донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.05.2016 справа №905/2507/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_5 за довіреністю, ОСОБА_6 за довіреністювід відповідача:не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Енергоринок» м. Київна рішення господарського суду Донецької області від15.03.2015р. по справі№905/2507/15 (головуючий суддя: Ніколаєва Л.В., судді: Шилова О.М., Сажнева М.В.)за позовом:Державного підприємства «Енергоринок» м. Київдо відповідача:Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» м.Київпростягнення 136 042,75грн.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Енергоринок» м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» м.Київ про стягнення штрафу в сумі 136 042,75грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.01.2016р. за заявою позивача від 07.12.2015р. за вх. № 22069/15 здійснено заміну Державного підприємства «Донецька залізниця» на його правонаступника Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця».

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.2016р. у справі №905/2507/15 в задоволенні позову Державному підприємству «Енергоринок» м. Київ відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку і просив рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду та порушення норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що згідно з умовами п.п.7.3.3., 7.4.4. спірного Договору (в редакції додаткової угоди від 23.01.2009р. №3/5290/01), вимог ч.2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та відповідно до наданого Державним підприємством «Енергоринок» господарському суду обґрунтованому розрахунку штрафу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу за відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії відповідачем за розрахунковий місяць від замовленого у розмірі 136 042,75грн.

Скаржник також зазначає про невідповідність між характером заподіяної форс-мажором шкоди з точки зору кінцевого наслідку (зменшення споживання електричної енергії чи, навіть, припинення споживання) і тим, що у зазначених вище періодах порушення відповідачем зобовязань фактично сталося внаслідок перевищення споживання (купівлі) електричної енергії. Тобто, позивач вказує на відсутність прямого причинно-наслідкового звязку між наслідками форс-мажору (заподіяною шкодою) і порушенням відповідачем зобовязань у спірному періоді.

Також позивач зазначає, що територія ліцензованої діяльності відповідача не обмежується лише територією, на яку поширюється дія форс-мажору (територія непідконтрольна українській владі).

Крім того, заявник вказує на те, що обставини, які обумовили відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії ДП «Донецька залізниця» за розрахунковий місяць від замовленого за листопад 2014 року, січень, березень, квітень 2015 року, Торгово-промисловою палатою не розглядались і відповідний сертифікат не видавався, оскільки позовні вимоги стосуються стягнення штрафних санкцій, що нараховані за період після видачі Сертифіката ТПП України від 09.12.2014р.

Представники позивача у судове засідання прибули, через канцелярію суду надали доповнення до апеляційної скарги, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, направив клопотання про відкладення судового засідання у звязку із неотриманням копії апеляційної скарги.

Клопотання відповідача судом розглянуто та не задоволено, оскільки до апеляційної скарги додані докази її відправлення відповідачу, а відповідно до відомості з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» (Відстеження пересилання поштових відправлень) отримано ним за довіреністю 24.03.2016р.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2007р. між Держаним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» м.Київ (ЕК) укладений договір № 4300/02, згідно з яким ДПЕ зобовязується продавати, а ЕК зобовязується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, що визначені в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності, які визначаються згідно з розділом 4 цього Договору.

Згідно з умовами п. 4.1. договору, ЕК надає до ДПЕ повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності ЕК.

Умовами п.4.1.1. договору передбачено, що повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ надається ЕК до ДПЕ факсимільним зв'язком за підписом керівника та головного бухгалтера ЕК і скріплене печаткою ЕК. Оригінал наданого повідомлення надсилається ЕК рекомендованим листом протягом трьох діб. В повідомленні про місячні обсяги купованої електроенергії обов'язково зазначається замовлений обсяг електроенергії (кВт.год.) на місяць в цілому та вартість замовленого обсягу купівлі електроенергії (грн.), а також розміри оплати по декадах або етапах.

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що ДПЕ надає ЕК електронною поштою до 8 числа місяця, наступного за розрахунковим Акт купівлі-продажу електроенергії між ДПЕ та ЕК.

