ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2016 р. Справа № 925/1184/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: позивача - не з'явились, відповідача-1 - Верещака П.М. за довіреністю, відповідача-2 - не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» (відповідач-1), ОСОБА_3 (відповідач-2) про визнання недійсним виключення зі складу учасників товариства, визнання недійсним та скасування протоколу загальних зборів, визнання ОСОБА_3 таким, що не набув корпоративних прав, та про визнання позивача власником товариства,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2015 року ( вх. № 17258 від 17.07.2015 року) позивач - ОСОБА_2 звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» (далі - відповідач-1) і ОСОБА_3 (далі - відповідач-2), у якому просив суд:

визнати недійсним його, ОСОБА_2, виключення зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке», яке проведене рішенням загальних зборів товариства від 01.11.2011 року;

визнати недійсним та скасувати протокол загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» від 01.11.2011 року про його, ОСОБА_2, виключення з учасників товариства;

визнати громадянина ОСОБА_3 таким, що не набув корпоративних прав в товаристві з обмеженою відповідальністю «Полянецьке»;

визнати ОСОБА_2 власником товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке».

Позов мотивовано порушенням відповідачами його корпоративних прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» і його ж права власності на це товариство.

Ухвалою суду від 21.07.2015 року позовна заява прийнята до провадження, по ній порушено провадження у справі № 925/1184/15, справу призначено до судового розгляду. Цією ж ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, задоволено його клопотання про витребування доказів.

В засідання суду позивач не з'явився, явку своїх представників не забезпечив, 12.10., 11.12.2015 і 11.01.2016 року засобами поштового зв'язку подав письмові клопотання, в яких просив суд долучити до матеріалів справи додані до клопотання додаткові докази, витребувати, в порядку ст. 38 ГПК України, в Головному управлінні статистики у Черкаській області матеріали реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» для дослідження в судовому засіданні, позов підтримав і просив задовольнити повністю, розгляд справи просив провести без його участі за наявними у справі матеріалами, постановлене за наслідками розгляду судове рішення просив направити йому поштою.

Відповідач-1 в порядку ст. 59 ГПК України 08.09.2015 року подав письмовий відзив на позов (т. 1 а.с. 105-111), а 03.11.2015 року (т. 1 а.с. 195-196) заяву про застосування позовної давності до усіх позовних вимог. За їх змістом відповідач-1 заперечував проти позову з мотивів необґрунтованості і недоказаності позовних вимог та заявив про застосування до цих вимог позовної давності, що є самостійною підставою відмови у задоволенні позову.

Відповідач-2 в порядку ст. 59 ГПК України письмовий відзив на позов не подав, в засіданні суду 03.11.2015 року заперечував проти позову з підстав, про які зазначив відповідач-1 у відзиві на позов, та завив про застосування позовної давності до вимог позивача.

В засідання суду 15.01.2016 року позивач і відповідач-2 не з'явились, представник відповідача-2 позов не визнав і просив суд в його задоволенні відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві і заяві про застосування позовної давності.

Наявні у справі матеріали суд вважає достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, тому, з урахуванням вимог ст.ст. 69, 75, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача і відповідача-2 за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.

Як докази обґрунтування позову позивач подав суду наступні документи.

Із архівної довідки від 11.03.2015 року № 04-05/69 архівного відділу Уманської РДА Черкаської області вбачається, що КСПП «Полянецьке» було реорганізоване у товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Полянецьке» згідно з рішенням загальних зборів засновників від 25.03.2000 року протокол № 1, ТОВ «Полянецьке» виступило правонаступником КСПП «Полянецьке». В опис справ постійного зберігання ТОВ «Полянецьке» за 2000 рік серед інших внесено наступні справи: Статут товариства, зареєстрований в Уманській РДА 29.03.2000 року № 277; Установчий договір про створення та діяльність товариства, затверджений 21.03.2000 року. Зазначені справи зберігаються у ТОВ «Полянецьке», другі примірники - у реєстраційній справі товариства у державних реєстраторів реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції.

