Справа № 676/7621/15-ц

Номер провадження 2/676/446/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року.

Кам»янець- Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючої судді - Семенюк В.В.

при секретарі - Бандурі І.М.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам»янці-Подільському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЦЕМРЕМ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

23.12.2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТзОВ «БУДЦЕМРЕМ» про поновлення на роботі на посаді сторожа дільниці Механізація ТзОВ «БУДЦЕМРЕМ» з 24.11.2015 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.11.2015 року по 21.04.2016 року включно в сумі 8650,54 грн.

В обгрунтування позову вказує, що з лютого 1977 року працювала на посаді прибиральниці виробничих приміщень підприємства «Кам’янець-Подільський будцемремонт», яке було реорганізовано в ТзОВ «БУДЦЕМРЕМ». В травні 2013 року її перевели сторожем на дільницю Механізація ТзОВ «БУДЦЕМРЕМ». В листопаді 2015 року звільнена з роботи за нібито систематичне невиконання покладених на неї обов’язків. Вважає , що таке звільнення є не законним, оскільки її звільнили в день, коли вона перебувала в Кам’янець-Подільській районній лікарні. Крім того, в наказі не зазначено в чому полягає систематичне невиконання нею обов’язків і яких саме. Як зазначено в наказі є лише доповідна начальника дільниці , з якої не можна зробити висновки про порушення нею трудової дисципліни. За час роботи до неї жодного разу не застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення, отримувала лише подяки. Крім того, при звільненні пояснення у неї не відбиралося, наказ їй не вручався. Після виходу на роботу з лікарняного їй було вручено лише трудову книжку. Просить суд поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала вимоги ОСОБА_1 і просить суд поновити останню на роботі, так як її звільнено безпідставно з порушенням діючого законодавства та стягнути з відповідача на користь її довірительки середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що камерами відеонагляду було зафіксовано, що ОСОБА_1 13.11., 16.11 та 19.11.2015 року на годину раніше залишала своє робоче місце. У зв’язку з чим їй було запропоновано написати пояснювальну записку. Після чого начальник дільниці механізації написав доповідну на ім’я дитектора з клопотанням звільнити ОСОБА_1 з роботи за неодноразові порушення трудової дисципліни. 24 листопада 2015 року о 16.50 год. позивачку було викликано в кабінет директора для ознайомлення з наказами. Накази їй було зачитано, проте остання відмовилася їх підписувати , про що було складено акт. В день звільнення ОСОБА_1 не перебувала на лікарняному, хоча викликалася в той день швидка допомога, але після обстеження в лікарні технічний деректор о 19.35 год відвіз останню додому. Лікарняний позивачці було відкрито лише на слідуючий день 25.11.2015 року. В позові ОСОБА_1 просить відмовити.

Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 25 лютого 1977 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду прибиральниці виробничих приміщень підприємства «Кам’янець-Подільський будцемремонт», яке було реорганізовано в ТзОВ «БУДЦЕМРЕМ». Згідно наказу № 37 від 08 травня 2013 року її переведено сторожем на дільницю Механізація ТзОВ «БУДЦЕМРЕМ». Наказом № 125-к від 24 листопада 2015 року ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі доповідної начальника дільниці за п. 3 ст. 40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку). З доповідної записки начальника дільниці вбачається, що під час перегляду камери відеонагляду він встановив, що ОСОБА_1 яка працює сторожем , систиметично залишала робоче місце: 13.11., 16.11. і 19.11.2016 року на годину раніше.

24 листопада 2016 року, перебуваючи в кабінеті директора, ОСОБА_1 втратила свідомість, у зв’язку з чим викликали швидку допомогу, яка після обстеження відвезла останню в лікарню, що стверджується довідкою № 102 від 01.12.2015 року виданою відокремленим підрозділом Хмельницького центру екстреної медичної допомоги.

В подальшому з 25 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року позивач перебувала на лікарняному, копія якого долучена до матеріалів справи.

Застосувати п. 3 ст. 40 КЗпП можна для звільнення працівника, який неодноразово, без поважних причин, припускався навмисного невиконання (чи неналежного виконання) покладених на нього трудових функцій та до якого вже були застосовані дисциплінарні або громадські стягнення. При цьому, як зазначено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9, слід враховувати лише ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або внаслідок дострокового зняття (ст. 151 КЗпП), а також ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації.

Тобто, однією з підстав для звільнення працівника з ініціативи власника або повноваженого ним органу є систематичне невиконання ним без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

З позовної заяви та пояснень ОСОБА_1 вбачається, що за час роботи до неї жодного разу не застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України визнається правомірним лише в тому випадку, якщо дисциплінарні та громадські стягнення, які передують звільненню , за проступки були накладені з дотриманням порядку, встановленого законодавством про дисциплінарну відповідальність. Самі по собі випадки порушення трудової дисципліни, раніше допущені працівником, на які своєчасно, у встановленому законом порядку, власник або уповноважений ним орган не реагував, не можуть бути підставою для звільнення.

Тому, пояснення представника відповідача про те, що камера відеонагляду зафіксувала систиматичне порушення трудової дивципліни ОСОБА_1 13.11., 16.11. і 19.11.2016 року, не можуть бути підставою для звільнення позивачки із займаної посади за цією підставою.

Згідно ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обрані виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Проте всупереч вимоги вказаної норми права, відповідач не повідомив ОСОБА_1 в чому полягало порушення трудової дисципліни з її сторони, і не запропонував останній надати письмові пояснення.

Звільнення працівника за ініціативою роботодавця у період його тимчасової непрацездатності забороняється, відповідно до статті 40 КЗпП України. При цьому не має значення причина непрацездатності та її тривалість, а також чи було це відомо роботодавцю. Проте необхідною умовою є те, що тимчасова непрацездатність повинна бути засвідчена у встановленому законом порядку, що було зроблено ОСОБА_1 і підтверджується довідкою № 102 від 01.12.2015 року, виданою відокремленим підрозділом Хмельницького центру екстреної медичної допомоги, з якої вбачається, що 24.11.2015 року був виклик швидкої допомоги і з діагнозом «Постсимпональний стан остено-невротичний синдром» і останню було госпіталізовано до Кам’янець-Подільської центральної районної лікарні.

З матеріалів справи вбачається, що копію наказу про звільнення ОСОБА_1 не було вручено, трудову книжку вона отримала лише 29 листопада 2015 року, коли прийшла на роботу після лікарняного.

Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно довідки про доходи позивача ОСОБА_1 від 11.12.2015 року за № 203 середня заробітна плата останньої становить – 2169.04 грн., а за період з 24.11.2015 року по 21.04.2016 року виплаті підлягає - 8650,54 грн.

Тому, позовні вимоги позивача є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 88 ЦПК України передбачено, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 даного Кодексу, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків , надання безоплатної правової допомоги.

Керуючись ст.ст. 213-215 ,367 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа дільниці Механізація ТзОВ «БУДЦЕМРЕМ» з 24.11.2015 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЦЕМРЕМ» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.11.2015 року по 21.04.2016 року включно в сумі 8650,54 грн. із відрахуванням в дохід держави доходів фізичних осіб та інших обов»язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЦЕМРЕМ» на користь держави судовий збір в сумі 1929,20 грн. (1378,00 грн. + 551,20 грн.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДЦЕМРЕМ» на користь ОСОБА_1 судові витрати , пов»язані з оплатою юридичної допомоги , в розмірі 850,00 грн.

Допустити негайне виконання рішення про поновлення на посаді сторожа дільниці Механізація ТзОВ «БУДЦЕМРЕМ ОСОБА_1.

Рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1768,45 грн. підлягає негайному виконанню.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Хмельницької області через Кам”янець-Подільський міськрайонний суд на протязі 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду : Семенюк В.В