номер провадження справи 20/28/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2016 Справа № 908/539/16

За позовом: Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства ТОПАЗ (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84)

про стягнення суми 67204628,40 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. №Д-062/2014 від 28.02.2014 р.);

- ОСОБА_2 (дов.№Д-098/2014 від 13.05.2014 р.)

Від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі, еквівалентній 2500000,00 дол. США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на 18.02.2016 р. (26,723709 грн./дол. США), становить 66809272,50 грн., стягнення 395355,90 грн. процентів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.02.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/539/16, справі присвоєно номер провадження 20/28/16, справу призначено до розгляду на 16.03.2016 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 28.03.2016 р., 20.04.2016 р.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 26.02.2016 р., 28.03.2016 р. у справі № 908/539/16 відмовлено в задоволенні заяв Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України, за ініціативою суду, здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 20.04.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені в позовній заяві, які мотивовані такими обставинами. За умовами укладеного з відповідачем договору комісії № USE-16.1-301-D/K-09 від 23.11.2009 р. позивач зобовязався за дорученням відповідача за плату вчинити правочин із продажу майна відповідача (комплексу «Кольчуга») та виконати пусконалагоджувальні роботи на території покупця від свого імені та за рахунок відповідача. Позивач на виконання доручення відповідача уклав із покупцем зовнішньоекономічний контракт про продаж (поставку) покупцеві майна відповідача, визначеного договором. З отриманих від покупця за контрактом грошових коштів позивач перерахував відповідачу 2500000,00 дол. США за платіжними дорученнями. Відповідно до Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» та Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення майно, яке є предметом договору, є товаром військового призначення, а позивач субєктом здійснення міжнародних передач товарів військового призначення. Обовязковою умовою виконання договору та зовнішньоекономічного контракту із покупцем є отримання позивачем, як субєктом здійснення міжнародних передач товарів військового призначення, дозволу Державної служби експортного контролю України. 28.12.2010 р., 21.12.2012 р., 20.11.2015 р. позивачем було отримано листи покупця про неможливість надання сертифікату кінцевого споживача за контрактом та повернення грошових коштів, перерахованих покупцем позивачу за контрактом в якості попередньої оплати. Таким чином, ненадання покупцем сертифікату кінцевого споживача унеможливлює отримання позивачем дозволу Державної служби експортного контролю України на здійснення позивачем експорту майна, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення позивачем поставки майна покупцю, тобто унеможливлює подальше виконання договору та контракту. За умовами договору, після отримання відповідачем повідомлення позивача про неможливість отримання дозволу, відповідач у строк 10 банківських днів зобовязаний повернути позивачу отримані авансові платежі в повному обсязі. Листом від 25.11.2015 р. позивач повідомив відповідача про обставини, що обєктивно унеможливлюють отримання позивачем дозволу, зазначив, що дані обставини є підставою для припинення зобовязань сторін за договором та просив повернути грошові кошти. 07.12.2015 р. між сторонами було укладено угоду про припинення зобовязань за договором. Згідно з п. 2 даної угоди відповідач зобовязався перерахувати (повернути) позивачеві грошові кошти в сумі, еквівалентній 2500000,00 дол. США, протягом 1 робочого дня з дня укладення вказаної угоди. Відповідач зобовязання не виконав, у звязку з чим позивачем на суму боргу були нараховані 3% річних. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», Порядком здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. № 1807, постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.1996 р. № 1247, Указом Президента України від 12.06.1999 р. № 640/99, умовами договору, просять позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, причини неявки суду невідомі. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином: ухвала про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи направлялися відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві та в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.04.2016 р.: 69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84. Поштові відправлення з ухвалами підприємством зв'язку на адресу суду не повернуті. Будь-яких заяв, клопотань, письмового відзиву від відповідача до суду не надійшло.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 розяснено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи обмеженість строку розгляду спору господарським судом, встановленого ст. 69 ГПК України (25.04.2015 р. є останнім днем строку вирішення спору), суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.11.2009 р. між Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (комісіонер за договором, позивач) та Відкритим акціонерним товариством Топаз (комітент, відповідач) укладений договір комісії № USE-16.1-301-D/K-09, відповідно до п. 1.1 якого комісіонер, виступаючи від свого імені, самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду, надалі контракт, з третьою особою, надалі покупець.