На вимоги суду, в тому числі і за клопотанням позивача, викладені в ухвалах від 21.07., 08.09., 17.09., 01.10., 23.10.2015 року, реєстраційною службою Уманського міжрайонного управління юстиції в Черкаській області 01.10.2015 року за вх № 23130 (т. 1 а.с. 153) надано суду повідомлення № 08-05-15/167 від 30.09.2015 року про відсутність в матеріалах реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» свідоцтва № 01 від 22.02.2010 року і квитанції № 10 від 28.03.2010 року, а 03.11.2015 року - матеріали реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» в 3-х томах: том 1 - дати початку і закінчення 29.03.2000 - 11.10.2011, том 2 - 12.10.2011 - 14.11.2014, том 3 - дата початку 02.12.2014, дата закінчення відсутня (т. 1 а.с. 197-225, т. 2 а.с. 1-76). Реєстраційна справа досліджена в засіданні суду, копії документів зі справи, необхідні для вирішення спору, долучені до матеріалів справи № 925/1184/15, сама реєстраційна справа повернена реєстраційній службі. Вимога суду до позивача про надання суду для огляду і дослідження оригінала його Свідоцтва № 01 від 22.02.2010 року учасника товариства позивачем не виконана.

З урахуванням зазначених обставин судом відмовлено (ухвала суду у протоколі судового засідання від 15.01.2016 року) у задоволенні клопотання представника відповідача у призначенні судової криміналістичної експертизи документа - Свідоцтва № 01 від 22.02.2010 року.

Дослідженням документів, що місяться в реєстраційній справі товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» встановлено наступне.

27.03.2000 року товариство з обмеженою відповідальністю «Аметист», код юридичної особи 22798369 і громадянин України ОСОБА_2, які іменуються засновниками, уклали Установчий договір про створення і діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке». Створене товариство є правонаступником КСПП «Полянецьке», прийняло на себе права і обов'язки КСПП крім прав і обов'язків на майно та сільськогосподарські угіддя, які передані членам КСПП в якості майнових та земельних паїв. Статутний фонд товариства складав 7440 грн. і формувався за рахунок грошових та майнових внесків засновників. Частки кожного засновника в статутному фонді становили: ТОВ «Аметист» - 6324 грн., що складало 85% фонду; ОСОБА_2 - 1116 грн., або 15% статутного фонду. Установчий договір підписаний представниками засновників, зі сторони ТОВ «Аметист» директором товариства ОСОБА_3 і ОСОБА_2 особисто, посвідчений 27.03.2000 року завідуючим Уманської міської нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1-1413.

Із реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке», заповненої 27.03.2000 року директором товариства ОСОБА_2, вбачається, що державна реєстрація товариства як юридичної особи здійснена Уманською райдержадміністрацією 29.03.2000 року, ідентифікаційний код 02140917, номер реєстраційної справи 277, статутний фонд товариства складає 7440 грн., засновниками товариства є ТОВ «Аметист», внесок якого до статутного фонду складає 6324 грн., і громадянин України ОСОБА_2, внесок якого до статутного фонду складає 1116 грн., керівником - директором товариства є ОСОБА_2

Відповідно до поданої суду позивачем копії квитанції № 10 від 28.03.2000 року, ОСОБА_2 28.03.2000 року внесено до каси № 1 АППБ «Аваль» 335 грн. у статутний фонд ТОВ «Полянецьке» на рахунок № 26003397, що складає 30,02 % його внеску (а.с. 29).

Відповідно до поданої суду представником відповідача копії квитанції № 199 від 28.03.2000 року, ТОВ «Аметист» 28.03.2000 року внесено через «Умань-Транс-Банк» 1897,20 грн. внеску у статутний фонд ТОВ «Полянецьке» на рахунок № 26003397в АППБ «Аваль», що складає 30 % його внеску.

Із повідомлень начальника Центрального Уманського відділення «Райффайзен банк Аваль» від 08.06.2015 року, начальника відділу обласного відділення ПАТ «Промінвестбанк» від 26.05.2015 року вбачається, що в зазначених банківських установах інформація про внесення громадянином ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 1116,00 грн. на рахунок ТОВ «Полянецьке» як внесок до статутного фонду товариства за період з 01.04.2000 по 01.11.2011 року або відсутня або не знайдена (т. 1 а.с. 127, 128).

Статут товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» зареєстровано в Уманській РДА Черкаської області 29.03.2000 року реєстраційний № 277.

Із протоколу зборів засновників ТОВ «Полянецьке» від 16.04.2002 року вбачається, що присутні засновники товариства - ТОВ «Аметист» (у складі представників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3.) і ОСОБА_2 вирішили виключити із числа засновників ТОВ «Полянецьке» ТОВ «Аметист», включити до складу засновників ТОВ «Полянецьке» ОСОБА_3, розподілити статутний фонд товариства у наступних долях: ОСОБА_3 - 85% статутного фонду; ОСОБА_2 - 15% статутного фонду. Справжність підпису усіх присутніх встановлена і підтверджена державним нотаріусом Уманської міської нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за № 1-1754 (а.с. 126).

16.04.2002 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 підписали зміни в Установчий договір про створення товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» від 27.03.2000 року, у яких, згідно з рішенням засновників по протоколу зборів засновників ТОВ «Полянецьке» від 16.04.2002 року, розділ 1 і пункт 4 розділу 12 Установчого договору виклали в новій редакції: товариство створюють громадяни України ОСОБА_3 і ОСОБА_2, які надалі іменуються «засновниками»; статутний фонд товариства складає 7440 грн., частки кожного із засновників товариства становлять ОСОБА_3 6324 грн., що складає 85% статутного фонду, ОСОБА_2 - 1116 грн., або 15% статутного фонду. Цю угоду посвідчено завідуючим Уманською міською нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 1-1757 (а.с. 125).

18.03. і 20.10.2005 року проведена державна реєстрація змін до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке».

15.05.2009 року зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» затверджена нова редакція Статуту, 17.06.2009 року за № 10151050014000117 проведена державна реєстрація змін до установчих документів. Згідно з п. 1.1. розділу 1 нової редакції Статуту, учасниками товариства є громадяни України ОСОБА_3 і ОСОБА_2 Згідно з пунктми 7.1., 7.2., 7.3. розділу 7 Статуту товариства, для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників формується статутний капітал у розмірі 7440 грн. Вклади учасників в статутний капітал становлять: ОСОБА_3 - 6324 грн., що складає 85% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 1116 грн., або 15 % статутного капіталу. Учасники вносять внески у статутний капітал у вигляді та в частках, що визначені установчим договором. До моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язаний внести в установу банку не менше 50% свого внеску, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Решту внесків учасники зобов'язані внести протягом одного року з моменту державної реєстрації товариства. Учасник товариства може уступити свою частку одному чи кільком учасникам товариства або третім особам. Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відчужує.

22.02.2010 року директором товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» ОСОБА_2 видано собі ж свідоцтво № 1, яким підтверджується, що він з 29.03.2000 року являється учасником товариства з часткою 15% статутного капіталу цього товариства, що складає 1116,00 грн., які він повністю вніс до статутного капіталу товариства (а.с. 26).

23.09.2011 року засобами поштового зв'язку учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» ОСОБА_3 було направлено учаснику товариства ОСОБА_2 письмове повідомлення про час і місце проведення позачергових загальних зборів учасників товариства з викладенням питань, включених до порядку денного зборів. Поштове відправлення адресатом не отримане, повернене відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання (т. 1 а.с. 122, 123, 124).

Із протоколу № 3 від 01.11.2011 року позачергових загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» (т. 1 а.с. 45-52, 53-88) вбачається, що:

станом на 01.11.2011 року учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» були громадяни України ОСОБА_3, якому належала частка в розмірі 6324 грн., що складає 85% статутного капіталу товариства, і ОСОБА_2, якому належала частка в розмірі 1116 грн., що складає 15% статутного капіталу товариства;

на збори прибули та зареєструвалися ОСОБА_3 в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_8, ОСОБА_2 не прибув та не зареєструвався. Враховуючи, що на загальних зборах присутні учасники, що володіють 85% голосів, збори були визнані правомочними приймати рішення з усіх питань порядку денного;

згідно з порядком денним зборів, по пункту 4 порядку денного, з урахуванням обговорення обставин, викладених в підпунктах 4.1.-4.5. протоколу, загальні збори, керуючись п. 3.1.13. Статуту товариства, ст. 64 Закону України «Про господарські товариства», ст. 100 ЦК України, вирішили виключити ОСОБА_2 із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» за систематичне невиконання своїх обов'язків, перешкоджання своїми діями досягненню цілей, привласнення печатки, документів, грошових коштів та матеріальних цінностей товариства. У зв'язку з виключенням ОСОБА_2 із складу учасників товариства виплатити ОСОБА_2 вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства та належну йому частину прибутку, одержану товариством і даному році. Обставини, викладені в підпунктах 4.1.-4.5. протоколу, були підтверджені документами, які долучені як додатки до протоколу;

по пункту 6 порядку денного позачергові загальні зборів учасників товариства вирішили, у зв'язку з прийняттям рішення про виключення учасника товариства ОСОБА_2 і нагальною необхідністю товариства у обігових коштах, встановити статутний капітал товариства в розмірі 100000 грн., сформувати статутний капітал товариства за рахунок додаткового внеску учасника товариства ОСОБА_3 у розмірі 93676 грн., розподіливши частки учасників у статутному капіталі товариства наступним чином: ОСОБА_3 - 100000 грн., що складає 100% загального розміру статутного капіталу товариства;

по пункту 7 порядку денного, враховуючи прийняті рішення по пунктах 4, 6 цього протоколу, вирішили затвердити нову редакцію Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке».

06.12.2011 року по прибутковому касовому ордеру № 202 ОСОБА_3 здійснено додатковий внесок до статутного капіталу товариства у розмірі 93676 грн. (т. 1 а.с. 194).

27.12.2011 року державним реєстратором Уманської РДА Черкаської області проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке», а саме зареєстровано нову редакцію Статуту товариства, затверджену рішенням загальних зборів товариства від 01.11.2011 року, оформлене протоколом № 3. Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 9.1. ст. 9 Статуту товариства в новій редакції, учасником товариства є громадянин України ОСОБА_3, його вклад (частка) в статутному капіталі товариства складає 100000 грн., що складає 100% загального розміру статутного капіталу товариства.

Постановою слідчого СВ Уманського РВ УМВС України в Черкаській області від 04.11.2011 року, на підставі ст. 11 КК України, п. 2 ст. 6 КПК України, закрита кримінальна справа № НОМЕР_1, порушена 23.08.2011 року відносно ОСОБА_2 по факту привласнення документів та печатки ТОВ «Полянецьке» за ознаками злочину, передбаченого ст. 357 ч. 2 КК України (т. 1 а.с. 70, 168-170, 176-178).

Постановою прокурора відділу прокуратури Черкаської області від 05.12.2011 року скасована постанова старшого слідчого прокуратури Уманського району Черкаської області від 11.10.2011 року про порушення кримінальної справи № НОМЕР_2 за фактом перевищення повноважень директором ТОВ «Полянецьке» ОСОБА_2 28.01.2012 року слідчим прокуратури за вказаним фактом винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яка скасована постановою Уманського міськрайонного суду від 15.03.2012 року з направленням матеріалів на додаткову перевірку. Постановою старшого слідчого прокуратури Уманського району Черкаської області від 18.07.2012 року в порушенні кримінальної справи щодо колишнього директора ТОВ «Полянецьке» ОСОБА_2 за фактом перевищення ним службових обов'язків під час укладання договорів позик відмовлено, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, за відсутністю складу злочину, передбаченого ст.ст. 364¹, 365¹ КК України (т. 1 а.с. 79-80, 166-167, 180).

Звільнення від кримінальної відповідальності, закриття кримінальної справи, відмова в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 є нереабілітовуючими обставинами, свідчать про відсутність в його діях складу кримінальних правопорушень, проте наявність зазначених подій цих правопорушень не спростовують.

Наказом генерального директора ТОВ «Полянецьке» № 73-г від 31.10.2012 року, на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 26.10.2012 року, вирішено виплатити в строк до 01.11.2012 року ОСОБА_2 кошти за вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі товариства в сумі 473276, 14 грн. та частину чистого прибутку станом на 01.11.2011 року в сумі 209190 грн. з урахуванням утримання податку в сумі 11010 грн.

Згідно з випискою із особового рахунку ОСОБА_2 філії Черкаського ОУ АТ «Ощадбанк», йому перераховано за період з 31.10. по 02.11.2012 року 681783,67 грн. від ТОВ «Полянецьке» за частку майна в статутному капіталі.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.09.2015 року у справі № 925/794/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 року, повністю відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Полянецьке» про стягнення з відповідача на його користь 607166,33 грн. заборгованості від виплати його частки 15% власного капіталу товариства, 87742,61 грн. 3% річних, 461715,28 грн. інфляційних втрат за період користування його коштами з 02.11.2012 по 07.07.2015 року, що разом складає 1156624 грн. 22 коп., та відшкодування понесених ним судових витрат.

Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке», оформлених пунктами 4, 6, 7 протоколу № 3 від 01.11.2011 року, Статуту відповідача-1, затвердженого цим рішенням, з мотивів незаконності відступлення ТОВ «Аметист» своєї частки учасника товариства громадянину ОСОБА_3, та, у зв'язку з цим, визнання громадянина ОСОБА_3 таким, що не набував корпоративних прав у товаристві, а його громадянина ОСОБА_2 - власником товариства.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду за їх захистом.

Корпоративні відносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та іншими законодавчими актами.

Частинами 1 і 3 статті 167 ГК України визначено зміст корпоративних прав та корпоративних відносин, а саме: корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Поняття товариства з обмеженою відповідальністю визначено нормами ч. 1 ст. 140 ЦК України, ч. 3 ст. 80 ГК України, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства», за змістом яких це господарське товариство, засноване однією або кількома особами, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтями 116, 117 ЦК України визначено, відповідно, перелік прав і обов'язків учасників господарського товариства. Перелік прав і обов'язків учасників господарського товариства, визначений цими статтями ЦК України, не є вичерпним, учасники господарського товариства можуть мати інші права і обов'язки, встановлені установчим документом товариства та Законом.

Згідно з нормами ч.ч. 2-4 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, що діяла з 05.05.1999 року і була чинною на час реєстрації товариства, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Законом України від 21.09.2000 року N 1987-III змінено частину другу статті 52 Закону України «Про господарські товариства» і викладено її в наступній в редакції: до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Ця редакція статті 52 Закону України «Про господарські товариства» була чинна і на момент сплину 1 року від дати реєстрації товариства.

Станом на дату виключення позивача із складу учасників товариства стаття 52 Закону України «Про господарські товариства», зокрема частини 1-3 цієї статті, були викладена в наступній редакції: «Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Законодавство не передбачає обмеження кількості голосів учасників ТОВ лише оплаченими частками у статутному капіталі товариства. Відповідно до частини четвертої статті 58 Закону України «Про господарські товариства» учасники ТОВ мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Розмір часток кожного з учасників товариства визначається у статуті товариства. Отже, господарський суд, визначаючи повноважність загальних зборів, не має законних підстав для неврахування голосів учасників, які не сплатили або неповністю сплатили вартість своїх часток протягом одного року з дня державної реєстрації товариства.

Згідно з частиною першою статті 147 ЦК України та частиною першою статті 53 Закону України «Про господарські товариства», учасники ТОВ мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) в статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Закон не обмежує це право необхідністю отримати згоду інших учасників товариства на передачу частки.

Частина друга статті 147 ЦК України та частина друга статті 53 Закону України «Про господарські товариства» надає можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам. Недотримання встановленої статутом заборони відступлення частки третім особам може бути підставою для визнання договору про відступлення, купівлю-продаж або інше відчуження частки третій особі недійсним.

Будь-які інші способи обмеження права учасника на відчуження частки в статутному капіталі ТОВ, передбачені статутом, зокрема необхідність згоди інших учасників або товариства, не відповідають закону, а тому під час вирішення спору судом до уваги не беруться.

