Справа № 212/552/2012

Провадження № 2/127/1415/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2016 Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого, судді Овсюка Є.М.,

при секретарі Олійник І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Перший український міжнародний банк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, зазначивши наступне:

11.09.2008 року між ЗАТ "Перший український міжнародний банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №6792577 про надання споживчого кредиту на придбання автомобіля "ХОНДА", відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати Відповідачеві кредит в розмірі 23 733,00 ЄВРО, а Відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені Кредитним договором (а.с. 17).

З метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором було укладено Договір застави транспортного засобу №6792579 від 11.09.2008 року (а.с.22).

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за Кредитним договором, відкривши Відповідачеві позичковий рахунок та надавши йому обумовлені Кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером №495740091 від 11.09.2008 року та випискою операцій і оборотів за позичковим рахунком Відповідача.

Позивач вважає, що діями Відповідача порушені законні права Позивача (зокрема, на повернення основної суми кредиту, наданої Відповідачеві відповідно до умов Кредитного договору, та сплату процентів за користування кредитом), які підлягають захисту в суді.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 04.04.2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Позивача заборгованість за Кредитним договором в розмірі 33 013,31 Євро та 19 640,00 гривень, а також судовий збір в сумі 2823,00 гривень (а.с.68).

Не погодившись із вказаним рішенням, Відповідач у справі ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 04.04.2012 року (а.с. 96).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2015 року вказане заочне рішення було скасоване, справа призначена до розгляду(а.с. 117) .

В судовому засіданні представник Позивача надав суду заяву про збільшення позовних вимог, де просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Перший український міжнародний банк" заборгованість за Кредитним договором станом на 22.02.2016 року (включно), що склала 41 576,19 Євро, 19 112,28 + 237,33 = еквівалент 19 349,61 Євро та 19 640,00 гривень, з яких: заборгованість Відповідача за сумою кредиту складає 21 856,75 євро; заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом складає 19 112,28 євро; сума штрафів за порушення обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування складає 19 640,00 грн.; сума штрафів за порушення обов'язків, передбачених пп.4.3.2-4.3.6 Кредитного договору, складає еквівалент 237,33 євро; всі судові витрати віднести на рахунок Відповідача (а.с. 144).

Позовні вимоги, в тому числі збільшені, представник Позивача підтримав в повному обсязі, в поясненні повторивши доводи, викладені в позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог. Крім цього, наголосив, що ОСОБА_1 після настання страхового випадку не виконав умов п.4.3.2. Кредитного договору, яким, зокрема, передбачено, що при настанні страхового випадку за договором страхування, укладення якого передбачено цим договором, боржник повинен здійснювати всі залежні від нього дії, необхідні для якнайшвидшого та якнайповнішого задоволення права банка на отримання страхового відшкодування. А тому має сплатити усі суми на погашення кредитної заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_2 проти позову заперечували. Пояснили, що окрім загальних положень кредитного договору щодо прав та обов'язків сторін, сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитом, кредитний договір містить також і інші пункти, які позивач в своїй позовній заяві умисно замовчує, оскільки вони унеможливлюють стягнення з відповідача будь-яких сум на користь позивача. Дані пункти Кредитного договору з моменту настання страхового випадку фактично змінюють боржника у даних кредитних правовідносинах та кредитора у договорі страхування, перекладаючи на страхову компанію обов'язок виплатити страхове відшкодування в розмірі кредитної заборгованості ОСОБА_1 і звільняючи його від кредитних зобов'язань перед позивачем.

В обґрунтування цього вказали на п. 2.1.3 Кредитного договору, відповідно до якого обов'язковим є страхування позичальником або іншою особою (та надання банку відповідних доказів такого страхування) за свій рахунок та на користь банку (як вигодонабувача, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика) майна, яке буде передане банку в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором на строк не менше одного року у страховика, схваленого банком. Відповідне майно має бути застраховане на суму, не меншу ніж буде узгоджена у відповідній угоді про забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, від ризиків попередньо узгоджених банком. В договорі страхування повинно бути передбачено, що зміна умов такого договору, в тому числі вигодонабувача без письмової згоди банку забороняється. Істотні умови договору страхування (в тому числі ризики, страхові випадки та франшиза) мають бути погоджені з банком до його підписання.

Вважають, що пункт 2.1.3 кредитного договору не можна розцінювати інакше, як те, що в разі настання страхового випадку – повного технічного знищення автомобіля - Позивач, як вигодонабувач за договором страхування, набуває право вимоги уже до страховика за Договором страхування. Відбувається заміна боржника в зобов'язанні за Договором страхування за умов, що передбачені в п.2.1.3 кредитного договору.

