ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2016 р. Справа № 917/2532/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - Комлика В.В. (довіреність б/н від 19.06.2015)

відповідача - Каспіра О.М. (довіреність № 543 від 16.11.2015), Чудненка В.М. (довіреність № 28 від 18.01.2016)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС ЛАЙТ", м. Київ (вх. №582 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.01.2016 у справі № 917/2532/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС ЛАЙТ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк", м. Полтава

про стягнення 50 000,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКС ЛАЙТ" звернулось до господарського суду Полтавської області із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" 50000,00 грн. шкоди, заподіяної працівниками останнього.

27.01.2016 позивач збільшив розмір позовних вимог, звернувшись до суду із відповідною заявою (вх. № 890), в якій просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" 368212,00 грн. шкоди, заподіяної працівниками останнього.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.01.2016 по справі № 917/2532/15 (суддя Ківшик О.В.) у позові відмовлено.

Позивач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 27.01.2016 по справі № 917/2532/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевий господарський суд не застосував Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму» № 249-ІV, положення статті 1087 Цивільного кодексу України, постанову Національного Банку України № 210 від 06.06.2013р. щодо встановлення граничних сум розрахунків у готівковій формі, що на думку позивача призвело до прийняття неправомірного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.02.2016р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС ЛАЙТ", м. Київ про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено. Прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження. Розгляд скарги призначено на 22 березня 2016 р. о 12:00 год.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2800 від 14.03.2016р.), в якому вважає прийняте у справі рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

12.04.2016 судом апеляційної інстанції від позивача отримані додаткові пояснення щодо юридичної конструкції спірних правовідносин у схемах та таблицях (вх. № 3944). Позивач просить врахувати ці додаткові пояснення при розгляді справи та скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та поданих на неї заперечень, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 21.04.2016 уповноважених представників сторін, які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав та обставин справи в їх сукупності.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс лайт", звертаючись до господарського суду із даним позовом зазначає, що має відкритий поточний рахунок в AT "Банк Богуслав".

Позивач стверджує, що 20 грудня 2013 року невстановленою особою, шляхом несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних систем позивача було списано (перераховано) з поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс лайт" 368212,00 грн., що підтверджується банківською випискою (том 1 аркуш справи 29).

В подальшому незаконно списані з рахунку позивача кошти бути перераховані тією ж невідомою особою на відкритий у ДРУ ПАТ "Полтава-Банк" (відповідач) поточний рахунок Приватного підприємства "Верес", котрі через злочинну фінансову схему відмивання коштів, були через касу банку зняті в готівковій формі.

Тому, до Єдиного реєстру досудового розслідування було внесені відомості під №12013110100018714 за ознаками кримінального правопорушення, склад якого зафіксований частини 1 статті 367 Кримінального кодексу України ("Службова недбалість"), доказом чого є витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому вимагає стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" 368212,00 грн. шкоди, яка заподіяна працівниками Банку.

На підтвердження заявлених вимог позивач послався на те, що працівниками відповідача при проведенні банківської операції було порушено приписи статті 1087 Цивільного кодексу України, щодо необхідності проведення розрахунків виключно в готівковій формі; працівниками відповідача при проведенні банківської операції було порушено вимоги статей 6, 15 та 16 Закону України "Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму", у частині необхідності проведення ідентифікації клієнта банку та зупинення операцій по рахунку; працівниками відповідача при проведенні банківської операції було порушено пункт 1 Постанови НБУ № 210, щодо встановлення граничних сум розрахунків у готівковій формі; працівниками відповідача при проведенні банківської операції було порушено пункт 5.12 постанови правління НБУ № 189 від 14.05.2003 щодо порядку ідентифікації та вивчення клієнта; вчинене працівниками відповідача правопорушення призвело до майнових збитків позивача, що виявилось у позбавленні останнього права власності на грошові кошти; розмір завданих позивачу майнових збитків становить 368212,00 грн.; між протиправною поведінкою відповідача та майновими збитками завданими позивачу існує причинний зв'язок; при завданні позивачу майнової шкоди ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 перебували у трудових взаємовідносинах із відповідачем, а обов'язок по відшкодування завданої шкоди, згідно статті 1172 Цивільного кодексу України, покладається саме на відповідача, що в підсумку надає суду законні підстави для винесення судового рішення про стягнення з відповідача майнової шкоди завданої позивачу.

Рішенням суду першої інстанції у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд послався на те, що факт несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних систем позивача невстановленими особами не підтверджено допустимими доказами, адже зазначені правопорушення мають ознаки кримінально переслідуваних, в зв'язку з чим належним доказом в даному випадку буде лише вирок суду, який набере законної сили.

Крім того, за висновками суду із поданих позивачем матеріалів вбачається відсутність повного складу правопорушення, за наявності якого настає відповідальність у вигляді відшкодування збитків, оскільки позивач не довів вчинення працівниками відповідача протиправних дій при здійсненні банківської операції з видачі грошових коштів клієнту банку - Приватному підприємству "Верес", що виключає притягнення Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків (майнової шкоди) в заявленому розмірі.

В основу рішення також покладено висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідно до законодавства операція з отримання готівки не є розрахунком за фінансовою операцією у готівковій формі, а тому правові підстави для використання судом при вирішенні даної справи норм чинного законодавства, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, відсутні.

Аналіз правових норм, які підлягають застосуванню при вирішенні даної справи, а також розгляд всіх обставин по справі в їх сукупності, дав підстави суду першої інстанції дійти висновку, що позовні вимоги про стягнення майнової шкоди в розмірі 368212,00 грн. є безпідставними, необґрунтованими, а тому такими, що задоволенню не підлягають.

Розглядаючи повторно справу в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, здійснивши правовий аналіз всіх матеріалів справи в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне підтримати дану правову позицію суду першої інстанції, оскільки при розгляді даної справи господарським судом правильно встановлені обставини, що мають значення для її правильного вирішення, надано вірну юридичну оцінку доводам сторін та правильно вирішено спір відповідно до закону.

Аналізуючи встановлені обставини справи, надаючи правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку матеріалів справи, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі.

Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача 368212,00 грн. шкоди, завданої позивачу працівниками Банку.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Також, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками зокрема розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, за приписами частини 1 статті 225 Господарського кодексу України включається, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, за приписами вказаної статті, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-72гс12).

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту статей 218, 219 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості. Згідно зі статтею 34 цього ж Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, за приписами наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, розмір цих збитків, наявність протиправної поведінки відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками.

Проте позивачем всупереч положенням статті 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено судам першої та апеляційної інстанції належними доказами наявність усіх елементів складу правопорушення в діях відповідача, які б могли стати підставами для стягнення шкоди.

Позивач в якості підстав заявленого позову посилається на факт несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних систем, в результаті яких 20 грудня 2013 року грошові кошти в сумі 368212,00 грн. невстановленими особами були списані з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс лайт", відкритого в AT "Банк Богуслав", потім незаконно перераховані на рахунок ПП "Верес", що відкритий в банку відповідача, і безпідставно зняті готівкою через касу банку.

Однак факт несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних систем позивач не підтвердив належними та допустимими доказами.

Так, згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою є, зокрема вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Враховуючи те, що несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерних систем, незаконне списання коштів з рахунку позивача та перерахування цих коштів на рахунок іншої особи, мають ознаки кримінального правопорушення, а позивачем на підтвердження цих обставин не надано вироку суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, тому колегія суддів вважає доводи позивача про протиправність поведінки працівників відповідача безпідставними.

Крім того, в даному спірному випадку позивачем не доведена й протиправність поведінки відповідача щодо проведення операції з видачі готівки із каси банку Приватному підприємству "Верес", котрий є клієнтом ПАТ "Полтава-банк", як і не доведено причинного зв'язку між такою поведінкою Банку та збитками, не доведено вини відповідача у спричинені позивачу збитків на суму виданої готівки з каси банку в сумі 368212,00 грн., що виключає притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, з огляду на відсутність повного складу правопорушення.

Натомість, як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 11.03.2009 Приватному підприємству "Верес" було відкрито поточний рахунок № 260077262 у Публічному акціонерному товариству "Полтава-банк", що підтверджується довідкою № 011-001/471/1 від 17.12.2015 (том 1 аркуш справи 92), обороти за яким складали 295885,00 грн.

Операції по рахунку Приватного підприємства "Верес" здійснювалися з дня його відкриття.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Кошти, що знаходяться на поточних рахунках клієнтів є власністю клієнтів.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з вимогами статті 1066 та 1074 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідач стверджує і ці твердження не спростовані позивачем, що при відкритті поточного рахунку ПП "Верес", даного клієнта було ідентифіковано відповідно до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Видача готівки клієнту - ПП "Верес" з каси банку здійснювалася з дотриманням Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01.06.2011 № 174 з пред'явленням паспорта уповноваженої особи, що отримує кошти та ідентифікації цієї особи.

При проведенні спірної фінансової операції з видачі готівки через касу банку, працівниками останнього не було порушено вимоги Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" № 249-ІV в редакції, що була чинна станом на 23.12.2013.

Вказаний факт у повній мірі підтверджується тим, що відповідно до статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова операція підлягала обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 50 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 000 гривень), та має одну або більше визначених статтею 15 ознак, зокрема, зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи - підприємця чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування коштів на поточний рахунок чи списання готівки з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця у разі, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття (пункт 5); здійснення розрахунку за фінансовою операцією у готівковій формі (пункту 10).

Колегія суддів приймає до уваги те, що фінансові операції по рахунку Приватного підприємства "Верес" здійснювались з дня його відкриття, а операція з отримання готівки через касу Банку не є розрахунком за фінансовою операцією у готівковій формі у розумінні статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), адже отримуючи кошти зі свого рахунку клієнт банку не здійснював розрахунок, а лише отримував свої кошти.

