ЄУН 226/3629/15-ц

Провадження № 2/226/47/2016

Р I Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2016 року м.Димитров

Димитровський мiський суд Донецької областi у складi:

головуючого судді Коваленко Т.О.,

за участі секретаря Трифонової І.О.,

учасники судового процесу:

позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5 (відсутній), ПАТ «Страхова

компанія «Україна» (представник відсутній),

представник відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною подією,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, зазначивши в обґрунтування своїх вимог, що 26 вересня 2015 року о 18.40 хвилин в м. Димитрові на м-ні «Молодіжний», водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, в порушення вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України, якими передбачено зобов’язання водія дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не вибрав безпечну дистанцію, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «GELLY», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався попереду. Внаслідок ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Таким чином ОСОБА_3 скоїв правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішенням Димитровського міського суду від 19.10.2015, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Саме діями водія ОСОБА_3 позивачу було спричинено матеріальну шкоду, пов’язану з пошкодженням автомобілю позивача на суму 50 877 гривень. Відповідальність водія автомобілю «NISSAN SKYLINE» була застрахована в Страховій компанії «Україна» згідно із страховим полісом № АІ 5598818, який діє з 08.04.2015 року до 07.04.2016 року, обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач неодноразово звертався до ОСОБА_3 та до страхової компанії «Україна» з проханням відшкодувати збитки, однак ОСОБА_3 відмовляється відшкодовувати збитки позивачу, пояснюючи ОСОБА_1 (позивачу), щоб той звертався до страхової компанії «України», а представники вищезазначеної компанії в паперовому вигляді спілкуватися не мають бажання, спілкуються тільки за телефоном. Заяву про виплату страхового відшкодування не приймають. Так як позивач є юридично необізнаним йому довелося звернутися за юридичною допомогою до адвоката, вартість послуг якого склала 1000 гривень. Просив суд стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача відшкодування матеріального збитку, завданого правопорушенням у розмірі 50 877 гривень. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1000 гривень. Також, судові витрати пов’язані з розглядом позову покласти на відповідача.

Ухвалами суду від 2 грудня 2015 року та 22 березня 2016 року до участі у справі у якості співвідповідачів були залучені Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у позовній заяві. Додатково пояснив, що 26 вересня 2015 року на прохання брата своєї дружини приблизно о 18.00 годині він їхав з центру міста Димитрова на мікрорайон «Молодіжний» і перед поворотом вліво на літньому кінотеатрі він включив сигнал повороту, зупинився, пропустив зустрічні машини і відчув ззаду сильний удар. Він став тримати кермо, щоб не виїхати на зустрічну смугу і при цьому гальмував. Відійшовши трохи від стресу, вийшов з автомобіля, подивився на свій автомобіль і побачив, що вся задня частина автомобіля була розбита. Удар прийшовся у праву сторону автомобіля по ходу його руху. Він підійшов до автомобіля відповідача, поряд з автомобілем стояли відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_4 спитав, що вони будуть робити. Пропонував гроші, але коли він ОСОБА_4 запропонував принести гроші, той сказав, що у нього грошей не було. Він не погодився і викликав працівників міліції, зателефонував у страхову компанію. Працівники міліції зафіксували факт ДТП, склали схему. Після цього відповідачів він не бачив. В його автомобілі були пошкоджені задня частина багажного відділення, розбиті два задні ліхтарі, нижня панель, кришка багажника, праві двері. І передні, і задні двері пізніше він не зміг навіть відчинити. Хто саме керував транспортним засобом чи відповідач ОСОБА_3, чи відповідач ОСОБА_4 він не бачив. Відповідачів побачив, коли вони вже стояли біля автомобіля. ОСОБА_4 казав, що за кермом був його син ОСОБА_3

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав вимоги позивача у повному обсязі, просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду, спричинену ДТП у розмірі 50877 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 1000 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 вимоги позову визнав частково лише в сумі 877 гривень, яка перевищує розмір страхового ліміту у 50000 гривень, визначеного Страховою компанією «Україна» у страховому полісі. Витрати на правову допомогу він не визнає, оскільки позивач як пенсіонер міг скористатися послугами безоплатної правової допомоги. Щодо обставин події пояснив, що у вересні місяці 2015 року йому зателефонував батько, повідомив, що він у гаражі впав у яму, як пізніше з*ясувалось, в плечі у нього з*явилась тріщина. Попросив відвезти його додому, а потім в лікарню. Він пішки прийшов до батька в гараж, розташований на мікрорайоні «Молодіжний» і не маючи права керування транспортним засобом сів за кермо, щоб відвезти батька додому на мікрорайон «Молодіжний», 27/33. Він рухався зі швидкістю 40-50 км/год. плюс-мінус 5 км/год. Рухався на автомобілі Ніссан сірого кольору, номер 314-29. Перед ним різко загальмував автомобіль позивача, у нього не було можливості швидко загальмувати, оскільки між ними була відстань 10 метрів і сталось зіткнення. Удар прийшовся в задню частину автомобіля позивача, у них постраждала передня частина. Він вважає, що автомобіль не зміг своєчасно загальмувати, оскільки машина вже стара. Гальма в автомобілі справні, лише старі. Вони пропонували позивачу допомогу зразу після ДТП, але позивач викликав працівників ДАІ, які все зафіксували, склали протокол, з яким він ознайомлювався, розписувався. В протоколі все було зафіксовано правильно Він приблизно 2,5 роки тому закінчував автошколу, продовжувати навчання не було можливості, оскільки він був зайнятий іншим навчанням. Досвіду водіння в нього немає. Він знав, що не міг сідати за кермо без водійського посвідчення, але батька необхідно було везти до лікарні.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 вимоги позову визнав частково лише в сумі, що перевищує страховий ліміт у розмірі 877 гривень.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову визнав також частково, лише в сумі, що перевищує страховий ліміт у розмірі 50000 гривень. Іншу суму вважає необхідним стягнути зі Страхової компанії «Україна». Пояснив, що він не оспорює сам факт дорожньо-транспортної події. 26 вересня 2015 року він відвіз картоплю у гараж. У гаражі він впав в оглядову яму і зламав руку. Викликав сина, щоб той відвіз його до лікарні. Син приїхав, але спочатку вони поїхали додому за адресою: місто Димитров, мікрорайон «Молодіжний»АДРЕСА_1, щоб переодягтись, взяти з собою гроші. Син сів за кермо, поїхали, на повороті на мікрорайон «Молодіжний» сталось зіткнення із автомобілем, який став посеред дороги задовго до повороту. Він вискочив з автомобіля, щоб оглянути автомобіль позивача. Під час розмови він пропонував позивачу гроші або відремонтувати автомобіль, але позивач відмовився, зазначив, що він з них нічого не хоче, хоче отримати кошти зі страхової компанії. Він був присутнім під час складання працівниками міліції протоколу про адміністративні правопорушення, В протокол він зауважень не вносив і не висловлював. Коли син їхав на автомобілі швидкість автомобіля була 50-60 км/год. Він має право керування автомобілем з 1986 року. Його син не має права керування транспортними засобами і він про це знає. Знаючи про це він дозволив сину керувати автомобілем, оскільки не думав, що може статись дорожньо-транспортна пригода. Він і раніше давав сину керувати автомобілем і ніколи таких наслідків не було. Він має автомобіль марки Ниссан № НОМЕР_3, який він придбав три роки тому у сусіда по гаражу на ім*я ОСОБА_7 за 3000 гривень. Він займається ремонтом автомобілів і сусід ОСОБА_7 пригнав автомобіль, щоб розібрати його на металобрухт, а він запропонував придбати собі автомобіль, на що сусід погодився. Він не купував автомобіль у власника ОСОБА_5, у власника автомобіль купував сусід ОСОБА_7. ОСОБА_7 передав йому техпаспорт на автомобіль по якому він і їздив. Вони з сином на третій день після аварії повідомляли страхову компанію про випадок, їм роз*яснили як і куди необхідно направити документи, вони направили.

Представник відповідача ОСОБА_8 «Страхова компанія «Україна» та відповідач ОСОБА_5 до судового засідання не з*явились, відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи або даних про поважність відсутності представника відповідача та відповідача ОСОБА_5 до суду не надходили.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши надані суду докази, суд вважає встановленими в судовому засіданні наступні обставини.

26 вересня 2015 року о 18 годині 40 хвилин в місті Димитрові Донецької області на мікрорайоні «Молодіжний», водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в порушеннях вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., яким передбачено обов*язок водія дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу, не вибрав безпечну дистанцію, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «GEELY», державний номерний знак АН 0948 IK, під керуванням водія ОСОБА_9, який рухався попереду. Внаслідок ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а саме: задньої кришки багажника, заднього бамперу, 2 задні крила, заднього правого стоп-сигналу, задніх правих дверей, чим скоїв правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і за що постановою Димитровського міського суду Донецької області 19 жовтня 2015 року на ОСОБА_3 було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень. Дане рішення суду набрало чинність 30 жовтня 2015 року (а.с. 35-37). Факт настання дорожньо-транспортної події, а також характер отриманих автомобілями ушкоджень також підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення від 26 вересня 2015 року, схемою ДТП, яка є додатком до протоколу, довідкою Державтоінспекції МВС від 26 вересня 2015 року (а.с. 43, 45-46, 154).

У день дорожньо-транспортної події 26 вересня 2015 року ОСОБА_10 був тверезий, про що свідчить висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп*яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 299 від 26 вересня 2015 року (а.с. 44).

ОСОБА_3 у день дорожньо-транспортної події 26 вересня 2015 року о 18 годині 40 хвилин в місті Димитрові на мікрорайоні «Молодіжний», в районі будинку № 52 керував автомобілем НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення і за цим фактом 12 жовтня 2015 року відповідною посадовою особою на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень (а.с. 150, 153). ОСОБА_3 за даними Центру НППВАЗ міста Красноармійська при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 1 жовтня 2015 року та територіального сервісного центру № НОМЕР_4 МВС в Донецькій області від 18 березня 2016 року взагалі посвідчення водія не отримував (а.с. 151, 155).

Автомобілі, за участі яких сталась ДТП 26 вересня 2015 року належать: 1) «NISSAN SKYLINE» державний номерний знак НОМЕР_3 – ОСОБА_5 2) «GEELY СК», державний номерний знак АН 0948 IK – ОСОБА_1, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, повідомленням ТСЦ 1444 від 4 березня 2016 року (а.с. 47, 159, 142).

Згідно висновку експертного дослідження № 35 від 15 жовтня 2015 року вартість матеріальної шкоди (з технічної точки зору), спричиненої власнику автомобіля GEELY СК, державний номерний знак АН 0948 IK, на момент проведення дослідження складає 50877 гривень 16 копійок (а.с. 8-34).

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у процесах провадження у справі про банкрутство, санації, припинення не перебуває (а.с. 65-66, 74), на адресу даної організації позивачем неодноразово направлялись повідомлення, в тому числі електронні про настання факту ДТП, заяви з вимогою виплатити страхове відшкодування (а.с. 38-40, 48, 53-54, 125-127, 129-130).

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

За змістом статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, при цьому, на підставі пункту першого частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах.

Згідно пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Стаття 395 Цивільного кодексу України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння та право користування. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб'єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб'єктами, хто його оточує. Абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини і сам суб'єкт речового права на чуже майно має нести правову відповідальність перед тими, з ким він вступає у відносини.

Тобто належним відповідачем у даній справі є відповідач ОСОБА_4, який користувався автомобілем НОМЕР_1 на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 і який у порушення вимог підпункту г) пункту 2.9 Правил дорожнього руху передав керування вищезазначеним автомобілем синові ОСОБА_3, який не мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом. З відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути матеріальну шкоду, спричинену пошкодженням його транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної події 26 вересня 2015 року в межах заявлених позивачем позовних вимог у розмірі 50877 гривень.

У даній правовій ситуації відсутні підстави для звільнення від цивільної відповідальності особи, яка на належній правовій підставі володіє транспортним засобом (ОСОБА_4В.), передбачені частинами третьою-п*ятою статті 1187 Цивільного кодексу України, у зв*язку з чим у задоволенні вимог позивача до відповідача ОСОБА_3 необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до статті 22.1 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Відповідачами суду наданий поліс № АІ/5598818 обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між ОСОБА_8 "Страхова компанія «Україна» та ОСОБА_5 (а.с. 158). Даним страховим полісом страховий випадок визначено як подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Як встановлено в судовому засіданні, дорожньо-транспортна пригода 26 вересня 2015 року дійсно сталась за участю автомобіля НОМЕР_1, тобто забезпеченого полісом страхування № АІ/5598818 і період дорожньо-транспортної події охоплюється дією зазначеного полісу (08.04.2015 року – 07.04.2016 року), але дана дорожньо-транспортна подія сталась за відсутності власника транспортного засобу ОСОБА_5, саме відповідальність якого застрахована полісом № АІ/5598818, а відбулась за участі ОСОБА_4, який на належній правовій підставі керував зазначеним транспортним засобом та ОСОБА_3, якого у порушення вимог законодавства ОСОБА_4 допустив до керування вищезазначеним транспортним засобом і відповідальність яких зазначеним страховим полісом застрахована не була. Оскільки відсутній суттєвий елемент цивільно-правової відповідальності, що відповідно до статті 22.1 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та умов страхового полісу № АІ/5598818 має кваліфікуватися як страховий випадок, у задоволенні позовних вимог позивача до відповідачів ОСОБА_8 «Страхова компанія «Україна» та ОСОБА_5 також слід відмовити.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 1000 гривень, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов’язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, а відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що також висловився Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Суду наданий товарний чек від 20 листопада 2015 року виданий адвокатом ОСОБА_2 про отримання 1000 гривень за консультацію, складання документів правового характеру (а.с. 3) без зазначення якій саме особі такі послуги були надані, без надання розрахунку таких витрат, визначення часу і тривалості надання правових послуг, що унеможливлює виконання судом вимог статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» і виключає задоволення судом позовних вимог в цій частині.

Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 518 гривень 77 копійок, на підставі положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 508 гривень 68 копійок.

На підставі статей 395, 1166, 1187, 1188 ЦК України, статті 22.1 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Правил дорожнього руху України, керуючись ст.ст.10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною подією задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною подією у розмірі 50877 гривень, понесені позивачем судові витрати пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 508 гривень 68 копійок, а всього 51385 (п*ятдесят одна тисяча триста вісімдесят п*ять) гривень 68 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 та відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ПАТ «Страхова компанія «Україна» позивачу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26 квітня 2016 року.

Суддя Т.О.Коваленко