Згідно з п. 1.2 комісіонер зобовязується за дорученням комітента за плату вчинити правочин із продажу комплексу «Кольчуга», надалі майно, за номенклатурою, кількістю та цінами, як вказано у додатку № 1 (специфікація майна) до цього договору та виконати пусконалагоджувальні роботи на території покупця від свого імені і за рахунок комітента.

Комісіонер зобовязався: самостійно знайти покупця на майно комітента, виконати переддоговірну роботу, укласти з покупцем контракт (п. 3.1.1); вжити заходи щодо оформлення Дозволу ДСЕКУ на виконання контракту, укладеного на підставі п. 1.1 цього договору (п. 3.1.4); у разі, коли комісіонер не отримає дозволу ДСКЕУ, він направляє відповідне повідомлення комітенту. Після отримання такого повідомлення, комітент у термін 10 банківських днів повертає комісіонеру авансові платежі в повному обсязі, які отримані комітентом згідно з п. 5.8.1 даного договору (п. 3.1.5). Не отримання зазначеного дозволу є підставою для припинення зобовязань сторін за цим договором (п. 11.7).

У розділі 5 договору сторони узгодили ціну майна та порядок розрахунків. Відповідно до п. 5.1 ціна майна встановлюється комісіонером у розмірі погодженої комітентом ціни майна в доларах США. Погоджена комітентом ціна майна за цим договором встановлюється у доларах США, зазначається в додатку № 1 до договору. Погоджена комітентом ціна майна за цим договором складає 22400000,00 доларів США. (п. 5.2). Протягом 5-ти банківських днів із дня одержання від покупця фінансових коштів за контрактом, укладеним відповідно до цього договору, комісіонер перерахує на валютний рахунок комітента відповідні кошти за відрахуванням витрат згідно з п.3.2.4 (відшкодування витрат комісіонера)(п. 5.3). Валюта платежу по цьому договору долари США (п. 5.7).

Відповідно до п. 11.3 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань і повних взаєморозрахунків по цьому договору.

Сторонами до договору підписані додаток № 1 (специфікація майна), відповідно до якого визначено найменування майна: пасивна станція контролю радіоелектронної обстановки «Кольчуга», ціна за одиницю 5600000,00 дол. США, кількість 4, погоджена комітентом ціна майна 22400000,00 дол. США); додаток № 2 (перелік експлуатаційної документації), додаток № 3 (технічні характеристики майна), додаток № 4 (акт здачі-прийому майна (зразок)), додаток № 5 (акт виконаних робіт (зразок)), додаток № 6 (порядок розгляду рекламації на майно). Сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 24.02.2010 р., відповідно до якої викладений пункт 13 договору «місцезнаходження, поштові і платіжні реквізити сторін» в іншій редакції. Також сторонами 26.05.2010 р. було укладено додаткову угоду № 2, якою викладено пункт 5.8.1 договору в іншій редакції.

Відповідно до тексту позовної заяви, позивач із отриманих від покупця за контрактом грошових коштів перерахував відповідачу 2500000,00 дол. США, в тому числі: 04.12.2009 р. платіжним дорученням № 586 1000000,00 дол. США; 04.12.2009 р. платіжним дорученням № 587 500000,00 дол. США; 21.12.2009 р. платіжним дорученням № 626 500000,00 дол. США; 18.02.2010 р. платіжним дорученням № 82 500000,00 дол. США. Платіжні доручення за 2009 рік позивачем знищені в звязку з закінченням строку їх зберігання, що підтверджується актом № 10 від 02.09.2014 р. про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, а також актом № 107 від 17.10.2014 р. про знищення документів. До матеріалів справи долучено картку рахунку: 6323: долар США: контрагенти: Топаз ВАТ: замовлення: Д 16.1-301-Д/К-09 за 01.11.09 31.12.10, відповідно до якої позивач перерахував відповідачу 2500000,00 дол. США. Також у матеріалах справи мається копія платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 82 від 18.02.2010 р., відповідно до якого на рахунок відповідача позивачем перераховано суму 500000,00 дол. США.

