КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2016 р. Справа№ 910/154/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бауман Ю.Т. - представник за дов. № 05/17 від 16.02.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2016 року

у справі № 910/154/16 (суддя: Грєхов А.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека"

про стягнення збитків у розмірі 4 118 518, 82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" (далі - відповідач) про стягнення завданих збитків в розмірі 4 118 518, 82 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2016 року у справі № 910/154/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо безпідставності твердження позивача про відсутність належного озброєння у працівників охорони.

Крім того, скаржник зазначив, що ним повністю доведений факт збитків позивача у розмірі 4118518,32 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 року прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року виправлено в резолютивній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 року у справі № 910/154/16 допущену технічну описку, правильно вказано час розгляду апеляційної скарги на 21.04.2016р. об 11 год. 15 хв.

У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 21.04.2016 року представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2016 року по справі №910/154/16 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судове засідання 21.04.2016 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 04.04.2016 року на відповідну адресу, яка була отримана позивачем 07.04.2016 року, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та витягом з електронного сайту Укрпошти (http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle

/DownloadInfo.aspx?id=0411614221143) (наявні в матеріалах справи).

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 21.04.2016 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

01.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (замовник,) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромфінанс-Безпека" (охорона) був укладений договір №01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами (далі - договір), відповідно до якого замовник передає, а охорона приймає під охорону грошові кошти та цінні папери (далі - кошти), що перевозяться уповноваженою особою замовника (далі - інкасатор), позначені у специфікації (п.1 додатку 1 до цього договору), під час перевезення до зняття охорони уповноваженим представником замовника (далі - представник "Замовника") (п. 3 додатку до договору).

Сума Договору та умови розрахунку визначенні розділом 2 договору.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість послуг за охорону "коштів", що перевозяться за цим договором складається з нарахованих валових витрат та прибутку без обмеження рівня рентабельності. Ціна охорони узгоджується протоколом договірної ціни (додаток 2 до договору). Пунктом 2.2. оплата за надані Охороною у відповідності до умов договору послуги охорони згідно визначених тарифів Замовником щомісячно, на підставі Акту виконаних робіт до 10 числа наступного місяця на розрахунковий рахунок охорони. Акт Виконаних робіт підписується Сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Розділом 4 договору визначенні обов'язки сторін.

Пунктом 4.1. договору до них віднесено зокрема:

- здійснення заходів охорони, покладених на неї цим договором у межах своєї компетенції, визначеної чинними законодавчими та нормативними актами.

- виділяти в установленому порядку наряд співробітників охорони,озброєний зброєю, застосування якої не суперечить діючому законодавству України, оснащений засобами зв'язку, індивідуального захисту та активної оборони, а в разі окремого замовлення - спец. автомобіль.

- забезпечувати охорону Коштів згідно умов Договору. При спробі нападу з метою заволодіння "коштами" у межах своєї компетенції здійснювати усі можливі заходи для його відбиття та затримання правопорушників, якщо це не загрожує загальному виконанню покладеного на охорону завдання, інформувати про напад найближчий орган внутрішніх справ та посилити охорону коштів до прибуття оперативно-слідчої групи.

До обов'язків замовника умовами договору віднесено:

- забезпечити наявність вільних під'їзних шляхів, входів (виходів) та коридорів від місць, зазначених п.5 додатку 1 до цього договору.

- здійснювати оплату та остаточний розрахунок за виконані Охороною заходи охорони Коштів у сумі, порядку і строки, визначені розділом 2 цього договору.

- виконувати вимоги Охорони щодо здійснення заходів охорони під час знаходження Коштів під охороною, згідно з Інструкцій.

- повідомляти Охорону про порушення службової дисципліни та недоліки в несенні служби нарядом охорони, що негативно впливають на якість та безпеку, стан забезпечення заходів охорони, для вжиття необхідних заходів.

- у разі скоєння нападу на "Інкасатора", водія, втрати "коштів" (їх частини) залучати до складу комісії по визначенню розмірів збитків уповноваженого представника "Охорони".

Відповідальність охорони, порядок визначення відповідальності охорони визначенні розділом 5 Договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, охорона несе матеріальну відповідальність за збитки спричиненні замовнику сторонніми особами шляхом викрадення, грабежу, розбою, умисного (пошкодження, знищення) коштів, внаслідок неналежного виконання охороною своїх зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди. Факти неналежного виконання охороною своїх зобов'язань та розмір збитків, що підлягає відшкодуванню нею, встановлюються у визначеному чинним законодавством порядку.