Відповідач також наголосив, що він, виконуючи вимогу банку про обов'язкове страхування майна, 11.09.2008 року уклав Договір добровільного страхування автотранспортних засобів №06/03308/02701/08 із ЗАТ Фінансова група "Страхові традиції" і що саме позивач зобов'язав ОСОБА_1 укласти договір страхування із цією страховою компанією. Розділом "Особливі умови" цього Договору страхування передбачено, що відповідно до кредитного договору №6792577 та договору застави №6792579 (обидва від 11.09.2008 року), вигодонабувачем за даним договором є ПАТ "Перший український міжнародний банк" – тобто позивач у справі.

Крім цього, Відповідач вказує, що 22.20.2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої застрахований автомобіль "ХОНДА – АККОРД 2,4 І", придбаний ним за кредитні кошти, був технічно знищений, тобто відбулася його конструктивна загибель.

ОСОБА_1 своєчасно повідомив Позивача про настання страхового випадку та вчинив усі дії, передбачені п.п.4.3.2. Кредитного договору, яким, зокрема, передбачено, що при настанні страхового випадку за договором страхування, укладення якого передбачено цим договором, здійснювати всі залежні від нього дії, необхідні для якнайшвидшого та якнайповнішого задоволення права банка на отримання страхового відшкодування.

Заслухавши пояснення представника Позивача, Відповідача та його представника, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до наступних висновків:

11.09.2008 року між ЗАТ "Перший український міжнародний банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №6792577 про надання споживчого кредиту на придбання автомобіля "ХОНДА – АККОРД 2,4 І", вартістю 196 400,00 гривень, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати Відповідачеві кредит в розмірі 23 733,00 ЄВРО, а Відповідач зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням. сплатити проценти за користування кредитом та повернути Банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені Кредитним договором.

Позивач відкрив Відповідачеві позичковий рахунок та надав йому обумовлені Кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером №495740091 від 11.09.2008 року та випискою операцій і оборотів за позичковим рахунком Відповідача.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором було укладено Договір застави транспортного засобу №6792579 від 11.09.2008 року.

Відповідно до ст.1054 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення Кредитного договору) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, наголошуючи, що останній з 01.04.2009 року припинив виплату процентів за кредитом, а з 07.05.2009 року ним не виконуються зобов'язання зі своєчасного повернення кредиту.

Проте судом встановлено інше.

Так, відповідно до п. 2.1.3 Кредитного договору обов'язковим є страхування позичальником або іншою особою (та надання банку відповідних доказів такого страхування) за свій рахунок та на користь банку (як вигодонабувача, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховика) майна, яке буде передане банку в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором на строк не менше одного року у страховика, схваленого банком. Відповідне майно має бути застраховане на суму, не меншу ніж буде узгоджена у відповідній угоді про забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, від ризиків попередньо узгоджених банком. В договорі страхування повинно бути передбачено, що зміна умов такого договору, в тому числі вигодонабувача без письмової згоди банку забороняється. Істотні умови договору страхування (в тому числі ризики, страхові випадки та франшиза) мають бути погоджені з банком до його підписання.

Відповідач виконав цю умову зі страхування автотранспортного засобу як майна, що передане в заставу Позивачеві в повному обсязі. Доказом цього є наявний в матеріалах справи Договір добровільного страхування автотранспортних засобів від 11.09.2008 року №06/03308/02701/08, укладений між Відповідачем і ЗАТ Фінансова група "Страхові традиції" (а.с. 27).

Пунктом 1.3.Договору страхування визначено, що "Вигодонабувач" – відділення №2 в м.Вінниці філії ЗАТ ПУМБ, а відповідно до п.1.13 даного Договору "Вигодонабувач" є єдиним вигодонабувачем за кредитним договором №6792577 від 11.09.2008 р. та договором застави №6792579 від 11.09.2008 р.

Пунктом 2.1 "Загальних умов страхування" до вказаного вище договору страхування №06/03308/02701/08 від 11.09.2008 року встановлено, що за умовами цього договору страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику чи вигодонабувачу в межах страхової суми прямі збитки, що виникли протягом дії договору страхування в разі пошкодження, повної загибелі або втрати застрахованого ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до п.8.1.3 Договору страхування страховик зобов'язаний після одержання від страхувальника усіх необхідних документів для підтвердження страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному у письмовому розпорядженні Вигодонабувача – Кредитора.

Пунктом 11.11. умов страхування визначено, що у разі фактичної загибелі ТЗ розмір прямого збитку визначається розміром його страхової суми на дату настання страхового випадку.

Суд взяв до уваги, що 22.20.2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої застрахований автомобіль "ХОНДА – АККОРД 2,4 І", придбаний ОСОБА_1 за кредитні кошти, був технічно знищений, тобто відбулася його конструктивна загибель.

ОСОБА_1 своєчасно повідомив Позивача про настання страхового випадку та вчинив усі дії, передбачені п.п.4.3.2. Кредитного договору, яким, зокрема, передбачено, що при настанні страхового випадку за договором страхування, укладення якого передбачено цим договором, здійснювати всі залежні від нього дії, необхідні для якнайшвидшого та якнайповнішого задоволення права банка на отримання страхового відшкодування.