31.10.2013 р. між сторонами підписаний та скріплений круглими печатками акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого позивач перерахував відповідачу за умовами договору № USE-16.1-301-D/K-09 від 23.11.2009 р. суму 2500000,00 доларів США.

Листами від 27.12.2010 р. № 10-17, від 20.12.2012 р. № 12-02, від 10.11.2015 р. № 15-11-05 іноземна компанія повідомила позивача, що кінцевий користувач продукції за контрактом відмовився від закупівлі продукції, тому компанія не може надати сертифікат кінцевого споживача. Зазначає, що в звязку з неможливістю отримання позивачем дозволу на експорт майна без сертифіката кінцевого споживача, поставка майна за контрактом не може бути здійснена. Вимагає повернення авансового платежу в сумі 2500000,00 доларів США, одержаного позивачем у рамках контракту.

Листом від 25.11.2015 р. вих. № USE-13.3-13775 позивач повідомив відповідача, що в звязку з неможливістю надання покупцем сертифіката кінцевого споживача майна (за повідомленням покупця) комісіонер позбавлений можливості отримати дозвіл Державної служби експортного контролю України на міжнародну передачу майна комітента. Пропонує припинити зобовязання за договором комісії на умовах угоди, проект якої додається до цього листа. Просить підписати примірник вищезазначеної угоди та повернути позивачу протягом 10 банківських днів грошові кошти у розмірі 2500000,00 дол. США, перераховані ПАТ «Топаз» за договором комісії.

07.12.2015 р. Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення (комісіонер) та Публічним акціонерним товариством «Топаз» (комітент) було підписано угоду про припинення зобовязання за договором комісії від 23.11.2009 р. № USE-16.1-301-D/K-09. У преамбулі угоди зазначено, зокрема, що на виконання доручення комітента за договором комісії комісіонер уклав з компанією (надалі покупець) зовнішньоекономічний контракт № USE-16.1-151-K/КЕ-09 про продаж (поставку) покупцеві майна та послуг комітента, визначених договором комісії. З отриманих від покупця грошових коштів за контрактом комісіонер передав (перерахував) комітенту грошові кошти у загальній сумі 2500000,00 дол. США і комітент безумовно підтверджує отримання цих коштів від комісіонера. У звязку з обєктивною неможливістю надання покупцем сертифіката кінцевого споживача майна комісіонер позбавлений можливості отримати дозвіл Державної служби експортного контролю України на міжнародну передачу майна комітента.

Відповідно до п. 1 угоди сторони домовились припинити зобовязання з передачі комітентом комісіонеру майна, що виникло з договору комісії, шляхом заміни цього зобовязання новим зобовязанням, що виникає з пункту 2 цієї угоди.

Відповідно до п. 2 угоди комітент безумовно зобовязується перерахувати (повернути) комісіонерові грошові кошти в сумі еквівалентній 2500000,00 дол. США шляхом їх безготівкового перерахування на поточний банківський рахунок комісіонера, зазначений у пункті 8 цієї угоди, в гривнях за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день фактичного перерахування, протягом 1 (одного) робочого дня з дня укладення цієї угоди.

Відповідно до п. 3 угоди сторони домовились, що з дня укладення цієї угоди зобовязання з передачі комітентом майна комісіонеру за договором комісії вважається припиненим, а договір комісії вважається відповідно розірваним.

У звязку з наявною заборгованістю відповідача за договором від 23.11.2009 р. № USE-16.1-301-D/K-09 позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України).

Правовідносини сторін у справі врегульовано договором комісії.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Матеріалами справи встановлено, що за умовами договору від 23.11.2009 р. № USE-16.1-301-D/K-09 позивач перерахував відповідачу суму 2500000,00 доларів США, яку отримав від покупця за зовнішньоекономічним контрактом.

Згідно з угодою від 07.12.2015 р. про припинення зобовязання за договором комісії від 23.11.2009 р. № USE-16.1-301-Д/К-09 сторони уклали цю угоду про припинення зобовязання з передачі комітентом комісіонеру майна, що виникло з договору комісії шляхом заміни цього зобовязання новим зобовязанням, що виникає з пункту 2 цієї угоди.

У пунктах 2, 3 угоди вказано, що комітент безумовно зобовязується перерахувати (повернути) комісіонерові грошові кошти у сумі еквівалентній 2500000,00 дол. США шляхом їх безготівкового перерахування на поточний банківський рахунок комісіонера, зазначений у п. 8 цієї угоди, в гривнях за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день фактичного перерахування, протягом 1 робочого дня з дня укладення цієї угоди. Сторони домовились, що з дня укладення цієї угоди зобовязання з передачі комітентом майна комісіонеру за договором комісії вважаються припиненим, а договір комісії вважається відповідно розірваним.

Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Правовідносини сторін, не врегульовані даною угодою, регулюються чинним законодавством України (п.п. 4, 5 угоди).

Задовольняючи позов у частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі еквівалентній 2500000,00 дол. США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на 18.02.2016 р. (26,723709 грн./дол. США), становить 66809272,50 грн., суд враховує наступне.

За приписами ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК).

Відповідно до п. 5.7 договору комісії валюта платежу по цьому договору долари США.

Оскільки укладений правочин із третьою особою мав зовнішньоекономічний характер і виконувався в іноземній валюті, одержана сума 2500000,00 дол. США була перерахована на рахунок відповідача. Тобто, позивач, як комісіонер, перерахував відповідачу валютну виручку за реалізацію за межами України продукції, виготовленої відповідачем, і за змістом договору комісії № USE-16.1-301-D/K-09 ця сума є попередньою оплатою (авансовий платіж) за товар. Отже, на операцію з перерахування валютних цінностей комісіонером комітенту не поширюються вимоги ст. 533 ЦК, оскільки у відносинах з перерахування валютної виручки від комісіонера комітенту валюта не використовується як засіб платежу.

Суд вважає встановленим факт перерахування позивачем на рахунок відповідача суми 2500000,00 доларів США на виконання договору комісії від 23.11.2009 р. № USE-16.1-301-Д/К-09. За умовами договору комісії від 23.11.2009 р. № USE-16.1-301-Д/К-09 (п. 3.1.5) відповідач зобовязався при певних умовах повернути авансові платежі в повному обсязі, які отримані комітентом згідно з п. 5.8.1 даного договору. Крім того, згідно з угодою від 07.12.2015 р. відповідач зобовязався перерахувати (повернути) позивачу грошові кошти у сумі еквівалентній 2500000,00 доларів США протягом 1 (одного) робочого дня з дня укладення цієї угоди. Угоду укладено сторонами 07.12.2015 р. Тобто, останнім днем перерахування відповідачем позивачу грошових коштів у сумі еквівалентній 2500000,00 доларів США є 08 грудня 2015 р.

Відповідач доказів належного виконання договірних зобовязань по поверненню грошових коштів суду не надав. Доказів виконання договору в частині передачі майна комітентом комісіонеру за актом здачі-прийому майна також не надано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі еквівалентній 2500000,00 дол. США, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на 18.02.2016 р. (26,723709 грн./дол. США), становить 66809272,50 грн., основана на договорі, законі та підлягає задоволенню в повному обсязі. Офіційний курс долару США застосовується на день звернення позивача з вимогою.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 395355,90 грн. - 3% процентів річних за період із 09.12.2015 р. по 18.02.2016 р. (72 дні) на суму боргу 66809272,50 грн. Позовні вимоги в цій частині згідно з позовною заявою та поясненнями представників позивача у судовому засіданні обґрунтовані ст.ст. 610, 612, ч. 2 ст. 625 ЦК України та мотивовані тим, що відповідач порушив свої грошові зобовязання, встановлені угодою від 07.12.2015 р. про припинення зобовязання за договором, а саме: щодо перерахування (повернення) позивачеві грошових коштів у сумі, еквівалентній 2500000,00 дол. США, в гривнях за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день фактичного перерахування, протягом 1 робочого дня з дня укладення вказаної угоди. Позивач вважає, що угодою від 07.12.2015 р. про припинення зобовязання за договором комісії від 23.11.2009 р. № USE-16.1-301-Д/К-09 сторони припинили зобовязання з передачі комітентом комісіонеру майна, що виникло з договору комісії, шляхом заміни цього зобовязання новим зобовязанням, що виникає з пункту 2 цієї угоди, тобто відбулася новація і у відповідача виникло грошове зобовязання.

Вирішуючи спір у цій частині, суд враховує таке.

Згідно з угодою від 07.12.2015 р. про припинення зобовязання за договором комісії від 23.11.2009 р. № USE-16.1-301-Д/К-09 сторони уклали цю угоду про припинення зобовязання з передачі комітентом комісіонеру майна, що виникло з договору комісії шляхом заміни цього зобовязання новим зобовязанням, що виникає з пункту 2 цієї угоди. У пункті 2 угоди вказано, що комітент безумовно зобовязується перерахувати (повернути) комісіонерові грошові кошти у сумі, еквівалентній 2500000,00 дол. США, шляхом їх безготівкового перерахування на поточний банківський рахунок комісіонера, зазначений у п.8 цієї угоди, в гривнях за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день фактичного перерахування, протягом 1 робочого дня з дня укладення цієї угоди. Сторони домовились, що з дня укладення цієї угоди зобовязання з передачі комітентом майна комісіонеру за договором комісії вважаються припиненим, а договір комісії вважається відповідно розірваним. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Правовідносини сторін, не врегульовані даною угодою, регулюються чинним законодавством України.

Як вбачається із вступної частини, при укладенні угоди про припинення зобовязання сторони виходили з того, що на виконання доручення комітента за договором комісії комісіонер уклав з іноземною компанією (покупцем) зовнішньоекономічний контракт № USE-16.1-151-К/КЕ-09 про продаж (поставку) покупцеві майна та послуг комітента, визначених договором комісії; з отриманих від покупця грошових коштів за контрактом комісіонер передав (перерахував) комітенту грошові кошти у загальній сумі 2500000,00 дол. США і комітент безумовно підтверджує отримання цих коштів від комісіонера; у звязку з обєктивною неможливістю надання покупцем сертифіката кінцевого споживача майна комісіонер позбавлений можливості отримати дозвіл Державної служби експортного контролю України на міжнародну передачу майна комітента; умовами договору комісії встановлено, що не отримання дозволу Державної служби експортного контролю України на реалізацію контракту (міжнародну передачу майна комітента) є підставою для припинення зобовязань сторін за договором комісії; умовами договору комісії встановлено, що у разі коли комісіонер не отримає дозвіл Державної служби експортного контролю України, він направляє відповідне повідомлення комітенту. Після отримання такого повідомлення комітент в строк 10 банківських днів повертає комісіонеру авансові платежі в повному обсязі, які отримані комітентом; у листопаді 2015 року покупець предявив до комісіонера письмову вимогу про припинення (розірвання) контракту та повернення грошових коштів, перерахованих покупцем комісіонеру за контрактом в якості попередньої оплати.

Відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п .3.1.5 договору комісії від 23.11.2009 р. № USE-16.1-301-Д/К-09 сторони домовились, що у разі, коли комісіонер не отримає дозвіл Державної служби експортного контролю України, він направляє відповідне повідомлення комітенту. Після отримання такого повідомлення комітент у термін 10 банківських днів повертає комісіонеру авансові платежі в повному обсязі, які отримані комітентом згідно з п. 5.8.1 даного договору. Пунктом 5.8.1 договору комісії (в редакції додаткової угоди № 2 від 26.05.2010 р.) передбачено перерахування покупцем на рахунок комісіонера авансових платежів у розмірі 80% від ціни майна по відповідному контракту, частковими прямими платежами, протягом 270-ти календарних днів з дня підписання такого контракту. Відповідно до п.4.4 днем передачі майна комісіонеру буде вважатися день підписання акту здачі-прийому майна.

Як вбачається із угоди про припинення зобовязання, сторони керувались ст.ст. 604, 651-654, главою 69 Цивільного кодексу України, підпунктом 3.1.5 пункту 3.1, пунктом 11.7 договору комісії.

Вказаними в угоді підпунктом 3.1.5 пункту 3.1, пунктом 11.7 договору комісії передбачено повернення відповідачем авансових платежів. Тобто, угодою від 07.12.2015 р. про припинення зобовязання за договором комісії від 23.11.2009 р. № USE-16.1-301-Д/К-09 сторони не встановили нового зобовязання і не змінили правову природу отриманих відповідачем коштів (авансові платежі), а лише змінили строк виконання зобовязання щодо повернення авансових платежів (у термін 10 банківських днів після отримання повідомлення згідно з п. 3.1.5 договору комісії на строк - протягом 1 робочого дня з дня укладення угоди про припинення зобовязання). Так, відповідач отримав повідомлення від позивача 25.11.2015 р. і за умовами договору комісії (10 банківських днів) повинен був повернути авансовий платіж 09.12.2015 р. Згідно з умовами угоди про припинення зобовязання відповідач зобовязався повернути авансові платежі протягом 1 робочого дня з дня укладення цієї угоди, тобто 08.12.2015 р. Зміна строку виконання зобов'язань щодо повернення авансових платежів за договором не припинила первісного зобов'язання і спосіб його виконання.

Отже, характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобовязання (в даному випадку строк), а укладення між тими ж сторонами нового зобовязання (новація), що і є підставою для припинення попереднього зобовязання. Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

Таким чином, угода про припинення зобовязання від 07.12.2015 р. не змінювала первісне зобов'язання відповідача щодо повернення авансових платежів у разі неотримання комісіонером дозволу ДСКЕУ, а лише змінила строк виконання цього зобовязання та припинила зобовязання відповідача з передачі майна позивачу за договором комісії, тому зазначена угода не є новацією у розумінні ст. 604 ЦК України, оскільки не містять у сукупності усіх ознак. Зокрема, відсутнє виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. А визначена в угоді правова природа цих сум авансові платежі - не змінилась і не є грошовим зобовязанням відповідача.

За своєю суттю обовязок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата (авансовий платіж), не можна розцінювати як грошове зобовязання в розумінні статті 625 ЦК України. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість стягнення трьох процентів річних за прострочення саме грошового зобовязання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 910/14120/14.

Таким чином, стягнення з відповідача суми попередньої оплати (авансових платежів) за договором не є наслідком порушення ним грошового зобовязання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобовязань, а з інших підстав повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (пасивна станція контролю радіоелектронної обстановки «Кольчуга»). Саме повернення авансових платежів вимагала у позивача, як комісіонера, іноземна компанія у листах від 27.12.2010 р. № 10-17, від 20.12.2012 р. № 12-02, від 10.11.2015 р. № 15-11-05.

Як вбачається з умов вказаного у підставі позову договору, на відповідача були покладені обовязки з передачі комісіонеру майна, які за своєю природою не є грошовими, відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги сплати 3% річних на авансовий платіж.

На підставі викладеного, позовні вимоги задовольняються частково.

Користуючись правом, передбаченим ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне судовий збір у сумі 206700,00 грн. покласти повністю на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Топаз (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 84, код ЄДРПОУ 14310371) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 21655998) грошові кошти у сумі еквівалентній 2500000 (два мільйони пятсот тисяч) доларів США 00 центів, що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на 18.02.2016 р. (26,723709 грн./дол. США ), становить 66809272 (шістдесят шість мільйонів вісімсот девять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 50 коп., суму 206700 (двісті шість тисяч сімсот) грн.00 коп. судового збору ОСОБА_1 наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 25 квітня 2016 р.

Суддя Л.П.Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.