Виходячи з наведеного є обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про те, що факт порушення працівниками відповідача вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" № 249-ІV (в редакції, чинній станом на 23.12.2013), не знайшов свого підтвердження серед наявних у справі доказових матеріалів, а твердження позивача про обов'язковість фінансового моніторингу операції з видачі готівки клієнту банку є безпідставними, оскільки не узгоджуютьcя із вимогами чинного законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Також безпідставними є доводи позивача про те, що працівниками Банку при проведенні банківської операції були порушені вимоги Постанови НБУ № 210 від 06.06.2013 року відносно встановлення граничних сум розрахунків у готівковій формі.

Відповідно до статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Так, пунктом 1 Постанови НБУ N 210 від 06.06.2013 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" встановлено граничну суму розрахунків готівкою: підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень; фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень; фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.

Відповідно до пункту 2.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15.12.2004 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 за № 40/10320) підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Пунктом 2.3. цього ж Положення встановлено, що підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Таким чином, обмеження встановлені Постановою НБУ № 210 від 06.06.2013 стосуються готівкових розрахунків між юридичними та фізичними особами і не стосуються операцій з отримання готівки з кас банків.

Такої позиції також дотримується Національний банк України в листі № 50-01015/19595 від 24.03.2015, копія якого додана позивачем до позовної заяви.

Крім того, відповідно до пункту 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування.

Виходячи з цього, ПП "Верес" мало право отримати в банку зі свого поточного рахунку готівку у розмірі, необхідному для забезпечення потреб, що виникли у процесі його функціонування, тобто без обмеження, а у відповідача були відсутні правові підстави для відмови своєму клієнтові у видачі з належного йому рахунку через касу банку суми коштів готівкою в розмірі 368212,00 грн., що є предметом даного позову.

Провівши системний аналіз наведених норм та Положень, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені обмеження, спеціально встановлені для готівкових розрахунків між юридичними та фізичними особами, і жодним чином не стосуються операцій з отримання готівки з кас банків, в зв'язку з чим не можуть розповсюджуватись на спірні правовідносини.

Разом з цим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача відносно того факту, що операції по рахунку клієнта з отримання коштів готівкою підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу лише з 06.02.2015, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14 жовтня 2014 № 1702-VII, який набрав чинності 06.02.2015.

Згідно вказаної норми закону фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор, у тому числі електронне (віртуальне) казино, - 30 000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять лотереї або проводять та надають можливість доступу до азартних ігор у казино, будь-яких інших азартних ігор, у тому числі електронне (віртуальне) казино, - 30 000 гривень), та має одну або більше таких ознак: 4) фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).

Саме на вказаний Закон від 14 жовтня 2014 № 1702-VII, який набрав чинності 06.02.2015, посилається Національний банк України в листі № 50-01015/19595 від 24.03.2015 і зазначає про існуючий порядок видачі банками України готівки з каси банку.

Стосовно тверджень позивача щодо порушення відповідачем вимог пункту 5.12. Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ № 189 від 14.05.2003, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.12. Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, банк зобов'язаний проводити обов'язкове уточнення інформації щодо ідентифікації та вивчення клієнта в разі: а) зміни власника істотної участі, контролера; б) зміни місцезнаходження (проживання та/або перебування) власника рахунку, довіреної особи; в) унесення змін до установчих документів; г) закінчення строку (припинення) дії, втрати чинності чи визнання недійсними поданих документів. Для клієнтів, ризик проведення якими фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму оцінюється банком як низький та які не підтримують ділових відносин з банком або не здійснюють подальших разових фінансових операцій на значну суму (у разі наявності попередньої разової фінансової операції на значну суму) протягом останніх 6 місяців, банк проводить уточнення/обов'язкове уточнення інформації щодо ідентифікації та вивчення таких клієнтів під час їх наступного звернення до банку та/або ініціювання ними проведення фінансових операцій. При цьому під разовою фінансовою операцією на значну суму у даному Положенні (пункт 1.2.) слід розуміти проведення фінансової операції без відкриття рахунку клієнту з готівкою на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі в іноземній валюті.

Втім, Приватне підприємство "Верес" не відноситься до клієнтів з низьким рівнем ризиків проведення фінансових операцій. Крім того дане підприємство, як було вже зазначено, має відкритий рахунок в установі банку Відповідача.

З огляду на вказане, вимоги пункту 5.12. Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ № 189 від 14.05.2003, відповідачем жодним чином не порушені, а висновки місцевого господарського суду з цього приводу відповідають вимогам законодавства.

Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, недоведеність обставин, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги по суті. Доводи позивача, з яких подана дана скарга, не спростовують правильного висновку місцевого господарського суду про відмову в задоволенні даного позову та не підтверджуються наявними у справі матеріалами.

Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Полтавської області від 27.01.2016 у даній справі про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю, відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому підстави його для зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКС ЛАЙТ", м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.01.2016 у справі № 917/2532/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.