Такий висновок суду підтверджується наявним в матеріалах справи листом від 17.11.2008 року (вих..№03), що був направлений Позивачем до страхової компанії ЗАТ "Страхові традиції". Даним листом Позивач повідомляє страховій компанії реквізити для зарахування коштів страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_1 в сумі 186 580,00 грн. Крім цього Позивач вказує, що "сума страхового відшкодування виплачується на погашення заборгованості за кредитом та відсотками, різниця буде зарахована на картковий рахунок клієнта"(а.с. 100) .

Таким чином ОСОБА_1 виконав усі вимоги Кредитного договору та Договору страхування для задоволення права Позивача на отримання страхового відшкодування. Адже згідно із п.4.3.2 Кредитного договору ОСОБА_1 мав виконати умови для задоволення лише права Позивача на отримання відшкодування, а не самого відшкодування.

Страховик – ЗАТ «Фінансова Компанія «Страхові традиції» не відмовилась від виконання свого обов’язку по відшкодуванню страхувальнику чи вигодонабувачу в межах страхової суми прямих збитків, що виникли протягом дії договору страхування внаслідок знищення застрахованого транспортного засобу. Це підтверджується листом Страховика до ПАТ ПУМБ від 13.11.2008 року (вих. 0064) в якому заявлено про намір виплатити страхове відшкодування в сумі 186580 гривень, що на зазначений час становило 25762,39 Євро (курс на 13.11.2008 року – 724,2340 Євро за 100 гривень) в зв’язку з чим попросив Банк вказати рахунок, на який має перерахувати вказану суму страхового відшкодування, що повністю покривало суму кредиту і звільняло відповідача ОСОБА_1 від сплати будь – яких коштів на виконання кредитного договору, оскільки після цього кредитний договір вважався виконаний.

ПАТ ПУМБ з цим погодився і надав страхувальнику лист – відповідь від 17.11.2008 року в якому вказав рахунок для перерахування страхового відшкодування(а.с. 100).

ОСОБА_3 до страхової компанії від 17.11.2008 року однозначно вказує на те, що усі зобов'язання по сплаті заборгованості за Кредитним договором відповідно до договору страхування перейшли від ОСОБА_1 до страхової компанії ЗАТ "Страхові традиції".

Той факт, що страхова компанія не виконала, як стверджує позивач своїх обов’язків і не перерахувала суму страхового відшкодування не змінює характер правовідносин і не покладає на ОСОБА_1 обов’язок виконати перед банком обов’язки які повинна виконати Страхова компанія ЗАТ «Фінансова Компанія «Страхові традиції».

Системний аналіз вказаних вище положень кредитного договору та договору страхування повністю узгоджуються із положеннями Цивільного кодексу України та інших законів України, що покликані врегулювати правовідносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем.

Такі по суті висновки з аналогічних правовідносин містяться і в постанові Вищого господарського суду України від 08.01.2008 року у справі № 5028/10/12/2012 згідно якого позивачем у справі виступає Банк «Надра», який є вигодонабувачем за кредитним договором та договором страхування, аналогічною постановою ВГСУ від 01.10.2013 року у справі № 910/7254/13 (а.с. 135).

Відповідно до зазначених рішень боржник за кредитним договором в них являється не відповідачем, а третьою особою без самостійних вимог, а відповідачем – страхова компанія.

Так, відповідно до ст.976 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Згідно з ч.2 ст.985 ЦК України Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача).

Таке ж положення закріплено у ч.4 ст.3 Закону України "Про страхування", відповідно до якого Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування.

А згідно зі ст.16 цього ж Закону Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування.

Отже, у разі настання страхового випадку закон передбачає перехід права вимоги до іншої особи, встановленої у договорі.

Це прямо передбачено ч.2 ст.512 ЦК України, відповідно до якої Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.524 ЦК).

Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином боржник у зобов'язанні за Кредитним договором підлягає заміні і ним наразі має виступати страхова компанія.

Водночас згідно з ч.1 ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні не відповідає перед новим кредитором за невиконання боржником свого обов'язку.

Тобто у зобов'язанні за договором страхування Позивач набуває прав нового кредитора і первинний кредитор – ОСОБА_1 – не може відповідати перед новим кредитором за невиконання боржником - страховою компанією - свого обов'язку.

З огляду на викладене суд вважає, що Позивач не може вимагати від ОСОБА_1 сплати на його користь заборгованості за Кредитним договором та усіх тих сум, що зазначені ним у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, а тому у позові має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені позивачем витрати не відшкодовуються, поскільки суд відмовив в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 519, 520, 476, 485, 1050, 1054, ЦК України, ст.ст. 57-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати залишити за сторонами.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: