, господарський суд Житомирської області помилково не взяв до уваги те, що позовна вимога про переведення права та обов’язків покупця пред’явлена позивачем до двох осіб (сторін відповідного договору купівлі-продажу) до: Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій» та до ТОВ «Сітібілдком».

Таким чином, на підставі, передбаченій п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження у даній справі підлягає припиненню лише в частині вимог до ТОВ «Сітібілдком», а в частині вимог до Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій» позовні вимоги ТОВ «Люцина» про переведення прав та обов’язків покупця майна підлягають розгляду на загальних підставах.

У разі припинення одного із відповідачів, у тому випадку коли позивачем пред’явлено позов до кількох відповідачів і другий (інші) із відповідачів не припинений (ліквідований) у встановленому законом порядку, господарський суд має вирішувати по суті заявлені позовні вимоги припинивши провадження у справі лише в частині вимог до відповідача, діяльність якого припинено.

Оскільки, предметом позову заявлено вимогу про переведення прав і обов'язків покупця за договором купівлі - продажу на позивача, колегія суддів враховує наступне.

У відповідності до ст. 289 ГК україни орендар має право на викуп об"єкта оренди, якщо таке право передбачено договором. Ч. 2 ст. 777 ЦК України визначено переважне право наймача, який належно виконує обов"язки за договором найму, на придбання речі, переданої в найм.

Для захисту переважного права на купівлю приміщення позивач покликається на положення частини 4 статті 362 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Водночас даною нормою визначено спосіб захисту переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності, яким не наділений позивач.

Також суд звертає увагу, що застосування такого способу захисту у даній справі є неможливим, оскільки неможливо забезпечити гарантії покупця майна за договором купівлі продажу нерухомого майна від 04.08.2014р. ТОВ "Сітібілдком", так як припинено юридичну особу останнього.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про переведення на ТОВ «Люцина» прав та обов'язків покупця нерухомого майна будівлі навчального корпусу у м. Житомир, м-н Путятинський, 4.

Щодо позовної вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Люцина" права власності на будівлю навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м., що знаходиться за адресою м.Житомир, майдан Путятинський, 4 заявлено до Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібілдком". І хоча в подальшому право власності перейшло до особи, залученої третім відповідачем у справі внаслідок заявлення позивачем додаткової вимоги, будь-яких заяв, доповнень чи уточнень з приводу адресатів заявлених вимог позивачем не подано. З викладеного вбачається, що вимога про визнання права власності на спірне нерухоме майно адресована в однаковій мірі обом (першому і другому) відповідачам, а отже, слід вважати, що така вимога заявлена окремо кожному із вказаних відповідачів.

Як уже зазначалось, підставою для задоволення позову в частині визнання права власності на спірне майно позивач вказує на ту обставину, що у разі переведення на нього за судовим рішенням усіх прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу від 04.08.2014р. за реєстраційним №2461 (яким є ТОВ "Сітібілдком"), має бути задоволено і позовну вимогу про визнання права власності на вказане майно.

Разом з тим, у зв'язку з виявленим фактом неможливості судового розгляду господарського спору до ТОВ "Сітібілдком", в т.ч. вимоги про переведення прав та обов'язків останнього як покупця за договором купівлі-продажу від 04.08.2014р. реєстр.№2461 на позивача, та припиненням провадження у справі в цій частині (тобто, закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення) та безпідставності таких вимог до відповідача 1, будь-яких правових підстав для задоволення позову в частині визнання права власності на спірну будівлю немає.

Тому, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позові до Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій" про визнання права власності на будівлю навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 4 слід відмовити.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволененні позовних вимог в частині визнання недійсним договору пожертви від 09.10.14 р. будівлі навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м. за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 4, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заявляючи вимогу про визнання недійсним укладеного 09.10.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітібілдком" та Товариством "Лексон Маркетінг Корп" договору пожертви будівлі навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м. за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 4, посилається на те, що вказаний договір пожертви порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач відповідно до договору оренди №1 від 30.05.2014р. володіє переважним правом викупу предмету цього договору - будівлі навчального корпусу.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочином, згідно ст. 202, 203, 205 ЦК України, є дія особи, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, до яких застосовуються загальні положення про зобов’язання.

Відповідно до ст.. 729 ЦК України, пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви. До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких у п. 5 передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2012р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов’язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено факт порушення прав та законних інтересів заявника внаслідок укладання договору та наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Позивачем не подано доказів на підтвердження наявності на момент укладення договору обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання правочину недійсним.

Апеляційним судом встановлено, що сторонами при підписанні договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

При цьому, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суду звертає увагу на те, що наведені твердження позивача не свідчать про порушення саме внаслідок укладання оспорюваного правочину прав та законних інтересів позивача, а самостійне застосування такого способу захисту як визнання недійсним даного договору не направлене на настання певних юридичних наслідків (зокрема, реституція має місце лише у правовідносинах сторін договору та ніяким чином не впливатиме на права та інтереси третіх осіб), та, як наслідок, не спрямоване на забезпечення відновлення права, яке позивач вважає порушеним.

А відтак, колегія суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову до Товариства "Лексон Маркетінг Корп." про визнання недійсним укладеного 09.10.2014р. між ТОВ "Сітібілдком" та Товариством "Лексон Маркетінг Корп." договору пожертви будівлі навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м. за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський, 4, а тому залишає оскаржуване рішення в цій частині без змін.

Крім того, колегія суддів оцінює критично твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі про фіктивність договору пожертви та перевищення повноважень представника зі сторони пожертвувача, оскільки вказане, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення позовних вимог. При цьому, мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку обставини справи, однак помилково не врахував те, що позовні вимоги про переведення прав та обов'язків покупця нерухомого майна будівлі навчального корпусу, заявлено до Приватного вищого навчального закладу «Інститут підприємництва та сучасних технологій», а не лише до ТОВ «Сітібілдком».

За таких обставин, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення, слід змінити.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Люцина" на рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.16 р. у справі № 906/1484/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 03.02.16 р. у справі № 906/1484/14 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

1. У позові про переведення на ТОВ "Люцина" прав та обов'язків покупця нерухомого майна будівлі навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський, 4, за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 04.08.2014р. та визнання права власності на будівлю навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Путятинський, 4, - відмовити.

2. У позові про визнання недійсним укладеного 09.10.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітібілдком" та Товариством "Лексон Маркетінг Корп." договору пожертви будівлі навчального корпусу загальною площею 1332,70 кв.м. за адресою: м.Житомир, майдан Путятинський,4, - відмовити.

3. Провадження у справі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітібілдком" (м.Київ) припинити .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/1484/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.