Статтями 54, 64 Закону України «Про господарські товариства» також встановлено, що: при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди (ч.ч. 1, 2 ст. 54);

учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере (ч.ч. 1, 2 ст. 64).

Пунктом 3.10. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 року «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» передбачено, що статтею 128 ЦК України, статтями 64, 72 Закону України "Про господарські товариства" передбачено можливість виключення учасника повного товариства, учасників товариств з обмеженою відповідальністю, які систематично не виконують чи неналежним чином виконують свої обов'язки або перешкоджають досягненню цілей товариства.

У вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням таких учасників з відповідних товариств, господарським судам слід враховувати, що прийняття рішення про виключення учасника з господарського товариства законом віднесено до компетенції учасників цих товариств, а не господарського суду. Суд лише перевіряє обґрунтованість та законність прийняття рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.

У рішенні про виключення учасника з господарського товариства повинно бути обґрунтовано причини такого виключення і зазначено, які саме факти невиконання статутних обов'язків стали підставою виключення учасника з товариства, в чому полягає систематичність невиконання учасником товариства його обов'язків, якими саме діями (бездіяльністю) учасник перешкоджає досягненню цілей товариства. Відсутність відповідних відомостей у рішенні про виключення учасника з товариства може бути підставою визнання такого рішення недійсним за позовом даного учасника.

Отже, відповідно до викладених обставин справи та в силу вищенаведених норм законодавства і статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке», суд вважає, що оспорені позивачем рішення позачергових загальних зборів відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке», оформлені протоколом № 3 від 01.11.2011 року, прийняти з дотриманням вищенаведених норм законодавства, а відтак порушення спірних корпоративних прав позивача, як учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке», суд не вбачає, а обставини, викладені позивачем в обґрунтування позову, підставами для визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Полянецьке», оформлених протоколом № 3 від 01.11.2011 року, Статуту відповідача-1, затвердженого цим рішенням, визнання громадянина ОСОБА_3 таким, що не набував корпоративних прав у товаристві, не визнає.

Крім того, право власності позивача на частку у статутному капіталі товариства при виключенні його з товариства, забезпечено відповідачем-1 шляхом виплати грошових коштів за вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі товариства та частини чистого прибутку станом на дату його виключення. Спір про це вирішений судом у господарській справі з постановленням судового рішення, яке набрало законної сили. Право участі у товаристві є особистим немайновим правом позивача, а отже вимога позивача в частині визнання його права власності на товариство з обмеженою відповідальністю «Полянецьке» є також безпідставною.

За змістом статей 4³ ч. 3, 4⁷, 43 ГПК України:

господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства;

судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи;

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відтак, з врахуванням обставин справи, та вищенаведених приписів законодавства і статуту товариства суд вважає позов недоказаним, подані позивачем докази його обґрунтування неналежними і недостатніми, тому надає перевагу запереченням відповідачів, а в задоволенні позову відмовляє повністю.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідачі, крім посилання на необґрунтованість і недоказаність позовних вимог, заявили, відповідно до ст. ст. 257, 267 ч. 4 ЦК України, про застосування позовної давності до спірних вимог.

Оцінюючи заперечення відповідачів суд враховує попередній висновок про відмову в задоволенні позову з підстав відсутності порушення прав позивача.

Позивач в письмових клопотаннях до суду наполягав на задоволенні позову, заперечень проти застосування строку позовної давності чи обґрунтування поважності підстав його пропуску суду не надав.

Статтями 256-258, 260, 261, 263, 264 ЦК України визначено поняття позовної давності, її загальну і спеціальну тривалість, правила обчислення, початок перебігу, умови зупинення і переривання перебігу позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При вирішенні заяви відповідачів про застосування позовної давності до спірних вимог суд також керується роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, викладеними в пункті 2.2. його постанови N 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» і позовну давність за їх заявами не застосовує.

На підставі статті 49 ГПК України, судові витрати - судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, не стягуються.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 22.04.2016 року.

Суддя В.М.Грачов