ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2016 року м. Київ№ 826/23895/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до відповідача -1 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

відповідача -2 Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство оборони України

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, третя особа - Міністерство оборони України, в якому просить:

1. визнати протиправним і скасувати наказ Ректора Київського університету імені Тараса Шевченка від 26.05.2015 р. №1381-33 про відрахування солдата ОСОБА_1 зі складу курсантів Військового інституту імені Тараса Шевченко за недисциплінованістю;

2. визнати протиправним та скасувати наказ начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 26.05.2015 р. №4РС (по особовому складу) про звільнення з військової служби солдата ОСОБА_1 у запас відповідно до пункту «е» (через службову невідповідність) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

3. визнати протиправним і скасувати наказ начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 27.05.2015 р. №112 (по стройовій частині) про виключення із списків особового складу, зняття усіх видів забезпечення та відшкодування 79395 гривень 02 копійок пов`язаних з утриманням;

4. поновити ОСОБА_1 на військовій службі та навчанні у Військовому інституті Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка;

5. зобов`язати начальника Військового інституту Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2015 р. суддею Добрянською Я.І. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Під час судового засідання 15.03.2016 р. позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачів під час судового засідання позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволення з огляду на необґрунтованість та безпідставність, надавши при цьому письмові заперечення.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не прибув про причини неявки суд не повідомив, з огляду на що суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України особа, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також з`ясувавши позицію судів вищих інстанцій з приводу вирішення аналогічних спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2011 р. ОСОБА_1 наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка №137 від 29.07.11 р. зарахований курсантом першого курсу за спеціальністю "Правознавство".

Позивач проходив військову службу на посаді курсанта 424-ю навчальної групи військового факультету фінансів і права за - геніальністю «Правознавство» за контрактом з 29.07.2011 р. по 27.05.2015 р.

Як вбачається з матеріалів справи, начальником Військового інституту наказом від 08.01.2015 р. №13 призначено службове розслідування за фактом затримання ОСОБА_1 співробітниками слідчого управління Голосіївського районного управління Міністерства внутрішніх справ України.

За результатами службового розслідування 12.01.2015 р. складено акт, в якому серед іншого зазначено, що дії позивача, встановлені в ході досудового розслідування, свідчать про умисне порушення ним низки статей Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 р. №548, а саме ст. 11, ст. 49, ст. 56.

Цими ж діями, як йдеться у акті, позивачем порушено вимоги ст. 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 р. №551 в частині обов`язку військовослужбовців поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати від негідних вчинків інших. Відтак, з огляду на зазначене, за умисну протиправну поведінку, несумісну з обов`язками військовової служби, низькі морально-ділові якості, з огляду на встановлені порушення на підставі п. 3.4. «Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України», затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 р. №490 запропоновано Вченій раді Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка розглянути питання про відрахування за недисциплінованість курсанта ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу від 13.01.2015 р. №18 начальника Військового інституту за результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 разом з іншим військовослужбовцем був затриманим в ході кримінального провадження, яке розпочато за фактом умисного вбивства та незаконного заволодіння особистими речами та автомобілем громадянина України, яке відбулося наприкінці 2014 року, співробітниками слідчого управління Голосіївського РУ ГУ МВС України у м. Києві. Так, солдат ОСОБА_1 був затриманим близько 16:00 год. 06.01.2015 р.

В ході досудового слідства, як зазначено у наказі від 13.01.2015 р., встановлено, що особи, яких підозрюють у вбивстві, вступили в попередню змову в тому числі із солдатом ОСОБА_1 та разом, діючи групою осіб, шляхом обману мали намір заволодіти значною сумою грошових коштів та автомобілем іноземного виробництва, що належать брату загиблого, пропонуючи йому обміняти зазначені матеріальні цінності на інформацію про місцезнаходження загиблого.

Під час затримання солдату ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України «Шахрайство».

08.01.2015 р. з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення та матеріали кримінального провадження, слідчим судею Голосіївського районного суду м. Києва встановлено наявність обґрунтованої, підтвердженої зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності, підозри у вчиненні солдатом ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене, слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва ухвалою від 08.01.2015 р. справа №752/327/15-к (провадження №1-кс/752/168/15) (копія наявна у справі) застосовано на час досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12014100010012410 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 07.03.2015 р. до солдата ОСОБА_1 як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 (Замах на злочин), ч. 4 ст. 190 (Шахрайство) КК України.

На підставі висновків проведеного службового розслідування, дозволу Департаменту військової освіти та науки Міністерства оборони України від 21.05.2015 р. №263/1/1441 Ректором Київського національного університету видано наказ від 26.05.2015 р. №1381-33 про відрахування позивача зі складу курсантів Військового інституту Київського національного університет імені Тараса Шевченка за недисциплінованість.

Так, на виконання наказу ректора університету видано наказ (по особовому складу) начальника Військового інституту Київського національного університету імені Шевченка від 26.05.2015 р. №4РС про звільнення позивача з військової служби в запас відповідно до п. «є» (через службову невідповідність) ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яким із позивачем розірвано контракт (на навчання) достроково.

27.05.2015 р. позивач наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 27.05.2015 р. № 112 відрахований зі складу курсантів Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка за недисциплінованість та відповідно до п "є" (через службову невідповідність) ч. 6 ст. 26 Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відтак, не погоджуючись із діями відповідача, вважаючи накази від 26.05.2015 р. №1381-33, від 26.05.2015 р. №4РС, від 27.05.2015 р. № 112 протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, останній за їх захистом звернувся із цим позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства з приводу даного спору, а також заслухавши пояснення представника відповідача та оглянувши позицію судів вищих інстанцій з приводу аналогічних спорів, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 р. №2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» (а редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1).

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 2).

У відповідності до п. е) ч. 6 ст. 26 Закону №2232 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати) визначено Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. №964 (далі - Порядок №964).

Так, згідно до п. 7 Порядку №964 витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

Нормою ст. 11 Закону України від 24.03.1999 . №548-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №548) визначено необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців в тому числі такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини.

Згідно до ст. 26 Закону №548 військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 49 Закону №548 визначено, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Між тим, у відповідності до ст. 56 Закону №548 військовослужбовці повинні бути ввічливими у спілкуванні з іншими особами, виявляти особливу увагу до осіб похилого віку, жінок і дітей, поступатися їм місцем у громадському транспорті, сприяти захистові честі й гідності громадян, додержанню громадського порядку, а також подавати допомогу при нещасних випадках, виникненні пожежі чи стихійного лиха.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом збройних сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 р. №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі Закон №551).

Так, згідно до ст. 1 вказаного Закону військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Статтею 2 Закону №551 передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно до ст. 4 Закону №551 військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Питання переведення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ) з однієї спеціальності на іншу, із одного ВВНЗ до іншого, а також питання відрахування та поновлення їх у ВВНЗ врегульовано Інструкцією про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 р. №490.

Так, згідно до п. 3.1 розділу 3 Інструкції №490 відрахування курсантів та слухачів, що не мають офіцерських звань, здійснюється: з першого курсу - начальником ВВНЗ; з другого і наступних курсів, крім випускного - начальником вищого військового навчального закладу з дозволу начальника, якому цей ВВНЗ підпорядкований; з випускного курсу - начальником, якому військовий навчальний заклад підпорядкований, за поданням начальника ВВНЗ.

Відрахування слухачів, які мають офіцерські звання, з усіх курсів здійснюється міністром оборони України за поданням начальників, яким ВВНЗ підпорядковані.

Пунктом 3.2 Інструкції №490 встановлено, що курсант (слухач) може бути відрахований з вищого військового навчального закладу: за недисциплінованість (абз. 3).

В той же час згідно до п. 3.4 Інструкції №490 через недисциплінованість курсанти (слухачі) ВВНЗ відраховуються за окремі грубі або неодноразові порушення військової дисципліни, вимог статутів Збройних Сил України, громадського порядку та здійснення інших правопорушень.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення (порушення військової дисципліни та громадського порядку) визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 р. №82 (далі Інструкції №82).

Так, у відповідності до п. 1.2 згаданої Інструкції службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, що загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Отож, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду справи, відрахування позивача з Військового інституту здійснено відповідно до вимог Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.97 № 490 (далі - Інструкція № 490), а саме пунктів 3.4, 3.10, 3.11, 3.12.

В той же час підставою відрахування позивача є, як уже встановлено судом, вчинення позивачем порушення вимог статутів Збройних Сил України, що відображено в Акті службового розслідування від 12.01.2015 р. вх. № 99.

Питання відрахування позивача з Військового інституту було розглянуто на засіданні Вченої ради Військового інституту 13.01.2015 за результатами якого всі члени проголосували за відрахування Позивача (копії витягу з протоколу засідання Вченої ради від 13.01.2015 р. № 6 надано представником відповідача до суду).

Так, у відповідності до п. 3.1 Інструкції №490, на адресу директора Департаменту військової освіти та науки Міністерства оборони України, якому підпорядкований Військовий інститут, надійшло клопотання начальника Військового інституту від 13.01.2015 р. вих. № 18/96 про відрахування позивача із Військового інституту з обґрунтуванням причини відрахування із додаванням необхідних документів.

У відповідь на вказане клопотання з Департаменту військової освіти та науки Міністерства оборони України на адресу Військового інституту надійшов лист від 21.05.2015 р. вих. № 263/1/1441, в якому Департамент військової освіти та науки Міністерства оборони України дозволив відрахувати позивача з Військового інституту

Між тим суд зауважує, що, як підтверджується матеріалами справи, саме з метою уточнення причин та умов правопорушення, яке стало підставою для затримання позивача, відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абз. 7 пункту 1.2 Інструкції №82 наказом начальника Військового інститут) Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 08.01.2015 р. №13 «Про призначення службового розслідування» було призначено розслідування за фактом затримання співробітниками слідчого управління Голосіївського районного управління УМВС України в м. Києві.

Так, відповідно до ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України до повноважень командира (начальника) входить обов`язок мати точні відомості про особовий склад.

Разом з тим, представником відповідача пояснено, що на момент видання наказу про призначення службового розслідування не було інформації у зв`язку з чим позивача затримали та про точне місце його перебування, з огляду на що відповідно і було призначено службове розслідування, за результатами якого встановлено порушення позивачем вимог статутів Збройних Сил України.

Важливо відмітити ту обставину, що основною підставою для висновків про недотримання позивачем військової дисципліни стали обставини, встановлені ухвалою Голосіївського районного суду від 08.01.2015 р. у справі № 752/327/15-к про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні позивачем тяжкого кримінального правопорушення.

З огляду на наведене, суд погоджується із доводами представника відповідача з приводу того, що дії позивача, які викликали у суду наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого кримінального правопорушення, одночасно являються порушенням вимог статутів Збройних Сил України.

Так, зокрема, суд наголошує на тому, що згідно визначення, наведеного ст. 1 Закону №551, військова дисципліна передбачає бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

А відтак, на переконання суду, зі змісту наведеного випливає, що наявність обґрунтованої на переконання суду підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення є недопустимим для особи військовослужбовця, адже ймовірність притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності виключає бездоганність та неухильність дотримання цим військовослужбовцем порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України та є несумісним із визначенням військової дисципліни, більше того, суперечить йому.

В той же час, приймаючи рішення у справі, суд бере до уваги доводи представника в частині того, що бесіда, передбачена ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не проводилась із позивачем з огляду на те, що дисциплінарне стягнення до нього не накладалось. Разом з тим, як зауважено представником відповідача та встановлено судом, 13.01.2015 р. тимчасово виконуючим обов`язки начальника військового факультету фінансів і права підполковником ОСОБА_2 , тимчасово виконуючим обов`язки начальника Військового інституту полковником Приліпко О.Ф. із позивачем проведена особиста бесіда, що підтверджується рапортом від 13.01.2015 р. вх. № 100.

Таким чином, проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, а також дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, такими, що суперечать фактичним обставинам справи, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб`єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз (ч. 2).

Враховуючи вищенаведене в сукупності та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська