Справа №585/3830/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кондратенко Л. П.Номер провадження 22-ц/788/754/16 Суддя-доповідач - Сибільова Л. О. Категорія - 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Криворотенка В. І. , Лузан Л. В.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Роменської міської ради Сумської області, комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради, третя особа - міський голова м. Ромни Сумської області Салатун Сергій Андрійович, про визнання розпорядження міського голови та контракту недійсними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

30 грудня 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що розпорядженням міського голови від 12 червня 2000 року № 224 його було призначено на посаду керівника КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради з 15 червня 2000 року. 15 червня 2000 року між ним та управлінням економіки виконкому Роменської міської ради був укладений контракт, згідно якого він прийнятий на роботу на посаду директора КП «Ром-нитеплосервіс» на термін з 15 червня 2000 року по 15 червня 2001 року.

В подальшому до контракту управлінням економіки виконкому Роменської міської ради та ним були вне¬сені зміни, згідно яких контракт діє з 15 червня 2000 року до 15 червня 2002 року, з 15 червня 2000 року до 31 грудня 2003 року.

До 31 грудня 2003 року контракт з ним не розривався, з роботи у зв'язку із закінченням строку дії контракту він не звільнявся. Розпорядження про продовження строку дії контракту від 15 червня 2000 року після 15 червня 2001 року міським головою не приймалось, до його відома не доводилось.

06 грудня 2002 року до закінчення строку дії контракту від 15 червня 2000 року, встановленого внесеними до нього змінами, між ним та виконкомом Роменської міської ради в особі місь¬кого голови був укладений контракт, згідно якого він призначений на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на термін з 09 грудня 2002 року по 09 грудня 2003 року. 09 грудня 2003 року до контракту від 06 грудня 2002 року на підставі розпорядження міського го¬лови від 08 грудня 2003 року № 208 внесені зміни, згідно яких він призначений на посаду директо¬ра КП «Ромнитеплосервіс» з 09 грудня 2003 року по 08 грудня 2004 року. Розпорядження про його звільнення з роботи у зв'язку із закінченням строку дії конт¬ракту від 06 грудня 2002 року не виносилось.

У подальшому контракти між виконавчим комітетом Роменської міської ради та ним неодноразово переукладались на новий річний термін: 08 грудня 2004 року - на термін з 09 грудня 2004 року по 08 грудня 2005 року; 08 грудня 2005 р. - на термін з 09 грудня 2005 року по 08 грудня 2006 року; 08 грудня 2006 року - на термін з 09 грудня 2006 року по 08 грудня 2007 року; 09 грудня 2007 року - на термін з 09 грудня 2007 року по 08 грудня 2008 року; 04 грудня 2008 р. - на термін з 09 грудня 2008 року по 08 грудня 2009 року; 12 грудня 2009 року - на термін з 09 грудня 2009 року по 03 грудня 2010 року (з 09 по 12 грудня 2009 року, тобто після закінчення строку дії попереднього контракту, він продовжував працювати без укладення нового контракту); 08 грудня 2010 року - на термін з 09 грудня 2010 року по 08 грудня 2011 року (розпорядження від 09 грудня 2010 № 147-к/1); 08 грудня 2011 року - на термін з 09 грудня 2011 р. по 08 грудня 2012 року.

З 2012 року контракти стали укладатись не між виконавчим комітетом Роменської мі¬ської ради, а між Роменською міською радою в особі міського голови та ним.

09 грудня 2012 року міським головою видане розпорядження № 206-к про укла¬дення з ним контракту на термін з 09 грудня 2012 року по 08 грудня 2013 року. 09 грудня 2012 року між міським головою, що діяв від імені Роменської міської ради, та ним укладений контракт на термін з 09 грудня 2012 року по 08 грудня 2013 року. 09 грудня 2013 року між міським головою, що діяв від імені Роменської міської ради, та ним укладений контракт на термін з 09 грудня 2013 року по 08 грудня 2014 року (розпорядження від 06 грудня 2013 року № 240-ОС).

Розпорядженням міського голови від 08 грудня 2014 року № 241-ОС його було призначено на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» і вирішено укласти з ним контракт на термін з 09 грудня 2014 року по 08 грудня 2015 року. 08 грудня 2014 року між ним та міським головою Салатуном С.А., який діяв від імені Роме¬нської міської ради, укладений контракт як з керівником КП «Ромнитепло¬сервіс» на термін з 09 грудня 2014 року до 08 грудня 2015 року.

Розпорядженням міського голови Салатуна С.А. від 08 грудня 2015 року № 206-ОС його звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінчен¬ням терміну дії контракту з 08 грудня 2015 року.

Із звільненням з роботи у зв'язку із закінченням терміну дії контракту не погоджується, виходячи з наступного.

Посилаючись на положення ч. ч. 1, 3 ст. 21, 23, 39-1, 9 КЗпП України щодо трудового договору, його строків та продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк, позивач зазначав, що на час укладення з ним першого та наступних контрактів КЗпП Украї¬ни визначав, що сфера застосування контракту визначається законами, а не законодавст¬вом України, а умови договорів про працю, які погіршують становище пра¬цівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Посилався також на Постанову Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про засто¬сування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у держав¬ній власності», якою рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрак¬тів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, пе-редбачений Положенням цієї постанови, та на п. п. 3, 5 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, згідно яких прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укла¬дання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватися у випадках, прямо передбачених законами; умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними; це По¬ложення не поширюється на керівників підприємств державної форми власності.

Вказував, що до укладеного з ним першого контракту від 15 червня 2000 року були внесені зміни щодо строку його дії: з 15 червня 2000 року до 15 червня 2002 року, потім - до 31 грудня 2003 року. На час укладення контракту від 06 грудня 2002 року на термін з 09 грудня 2002 року по 09 грудня 2003 року, контракт від 15 червня 2000 року, який, згідно внесених змін, діяв до 31 грудня 2003 року, розірваний не був, продовжував діяти. Після закінчення строку дії контракту від 04 грудня 2008 року (термін дії з 09 грудня 2008 року по 08 грудня 2009 року), він з 09 по 12 грудня 2009 року продовжував працю¬вати без укладення нового контракту, з роботи після закінчення строку дії вказаного контракту звільнений не був, тому, згідно ст. 39-1 КЗпП України, дія укладеного з ним трудо¬вого договору вважається продовженою на невизначений строк.

Укладення з ним трудового договору на невизначений строк підтверджується тим, що жоден із неодноразово переукладених контрактів, які передбачали прийняття і звільнення його з роботи, в частині звільнення не виконувались. Укладення контракту з ним не було передбачено чинними на час їх ук¬ладення законами.

Після закінчення строку дії контракту від 15 червня 2000 року він перебував із відповідачем у трудових відносинах за безстроковим трудовим договором, а тому його звільнення із займа¬ної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну дії кон¬тракту з 08 грудня 2015 року розпорядженням міського голови Салатуна С.А. від 08 грудня 2015 року № 206-ОС є незаконним.

Посилався на положення ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 12, п. п. 10, 12, 20 ч. 4, ч. 5 ст. 42, п. 8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Украї¬ні», які визначають, що система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси терито¬ріальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення; виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управ¬ління та інші створювані радами виконавчі органи; сільський, селищний, міський голова є головною посадо¬вою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну тери¬торіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших вико¬навчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної вла¬сності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; видає розпорядження у межах своїх повнова¬жень, несе персона¬льну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень, в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Відповідно до п. 16 Статуту КП «Ромнитеплосервіс», затвердженого рішен¬ням Роменської міської ради від 30 липня 2007 року, директор підприємства призначається місь¬ким головою на термін не менше п'яти років за контрактом, і при видачі розпорядження від 08 грудня 2014 року №241-ОС та при укладенні з ним контракту від 08 грудня 2014 року на термін з 09 грудня 2014 року по 08 грудня 2015 року міський голова, який відповідно до п. 12 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», забезпечує виконання рішень відповідної ради, зазначені положення Закону та Статуту КП «Ромнитеплосервіс», рішення Роменської міської ради від 30 липня 2007 року, яким був затверджений статут підприємства, не врахував.

Посилаючись також на п. 8 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, згідно якого при найманні на роботу, затвердженого зазначеною Постановою, передбачено, що контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті, зазначав, що зі змісту контракту від 08 грудня 2015 року вбачається, що міський голова, укладаючи з ним контракт, діяв від імені Роменської міської ради Сумської області, а не від імені виконавчого органу Роменської міської ради.

Оскільки контракт з ним укладений з Роменською міською радою в особі міського голови, до спірних правовідносин не може бути застосована постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року «Про застосування контрактної форми трудового догово¬ру з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності», оскільки нею рекомен¬довано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підпри¬ємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням цієї постанови, а міська рада, відповідно до положень ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не належить до місцевих органів виконавчої вла¬ди.

Викладене свідчить про те, що між ним та міською радою не міг укладатись контракт, а його укладення та розірвання знизило його соціальну захищеність та суперечить вимогам Конвенції Міжнародної організації праці «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» № 158 від 22 червня 1982 року, яка ратифікована Україною 4 лютого 1994 року, та рекомендації № 166 щодо припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця, у якій наголошено на необхідності передбачити відповідні гарантії проти застосування до¬говорів про найняття на певний термін, мета яких ухилитися від надання захисту.

Посилаючись на положення ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП щодо поновлення на роботі, просив визнати недійсними розпорядження міського голови м. Ромни від 08 грудня 2014 року № 241-ОС про призна¬чення його на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» з укладенням контракту на термін з 09 грудня 2014 року по 08 грудня 2015 року; укладений 08 грудня 2014 року між Роменською міською радою та ним контракт як з керівником КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради на термін з 09 грудня 2014 року до 08 грудня 2015 року; розпорядження міського голови м. Ромни від 08 грудня 2015 року № 206-ОС про звіль¬нення його із займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закін¬ченням терміну дії контракту з 08 грудня 2015 року; поновити його на роботі на посаді директора КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради з 08 грудня 2015 року; стягнути з КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ра¬ди на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі, визначе¬ному на день постановлення рішення в справі.

15 березня 2016 року позивач надав суду заяву, в якій просив визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду та поновити йому строк з вимогами про визнання недійсними розпорядження міського голови м. Ромни від 08 грудня 2014 року №241-ОС про призначення його на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради з укладенням контракту на термін з 09 грудня 2014 року по 08 грудня 2015 року та укладеного 08 грудня 2014 року між Роменською міською радою та ним контракту як з керівником КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради на термін з 09 грудня 2014 року до 08 грудня 2015 року.

Заяву мотивував тим, що строк звернення з вказаними вимогами пропущений ним з поважних причин, а саме, з огляду на перебування у трудових правовідносинах з Роменською міською радою він не бажав ускладнювати відносини з міською радою внаслідок звернення до суду з позовом про захист своїх законних прав та інтересів, вважав, що після закінчення строку дії контракту він буде укладений на новий строк як у всі попередні роки на протязі всього часу його роботи на посаді керівника КП «Ромнитеплосервіс».

Оскільки його подальша робота на посаді керівника КП «Ромнитеплосервіс» залежала від рішень Роменського міського голови, а він перебував в його підпорядкованості та в прямій залежності від його волевиявлення щодо укладення контракту на новий строк, вважав, що причина пропуску строку звернення до суду є поважною (а.с.148).

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Вказує, зокрема, що суд не врахував, що пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», якою затверджено Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням цієї постанови, і на час прийняття вказаної Постанови стаття 21 КЗпП України діяла передбачала, що сфера застосування контракту визначається законодавством.

Законом України від 24 грудня 1999 року № 135б-ХІV останнє речення частини третьої статті 21 викладено у такій редакції: «Сфера застосування контракту визначається законами України».

Вважає, що суд не врахував рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство»), яким роз'яснено, що контрактна форма трудового договору не може впроваджуватись нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами, а у резолютивній частині рішення зазначено, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на яку послався суд як на правову підставу укладення з ним контракту, встановлено, що сільський, селищний, міський голова, зокрема, призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, проте укладення контракту з керівниками підприємств, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, положеннями вказаного Закону не передбачено, а тому висновок суду про те, що міський голова діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законодавством України, є помилковим.

Зазначає, що його вимога про визнання недійсним контракту в цілому не позбавляла суд можливості задовольнити позов частково в частині строку дії контракту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів, а статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільський, селищний, міський голова забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету, видає розпорядження у межах своїх повноважень, і суд не врахував, що пунктом 16 Статуту КП «Ромнитеплосервіс», який затверджений рішенням Роменської міської ради від 30 липня 2007 року, встановлено, що директор підприємства призначається міським головою на термін не менше п'яти років за контрактом. Директор КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради відповідно до статуту підприємства мав бути призначений міським головою на термін не менше п'яти років за контрактом, а не на один рік, а тому суд безпідставно відмовив у визнанні розпорядження міського голови від 08 грудня 2014 року № 241-ОС та положень контракту від 09 грудня 2014 року щодо строку його дії з 09 грудня 2014 року по 08 грудня 2015 року недійсними.