Згідно п. 5.2. договору, при наявності заяви Замовника про понесені збитки, уповноважена особа охорони в обов'язковому порядку приймає участь у визначенні розмірів цих збитків. Розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами та розрахунками вартості викрадених (пошкоджених, знищених) Коштів, що складаються за участю уповноважених осіб охорони та звіряються з даними бухгалтерської звітності замовника. До склад збитків, що підлягають відшкодуванню охороною, включається вартість викрадених (знищених) коштів, розмір знецінення пошкодженого, витрати на відновлення пошкоджених матеріалів цінностей (обмін цінних паперів).

У відповідності до п. 5.3. договору у разі встановлення охороною своєї вини у допущенні збитків замовнику за підсумками службового розслідування, охорона самостійно відшкодовує заподіяні збитки.

Згідно з пунктом 5.4 договору у разі спору про наявність вини охорони у допущенні збитків, їх відшкодування проводиться охороною на підставі вироку (рішення) суду яким встановлено факт заподіяння майнової шкоди Замовнику у строки встановленні чинним законодавством.

Розділом 6 договору визначені умови звільнення "охорони" від відповідальності.

Пунктом 6.1. охорона звільняється від відповідальності за заподіянні збитки при відсутності її вини в допущенні їх спричинення.

Охорона не несе майнової відповідальності, відповідно до п. 6.2 договору, в таких випадках:

- за збереження особистого майна інкасаторів, замовника;

- за майнові збитки заподіянні замовнику при масових порушеннях громадського порядку в місцях здійснення договірних зобов'язань;

Пунктом 6.3. Договору Охорона не несе відповідальності, якщо збитки Замовнику нанесені за умов:

- стихійного лиха;

- екологічних катастроф;

- правомірного здійснення працівниками уповноважених правоохоронних органів, визначених законодавством оперативно-слідчих дій щодо Коштів;

- спричинення збитків внаслідок дій Охорони в умовах необхідної оборони або крайньої необхідності;

- порушення Інкасатором або Замовником вимог Інструкції, що стало наслідком їх спричинення;

- у разі спричинення збитків, що заподіянні за умов невиконання Інкасатором або Водієм вимог старшого наряду служби охорони, щодо вимог Інструкції.

Договір укладається строком на 6 місяців та набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Якщо за 10 днів до закінчення строку договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк, без обмеження кількості пролонгацій (п. 10.1 прикінцевих положень договору).

Додатки до договору: Додаток 1 "Специфікація"; Додаток 2 "протокол узгодження договірної ціни"; Додаток 3 "Озброєння та екіпіровка службового наряду охорони"; Додаток 4 "Акт про встановлення наряду охорони".

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками, що свідчить про погодження сторонами усіх його істотних умов.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06.11.2015 року приблизно о 21:35, двоє невстановлених слідством осіб, знаходячись за адресою м. Київ, вул. Гарматна, 10 біля входу до відділення ПАТ КБ "Приватбанк" із погрозою застосування вогнепальної зброї, а саме відносно інкасатора гр. ОСОБА_5 та охоронця гр. ОСОБА_6, в результаті чого заволоділи грошовими коштами, які належать ПАТ КБ "Приватбанк", на загальну суму 4 118 518, 82 грн. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли. Дані відомості, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12015100090010850, про вищезазначену подію були зареєстровані Солом'янським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві 07.11.2015 року за попередньою правовою кваліфікацією скоєння кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України.

Дана подія відбулась під час здійсненні інкасації працівниками замовника, за участю представників охорони, відділення ПАТ "КБ ПриватБанк" №79 в зв'язку з чим виник даний спір про стягнення збитків.

Так, укладений сторонами по справі договір від 01.02.2016 року №01/02/2012-1 на охорону цінних паперів та грошових знаків, що перевозяться уповноваженими на те особами, за своїм правовим змістом є договором про надання послуг, і відповідно, має врегульовуватися положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 626 цього Кодексу, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

З викладених норм чинного законодавства вбачається, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищезазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, позивача зобов'язаний підтвердити належними доказами факт наявності збитків та всіх передбаченим законодавством умов для покладання відповідальності за їх спричинення на відповідача.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 5.1 договору несе матеріальну відповідальність за збитки, спричинені ПАТ КБ "ПриватБанк" сторонніми особами шляхом викрадення, грабежу, розбою, умисного знищення (пошкодження) коштів, внаслідок неналежного виконання працівниками Охорони своїх зобов'язань в межах суми прямої дійсної шкоди. Факти неналежного виконання своїх зобов'язань та розмір збитків, що підлягають відшкодуванню встановлюються у визначеному чинним законодавством порядку.

Охорона звільняється від відповідальності за заподіяні збитки при відсутності її вини в допущені їх спричинення (п.6.1. договору). Охорона не несе матеріальної відповідальності у разі порушення Інкасатором або Замовником вимог Інструкції, що стало наслідком спричинення збитків(п. 6.3.5. договору) .

Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні охорони у співробітників відповідача була відсутня рушниця Сайга-410К, що є порушенням відповідачем умов договору.

Перелік озброєння та екіпіровки службового наряду ТОВ "Укрпромфінанс-Безпека" повинен відповідати переліку, визначеному сторонами у додатку №3 до договору з урахуванням обмежень, встановлених чинними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 статті 9 Закону України "Про охоронну діяльність" суб'єкт охоронної діяльності має право для забезпечення охоронної діяльності придбавати, зберігати та використовувати в установленому законодавством порядку спеціальні засоби, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 року № 97 затверджений перелік спеціальних засобів, придбання, зберігання та використання яких здійснюється суб'єктами охоронної діяльності. До таких спеціальних засобів віднесено: бронежилети, захисні каски, газові балончики з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії, газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, гумові кийки, наручники пластикові (текстильні) одноразового використання, електрошокові пристрої, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони.

Відповідно до ст. 10 Закону України "про охоронну діяльність" під час організації та здійснення охоронної діяльності забороняється придбавати та використовувати майно, визначене законодавством для виключного використання військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції відповідні нормативно-правові акти встановлюють заборону, щодо використання суб'єктами господарювання, що надають послуги з охорони, у своїй діяльності вогнепальної зброї (до якої віднесена рушниця Сайга-410К).

Згідно з ч. 3 ст.6 Цивільного Кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тобто, при здійсненні охорони інкасаторської машини працівники служби охорони відповідача не мали права володіти і використовувати вогнепальну зброю типу Сайга-410К, так як використання даного типу зброї заборонено Законом України "Про охоронну діяльність".

Включення до переліку озброєння Сайги 410-К є таким, що не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 року № 97 та ст.ст. 9, 10 Закону України "Про охоронну діяльність".

З огляду на викладене та враховуючи положення пункту 4.1.2. договору, Київський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції та не приймає як належне твердження скаржника щодо порушення відповідачем умов договору в частині не оснащення співробітників охорони рушницею типу Сайга-410К.

До обов'язків замовника у відповідності до п. 4.2.4 договору належить виконання вимог Охорони, щодо здійснення заходів охорони під час знаходження коштів під охороною, згідно Інструкції.

Як вбачається з матеріалів справи службового розслідування яке проведено у період з 07.11.2015 року по 12.11.15 року (наявні в матеріалах справи) на підставі наказу №18-ТОВ від 07.11.2015 року з метою з'ясування обставин щодо здійснення розбійного нападу при інкасації відділення ПАТ КБ "Приватбанк", що стався 06.11.2015 року, було призначено комісію у складі голови комісії- Скалига Н.В. та членів комісії - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 За результатами службового розслідування складено Акт "Про результати службового розслідування за фактом розбійного нападу при інкасації відділення ПАТ КБ "Приватбанк", що стався 06.11.2015 року та дотримання працівниками Товариства умов договору № 01/02/2012-1 від 01.02.2012 року.", яким встановлено, що при замиканні водієм інкасаторської машини дверей не спрацював механізм замикання, як наслідок до машини проникли невідомі особи. З показів громадянина ОСОБА_6, який входив до складу охорони, яка здійснювала інкасацію коштів 06.11.2015 року, він не встиг перевірити чи замкнуті двері та вжити інших дій оскільки за тих обставин, що склалися цього зробити було не можливо. Також, працівник відповідача вказав на, те що водій інкасаторської машини всупереч "Інструкції" вимкнув двигун автомобіля.

Відповідно до пункту 2.9 "Інструкції про дії членів екіпажу під час перевезення грошових коштів і цінних паперів, що перевозяться уповноваженою особою ПАТ КБ Приватбанк" під час проведення охоронних заходів водій екіпажу двигун автомобіля не вимикає, забезпечуючи при цьому максимальну маневреність автомобіля.

Пунктом 3.6.4. "Інструкції про дії членів екіпажу під час перевезення грошових коштів і цінних паперів, що перевозяться уповноваженою особою ПАТ КБ Приватбанк" водій автомобіля зобов'язаний підтримувати спец. автомобіль та спеціальні технічні засоби, якими він обладнаний, у справному стані.

Зважаючи на вищевикладені вимоги Інструкції саме на водія покладена відповідальність за неможливість заблокування усіх дверей автомобіля та неможливість зачинити та заблокувати двері внутрішньої капсули.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що позивачем не доведено факту порушення відповідальною особою відповідача умов договору, причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання, вини відповідача у завданні збитків позивачу.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що ним повністю доведений факт збитків позивача у розмірі 4118518,32 грн, з огляду на наступне.

Так, матеріали справи містять довідку від 09.11.2015 року № 42.0.0.0/6-794806 за підписом керівника напрямку Back-Office ГО публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" ОСОБА_10 та прибутково-видаткові касові ордери.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, касові ордери № F1107L00T1 від 07.11.2015 року, №F1107L0160 від 07.11.2015 року, №F1107L0153 від 07.11.2015 року, №F1107L013J від 07.11.2015 року, №ATM09BFMBA від 09.11.2015 року, №ATM09BHF04 від 09.11.2015 року, №ATM09BFLCP від 09.11.2015 року, №ATM09BHFJ5 від 09.11.2015 року, №ATM09BFLTL від 09.11.2015 року, №ATM09BFM3K від 09.11.2015 року, №ATM0F1109BFJGA від 09.11.2015 року, №ATM0F1109BFN6B від 09.11.2015 року, №ATM00BPPQ3 від 10.11.2015 року, №ATM06B7HU4 від 16.11.2015 року, №ATM07B77VT від 07.12.2015 року складені після 06.11.2015 року, тобто після скоєння відповідного злочину.

Прибутково-видаткові касові ордери №ATM06B4QDB, №ATM06B4RS2, №ATM06B4SXD, №ATM06B4SFM, №ATM06B4QCS, №ATM06B4RRY складені 06.11.2015 року.

Порядок здійснення інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні регламентується Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 14 лютого 2007 року № 45. Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу III Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні визначено, що під час перевезення інкасаторами валютних цінностей між банком та його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) використовуються прибутково-видатковий касовий ордер, опис цінностей, доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою, супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями. Допускається додаткове використання інших документів, розроблених банком для виконання визначених у Положенні про підрозділ завдань щодо внутрішньобанківських перевезень цінностей. Доручення на перевезення валютних цінностей оформляє уповноважена особа підрозділу інкасації, який здійснюватиме перевезення валютних цінностей, згідно з порядком, установленим внутрішнім документом банківської установи, і видає старшому бригади інкасації за підписами керівника банківської установи, головного бухгалтера на лицьовому боці та керівника підрозділу інкасації банківської установи або його заступника на зворотному боці доручення.

Опису цінностей та доручення на перевезення валютних цінностей, що перевозились 06.11.2016, позивачем ані господарському суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Крім того, як слідує із положень п. 5.2 Договору розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості викрадених, знищених чи пошкоджених "Коштів", що складаються за участю уповноважених осіб Охорони та звіряються з даними бухгалтерської звітності Замовника.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що надані позивачем докази, які на його думку підтверджують розмір заподіяних збитків, не відповідають умовам Договору та Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 року № 45, оскільки були складені без участі представника відповідача, не відповідають фактичних обставинам справи так як складені за різні періоди після 06.11.2016 року та відсутній опис цінностей та доручення на перевезення валютних цінностей.

Так, позивачем не було надано а матеріали справи не містять в розумінні ст.ст. 33. 34 Господарського процесуального кодексу України належних та допустимих доказів порушення відповідачем умов договору та наявність всіх складових, які необхідні для встановлення факту відповідальності відповідача за спричинені збитки позивачем.

З огляду на викладене та враховуючи, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, так як позивачем не доведено: наявність розміру збитків, факту порушення відповідальною особою відповідача умов договору, причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесеними позивачем збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання, вини відповідача у завданні збитків позивачу, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2016 року у справі №910/154/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2016 року у справі №910/154/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/154/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді С.А. Гончаров

О.М. Гаврилюк