ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2016 р.Справа № 916/4956/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

Секретар судового засідання: Кіртока Л.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Юськова В.С., за довіреністю № 20/7-945 від 10.06.2015р.;

від відповідача - Степанович Д.Г., за довіреністю № 14/9500 від 25.09.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.02.2016р.

по справі № 916/4956/15

за позовом Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»

до Військової частини НОМЕР_1

про стягнення 2 614 грн.

В С ТА Н О В И Л А:

У грудні 2015 року Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення заборгованості по рахунку № 560290 від 29.03.2013р. в сумі 2 426,90 грн. та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 187,10 грн. на підставі підписаного сторонами акту № 0389 по Договору № КД-17340 від 04.07.2012р., відповідно до якого позивач забезпечував технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок споживача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує споживач.

Одночасно, позивач вказуючи на те, що строк дії означеного договору закінчився 31 грудня 2012 року, вважає що між сторонами мало місце фактичне надання та прийняття послуг по передачі електроенергії, що підтверджується актом здачі-прийняття послуг за березень 2013 року, а отже, укладання правочину без додержання звичайної письмової форми, але за допомогою підписання акту здачі-прийняття послуг. Таким чином, позивач зробив висновок про виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати транзиту електричної енергії за березень 2013 року, який останнім, як вказує позивач, не виконано.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.02.2016р. (суддя Малярчук І.А.) відмовлено у задоволенні позову повністю; повернуто ДП «Одеський морський торговельний порт» з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області надмірно сплачений судовий збір в сумі 1 296 гривень згідно платіжного доручення № 4379 від 26 листопада 2015 року.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у відповідача відсутні правові підстави на оплату споживання електроенергії , використаної для функціонування приміщень, розташованих на території порту для розміщення військо службовців з метою забезпечення обов`язків по прикордонному контролю, у зв`язку з тим, що законодавчо такий обов`язок покладено на Міністерство інфраструктури України.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, ДП «Одеський морський торговельний порт» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної суми заборгованості та 3% річних в сумі 2614 гривень та в цій частини постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона наполягає на тому, що після закінчення строку дії договору між сторонами продовжувалося фактичне виконання зобов`язань та надання послуг по передачі (транзиту) електричної енергії та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за № 0389 підписаний між сторонами є фактичним доказом належно виконаних та прийнятих послуг за березень 2013 року.

З огляду на зазначене позивач вважає, що між Одеським портом та Військовою частиною 2138 виникли зобов`язання відповідно до норм ст.ст. 11, 202, 203, 205, 207 ЦК України.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до Розпорядження КМУ №143-р від 29.02.1996р. „Про відкриття пунктів пропуску через державний кордон України відкрито пункти пропуску через державний кордон України для: міжнародного морського сполучення - Ізмаїльський морський торговельний порт, Одеський морський торговельний порт.

Як вбачається із Переліку закритих військових містечок Державної прикордонної служби України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 14.07.2015р. №857, військова частина НОМЕР_1 відноситься до прикордонної служби України.

Судовою колегією встановлено, що на території Державного підприємства "Одеський морський торгівельний порт" Військова частина 2138 користується приміщеннями для розміщення військослужбовців з метою забезпечення покладених на відповідача обов`язків по прикордонному контролю осіб, транспортних засобів, вантажів, які перетинають державний контроль України. Пункт пропуску через державний кордон України для міжнародного морського сполучення в Одеському морському торговельному порту відкрито на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про відкриття пунктів пропуску через державний кордон України" від 29.02.1996 № 143-р.

Відповідно до п. 25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою КМУ від 18.08.2010 № 751 проектування, будівництво (реконструкція) та утримання пунктів пропуску, пунктів контролю здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 № 100 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" та Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого постановою КМУ від 18.01.1999 № 48 та цього Положення.

Пунктом 8 постанови КМУ № 100 встановлено, що проведення роботи, пов`язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні (крім облаштування інженерними, технічними засобами для здійснення прикордонного, митного та інших видів контролю), покладається на Міністерство інфраструктури України (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, поромного та повітряного сполучення) і на Державну фіскальну службу (пункти пропуску для автомобільного сполучення).

Згідно з абз. 4 п.3 Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого постановою КМУ від 18.01.1999 № 48 Мінінфраструктури здійснює організацію транспортного сполучення через державний кордон, будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання пунктів пропуску через державний кордон для залізничного, морського, річкового і повітряного сполучення.

Таким чином, забезпечення електроенергією пункту пропуску через державний кордон України для міжнародного морського сполучення в Одеському морському торгівельному порту є частиною заходів, спрямованих на утримання пункту пропуску, яке повинно забезпечувати Міністерство інфраструктури України. Відповідна правова позиція Вищого господарського суду України викладена у постановах від 29.05.2013 р. № 5017/2947/2012 та від 21.03.2007 по справі № 6/323-06-8770.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 ч.2) так і безпосередньо акти органів державної влади.

Таким чином, зобов`язання, пов`язані з утриманням пункту пропуску через державний кордон України, на підставі актів органів державної влади у даному випадку покладені на іншу особу, а саме Міністерство інфраструктури України. Тому судова колегія дійшла висновку про відсутність у відповідача по справі зобов`язань перед позивачем.

Ти обставини, що 04 липня 2012 між сторонами укладався договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію за № КД-17340, не має правового значення у справі.

Посилання апелянта на акт від здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0389 за березень 2013 рік про спожиту Військовою частиною НОМЕР_1 електроенергію на суму 3000,22 грн., як спрощену форму договору та підставу виникнення грошового зобов`язання відповідача перед позивачем не приймаються до уваги, оскільки такий висновок позивача суперечить вищенаведеним нормам КМУ, а відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У даному випадку даний документ розцінюється судовою колегією як доказ фактичного споживання електричної енергії на утримання пункту пропуску, обов`язок по сплаті за яким покладено на іншу особу .

Враховуючи, що підставою заявленого позову про стягнення 2 614 грн. боргу є посилання позивача на зазначений акт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

На думку судової колегії, суд першої інстанції повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які фактично повторюють його доводи викладені у позові і яким місцевий суд дав належну оцінку, на переконання колегії суддів не доводять помилковість прийнятого місцевим господарським судом рішення, а тому не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

Отже, з огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги ДП «Одеський морський торговельний порт» слід відмовити, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.02.2016р. залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п.1, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29 лютого 2016 року по справі № 916/4285/15 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 28.04.2016р.

Головуючий суддяВ.А. Лисенко

СуддяН.В. Ліпчанська

СуддяА.І. Ярош