Суд на дав належної правової оцінки тій обставині, що зі змісту контракту від 8 грудня 2015 року вбачається, що міський голова, укладаючи контракт, діяв від імені Роменської міської ради Сумської області, а не від імені виконавчого органу Роменської міської ради. Роменська міська рада і міський голова, відповідно до положень ч. 1 ст. 5, ч, 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не належать до місцевих органів виконавчої влади, тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності».

Відповідно до п. 8 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті, а зі змісту розпорядження міського голови від 08 грудня 2014 року № 241-ОС вбачається, що не контракт став підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення його на посаду, а розпорядження стало підставою для укладення контракту, тобто порушена процедура укладення контракту, встановлена зазначеним Положенням.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, представників відповідачів, які заперечують проти скарги та вважають рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що контракт від 9 грудня 2014 року підписаний сторонами, укладений у письмовій формі, що свідчить про те, що всі його умови були погоджені сторонами в повному обсязі, і порушень прав позивача при укладенні з ним оспорюваного контракту і при його звільненні не встановлено.

Суд також послався на те, що трудовим законодавством не передбачено визнання недійсним трудового договору (контракту), окрім ст. 9 КЗпП України, згідно якої умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними, тобто лише окремі умови контракту можуть бути визнані недійсними, а не в цілому трудовий договір, про що просить позивач, та зазначив, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що є недійсним контракт. укладений з Роменською міською радою, а не з Роменським міськвиконкомом, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року, і на термін один рік, а не п'ять років, як передбачено статутом підприємства, оскільки п. 5 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України має рекомендаційний характер.

При цьому суд зазначив, що положеннями ч. 1 ст. 5, ч.1 ст. 11, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена система місцевого самоврядування, міський голова діє від імені міської ради і від імені її виконавчого комітету; серед повноважень міського голови є призначення та звільнення керівників підприємств комунальної власності, а тому, укладаючи контракт з ОСОБА_3, міський голова діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законодавством України.

Суд вважав необґрунтованими посилання позивача як на підставу визнання контракту недійсним та звільнення незаконним на те, що після припинення попереднього контракту міським головою не виносилось розпорядження про його звільнення у зв'язку з закінченням строку дії контракту, а тому він перебував з відповідачем у трудових відносинах за безстроковим трудовим договором, оскільки трудові відносини припиняються, якщо контракт не продовжено або не укладено на новий термін (п. 5.6 контракту), а судом встановлено, що до закінчення строку дії попереднього контракту сторони домовились про продовження трудових відносин шляхом укладення контракту на новий термін.

Суд також зазначив, що про те, що трудовий договір між сторонами є строковим і що позивач погодився з його умовами, свідчить наказ позивача №47 від 08 грудня 2015 року, в якому він зазначив «у зв'язку з закінченням строку дії контракту виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористані відпустки», і позивач не довів порушення його прав внаслідок порушення процедури укладення контракту, визначеної п. 8 Положення про порядок укладення контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при прийнятті на роботу.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2000 року проведена державна реєстрація КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради (а.с. 135).

Роменська міська рада і її виконавчий комітет мають кожен статус юридичної особи, виконавчий комітет є виконавчим органом міської ради.

Розпорядженням міського голови Роменської міської ради №224 від 12 червня 2000 року ОСОБА_3 був призначений на посаду керівника КП «Ромнитеплосервіс» переводом з ВАТ «Роменський завод АТС» з 15 червня 2000 року. 15 червня 2000 року між ОСОБА_3 та Управлінням економіки виконкому Роменської міської ради укладено контракт на термін з 15 червня 2000 року по 15 червня 2001 року (а.с. 8-12, 138).

Згідно змін до контракту від 15 червня 2000 року, ОСОБА_3 був найнятий на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на термін з 15 червня 2000 року по 15 червня 2002 року, зазначено, що цей контракт діє з 15 червня 2000 року до 15 червня 2002 року. Після цього були внесені зміни до контракту про строк його дії до 31 грудня 2003 року (а.с.13, 14).

Згідно контракту від 06 грудня 2002 року, укладеного між виконавчим комітетом Роменської міської ради в особі міського голови Лаврика М.І. та ОСОБА_3, останній призначений на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на термін з 09 грудня 2002 року по 09 грудня 2003 року (а.с.15-18).

Розпорядженням міського голови №208 від 08 грудня 2003 року продовжено дію контракту ОСОБА_3 з 09 грудня 2003 року по 08 грудня 2004 року (а.с. 150).