Згідно з умовами п. 4.15. договору, в разі необхідності ЕК може скорегувати замовлений обсяг купівлі електроенергії. Для здійснення корегування замовленого обсягу ЕК до 15 числа розрахункового місяця повторно надає до ДПЕ факсимільним зв'язком скореговане повідомлення про місячні обсяги купованої електроенергії за підписом керівника та головного бухгалтера ЕК і скріплене печаткою ЕК за такою ж формою, як повідомлення, що надається відповідно до п. 4.1.1. цього Договору. Оригінал скорегованого повідомлення надсилається ЕК рекомендованим листом протягом трьох діб.

Відповідно до умов п.п. 4.10., 4.11., 4.13. договору ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим акт купівлі продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках; ЕК в триденний термін після отримання актів купівлі-продажу зі свого боку підписує їх у двох примірниках та надсилає до ДПЕ один примірник поштою; документом, який підтверджує факт переходу права власності на електроенергію від ДПЕ до ЕК, є підписаний з боку ДПЕ та ЕК та скріплений печатками акт купівлі-продажу електроенергії.

Згідно з умовами п.п. 7.3, 7.3.3. договору, ЕК несе відповідальність за невідповідність місячного обсягу електричної енергії, що ЕК купила у ДПЕ, обсягу електричної енергії, який ЕК замовила.

Цей договір укладено на термін з 01 грудня 2007р. до 31 грудня 2007 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку дії цього договору. (п.11.6. договору.).

Додатковою угодою від 23.01.2009р. №3/5290/01 до Договору від 22.11.2007р. №4300/02 розділ 4 та 6 доповнено новими підпунктами, внесено зміни до підпунктів 5.10.1, 5.11, 6.3, 6.3.1., 7.3.2., 7.3.2, 7.3.5, 7.3.6, 7.4.4., 7.7., 8.2. викладено в новій редакції п.п. 6.5., доповнено новим реченням п.7.6.1.

Зокрема, Додатковою угодою від 23.01.2009р. №3/5290/01 до Договору від 22.11.2007р. №4300/02 викладено у новій редакції п. 7.4.4. договору, яким встановлено, що ДПЕ має право в разі відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії ЕК за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії згідно з п. 4.1.1. цього Договору з врахуванням п. 4.15. цього договору) на величину, що перевищує 5,0% нарахувати ЕК штраф у розмірі 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

Пунктами 18 та 19 Додаткової угоди від 23.01.2009р. №3/5290/01 передбачено, що вона є невідємною частиною договору від 22.11.2007р. №4300/02 та вступає в силу з 01 лютого 2009 року.

Додатковою угодою від 31.12.2014р. №11093/03 до Договору від 22.11.2007 року №4300/02 сторони статтю 13 Договору доповнили новими реквізитами відповідача.

Договір від 11.11.2007р. №4300/02 та Додаткові угоди від 23.01.2009р. №3/5290/01 та від 31.12.2014р. №11093/03 до нього підписані з обох сторін та скріплені печатками підприємств.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором про надання послуг, відносини за яким регулюються умовами спірного договору та главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії, а також несе відповідальність за порушення умов договору та правил користування електричною енергією.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору відповідачем позивачу надані наступні повідомлення на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку енергії України: № 11 від 31.10.2014р. - 23 119 990 кВт.г.; № 11/А від 14.11.2014р. - 30 000 000 кВт.г.; № 1 від 31.12.2014р. - 53 426 037 кВт.г.; № 1/А від 15.01.2015р. - 57 500 000 кВт.г.; № 3 від 28.02.2015р. - 38 554 632 кВт.г.; № 4 від 31.03.2015р. - 32 481 329 кВт.г.

Також, сторонами були підписані акти купівлі-продажу електроенергії, якими визначено фактичний обсяг купленої відповідачем електричної енергії: від 30.11.2014р. за листопад 2014р. - 32 853 722 кВт.г., від 31.01.2015р. за січень 2015р. - 54 336 410 кВт.г., від 31.03.2015р. за березень 2015р. - 40 694 403 кВт.г., 30.04.2015р. за квітень 2015р. - 38 044 075 кВт.г.

Таким чином, відповідачем допущено відхилення фактичного обсягу купівлі електроенергії від замовленого в сторону збільшення у листопаді 2014р. на 9,51 %; у січні 2015р. на 5,50 %; у березні 2015р. на 5,55%; у квітні 2015р. на 17,13 %.

Відповідно до п. 7.4.4. Договору від 22.11.2007р. №4300/02 (в редакції Додаткової угоди від 23.01.2009р. №3/5290/01) ДПЕ має право в разі відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії ЕК за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії згідно з п. 4.1.1. цього Договору з врахуванням п. 4.15. цього договору) на величину, що перевищує 5,0% нарахувати ЕК штраф у розмірі 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

Враховуючи зазначене, позивачем були направлені відповідні претензії про сплату штрафних санкцій № 440/32 від 19.01.2015р. на суму 23 248,38 грн., № 456/32 від 16.03.2015р. на суму 29 240,54 грн., № 463/32 від 08.05.2015р. на суму 21 105,60 грн., № 471/32 від 12.06.2015р. на суму 62 448,23 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що відповідачем допущено відхилення фактичного обсягу купівлі електроенергії від замовленого у листопаді 2014р., січні 2015р., березні квітні 2015р., у звязку з чим на підставі п. 7.4.4. договору позивачем нарахований відповідачу штраф в розмірі 136 042,75 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем одержано Сертифікат Торгово промислової палати України від 09.12.2014р. № 2120 (№ 5837/05-4) про форс мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено, що проведення антитерористичної операції у Донецькій області є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), що унеможливлюють виконання зобовязань за Договором від 22.11.2007р. №4300/02. Сертифікат одержаний позивачем нарочно 17.12.2014р., про що свідчить відповідна відмітка останнього на супровідному листі від 16.12.2014р. № 2006-1/2225.

Відповідно до п. 9.1 Договору від 22.11.2007р. №4300/02 випадками форс мажору є обставини непереборної сили (стихія, страйк, локаут, інший промисловий розлад, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, саботаж, акт вандалізму, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, нестача води через погодні чи довкільні умови, вибух, ситуації, що створюють загрозу сталості ОЕС України та енергетичній безпеці України або її окремих регіонів, що спричиняють неможливість виконання однією із сторін зобов'язань за цим договором, а також прийняття законів або нормативно-правових актів уряду, які забороняють або обмежують виконання зобов'язань за цим договором).

Пунктом 9.2. Договору від 22.11.2007р. №4300/02 передбачено, що при настанні обставин форс-мажору сторони звільняються від виконання зобов'язань на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків.

Згідно з п. 9.3 Договору від 22.11.2007р. №4300/02 настання обставин форс-мажору підтверджується рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха; Торгово-промисловою палатою України; висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

Потерпіла сторона негайно дає повідомлення другій стороні про виникнення такої події, що оголошується форс-мажорною, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події. (п. 9.4. Договору від 22.11.2007р. №4300/02).

Також, відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з пунктом 1 статті 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Крім того, частиною 4 ст. 219 Господарського кодексу України передбачено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Схоже твердження міститься у ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, відносно того, що відповідач належним чином повідомив позивача про настання обставин непереборної сили (повідомлення про настання обставин непереборної сили від 19.11.2014р. № 386/ЕЕ) та про те, що вказані обставини призвели до суттєвих порушень в діяльності підприємства, які ставлять під загрозу виконання відповідачем обовязків в повному обсязі.

Суд не може погодитись з доводом апеляційної скарги щодо відсутності причинно-наслідкового звязку між форс-мажорними обставинами та встановленими порушеннями договору, відсутності встановленого факту про настання форс-мажорних обставин по кожному з порушень договору, яке, в свою чергу, свідчить про збільшення спожитої електричної енергії, а також знаходження потужностей відповідача, в тому числі на підконтрольній українській владі території.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.