Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дербенцевої Т.П.,

суддів: Гвоздика П.О., Карпенко С.О.,

НаумчукаМ.І., Попович О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2015 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 08 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради (далі - КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка»), в якому, збільшивши позовні вимоги, просив визнати неправомірними та скасувати накази № 4-к від 04 лютого 2014 року «Про зміну істотних умов праці» та про звільнення з роботи № 17-к від 04 квітня 2014 року, поновити на посаді головного диригента театру, стягнути 90 713, 07 грн за час вимушеного прогулу та 3 000 грн моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що наказом від 04 лютого 2014 року № 4-к незаконно змінені істотні умови праці працівників театру, які полягають у зміні розміру оплати праці - зменшенні коефіцієнта підвищення посадового окладу за статус академічного, в зв'язку з чим заробіток був зменшений на 20 %. З причини відмови підписати згоду на таке переведення його наказом № 17-к від 04 квітня 2014 року було звільнено з посади головного диригента, проте в наказі відсутні посилання на фактичний обсяг бюджетного забезпечення театру на 2013-2014 роки та відсутня згода профспілкового органу, що є порушенням колективного договору.

Справа розглядалася судом неодноразово.

Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2015 року позов частково задоволено. Визнано незаконними накази КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» № 4-к від 04 лютого 2014 року «Про зміну істотних умов праці» та № 17-к від 04 квітня 2014 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_3.». Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного диригента КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка». Стягнуто з КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» на користь ОСОБА_3 90 713, 07 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1500 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_3 5 000 грн у відшкодування витрат на правову допомогу. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 08 липня 2015 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 травня 2015 року в частині визнання незаконним наказу № 4-К від 04 лютого 2014 року «Про зміну істотних умов праці» КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради змінено, визнано даний наказ незаконним в частині застосування його до ОСОБА_3 В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників закладів культури, яким надано статус академічних» від 3 лютого 2010 року № 109 встановлено, що під час визначення максимальних розмірів

посадових окладів (ставок заробітної плати) керівних працівників, художнього та артистичного персоналу закладів культури, яким надано статус академічних, умови оплати праці яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», застосовується додатковий коефіцієнт підвищення посадових окладів

(ставок заробітної плати, тарифних ставок), максимальний розмір якого не перевищує 2, а інших працівників цих закладів - 1,3.

Встановлено, що ОСОБА_3 працював на посаді головного диригента КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка» Чернігівської обласної ради з 15 січня 2004 року.

Рішенням 17 сесії 6 скликання Чернігівської обласної ради від 30 січня 2014 року «Про обласний бюджет на 2014 рік» скорочені витрати на культуру, в зв'язку з чим Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації було повідомлено про зменшення фінансування КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка», в тому числі на оплату праці не додано 937 700,00 грн, нарахування на оплату праці 340 500,00 грн.

Згідно п. 7.3 статуту КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка», органом, до сфери управління якого входить Підприємство, є Управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації, до компетенції якого належить в зокрема затвердження фінансового плану підприємства, погодження кошторису, було доведено театру лімітну довідку про бюджетні асигнування та кредитування на 2014 рік на підставі зазначеного рішення обласної ради.

За п. 7.6. статуту, генеральний директор підприємства в межах наданих йому повноважень за погодженням з органом управління затверджує план використання бюджетних коштів підприємства та річний фінансовий план підприємства; складає та затверджує штатний розпис підприємства в межах граничної чисельності, доведеної органом управління, а також розміри посадових окладів.

Відповідно до наказу КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» № 4-к від 04 лютого 2014 року «Про зміну істотних умов праці», у зв'язку із скороченням фінансування з обласного бюджету коштів на оплату праці працівникам театру з 05 квітня 2014 року передбачено: (п. 1.) з 05 квітня 2014 року змінити істотні умови праці працівникам театру, що полягають у зміні розміру оплати праці - зменшенні коефіцієнту підвищення посадового окладу за статус академічного до 1,5: керівному складу, художньому персоналу, артистичному персоналу; (п. 2.) 04 лютого 2014 року попередити всіх працівників згідно додатків під підпис з даним наказом; (п. 3) відділу кадрів у термін до 04 квітня 2014 року одержати письмове підтвердження у працівників згідно додатків згодних продовжувати роботу на вищевказаних умовах. Пунктом 5 наказу передбачено, що у разі незгоди з запропонованими змінами істотних умов праці, працівники можуть бути звільнені за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Згідно акта від 04 лютого 2014 року вбачається, що головний диригент КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка» ОСОБА_3 був ознайомлений з наказом № 4-к від 04 лютого 2014 року «Про зміну істотних умов праці», від підпису відмовився.

Крім того, ОСОБА_3 відмовився від продовження роботи зі зміненими умовами праці, що підтверджується актом від 27 березня 2014 року та від 04 квітня 2014 року.

Наказом № 17-к від 04 квітня 2014 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи з посади головного диригента у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Пунктами третім та четвертим статті 32 КЗпП України передбачено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-2748цс15 від 23 березня 2016 року).

Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів тощо (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про безпідставність звільнення ОСОБА_3 за п. 6 ст. 36 КЗпП України, апеляційний суд зазначав, що зменшення коефіцієнту підвищення посадового окладу працівникам театру не є зміною істотних умов праці в розумінні ч. 3 ст. 32 КЗпП України. Змінюючи розмір заробітної плати, власник може виступати як сторона трудового договору (у такому випадку він може змінити розмір і систему заробітної плати тільки відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України), і як учасник організаційно-управлінських відносин, який діє згідно з ст. 14, 15 ЗУ «Про оплату праці» і ст. 97 КЗпП України (зокрема, ст.103 КЗпП України передбачає, що про запровадження нових або зміні діючих умов оплати праці в бік погіршення власник повинен інформувати працівників не пізніш ніж за 2 місяці і це не тягне за собою звільнення працівника за п. 6 ст. 36 КЗпП).

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 звільнено без законної підстави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, з наступними змінами, середній заробіток за час вимушеного прогулу обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяця, що передують звільненню.

Стаття 237№ КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Наявність підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення сум за ст. ст. 235, 237№ КЗпП України судом встановлено із правильним застосуванням норм матеріального права.

Розмір відшкодування моральної шкоди та підстави стягнення витрат на правову допомогу у касаційній скарзі не спростовуються, позов про поновлення на роботі вирішено згідно із законом, а тому в цій частині рішення апеляційного суду залишається без змін на підставі ст. 337 ЦПК України.

Разом з тим, не можна погодитися з рішенням суду в частині висновку про незаконність наказу КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» № 4-к від 04 лютого 2014 року «Про зміну істотних умов праці», в частині його застосування до ОСОБА_3, щодо зменшення наказом № 4-к від 04 лютого 2014 року коефіцієнту до 1, 5.

Пунктом 3 наказу Міністерства культури і туризму України від 18 жовтня 2005 року № 745 «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки», надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій культури в межах фонду заробітної плати, затвердженого в

кошторисах: а) установлювати працівникам цих установ, закладів та

організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і

надбавок до них; б) надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, у сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік,

крім матеріальної допомоги на поховання; в) затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи в межах коштів на оплату праці.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Апеляційним судом не встановлено, яким документом у театрі встановлено коефіцієнт підвищення посадового окладу за статус академічного (за поясненнями сторін -1,7), до його зниження до 1,5 оспорюваним наказом; чи дотримано роботодавцем процедуру зменшення цього коефіцієнта, якщо так, то чи є можливою у межах фонду оплати праці КП «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» виплата ОСОБА_3 заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу за статус академічного у розмірі, що застосовувався до його зменшення; чи може виконуватися наказ № 4-к від 04 лютого 2014 року у частині корегування заробітної плати (зменшення коефіцієнта до 1, 5) без врахування умов наказу про кваліфікацію таких змін оплати праці як істотних, що при відмові працівника від погодження з ними має наслідком його звільнення (тобто лише в частині зменшення коефіцієнта у п. 1 наказу).

За таких обставин, у відповідності до ст.338 ЦПК України підлягає скасуванню рішення апеляційного суду у частині вирішення позову про визнання незаконним наказу комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний Український музично - драматичний театр

ім. Т.Г. Шевченка» № 4-к від 04 лютого 2014 року «Про зміну істотних умов праці», у частині застосування його до ОСОБА_3, про зменшення коефіцієнту підвищення посадового окладу за статус академічного, із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Чернігівської обласної ради задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 08 липня 2015 року скасувати у частині вирішення позову про визнання незаконним наказу комунального підприємства «Чернігівський обласний академічний Український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» № 4-к від 04 лютого 2014 року «Про зміну істотних умов праці», у частині застосування його до ОСОБА_3, про зменшення коефіцієнту підвищення посадового окладу за статус академічного, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду Чернігівської області від 08 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.П. Дербенцева

Судді: П.О. Гвоздик

С.О. Карпенко

М.І. Наумчук

О.В. Попович