09 грудня 2003 року внесені зміни до контракту від 06 грудня 2002 року: у зв'язку із закінченням терміну дії контракту від 06 грудня 2002 року та відповідно до розпорядження міського голови від 08 грудня 2003 року, між виконавчим комітетом Роменської міської ради в особі в.о. міського голови та ОСОБА_3 укладено контракт, яким він призначений на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на термін з 09 грудня 2003 року по 08 грудня 2004 року (п. 19) (а.с. 19).

08 грудня 2004 року між виконавчим комітетом Роменської міської ради в особі міського голови та позивачем укладений контракт, згідно якого останній призначений на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на термін з 09 грудня 2004 року по 08 грудня 2005 року. 8 грудня 2004 року перший заступник міського голови виніс розпорядження № 226 «А» про переукладення контрактів з керівниками комунальних підпрємств, в тому числі з ОСОБА_3 (а.с. 20-24, 149).

08 грудня 2005 року між виконавчим комітетом Роменської міської ради в особі міського голови та ОСОБА_3 укладений контракт про призначення останнього на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на термін з 09 грудня 2005 року по 08 грудня 2006 року (а.с. 25-29).

04 грудня 2006 року між виконавчим комітетом Роменської міської ради в особі міського голови та ОСОБА_3 укладений контракт про призначення останнього на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на термін з 09 грудня 2006 року по 08 грудня 2007 року (а.с. 30-34).

Рішенням Роменської міської ради від 30 травня 2007 року затверджено нову редакцію статуту КП «Ромнитеплосервіс», згідно якого вказане підприємство є комунальним унітарним підприємством з правами юридичної особи, створене Роменською міською радою (засновник) рішенням від 28 квітня 2000 року. Згідно п. 16 статуту від 30 травня 2007 року, найвищим органом управління підприємства є засновник, тобто міська рада. Для керівництва господарською діяльністю підприємства міським головою призначається директор на термін не менше п'яти років за контрактом (а.с. 68 - 72).

04 грудня 2008 року між виконавчим комітетом Роменської міської ради в особі міського голови та ОСОБА_3 укладений контракт про призначення його на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на термін з 09 грудня 2008 року по 08 грудня 2009 року (а.с. 35-38).

Розпорядженням міського голови від 4 грудня 2008 року № 137 «А»-к вирішено переукласти контракт з ОСОБА_3 на новий термін з 9 грудня 2008 року по 8 грудня 2009 року, підстава - заява ОСОБА_3, контракт від 4 грудня 2008 року (а.с.151).

12 листопада 2009 року між виконавчим комітетом Роменської міської ради в особі міського голови та ОСОБА_3 укладений контракт про призначення його на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на термін з 09 грудня 2009 року по 08 грудня 2010 року (а.с.39-40).

Розпорядженням міського голови від 9 грудня 2009 року № 138-к «А» вирішено переукласти контракт з ОСОБА_3 як директором КП «Ромнитеплосервіс» на строк з 9 грудня 2009 року по 8 грудня 2010 року на підставі заяви ОСОБА_3 і контракту від 12 листопада 2009 року (а.с.152).

08 грудня 2010 року між виконавчим комітетом Роменської міської ради в особі міського голови та ОСОБА_3 укладений контракт про призначення ОСОБА_3 на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на термін з 09 грудня 2010 року по 08 грудня 2011 року. 09 грудня 2010 року міським головою Роменської міської ради видане розпорядження №147-к/1 про переукладення контракту з директором КП «Ромнитеплосервіс» ОСОБА_3 на новий термін з 09 грудня 2010 року по 08 грудня 2011 року, підставою якого стала заява ОСОБА_3, контракт (а.с. 41-45).

08 грудня 2011 року між виконавчим комітетом Роменської міської ради в особі в.о. міського голови, секретаря міської ради та ОСОБА_3 укладений контракт, згідно якого ОСОБА_3 призначений на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на термін з 09 грудня 2011 року по 09 грудня 2012 року (а.с. 46-49).

Розпорядженням міського голови міста Ромни від 20 лютого 2012 року № 31 було затверджене Положення про порядок укладання контрактів з керівниками підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності міста Ромни, згідно п. 4 якого - контракт може бути укладений на термін від 1 до 5 років.

09 грудня 2012 року між міським головою та позивачем укладений контракт з терміном дії з 9 грудня 2012 року по 8 грудня 2013 року та 09 грудня 2012 року видане розпорядження №206-к про це (а.с. 53, 55-61).

Згідно розпорядження міського голови Роменської міської ради № 240-ОС від 06 грудня 2013 року призначено ОСОБА_3 на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради і вирішено укласти з ним контракт на термін з 09 грудня 2013 року по 08 грудня 2014 року. Підстава: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності». 09 грудня 2013 року між міським головою і позивачем укладений контракт з терміном дії з 9 грудня 2013 року до 8 грудня 2014 року (а.с. 50 - 52, 54).

Розпорядженням міського голови № 241-ОС від 08 грудня 2014 року призначено ОСОБА_3 на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» та вирішено укласти з ним контракт на термін з 09 грудня 2014 року по 08 грудня 2015 року. 9 грудня 2014 року між міським головою Салатуном С.А., що діє від імені Роменської міської ради, та ОСОБА_3 укладений контракт про призначення останнього на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» на період з 9 грудня 2014 року по 8 грудня 2015 року. Пунктом 5.2.1 контракту передбачено, що цей контракт припиняється після закінчення терміну його дії, а п. 5.6 передбачає, що за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий термін. Якщо контракт не продовжено або не укладено на новий термін, трудові відносини припиняються (а.с.62 - 66).

Розпорядженням міського голови № 206-ОС від 08 грудня 2015 року звільнено ОСОБА_3 з посади директора КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради 08 грудня 2015 року на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну дії контракту (а.с. 7, 67).

Після звільнення позивача з роботи розпорядженням міського голови від 15 січня 2016 року № 1-к/1 затверджене Положення про порядок укладання контрактів з керівниками підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Ромни, згідно п. 4 якого передбачено, що контракт може бути укладений на термін до 5 років (а.с.203 - 216).

Розпорядженням міського голови Роменської міської ради Салатуна С.А. № 61-ОС від 10 березня 2016 року призначено на посаду директора КП «Ромнитеплосервіс» Воскресу Ю.А. та укладено з ним контракт терміном з 14 березня 2016 року по 13 березня 2017 року (а.с. 134, 136).

Наказом позивача як директора КП «Ромнитеплосервіс» № 27 від 08 грудня 2015 року йому, директору підприємства, у зв'язку із закінченням терміну дії контракту передбачено виплатити грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за робочі періоди з 15 червня 2000 року по 08 грудня 2015 року терміном 286 календарних днів (а.с. 140).

Згідно довідки № 03-04/124 від 01 лютого 2016 року, позивач 18 грудня 2015 року зареєстрований як безробітний в Роменському міськрайонному центрі зайнятості населення та отримує допомогу по безробіттю з 25 грудня 2015 року (а.с.141).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України. трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий до¬говір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на неви¬значений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інте¬ресів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно п. п. 2, 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами для припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору; підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Згідно із ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбаче¬них частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або не-законного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про пору¬шення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При вине¬сенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогу¬лу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з ви¬ни працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату серед¬нього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням цієї постанови п.5,; затверджене Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, згідно п. п. 3, 8, 16, 18 якого контракт може бути укладений на термін від 1 до 5 років.

Контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

За 2 місяці до закінчення строку дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший строк.

Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті.

Відповідно до п. п. 3, 5 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України N 1038 ( 1038-2000-п ) від 27 червня 2000 року), прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами; умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними. Це Положення не поширюється на керівників підприємств державної форми власності.

Пунктом 1 вказаної Постанови встановлено також, що контрактна форма трудового договору застосовується до працівників при прийнятті (найманні) на роботу, лише у випадках, прямо передбачених законами.

У пунктах 7, 10, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (ст. 21 КЗпП). Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України. Відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов'язкова. При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно статей 8, 19 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 12, п. п. 2, 10, 12, 20 ч. 4, ч. 5 ст. 42, п. 8 ст. 54, п. 8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси терито¬ріальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управ¬ління та інші створювані радами виконавчі органи.

Сільський, селищний, міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; є головною посадо¬вою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну тери¬торіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста; несе персона¬льну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень; в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Крім того, статтями 17, 59 (ч.1), 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що пе¬ребувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на заса¬дах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядуван¬ня; міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; право комунальної власності належить територіальним громадам міст.

Згідно з пунктом 30 статті 26 зазначеного Закону створення підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади віднесено до компетенції сільської, селищної, міської ради, тобто комунальне підприємство входить до сфери її управління.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 55 ГК України господарські організації - це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Статтею 62 ГК України встановлено, що підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Згідно ст. 63 ГК України, залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів як, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.

Статтею 78 ГК України передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане підприємство.

Комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство») зазначено, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

При цьому у вказаному рішенні зазначено, що, виходячи з необхідності посилення правових засобів захисту прав громадян у галузі праці, унеможливлення їх ущемлення, додержання вимог ратифікованої Україною Конвенції Міжнародної організації праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця (993-005), Конституційний Суд України визнає за доцільне в подальшому обмежити визначення сфери застосування контракту лише законами, що є прерогативою Верховної Ради України, і контрактна форма трудового договору не може впроваджуватись нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи обставини справи та наведені норми матеріального права, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду про відсутність правових підстав для визнання незаконним розпоряджень міського голови міста Ромни про встановлення строку дії на один рік останнього оспорюваного позивачем контракту та про звільнення позивача, а також недійсним самого контракту в частині встановлення строку його дії на один рік.

До такого висновку колегія суддів приходить з врахуванням положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які встановлюють повноваження міської ради, її виконавчого комітету та міського голови, оскільки рішення міської ради, яким затверджено статут КП «Ромнитеплосервіс» з передбаченим строком укладення контракту з керівником комунального підприємства на строк не менше п'яти років, має вищу юридичну силу порівняно з розпорядженням міського голови з цього питання з іншим, зокрема, меншим строком, на який може бути укладено контракт з керівником комунального підприємства.

У мотивувальній частині рішення у справі від 9 лютого 2000 року №1-рп/2000 (справа про місцеве самоврядування) Конституційний Суд України роз'яснив, що за Конституцією України (частина друга статті 141) сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою для того, щоб очолювати виконавчий орган ради та головувати на її засіданнях. Ці функції визначають сільського, селищного, міського голову передусім як посадову особу виконавчого органу ради та самої ради, їй пі¬дзвітну та перед нею відповідальну як за роботу виконавчого органу ради, так і за органі¬зацію роботи самої ради. Закон не обмежує повноваження сільського, селищного, міського голови лише головуванням на засіданнях ради, а покладає на нього й інші повноваження, аналогічні тим, які має, наприклад, голова районної, обласної ради. Передусім це організа¬ція роботи ради, керівництво її апаратом, формування порядку денного цієї ра¬ди, укладення від імені ради договорів з питань, віднесених до виключної компетенції ра¬ди, представництво ради у відносинах з державними органами та іншими органами місце¬вого самоврядування тощо (частина третя статті 42 Закону).

Оскільки до повноважень міського голови відноситься організація виконання рішень ради, то і в питаннях призначення та звільнення керівника комунального підприємства, в частині, в якій вони вже вирішені рішенням ради, міський голова повинен був діяти в межах такого рішення ради.

В той же час колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача про те, що міський голова, укладаючи з ним контракт, діяв від імені міської ради, а не від імені виконавчого комітету, оскільки міський голова міста Ромни Салатун С.А. як посадова особа, відповідно до закону, діє і від імені ради, і від імені її виконавчого органу - виконавчого комітету, а тому зазначення в оспорюваному контракті, що він діє від імені ради, не є підставою для визнання його недійсним. Підпис міського голови на оспорюваному контракті від 9 грудня 2014 року завірений гербовою печаткою виконавчого комітету, який є окремою юридичною особою.

Доводи позивача про те, що підставою недійсності всього контракту в цілому є та обставина, що за законом спочатку повинен укладатись контракт, а потім на підставі його - видаватись розпорядження про прийняття його на роботу, також є безпідставними, оскільки та обставина, що до укладення контракту було видане розпорядження про призначення позивача на посаду директора та про укладення з ним контракту на один рік, не свідчить про недійсність самого контракту в цілому.

Колегія суддів не погоджується і з доводами позивача про те, що на час укладення з ним контракту як з керівником комунального підприємства закони, які регулюють спірні правовідносини, не передбачали можливості його укладення, а тому його укладення було незаконним і відсутні підстави для висновку про те, що міський голова діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законодавством України.

До такого висновку колегія суддів приходить, враховуючи положення ст. ст. 65, 78 ГК України, які встановлюють, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів; для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства; у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону; комунальне унітарне підприємство очолює керівник підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.

Статут КП «Ромнитеплосервіс», який передбачав прийняття директора на роботу на підставі контракту, на момент прийняття позивача на роботу та його звільнення був чинним, узгоджувався з вказаними нормами ГК України, ч. 3 ст. 21 КЗпП України, а тому порушення, допущені при вирішенні вказаних питань, полягають саме у порушенні строку, на який позивач був прийнятий на роботу. Відсутні підстави вважати, що трудові відносини, які склались між сторонами, не набули правового режиму контракту.

Таким чином, суд дійшов не обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача проведене з дотриманням вимог чинного законодавства з посиланням на те, що сторони трудових правовідносин письмово узгодили умови трудового договору, з якими позивач погодився.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку щодо оспорювання розпорядження міського голови від 8 грудня 2014 року та контракту, укладеного 9 грудня 2014 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, враховуючи попередні відносини, що склались між сторонами, за яких трудові відносини між ними на протязі 14 років кожного року поновлювались, є підстави вважати, що за таких обставин позивач дізнався про порушення свого права в частині встановлення одного року його трудового договору лише після його звільнення в грудні 2015 року.

Доводи відповідача про те, що 10 листопада 2014 року розпорядженням міського голови № 3-к/1 були внесені зміни до Положення про порядок укладання контрактів з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Ромни, затвердженого розпорядженням міського голови від 20 лютого 2012 року № 31, пункт 4 якого викладено в новій редакції з метою уточнення терміну, на який може бути укладено контракт, і передбачено, що контракт може бути укладено на термін до 5 років (а.с.217 - 224), є необгрунтованими, оскільки міська рада на час звільнення позивача не змінювала своє рішення про затвердження статуту підприємства в цій частині.

Посилання відповідача та суду в рішенні на те, що позивач підписав останній контракт і претензій у нього на момент підписання контракту та на момент звільнення не було, після звільнення став на облік в центрі зайнятості населення, отримує допомогу по безробіттю, видав сам наказ про нарахування собі не отриманої компенсації за невикористану відпустку, не доводять законності звільнення позивача та обмеження його в зв'язку з зазначеними обставинами у праві на звернення до суду. Суми допомоги по безробіттю, відповідно до закону, не підлягають врахуванню при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що звільнення позивача в зв'язку з закінченням строку дії контракту є незаконним.

Оскаржуване рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання незаконним розпорядження міського голови від 8 грудня 2014 року та контракту від 9 грудня 2014 року в частині визначення строку дії контракту на один рік, і розпорядження про звільнення позивача 8 грудня 2015 року, з поновленням позивача на роботі та виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач звільнений з роботи 8 грудня 2015 року, тобто в останній день контракту, який був для нього робочим днем, а тому він підлягає поновленню на роботі з 9 грудня 2015 року.

Згідно довідки КП «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради від 28 грудня 2015 року № 374 його заробітна пла¬та за два повні попередні місяці роботи перед його звільненням у жовтні-листопаді 2015 року складала 12114,11 грн. (7282,20 гр. +4831,91 гр. = 12114,11 гр.), середньомісячний заробіток складав 6057,06 грн. (12114,11 гр. : 2 = 6057,06 гр.), а середньоденний заробіток - 257,75 грн. (12114,11 гр. : 47 = 257,75 гр.) (а.с.73).

Час вимушеного прогулу позивача за період з 9 грудня 2015 року по день ухвалення рішення апеляційним судом - 5 травня 2016 року складає 103 робочих дні, а тому його середній заробіток за цей період складе 257,75 гр. х 103 дні = 26548,25 гр., з якого підлягають відрахуванню при виплаті передбачені законом податки і збори.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні з позовом до суду та при апеляційному оскарженні рішення суду, судовий збір, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача, з яким позивач перебував у трудових відносинах, в доход держави.

Сума судового збору, враховуючи, що судом розглянуті три немайнові вимоги і одна майнова вимога, складає за подання позову до суду першої інстанції 974, 4 гр., а за подання апеляційної скарги - 110% від зазначеної суми, тобто 1071,84 гр. Загальна сума судового збору складає 2046,24 гр.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1, ч. ч. 2, 3 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 березня 2016 року в даній справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати незаконним розпорядження міського голови міста Ромни від 8 грудня 2014 року №24/-ОС про призначення ОСОБА_3 на посаду директора комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради в частині визначення кінцевого строку контракту по 8 грудня 2015 року.

Визнати недійсним п. 6 контракту від 9 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 і міським головою міста Ромни Салатуном Сергієм Андрійовичем, який діяв від імені Роменської міської ради, в частині визначення кінцевого строку дії контракту до 8 грудня 2015 року.

Поновити ОСОБА_3 на посаді директора комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради з 9 грудня 2015 року.

Стягнути з комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 9 грудня 2015 року по 5 травня 2016 року в сумі 26548,25 грн. з утриманням з вказаної суми передбачених законодавством податків і зборів.

Стягнути з комунального підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради в доход держави судовий збір в сумі 2046,24 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді