КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2016 р. Справа№ 5011-38/1797-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Алданової С.О.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Карасюк Н.І. за дов. № 10-235/д від 30.03.2015 р.

від відповідача-1: Діденко А.О. за дов. №2450/1/10-13 від 20.12.2015 р.

від відповідача-2: Бляшина М.С. за дов. № 1222 від 05.06.2014 р.

від відповідача 3: не з'явились

від третьої особи-1 на

стороні відповідача-1: Валігура І.А. за дов. № 12/197 від 01.02.2016 р.

від третьої особи-2 на

стороні відповідачів: не з'явились

від третьої особи-3 на

стороні відповідачів: не з'явились

від третьої особи-4 на

стороні відповідачів: Приколота О.І. за дов. № 33/01-04/16 від 16.01.2016 р.

від прокуратури: Колодчина Р.В., посв. № 041222 від 08.02.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.12.2015 року

по справі № 5011-38/1797-2012 (головуючий суддя Морозов С.М.,

судді: Якименко М.М., Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до 1. Державного агентства автомобільних доріг України

2. Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська

Будівельна корпорація "Evrascon"

3. Державної казначейської служби України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Служба автомобільних доріг України у Рівненській

області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Рівненська обласна державна адміністрація

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Рівненська районна державна адміністрація

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державне підприємство "Українські дорожні інвестиції"

за участю прокуратури міста Києва

про стягнення 10 764 789,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про солідарне стягнення з Державного агентства автомобільних доріг України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Азеркорпу-Аутобан" в особі представництва "ТОВ "Аутобан-Азеркорпу" (під час перебування справи в провадженні назву змінено на Відкрите акціонерне товариство "Євро-Азіатська Будівельна корпорація "Evrascon") нанесених збитків у сумі 10 764 789,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті виконання відповідачем-2 будівельних робіт на автодорозі Київ-Чоп, зокрема на ділянці 317 км, було порушено межі орендованої позивачем земельної ділянки шляхом зняття земляного шару, що унеможливило в'їзд та виїзд на територію автозаправної станції, що належить позивачу. Крім того, було пошкоджено стаціонарні підземні резервуари для зберігання нафтопродуктів, вказівну стрілку, асфальтобетонне покриття, бордюри та газони тощо. Позивач зазначає, що в результаті вказаних дій функціонування АЗС стало неможливим, і роботу заправної станції було зупинено. Позивач вважає, що дії відповідачів є протиправними, оскілки вони призвели до нанесення шкоди майну позивача та обмеження його прав вільно користуватися та розпоряджатися майном, яке належить йому на праві приватної власності, внаслідок чого позивачу завдано збитків в загальному розмірі 10 764 789,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.12.2015р. у справі № 5011-38/1797-2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2015р. у справі № 5011-38/1797-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2016 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року по справі № 5011-38/1797-2012 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Шевченко Е.О.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р. у справі № 5011-38/1797-2012 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Мальченко А.О. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у справі № 5011-38/1797-2012 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.02.2016 року.

23.02.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська будівельна корпорація "Evrascon" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

23.02.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Державного агентства автомобільних доріг України надійшов відзив на апеляційну скаргу.

23.02.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Служби автомобільних доріг України у Рівненській області надійшов відзив.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Мальченко А.О. розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.03.2016 р.

14.03.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшло клопотання про витребування доказів.

15.03.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшло клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи.

В судовому засіданні 15.03.2016 р. представник апелянта заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст.69 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Мальченко А.О клопотання про продовження строку розгляду справи було задоволено, продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-38/1797-2012 на п'ятнадцять днів, розгляд апеляційної скарги відкладено на 29.03.2016 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 28.03.016 р. у справі № 5011-38/1797-2012 було призначено повторний автоматизований розподіл у зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П.

28.03.2016 р. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів у зв'язку із перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному, для розгляду справи № 5011-38/1797-2012 визначено склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючого судді Мартюк А.І., суддів Мальченко А.О., Алданова С.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 р. було прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у справі № 5011-38/1797-2012 до провадження колегії суддів у названому складі.

29.03.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Державного агентства автомобільних доріг України надійшло заперечення на клопотання апелянта про призначення судової експертизи та витребування доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 р. у справі № 5011-38/1797-2012 відкладено розгляд справи на 18.04.2016р.

11.04.2016 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 р. у справі № 5011-38/1797-2012 клопотання представника Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна корпорація "Evrascon" Бляшина М.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Обґрунтовуючи клопотання про витребування доказів та призначення судової будівельно - технічної експертизи, представник позивача посилається на те, що в оскаржуваному рішенні місцевий суд дійшов висновку, що оскільки розміщення та будівництво АЗС, що знаходиться на 317 км автодороги Київ-Чоп здійснювалось без дозволу відповідача-1, то документи, що стали підставою для введення в експлуатацію та набуття права власності забудовником, були видані всупереч вимогам чинного законодавства, а отже відповідач-1 правомірно не врахував АЗС в проекті реконструкції та будівництва нової розв'язки, що на думку позивача, навпаки підтверджує наявність винної бездіяльності відповідача-1.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав зазначені клопотання про витребування оригіналу документу для огляду і залучення документа до матеріалів справи та про призначення почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні представники відповідачів, третьої особи та прокуратури заперечували проти клопотань та просили суд відмовити в їх задоволенні.

За результатами розгляду клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012).

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого клопотання про призначення експертизи, враховуючи, що наявні матеріали справи не потребують спеціальних знань для повного, об'єктивного розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення розгляду справи по суті.

Щодо клопотання про витребування доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки в клопотанні позивача не наведено будь-яких обставин, які свідчили б про неможливість самостійного отримання позивачем таких доказів, зокрема доказів самостійного звернення щодо їх отримання. Також, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не було заявленого клопотання щодо витребування листа Державної служби автомобільних доріг у Рівненській області та журналів авторського та технічного нагляду.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2015р. у справі № 5011-38/1797-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідачів, третіх осіб та прокуратури проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2015р. у справі № 5011-38/1797-2012 без змін.

Представники відповідача-3 та третіх осіб-2,3 у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-3 та третіх осіб-2,3.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

23 жовтня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротрейд" (продавець за договором) і позивачем (покупець за Договором) було укладено Договір купівлі-продажу майна №1 (надалі - Договір купівлі-продажу), за яким позивач придбав у власність автозаправну станцію - будівлю АЗС №21, яка розташована за адресою Рівненська область, Рівненський район, с/рада Білокриницька, АЗС №21, автодорога Київ-Чоп 317 км (надалі - АЗС), а також обладнання і інвентар, розміщені на території вказаної АЗС.

16.02.2004 за актом приймання-передачі позивач прийняв вказану АЗС, а 12.03.2004 на підставі Договору купівлі - продажу Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" було зареєстровано за позивачем право власності на будівлю АЗС №21 за адресою Рівненська область, Рівненський район, с/рада Білокриницька, АЗС №21, автодорога Київ-Чоп 317 км .

13.09.2007р. між позивачем і Рівненською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови Рівненської ОДА від 23.08.2007 № 409 було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,5348 га, яка знаходиться на території Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області за межами населеного пункту для господарської діяльності по обслуговуванню належної позивачу автозаправної станції (п.п. 1, 2 Договору).

Згідно із п. 8 вказаного договору, цей договір укладено на 5 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Договір було посвідчено приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №2702, а також 14.09.2007р. зареєстровано у Рівненській регіональній філії Центру Державного земельного кадастру за № 040758300005.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 лютого 2015 року між Рівненською обласною державною адміністрацією та позивачем укладено Додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 13.09.2007 терміном на 5 років.

В зв'язку з проведенням фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні (надалі також - чемпіонат) Законом України "Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні" були визначені основні засади підготовки та організації цього заходу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №502-р було схвалено Концепцію Державної цільової програми розбудови придорожньої та туристичної інфраструктури за основними напрямками руху учасників і гостей фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №580-р Укравтодор визначений державним замовником Програми.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008р. №107 було затверджено Державну цільову програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, додатком №2 до якої було визначено такий захід з підготовки та проведення чемпіонату, як реконструкція, капітальний ремонт автодороги М-06 Київ - Чоп.

В подальшому завдання і заходи з підготовки та проведення чемпіонату були визначені Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2010 р. № 357. Пунктом 5 Додатку 1 до цієї Програми передбачено такий захід з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, як будівництво, реконструкція, капітальний та поточний ремонт за європейськими стандартами автомобільних доріг загального користування (міжміське сполучення), в тому числі реконструкція, капітальний, поточний ремонт автодороги М-06 Київ - Чоп, відповідальним розпорядником бюджетних коштів і інвестором за яким визначений Укравтодор.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 455 "Про класифікацію автомобільних доріг та перелік автомобільних доріг України державного значення" автомобільна дорога М-06 Київ-Чоп віднесена до магістральних автомобільних доріг державного значення.

23.04.2008р. між Державним агентством автомобільних доріг України та СП "Azerkorpu -Mz Autoban-Bau GmbH (Autoban Group)" було укладено Угоду щодо ремонту автомобільної дороги М06 Київ - Чоп, Контракт №2 на кілометражі від 322=000 км до 348+000 км, в тому числі будівництва дорожньої розв'язки біля м. Рівне на 317 км автодороги.

Проект капітального ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 14+080 (Київська область) - км 348+000 (Рівненська область) було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1625-р. Вказаний проект був розроблений Укрдіпродором та рекомендований до затвердження Центральною службою Укрдержінвестекспертизи Мінрегіонбуду.

20 березня 2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області було видано дозвіл № 235 на виконання будівельних робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп на ділянці від км 322+000 до км 348+000 на території Рівненського району. В дозволі зазначено, що замовником робіт є Служба автомобільних доріг у Рівненській області, будівельні роботи проводить СП "Azerkorpu -Mz Autoban-Bau GmbH (Autoban Group)".

Згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою УДАБК у Рівненській області 27.12.2011 за № РВ1431111566 капітальний ремонт автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 14+080 (Київська область) - км 348+000 (Рівненська область), VII пусковий комплекс, контракт №2 км 322+000 - км 348+000 на території Рівненського району визнаний закінченим, а вказаний об'єкт готовим до експлуатації.

Отже, спір між сторонами у цій справі виник на підставі того, що позивач вважає, що в результаті дій відповідачів з капітального ремонту автодороги М-06 Київ-Чоп на ділянці 317 км, а саме при будівництві транспортної розв'язки, майну позивача було нанесено шкоду, а саме порушено межі орендованої позивачем земельної ділянки шляхом зняття земляного шару, що унеможливило в'їзд та виїзд на територію автозаправної станції, що належить позивачу та пошкоджено стаціонарні підземні резервуари для зберігання нафтопродуктів, вказівну стрілку, асфальтобетонне покриття, бордюри та газони тощо, що призвело до необхідності припинення роботи АЗС та неможливості її подальшої експлуатації. Позивач зазначає, що в результаті таких дій він зазнав збитки в сумі 10 764 789,00 грн. доходів, які б позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода). Крім того, позивач вважає, що відповідачем-1 під час проведення реконструкції автомобільної дороги у встановленому порядку не було його повідомлено, як власника споруд, які перебувають в межах смуги відведення, про необхідність їх перенесення та не здійснено викуп об'єкту приватної власності позивача (АЗС) у зв'язку із неможливістю забезпечення його експлуатації.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

У відповідності до ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається ним відповідно до реальної вартості втраченого майна, та, посилаючись на п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992р. №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначає, що потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну. Розмір збитків, заявлений позивачем до відшкодування відповідає вартості збитків, визначених згідно із Висновком спеціаліста №22/08-11 від 01.09.2011р.

Відповідно до Висновку спеціаліста №22/08-11 від 01.08.2011р., складеного спеціалістами Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів", а саме із змісту поставленого позивачем питання спеціалістам та резолютивної частини цього висновку (яким визначається вартість майнових збитків нанесених майну - доходи, які могло б реально отримати за звичайних умов ПАТ "Укрнафта", якби його право не було порушене (упущена вигода)), суд приходить до висновку, що позивачем заявлено до стягнення саме збитки у формі упущеної вигоди.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 із наступними змінами "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок та вина зазначеної особи.

У відповідності до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків у вигляді очікуваного і неодержаного прибутку є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому позивач у кожному конкретному випадку повинен подати відповідний обґрунтований розрахунок заподіяних йому збитків.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Крім того, стягнення збитків (в тому числі у вигляді упущеної вигоди) є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він дізнався про початок будівельних робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп з листа відповідача-2 № FN/RE-617/09 від 04.06.2009р.

05.07.2010 представниками позивача було складено Дефектний акт, згідно із яким під час огляду земельної ділянки позивача було встановлено, що при виконанні робіт по влаштуванню дороги були приведені в непридатність під'їзна дорога та виїзд з АЗС, також була зруйнована стела "Виїзд" і частина площадки з бордюрами.

08.07.2010р. комісією у складі представників позивача було складено Акт фіксування втручання (зняття родючого шару землі) на території АЗС, яким засвідчили зняття працівниками підрядної організації, що здійснює реконструкцію автодороги Київ-Чоп, родючого шару землі на площі приблизно 150 кв.м. на АЗС, що належить позивачу (с. Б.Криниця, автодорога Київ-Чоп, 317 км).

Позивач зазначає, що в результаті виконання будівельних робіт відповідачем-2 було порушено межі орендованої позивачем земельної ділянки шляхом зняття земляного шару, що взагалі унеможливило в'їзд та виїзд на територію АЗС.

Зважаючи на те, що функціонування АЗС стало неможливим, розпорядженням Голови Правління ПАТ "Укрнафта" № 14-Р від 03.03.2010р. роботу АЗС в с. Б.Криниця, автодорога Київ-Чоп, 317 км було повністю зупинено з 17.03.2010 р.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, безпосередні ремонтні роботи на автодорозі М06 Київ - Чоп здійснювалися СП "Azerkorpu -Mz Autoban-Bau GmbH (Autoban Group)" (правонаступником якого є відповідач-2) на підставі Угоди від 23.04.2008 року щодо ремонту автомобільної дороги, Контракт №2 на кілометражі від 322=000 км до 348+000 км, укладеної з Державним агентством автомобільних доріг України та дозволу № 235 на виконання будівельних робіт з капітального ремонту цієї автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп від 20.03.2009р.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Згідно із ст. 5 вказаного закону автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про автомобільні дороги" автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні та регіональні. До міжнародних автомобільних доріг належать дороги, що суміщаються з міжнародними транспортними коридорами та/або входять до Європейської мережі основних, проміжних, з'єднувальних автомобільних доріг та відгалужень, мають відповідну міжнародну індексацію і забезпечують міжнародні автомобільні перевезення (ст. 8 Закону України "Про автомобільні дороги").

У відповідності Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2006 р. N 865, автомобільна дорога М-06 Київ - Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) протяжністю 821,5 км. віднесена до міжнародних автомобільних доріг.

Захист інтересів держави і користувачів автомобільних доріг стосовно дотримання будівельних норм і правил у процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг покладено в основу стандартизації будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг (ст. 43 Закону).

У відповідності до ст. 44 цього Закону (в редакції станом на час проведення будівельних робіт) затвердження державних стандартів з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. № 198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (надалі - Єдині правила), у відповідності до п. 40 яких ремонт і утримання дорожніх об'єктів повинні виконуватися відповідно до технічних правил ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування і технічних правил ремонту і утримання міських вулиць і доріг, що затверджуються відповідно Укравтодором, Держбудом і Держжитлокомунгоспом за погодженням з Департаментом Державтоінспекції МВС.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про планування та забудову територій" будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.

Статтею 28 Закону України "Про планування та забудову територій" було визначено, що проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

Проект капітального ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 14+080 (Київська область) - км 348+000 (Рівненська область) було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1625-р.

Вказаний проект був розроблений Укрдіпродором та рекомендований до затвердження Центральною службою Укрдержінвестекспертизи Мінрегіонбуду.

Документом, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд є дозвіл на виконання будівельних робіт, який надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", який діяв на час проведення будівельних робіт).

Як свідчить зміст дозволу № 235 від 20 березня 2009 року на виконання будівельних робіт з капітального ремонту автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп на ділянці від км 322+000 до км 348+000 на території Рівненського району, замовником робіт є Служба автомобільних доріг у Рівненській області, виконавцем - СП "Azerkorpu -Mz Autoban-Bau GmbH (Autoban Group)" (правонаступником якого є відповідач-2).

Як слідує із змісту Проектної документації щодо капітального ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп, Ділянка 1 з'їзд №4 в напрямку Рівне-Сарни, витяг з якої міститься в матеріалах справи (стор. 3-8 том 3 справи), а також підтверджується Висновком експертів за результатами комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 12.12.2013 № 957/958/13-42 у справі № 5011-38/1797-2012, проектною документацією з реконструкції та будівництва нової розв'язки на автошляху Київ - Чоп М-06 влаштування заїздів, під'їздів або інших доріг до майнового комплексу АЗС №21, що розташований за адресою: с. Біла Криниця, автодорога Київ-Чоп 317 км, не передбачено.

Доказів того, що проектною або будь-якою іншою документацією щодо будівництва розв'язки на автошляху Київ - Чоп М-06 на 317 км було передбачено обов'язок відповідача-2, як виконавця будівельних робіт, забезпечити влаштування заїздів, під'їздів або інших доріг до майнового комплексу АЗС №21, що належить позивачу, матеріали справи не містять. Не надано позивачем і додаткових належних доказів, що підтверджували б факт неправомірних дій відповідача-2 під час будівництва автодороги Київ-Чоп на ділянці 317 км, а саме здійснення таких робіт не у відповідності до проектної документації або з порушенням норм чинного законодавства в сфері будівництва автодоріг.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідач-2 під час будівельних робіт з реконструкції та будівництва нової розв'язки на автошляху Київ - Чоп М-06 на відрізку 317 км діяв правомірно та у відповідності до затвердженої проектної документації та вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 10 Закону України "Про автомобільні дороги" державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Статтею 11 Закону до обов'язків органу державного управління автомобільними дорогами загального користування віднесено організацію будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами.

Згідно із ст. 13 Закону вказаний орган відповідає, зокрема, за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування, якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, відповідність нормативно-правовим актам розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв.

Згідно із частиною 5 ст. 37 Закону України "Про автомобільні дороги" під час реконструкції та ремонту автомобільних доріг перенесення споруд і комунікацій об'єктів дорожнього сервісу в межах смуги відведення здійснюється за рахунок їх власника, про що інформують власника не пізніше ніж за один місяць до початку проведення робіт.

Позивач зазначає про те, що він дізнався про початок будівельних робіт 09.06.2009р. з листа підрядної організації - відповідача-2 № FN/RE-617/09 від 04.06.2009р.

Виходячи із наявних у справі доказів та зважаючи на нормативне врегулювання процедури проведення капітального ремонту автодороги міжнародного значення Київ-Чоп в 2008-2010 роках у зв'язку з підготовкою України до чемпіонату Євро-2012 з футболу, суд критично ставиться до твердження позивача про те, що він дізнався про проведення на автодорозі Київ-Чоп ремонтних робіт тільки в червні 2009 року зважаючи також на наступне.

Заходи з реконструкції і капітального ремонту автомобільної дороги М-06 Київ - Чоп (на Будапешт через Львів - Мукачеве - Ужгород) (міжнародний транспортний коридор N 3) були передбачені законодавчо ще Державною програмою розвитку автомобільних доріг загального користування на 2007 - 2011 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005р. № 710.

В зв'язку з підготовкою та організацією чемпіонату 19 квітня 2007 року був прийнятий Закон України "Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні".

Реконструкція, капітальний ремонт автодороги М-06 Київ - Чоп була окремо передбачена завданнями і заходами з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. N 107. В подальшому завдання і заходи з підготовки та проведення чемпіонату були визначені Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2010 р. N 357, пунктом 5 Додатку 1 до якої було передбачено такий захід як будівництво, реконструкція, капітальний та поточний ремонт за європейськими стандартами автомобільних доріг загального користування (міжміське сполучення), в тому числі реконструкція, капітальний, поточний ремонт автодороги М-06 Київ - Чоп

Проект капітального ремонту автомобільної дороги Київ-Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород) (М-06) на ділянці км 14+080 (Київська область) - км 348+000 (Рівненська область) було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1625-р.

Таким чином, починаючи з 2005 року нормативно - правовими актами України, які є загальнодоступними, було визначено проведення реконструкції, капітального і поточного ремонту автодороги М-06 Київ - Чоп, на 317 км якої розміщена АЗС позивача та орендована ним земельна ділянка. Тому твердження позивача про те, що він не знав про здійснення ремонтних робіт на вказаній ділянці автодороги, є безпідставними.

В матеріалах справи містяться докази того, що позивач мав знати про проведення відповідних будівельних робіт та будівництво транспортної розв'язки на 317 км автодороги, що підтверджується наступним.

АЗС №21 була придбана позивачем згідно Договору купівлі-продажу майна №1 від 23.10.2003 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрейд".

В пункті 2 цього договору, вказана АЗС належала ТОВ "Євротрейд" на підставі договору купівлі-продажу №11 від 09.10.2003р. та акту приймання - передачі від 09.10.2003, що зареєстровано в КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" 16.10.2003.

Також позивачем додано до матеріалів справи Акт №2 державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 15 січня 2003 року, у відповідності до якого було прийнято в експлуатацію АЗС ДП "Оптіма 770Р" на автодорозі Київ-Чоп 317 км біля с. Біла Криниця.

Таким чином, будівництво АЗС, придбаної в подальшому позивачем, здійснювалося протягом травня 2002р. - січня 2003р. ДП "Оптіма 770Р", який після прийняття цього об'єкту в експлуатацію був його власником до 09.10.2003р. (продажу АЗС ТОВ "Євротрейд" згідно договору купівлі-продажу №11 від 09.10.2003р.).

В матеріалах справи містяться листи Служби автомобільних доріг у Рівненській області, що направлялися протягом 2002 року на адресу Рівненської обласної державної адміністрації (№ 8/1694 від 11.06.2002р.), Рівненської обласної ради (№ 8/1704 від 12.06.2002р.), Рівненської районної ради (№8/1491 від 30.04.2002р.), Начальника управління містобудування та архітектури (№8/1648 від 12.06.2002р.), Начальника УДАІ МВС України в Рівненські області (№ 8/1706 від 13.06.2002р.), в яких вказані органи повідомлялися про те, що на ділянці автомобільної дороги Київ-Чоп 317 км передбачається будівництво дворівневої транспортної розв'язки, тому будівництво автозаправної станції має бути узгоджене з службою автодоріг.

В листах № 8/1694 від 11.06.2002р. повідомляється про те, що службою автодоріг попередньо розглядалося питання видачі технічних умов на проектування АЗС, але за межами транспортної розв'язки, однак не отримавши техумов ДП "Оптіма 770Р" розробило проект АЗС в межах ділянки, де планується будівництво транспортної розв'язки і приступило до виконання будівельних робіт без погодження із службою автомобільних доріг. Вказаними вище листами Служба автомобільних доріг у Рівненській області просило органи місцевого самоврядування та державні органи не здійснювати дій щодо виділення земельної ділянки ДП "Оптіма 770Р" та надання дозволів на будівельні роботи з будівництва АЗС, оскільки розміщення цієї АЗС не було погоджено з службою автомобільних доріг і її розміщено в межах ділянки, де планується будівництво транспортної розв'язки.

Однак не дивлячись на такі попередження, наявність у органів місцевого самоврядування (Рівненської облдержадміністрації, Рівненської обласної ради, Рівненської районної ради) та уповноважених державних органів (Управління містобудування та архітектури та УДАІ МВС України в Рівненській області) інформації про здійснення будівництва транспортної розв'язки на 317 км автодороги Київ-Чоп, та відсутність відповідного погодження розміщення АЗС органами служби автомобільних доріг, розпорядженням голови Рівненської ОДА від 23.08.2007 № 409 було передано в оренду позивачу земельну ділянку на вказаній ділянці автодороги під будівництво АЗС, а 13.09.2007р. між позивачем і Рівненською районною державною адміністрацією укладено Договір оренди земельної ділянки.

Крім того, 21.05.2002 Рівненською обласною інспекцією Держархбудконтролю було видано ДП "Оптіма 770Р" дозвіл № 23 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва АЗС.

Розпорядженням голови Рівненської райдержадміністрації від 16.12.2002 № 791 була створена державна технічна комісія у складі представників Рівненської райдержадміністрації, районної інспекції ДАБК, УМВС України у Рівненській області, головного архітектора району та інших, з прийняття в експлуатацію вказаної вище АЗС, якою 15.01.2003р. було складено Акт №2 про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, який був затверджений головою Рівненської райдержадміністрації 16.01.2003.

В матеріалах справи міститься Договір, укладений в 2002 році між Управлінням експлуатації доріг в Рівненській області і ДП "Оптіма 770Р", згідно якого сторонами погоджено, що ДП "Оптіма 770Р" зупинить роботу АЗС на автодорозі Київ-Чоп 317 км на час будівництва правого заїзду автомобільної розв'язки; за зупинку АЗС ніякої претензії зі сторони ДП "Оптіма 770Р" виставлятися не будуть; заїзд і виїзд на АЗС з кільця правого повороту буде побудований за рахунок ДП "Оптіма 770Р".

За таких умов, попередній власник АЗС, належної позивачу, знав про будівництво транспортної розв'язки на 317 км автодороги Київ-Чоп і у відповідності до вимог ст. 659 ЦК України мав попередити позивача про наявність такої обставини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" автозаправні станції, які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу віднесені до об'єктів дорожнього сервісу.

Згідно ст. 37 цього Закону України "Про автомобільні дороги" будівництво споруд, об'єктів дорожнього сервісу, автозаправних станцій, прокладення інженерних мереж та виконання інших робіт у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюються згідно з дозволом органів державного управління автомобільними дорогами та за попереднім погодженням з відповідними підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України в порядку, передбаченому законодавством України.

Органи державного управління автомобільними дорогами видають за погодженням з відповідними підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України на платній основі дозволи на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Державної служби автомобільних доріг України від 8 липня 2003 р. N 314 затверджено Порядок видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу та спеціальних конструкцій на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг загального користування.

Згідно із п.п. 1.3, 1.4 цього Порядку його вимоги поширюються на об'єкти (в т. ч. під'їзди до них), розташовані повністю чи частково на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг загального користування. Порядок установлює засади взаємовідносин між Службами автомобільних доріг в АР Крим, областях та в м. Севастополі, власником доріг та суб'єктами підприємницької діяльності, які користуються землями дорожнього господарства, у тому числі питання експертного обстеження місця розташування об'єкта, підготовки матеріалів для видачі технічних умов, дозволів, ордерів на право виконання робіт, та здійснення контролю за виконанням технічних умов на розміщення, за використанням ділянок на землях дорожнього господарства суб'єктами підприємницької діяльності.

У відповідності до п. 1.7 Порядку при проектуванні, будівництві та експлуатації об'єктів сервісу, спеціальних конструкцій мають бути виконані заходи, передбачені цим Порядком, технічними умовами і, в разі потреби, додатковими експертними висновками щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, надійності конструкцій та охорони довкілля. Власник об'єкта сервісу не має права змінювати напрям своєї діяльності, зазначеної в дозволі. Він несе відповідальність за технічний стан частини автомобільної дороги (якщо це передбачено договором з філією ДАК "Автомобільні дороги України"), з'їздів, під'їздів та проїздів на самому об'єкті (п. 1.10 Порядку). У разі зміни напрямку діяльності об'єкта сервісу (повної або часткової) власник дороги видає новий дозвіл і технічні умови з урахуванням специфіки функціонування об'єкта (п. 1.11 Порядку).

Згідно із п. 2.1 Порядку видають дозволи на розміщення і будівництво об'єктів сервісу (додатки 1, 2), реєструють і скасовують їх Служби автомобільних доріг в АР Крим, областях та в м. Севастополі. Рішення про розміщення об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства вздовж магістральних, регіональних, територіальних автомобільних доріг підлягають узгодженню з Державною службою автомобільних доріг України. На решті доріг рішення приймають Служби автомобільних доріг в АР Крим, областях та в м. Севастополі. Дозвіл на розміщення об'єкта на землях дорожнього господарства вздовж магістральних, регіональних, територіальних автомобільних доріг загального користування узгоджується з ДАІ МВС України (п. 2.7 Порядку).

У відповідності до п. 2.11 Порядку у технічних умовах на розміщення, реконструкцію і будівництво об'єктів сервісу повинні міститься з посиланням на норми, правила та стандарти вимоги щодо: проектування, у тому числі питання відведення земельної ділянки, визначення розмірів земельної ділянки, стадійності будівництва об'єкта та інше; будівництва; облаштування об'єктів; експлуатації; терміну дії технічних умов (технічні умови дійсні протягом не більше року з моменту їх видачі); рекомендації і роз'яснення.

Узгоджений дозвіл на розміщення об'єкта вздовж магістральних, регіональних, територіальних автомобільних доріг дає заявникові право на виконання вишукувальних робіт та проектування об'єкта у відповідності до технічних умов Служби та ДАІ МВС України. Дозвіл та технічні умови реєструються у спеціальному журналі Служби (п. 2.14 Порядку).

Таким чином, у разі розміщення автозаправної станції вздовж автомобільної дороги законодавством України передбачено необхідність отримання дозволу та технічних умов на розміщення і будівництво об'єктів сервісу. Такий дозвіл є підставою для розроблення проекту АЗС у відповідності до технічних умов.

Крім тог, в матеріалах справи відсутній відповідний дозвіл Служби автомобільних доріг на розміщення і будівництво АЗС, що знаходиться на 317 км автодороги Київ-Чоп, а позивачем не надано доказів отримання такого дозволу. При цьому відповідач-1 стверджує, що такий дозвіл ні ним ні його підпорядкованими підрозділами ніколи нікому не видавався.

Документи ж, які стали підставою для введення в експлуатацію та набуття права власності ДП "Оптіма 770Р" на АЗС, що знаходиться на 317 км автодороги Київ-Чоп, а саме дозвіл № 23 від 21.05.2002 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва АЗС, виданий Рівненською обласною інспекцією Держархбудконтролю та Акт №2 про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 15.01.2003р., були видані всупереч вимогам чинного законодавства без наявності такого дозволу, та прийняття в експлуатацію вказаної АЗС - без участі представника відповідної служби автомобільних доріг.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 374 ЦК України відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою ст. 662 ЦК України визначено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду відповідного дозволу на розміщення АЗС, що знаходиться на 317 км автодороги Київ-Чоп, який був би виданий органами служби автомобільних доріг та відповідним чином погоджений, не надано доказів вжиття заходів щодо витребування такого дозволу від попереднього власника АЗС.

Посилання ж позивача на відсутність обов'язку мати такий дозвіл спростовується змістом п. 1.7 Порядку, яким визначено, що не тільки при будівництві, а й при експлуатації об'єктів сервісу, мають бути виконані заходи, передбачені цим Порядком, технічними умовами.

Відповідно до п 37 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, всі дорожні об'єкти згідно з їх класифікацією та значенням підлягають інвентаризації, технічному обліку і паспортизації власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами.

При цьому господарський суд виходить з того, що зважаючи на основний вид своєї господарської діяльності, який пов'язаний з необхідністю її проводження саме через систему розміщення автозаправних станцій вздовж автомобільних доріг України, позивач був обізнаний з порядком розміщення та експлуатації таких АЗС, а тому не ніг не знати про недоліки придбаного товару, а саме про відсутність необхідної дозвільної документації на експлуатацію придбаної АЗС. При цьому заходів щодо отриманні відповідного дозволу та розміщення АЗС на 317 км автодороги Київ-Чоп, або щодо витребування такого дозволу від попереднього власника позивачем не вживалося.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що належна позивачу АЗС на 317 км автодороги Київ-Чоп експлуатувалася ним без наявності дозволу на розміщення та функціонування об'єкту сервісу, обов'язковість якого передбачена чинним законодавством. Будівництво цієї АЗС також було здійснене з порушенням встановленого порядку без отримання технічних умов, дозволу та без врахування місця розміщення двоповерхової транспортної розв'язки на 317 км дороги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки відсутня вина відповідачів у завдані шкоди майну позивача, а саме АЗС, яка знаходиться на 317 км автодороги Київ-Чоп, та про те, що пошкодження вказаної АЗС сталося через недотримання ДП "Оптіма 770Р" вимог законодавства під час будівництва вказаної АЗС та неузгодження її місця розташування з службою автомобільних доріг, що призвело до розміщення вказаної АЗС в межах ділянки, передбаченої для будівництва транспортної дворівневої розв'язки.

Крім того, позивачем не доведено, що вирішення питань про викуп майна під час будівництва автомобільних доріг віднесено до обов'язків і компетенції відповідача-1, не надано доказів вжиття ним заходів щодо ініціювання питання про відповідний викуп майна позивача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2015р. у справі № 5011-38/1797-2012 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2015р. у справі № 5011-38/1797-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-38/1797-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді А.О. Мальченко

С.О. Алданова