ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року

Справа № 922/5058/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Яценко О. В.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Заступника прокурора Харківської області

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2016р.

у справі господарського суду

№922/5058/15 Харківської області

за позовом

Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до

1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області 2) ТОВ "Укрсіф"

третя особа

Харківський національний університет будівництва та архітектури

про за участю прокуратури - представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2- третьої особи -

визнання недійсним договору та повернення майна ст. прокурор відділу Генеральної прокуратури України Зарудяна Н.О., посв.№000626 не з'явився не з'явився не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсіф", в якому просив: визнати недійсним договір оренди №5286-Н від 26.09.2012р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "Укрсіф"; припинити зобов'язання за договором оренди №5286-Н від 26.09.2012 на майбутнє; зобов'язати ТОВ "Укрсіф" звільнити нежитлові приміщення площею 149,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 40 та повернути їх Харківському національному університету будівництва та архітектури.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2015 (головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Інте Т.В., Чистякова І.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 (головуючої судді Лакізи В.В., суддів Гетьман Р.А., Здоровко Л.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення обґрунтовані тим, що спірні приміщення ніколи не використовувались у навчальному процесі, і у відповідності із ст.61 Закону України "Про освіту", ст.65 Закону України "Про вищу освіту" можуть здаватись в оренду з метою отримання додаткового джерела фінансування.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна," ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.63 Закону України "Про освіту", просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Укрсіф" проти доводів касаційної скарги прокурора заперечує,вважає судові рішення законними та обґрунтованими, оскільки спірні приміщення не були задіяні у освітньому процесі, а договір оренди нерухомого майна укладено з дотриманням встановленого порядку, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, право власності на спірне нерухоме майно на ім'я Держави України в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, підтверджується свідоцтвом про право власності, де право оперативного управління майном має Харківський національний університет будівництва та архітектури. Свідоцтво про право власності видане виконавчим комітетом Харківської міської ради від 24.10.2011р. згідно розпорядження Харківського міського голови №3984 від 05.09.2011р., зареєстрованого в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 04.11.2011р., що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 06.11.2011р. за №31932145.

Регіональне відділення ФДМУ по Харківській області направило до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України лист від 27.06.2012 №06-3564 щодо надання висновку стосовно умов договору оренди або відмови в укладенні договору оренди.

Листом від 11.07.2012р. №1/11-11317 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України повідомило Регіональне відділення ФДМУ по Харківській області, що комісія з майнових питань підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Міністерства (протокол №15 від 10.07.2012) розглянула питання щодо оренди та прийняла рішення надати дозвіл на передачу в оренду частини учбового корпусу площею 149,3 кв.м (м. Харків, вул. Сумська, 40), що знаходиться на балансі Харківського національного університету будівництва та архітектури.

Також, до Регіонального відділення ФДМУ по Харківській області було надано довідку балансоутримувачем вказаного майна - Харківського національного університету будівництва та архітектури від 13.02.2012 № 10/367 щодо пропозиції передачі в оренду частини учбового корпусу площею 149,3 кв.м.

26.09.2012 між Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсіф" (орендар) укладено договір оренди №5286-Н, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення першого поверху - кім. №№1-30, площею 74,5 кв.м та підвалу кім. №№23,24 площею 74,8 кв.м 6-поверхової будівлі учбового корпусу (інв.№ 10300001001, літ. "А-6", пам'ятка архітектури).

Згідно з п. 1.2 майно передається в оренду з метою розміщення магазину з продажу непродовольчих товарів.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №961 від 14.09.2011р. і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2012р.- 23282,93грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2012р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за серпень, вересень 2012р.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у співвідношенні:

- безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Пунктом 3.10 Договору оренди сторони визначили спосіб забезпечення виконання орендарем своїх зобов'язань за договором у вигляді завдатку, який було сплачено 26.10.2013 платіжним дорученням №303.

Строк дії Договору оренди визначений п. 10.1 договору, становить 15 років та діє з 26.09.2012р. по 26.09.2027р.

Даний Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бінус О.О. 26.09.2012р. за реєстраційним №1717.

26.09.2012р. майно за Договором оренди від 26.09.2012р. було передано в користування орендарю на підставі акту приймання-передавання орендованого майна (додаток №1 до договору оренди), підписаного сторонами договору.

Прокурор, вважаючи, що при укладенні договору оренди від 26.09.2012р. №5286-Н наявні порушення приписів Закону, а саме передання в оренду об'єкта державної власності, який фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання даного договору оренди недійсним, припинення зобов'язань за цим договором на майбутнє та повернення спірних нежитлових приміщень Харківському національному університету будівництва та архітектури.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій керувались приписами статті 215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом правові норми містяться у статті 283 ГК України, ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України та частини 2 статті 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Ст. 284 ГК України та ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначають істотні умови договору оренди.

Суди попередніх інстанцій, розглянувши умови спірного Договору оренди, дійшли висновку, що під час укладення Договору оренди майна № 5286-Н від 26.12.2012 сторони дотримались порядку погодження передачі в оренду державного майна, узгодили всі істотні умови договору, а також порядок приймання-передачі орендованого майна.

Зважаючи на те, що предметом Договору оренди є нежитлові приміщення будівлі учбового корпусу Харківського національного університету будівництва та архітектури, які є державним індивідуально визначеним майном, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Пунктом 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" передбачено, що вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладення відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка кореспондується з п.1. ч.1. ст. 287 ГК України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Стаття 9 зазначеного Закону встановлює порядок погодження та укладання договору оренди, зокрема, орендодавець зобов'язаний надіслати заяву потенційного орендаря разом із доданими матеріалами органу, уповноваженому управляти державним майном.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з довідки від 13.02.2012р. №10/367, яка була адресована на ім'я начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, балансоутримувач державного майна запропонував передати в оренду нежитлові приміщення площею 149,3 кв.м (в тому числі першого поверху 74,5м2, приміщення підвалу площею 74,8 м2) будівлі учбового корпусу (інв. № 10300001001, літ. "А-6", пам'ятка архітектури), за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 40.

27.06.2012р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області листом №06-3564 надіслало до Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (попередня назва органу управляння державним майном) заяву потенційного орендаря.

Листом від 11.07.2012р. за №1/11-11317 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України надало дозвіл на передачу в оренду частини нежитлових приміщень учбового корпусу площею 149,30 м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 40.

Предметом оренди за вказаним Договором оренди є нежитлові приміщення, що відповідає об'єктам оренди, визначеним ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме об'єктом оренди за цим Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Пунктом "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу ПАТ залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Однак, відповідно до абз. 20 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як ЦМК, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Судами встановлено, що відповідно до Статуту Харківський національний Університет будівництва та архітектури є правонаступником прав та обов'язків Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури, створеного постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.1994р. №244, який в свою чергу, був правонаступником Харківського інженерно-будівельного інституту, створеного за наказом Ради Народних Комісарів Української РСР №1340 від 12.06.1930р., затвердженого постановою ЦВК та РНК СРСР №237 від 23.07.1930.

Указом Президента України від 01.09.2011р. №885 університету надано статус національного. Рішенням Державної Акредитаційної комісії від 01.07.2008р. протокол № 72 (Наказ МОН України від 07.07.2008 №2180-Л) університет визнано акредитованим за статусом вищого навчального закладу ІV рівня, має право готувати фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр, магістр.

Пунктом 1.6 Статуту встановлено, що університет є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати особистих немайнових прав і мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. Університет має самостійний баланс, бюджетні рахунки в Державній казначейській службі України, печатку із зображенням Державного герба України, штампи і бланки зі своїм найменуванням, а також атрибутику університету, зареєстровану відповідно до чинного законодавства України. Фінансування університету здійснюється, зокрема, за рахунок видатків державного бюджету та коштів, що надійшли від здійснення фінансово-господарській діяльності університету в Україні та за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням, що визначено ч. 5 ст. 63 України "Про освіту".

Приписами ч. 1 ст. 61 Закону України "Про освіту" встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Частиною 4 статті 61 Закону України "Про освіту"( в редакції, чинній на час укладання договору)визначено, що додатковими джерелами фінансування є кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчальним закладом, на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації з місцевих бюджетів; дивіденди від цінних паперів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів абзацом 5 частини 4 статті 61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Також, відповідно до ч. 1, 2 статті 65 Закону України "Про вищу освіту"( в редакції, чинній на час укладання договору) вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги у галузі вищої освітити та пов'язаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження освітньої діяльності. Перелік видів платних послуг у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися вищими навчальними закладами державної або комунальної форми власності, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796(яка є чинною і не скасована) "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Як встановлено місцевим господарським судом на підставі довідки від 13.02.2012 № 10/367, на час передачі спірних приміщень в оренду вони були вільні, в учбовому процесі не використовувались.

Більш того, апеляційним судом встановлено, що приміщення, які є предметом спірного договору оренди, ніколи не використовувались з метою забезпечення навчального процесу, на підтвердження чого університетом було надано копію Довідника Харківського міського телефонного зв'язку 1972р. та Довідникову книгу "Харків" 1980р., відповідно до яких в будинку, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 40, розміщувався магазин культтоварів, а згодом - "Дитяча та юнацька книга".

Також, згідно з експлікацією технічного паспорту учбового корпусу літ. "А-6", встановлено, що призначенням приміщення підвалу під №23 є використання в якості крамниці, а приміщення під №24 - сходи до неї, призначенням приміщень першого поверху №1-30 є також крамниця, що свідчить про те, що при проектуванні та будівництві учбового корпусу приміщення підвалу та першого поверху № 1-30, які передані другому відповідачеві в оренду, не були заплановані для використання в навчальній чи науковій діяльності Університету.

Крім того, вхід до орендованих приміщень є окремим, ніяк не пов'язаним зі входом до самого учбового корпусу.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено і матеріалами справи підтверджується, що вказане приміщення ніколи не було призначене і не використовувалось в учбовому процесі.

Окрім цього, університет повідомив, що кількість студентів денної та заочної форми навчання склала: на 01.01.2012 року - 6342 особи; на 01.01.2013 року - 5866 осіб; на 01.01.2014 року - 5265 осіб; на 01.01.2015 року - 4829 осіб.

У зв'язку з цим, університет не має необхідності у використанні приміщення, наданого в оренду ТОВ "Укрсіф" у навчальній та виховній діяльності, оскільки, як вбачається із динаміки кількості студентів, які навчаються в навчальному закладі, відсутня необхідність у додатковій площі для зазначених цілей.

Разом з тим, умови дефіциту державного фінансування, а також кількості студентів, що навчаються за кошти фізичних осіб, отримання додаткових доходів шляхом передачі в оренду приміщень, що не використовуються для навчального процесу, є для університету нагальним та необхідним. Відповідно до наданих Харківським національним університетом будівництва та архітектури пояснень, станом на 14.09.2015р. заборгованість ТОВ "Укрсіф" по Договору оренди відсутня. Передплата по оренді приміщення станом на 01.09.2015р. становила 4608,44 грн. За час дії поточного договору оренди ТОВ "Укрсіф" сплатило на рахунок університету 702765,31 грн.

Діяльність університету забезпечується фінансуванням з загального та спеціального фондів. Видатки загального фонду (фінансування з державного бюджету України) забезпечують виплати виключно за соціально захищеними статтями. При цьому, з загального фонду не фінансується проведення ремонтів, придбання предметів та матеріалів, оплата інших послуг, які необхідні університету для нормального фінансування, кошти для оплати комунальних послуг виділяються не в достатньому обсязі.

Також, судами встановлено з листа Департаменту містобудування та архітектури від 16.02.2016р. № 01-ю4/225-2/239), що "Будинок "Держстрах", розташований за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 40, перебуває на державному обліку як пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення.

Приписами п.3.5 ДБН В.2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів" передбачено, що в навчальних приміщеннях з постійним перебуванням людей, окрім необхідних систем вентиляції, слід передбачати наскрізне або кутове провітрювання приміщень (в тому числі через рекреації, коридор або суміжне приміщення). Вікна повинні бути обладнані пристроями механічного відчинення фрамуг чи кватирками на доступній для відчинення висоті.

В судовому засіданні господарського суду як першої, так і апеляційної інстанції представник Харківського національного університету будівництва та архітектури підтвердив, що приміщення, які є предметом оспорюваного договору, не відповідали нормам ДБН В.2.2-3-97, у зв'язку з чим не могли використовуватись університетом у навчальному процесі за призначенням, про що зазначено в акті приймання-передачі від 07.07.1995р.

В позовній заяві прокурор посилався на передання в оренду об'єкта державної власності, який фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Проте, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не підтвердилось використання коштів бюджетного фінансування на утримання орендованих приміщень, а навпаки, встановлено, що орендар ТОВ "Укрсіф" самостійно здійснює платежі за комунальні послуги.

Суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження доводів прокурора щодо наявності підстав для визнання недійсним договору оренди від 26.09.2012р. № 5286-Н, як то: укладення вказаного договору має наслідком порушення цілісності майнового комплексу або погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі; майно, яке є предметом договору, використовується у навчальному процесі (у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності); спірне майно використовується не за призначенням, що свідчить про недоведеність висновку прокурора про використання майна не за призначенням.

На цих підставах суди попередніх інстанцій, враховуючи положення ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 61 Закону України "Про освіту", ст. 65 Закону України "Про вищу освіту", відповідно до яких відсутня заборона надавати індивідуально визначене майно навчального закладу в оренду, а також те, що положеннями Статуту університету передбачена можливість передання нерухомого майна, яке перебуває на його балансі, в оренду, дотримання порядку погодження передачі окремого майна в оренду, зважаючи на відсутність можливості і потреби використання спірного приміщення в учбових цілей та/або відсутності порушення укладенням спірного договору учбового процесу, місцевий суд дійшов висновку, з чим погодився і апеляційний суд, що договір оренди №5286-Н від 26.09.2012 відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про освіту", Закону України "Про вищу освіту", у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права і зазначає, що ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлює загальні норми права, в той час як спеціальні норми права, а саме Закон України "Про оренду державного та комунального майна", Закон України "Про освіту", Закон України "Про вищу освіту", постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" дозволяють передавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільні приміщення і площі, інше рухоме та нерухоме майно або обладнання, що тимчасово не використовується у навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Оскільки судами встановлена відсутність підстав для визнання Договору оренди недійсним, то суди відхилили і похідні позовні вимоги: припинити зобов'язання за Договором оренди №5286-Н від 26.09.2012 на майбутнє, а також зобов'язати ТОВ "Укрсіф" звільнити нежитлові приміщення площею 149,3 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 40 та повернути їх Харківському національному університету будівництва та архітектури.

Також враховуючи, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушення прав особи, за захистом якого прокурор звернувся до суду з відповідним позовом, таким чином, були відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Статтею 111^{7 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.}

^{З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.}

^{Судові витрати, сплачені прокурором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.}

^{Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -}

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2016р. у справі №922/5058/15 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

О. Яценко