Справа № 377/1180/15-ц

Головуючий у І інстанції Теремецька Н. Ф.

Провадження № 22-ц/780/1640/16

Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.

Категорія 30

18.04.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Березовенко Р.В., Верланов С.М.

при секретарі Нагорній Г.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Славутицького міського суду від 28 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», третя особа ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування.

ВСТАНОВИЛА:

20 жовтня 2015 року з матеріалів кримінального провадження № 377/1195/15-к, П № 1-кс/377/29/15 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, згідно ухвали апеляційного суду Київської області від 24 вересня 2015 року виділено позовну заяву ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування для розгляду в порядку цивільного судочинства, в якій позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням в сумі 42030 гривень, страхове відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, в сумі 20646 гривень, на відшкодування моральної шкоди в сумі 3133 гривні 80 копійок.

Ухвалою судді від 20 жовтня 2015 року було відкрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення страхового відшкодування та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3.

Позовні вимоги, які були збільшені позивачем під час судового розгляду, обґрунтовувались тим, що 06 вересня 2013 року близько 00 год. 30 хв. водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем марки «AUDI 80», реєстраційний номер НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час руху по проспекту Дружби народів поблизу будинку № 17а в м. Славутичі Київської області в напрямку вулиці Героїв Дніпра, діючи необережно, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 р. та введених в дію з 01.01.2002 р., невірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність та безпечність, розпочав обгін на перехресті проспекту з внутрішньоквартальним проїздом, де обгін заборонено, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «FORD Fokus», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався в попутному напрямку та виконував поворот ліворуч у внутрішньоквартальний проїзд між ЗОШ № 1 та міським стадіоном. В результаті зіткнення транспортних засобів пасажиру автомобіля «AUDI 80» ОСОБА_2, позивачу, були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час ДТП він перебував на стаціонарному лікуванні у Київській обласній клінічній лікарні з 06.09.2013 року по 16.10.2013 року, з 15 по 27 січня 2014 року та з 12.10.2015 року по 20.10.2015 року. Витрати, пов'язані з лікуванням, що включають в себе витрати на придбання медичних препаратів, транспортні послуги, страхові платежі, становлять 46013,94 гривень, які повинні бути відшкодовані йому ПАТ «Страхова компанія «Провідна». Відповідно до п.26.2 ст.26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» йому повинно бути здійснено страхове відшкодування, пов'язане із стійкою втратою працездатності, в розмірі 18 мінімальних заробітних плат, так як він після ДТП став інвалідом другої групи, що становить 20646 гривень(1147 гривень х 18), виходячи з мінімальної заробітної плати на дату встановлення страхового випадку. Крім того, відповідно до ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» йому повинно бути відшкодована відповідачем моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що становить 3133,80(т.1 а.с. 1-8, 92-95) .

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що після отриманих ОСОБА_2 під час ДТП з вини ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 було доставлено до реанімаційного відділення ДЗ «СМСЧ № 5 МОЗ України». В цей же день 06 вересня 2013 року останнього було перевезено до ортопедо - ревматологічного центру Київської обласної клінічної лікарні, де було проведені дві операції. Стаціонарне лікування у Київській обласній клінічній лікарні тривало з 06.09.2013 року по 16.10.2013 року, вартість якого становила 27053,27 гривень. У січні 2014 року після попередньої консультації позивачу була проведена третя операція у Київській обласній клінічній лікарні в Центрі нейрохірургії - пластика дефекту лобної кістки титановою пластиною, в зв'язку з чим він перебував на стаціонарному лікуванні з 15.01.2014 року по 27.01.2014 року, вартість лікування за цей період становила 12579,59 гривень. Крім того, ОСОБА_2 були понесені додаткові витрати на лікування, пов'язані з усуненням наслідків цієї пригоди, в ортопедо-травматологічному центрі Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», куди він був госпіталізований з 12.10.2015 року по 20.10.2015 року для проведення четвертої операції, вартість лікування за цей період становила 3902,47 гривень. Між попереднім стаціонарним лікуванням та операцією позивач продовжував лікування на дому. В результаті чого, представник позивача вважає, що на відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 46013,94 гривень. Після тривалого та тяжкого курсу лікування позивачу була встановлена друга група інвалідності з 23 грудня 2013 року по 1 січня 2015 року, в зв'язку з чим позивач має право на страхове відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, в розмірі 18 мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на день настання страхового випадку, що становить 20646 гривень. На відшкодування моральної шкоди з відповідача підлягає стягненню - 3133,80 гривень, виходячи із розміру 5 % від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Заперечуючи позовні вимоги позивача відповідачем ПрАТ «СК «Провідна» просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що при визначенні розміру страхового відшкодування необхідно керуватися положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 18.11.2012 року, яка діяла на момент укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 30.10.2015 року до ПрАТ «СК «Провідна» надійшла заява ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування стосовно ДТП, яка сталася 06.09.2013 року за участю забезпеченого транспортного засобу, в результаті якої ОСОБА_2 була завдана шкода здоров'ю. До заяви про виплату страхового відшкодування позивачем було додано: розрахункові документи за придбання лікарських препаратів, товарів медичного призначення та сплату медичних послуг за період лікування у 2013-2014 роках на суму 34915,88 гривень, фіскальні чеки від 03.10.2013 року за придбання лікарських препаратів гивалекс, аквамарис, віброцил, фіскальний чек від 30.09.2013 року за придбання лікарських препаратів псорикап, квитанції про сплату страхових платежів, фіскальні чеки за придбання бензину, фіскальні чеки за придбання лікарських препаратів в жовтні 2015 року на суму 3647,57 гривень, товарний чек за придбання ниток, квитанція про сплату страхового платежу. Витрати на придбання лікарських препаратів гивалекс, аквамарин, виброцил, псорикап на суму не обґрунтовані та не підтверджені відповідним медичним закладом, оскільки не надано лікарських призначень на зазначені препарати і ці препарати не використовуються для лікування травм, отриманих позивачем у ДТП, яка сталася 06.09.2013 року. Відшкодування витрат на квитки в сумі 981,94 гривень, на паливо 750,19 гривень та страхові платежі на суму 384,90 гривень за рахунок страховика не передбачено. Таким чином, позивачем ОСОБА_2 до суду були надані платіжні документи, підтверджені лікувальними закладами на лікування в сумі 38563,45 гривень. 30.11.2015 року ПрАТ «СК «Провідна» перерахувало позивачу страхове відшкодування в розмірі 38563,45 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 49009 від 30.11.2015 року. Відшкодування страховиком мінімальної заробітної плати в зв'язку з постійною втратою працездатності потерпілим, які на момент ДТП перебували в статусі непрацюючої повнолітньої особи, законодавством не передбачено, тому позовні вимоги в цій часині є необґрунтованими та безпідставними. Відшкодування 18 мінімальних заробітних плат не передбачено п. 26.5 ст.26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на дату укладення договору № АВ/8798712 від 28.12.2012 року. Відповідно до п.22.3 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі не більше 5 % ліміту, визначеного у п.9.3, ст. 9 цього Закону. Оскільки ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров'ю в редакції закону, що діяла на момент укладення договору становив 51000 гривень, то ліміт відповідальності страховика ПрАТ «СК «Провідна» за завдану моральну шкоду складає до 2550 гривень. Відповідач просив слухати справу у відсутність представника страхової компанії.

Третя особа, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду заяву в якій просив проводити судовий розгляд справи за його відсутності.

Рішенням Славутицького міського суду від 28 грудня 2015 року позов задовольнити частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням в сумі 42842,27 гривень, страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 3133,80 грн., страхове відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності в сумі 18160,83 грн, витрати на правову допомогу в сумі 1378,42 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права просив скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення яким зменшити розмір задоволених позовних вимог в частині моральної шкоди до 2550 грн., а в іншій частині вимог відмовити.

При розгляді справи в апеляційній інстанції представником позивача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи акта виконаних робіт за договором про надання правової допомоги в Апеляційному суді Київської області та оригінал квитанції до прибуткового касового ордера серія 01АН №766211 на суму 1000 грн.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

По справі встановлено, що 06.09.2013 року, близько 00 годин 30 хвилин, водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Аudi 80», реєстраційний номер НОМЕР_3, в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по проспекту Дружби Народів м. Славутича Київської області, поблизу будинку №17а м. Славутича Київської області в напрямку вулиці Героїв Дніпра, в темну пору доби, в порушення вимог п.п. б) і д) п.2.3, п.10.1, п.14.2, п.п а) п.14.6, п.1.1. розділу 34 Правил дорожнього руху України, затверджуваних постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року, невірно урахував дорожню обстановку, проявивши неуважність та злочинну безпечність розпочав обгін на перехресті проспекту з внутрішньо квартальним проїздом, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Ford Fokus», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_5, що рухався в попутному з ним напрямку та виконував лівонаправлений маневр повороту на внутрішньоквартальний проїзд між загально освітньою школою №1 та міським стадіоном. В результаті зіткнення пасажиру автомобіля «Аudi 80», реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_2, були заподіяні тілесні ушкодження у виді поєднаної кранео - скелетної травми, важкої, проникаючої, відкритої ЧМТ, забою головного мозку, внутрішньо-мозкової гематоми в лівій потилично-тім'яній ділянці, вдавленого імпресивного перелому лобної кістки ліворуч, забійної рани лобної ділянки, уламкового перелому середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків, різаних ран обличчя, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 58/К/422А від 17.06.2014 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що були небезпечними для життя в момент заподіяння.

Вироком Славутицького міського суду Київської області від 17 червня 2015 року (справа № 377/1195/14-к, провадження № 1-кп/377/29/15), який набрав законної сили 24 вересня 2015 року, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за вказаних обставин, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки (т.1 а.с. 98-104).

Транспортний засіб, автомобіль марки «AUDI 80», номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 на момент ДТП, відповідно до полісу № АВ/8798712 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії з 29.12.2012 р. до 28.12.2013 р. був застрахований у ПрАТ «СК «Провідна», страхувальником є ОСОБА_7. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну, - 50000 грн.. Розмір франшизи 500 грн. (т. 1, а.с.142).

В силу ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Частиною першою ст.1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.25 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, здійснюється в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та розділом ІІІ Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-1У.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч. 1). У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2).

З матеріалів справи видно, що винною в ДТП особою -ОСОБА_3 укладено Договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та отримав поліс № АВ/8798712 від 28 грудня 2012 року.

Тобто, на час укладання зазначеного договору чинним був Закон України №1961-ІУ «Про обов»язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 18.11.2012 року, враховуючи Прикінцеві та переходні положення Закону України від 05.07.2012 року.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 зазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 23 Закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Згідно п.24.1 ст. 24 Закону у зв'язку із лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Згідно п.26.1 ст.26 цього Закону у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані в результаті стійкої втрати працездатності( інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов'язкового виду страхування.

Страхове відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності, виплачується не рідше одного разу на місяць до відновлення працездатності потерпілого.

За умовами договору або за поданням потерпілого до страховика та за погодженням із страховиком страхове відшкодування може бути виплачене у вигляді одноразової компенсації (п.26.2).

Відповідно до пункту 9.3 статті 9 Закону в редакції, чинній на час укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Такий же розмір страхової суми (ліміт відповідальності) передбачено на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, у полісі № АВ/8798712 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( т.1 а.с. 142).

Пунктом 9.4. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд виходив з обставин та матеріалів справи та дійшов висновку що вимоги позивача підтверджуються , зокрема : виписним епікризом ДЗ «СМСЧ № 5 МОЗ України» згідно якого 06.09.2013 року ОСОБА_2 доставлений до ДЗ «СМСЧ № 5» з діагнозом: тяжка поєднана травма внаслідок ДТП, ВЧМТ, відкритий вдавлений перелом лобної кістки, забій головного мозку, лікворія з рани; закритий перелом правої стегневої кістки в с/3 із зміщенням, травматичний шок ІІ ст. 06.09.13 року хворий переводиться для подальшого лікування в нейрохірургічне відділення КОКЛ № 1(т.1 а.с. 15); випискою з історії хвороби стаціонарного хворого № медичної карти 105475/1795 записи в якій свідчать про те, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному центрі комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» з 06.09.2013 року по 16.10.2013 року з діагнозом: поєднана краніо-скелетна травма. Важка проникаюча ВЧМТ. Забій головного мозку. Внутрішньо мозкова гематома лівої потилично-тім'яної ділянки. Вдавлений імпресивний перелом лобної кістки ліворуч. Перелом кісток основи черепа. Перелом кісток носу. Перелом велицево-орбітального комплексу ліворуч. Посттравматичний птоз верхньої повіки ліворуч. Забійна рана лобної ділянки. Уламковий перелом с/3 правої стегнової кістки зі зміщенням уламків. Під час знаходження на стаціонарному лікуванні ОСОБА_2 було проведено дві операції - 06.09.2013 року та 07.10.2013 року(т.1 а.с. 121-124, 198); на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з лікуванням в ортопедо - травматологічному центрі комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» з 06.09.2013 року по 16.10.2013 року позивачем надано суду товарні чеки на медикаменти та інші товари і послуги медичного призначення, відповідні касові та фіскальні чеки на їх оплату на загальну суму 24826,11 гривень (т.1 а.с. 199-250, т.2 а.с. 1-65),; на підтвердження понесених витрат, пов'язаних з лікуванням, надано товарні чеки на медикаменти та відповідні касові чеки, які призначені йому для лікування в домашніх умовах і зазначені у витягу з історії хвороби №1697/1707/1342/1795 на загальну суму 1951,09 гривень за період з 17 жовтня 2013 року по 29 листопада 2013 року( т.1 а.с. 121 -123, 203-207); Згідно виписки із історії хвороби № 320760/128 Центру нейрохірургії комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у цьому лікувальному закладі з 15 січня 2014 року по 27 січня 2014 року з діагнозом: стан після важкої відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, оперативного втручання - усунення вдавленого перелому лобної кістки(06.09.2013 року). Краніодефект лобної кістки. Під час знаходження на стаціонарному лікуванні позивачу 16.01.2014 року було здійснено операцію - пластика дефекту лобної кістки титановою пластиною ( т.1. а.с. 173). На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з лікуванням в Центрі нейрохірургії комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» з 15.01.2014 року по 27.01.2014 року, позивачем надано товарні чеки на медикаменти та інші товари і послуги медичного призначення, відповідні касові та фіскальні чеки на їх оплату на загальну суму 12295,30 гривень (т.1 а.с. 174-194). Випискою з історії хвороби стаціонарного хворого № медичної карти 1054.75/1795 Ортопедо-травматологічного центру комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» підтверджено, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у цьому лікувальному закладі з 12 жовтня 2015 року по 20 жовтня 2015 року з діагнозом: консолідований перелом правої стегнової кістки, стан після МОС. Під час знаходження на стаціонарному лікуванні позивачу 13 жовтня 2015 року була здійснена операція по видаленню пластини та гвинтів із правого стегна( т.1 а.с.164). На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з лікуванням в Ортопедо-травматологічному центрі комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» з 12.10.2015 року по 20.10.2015 року, позивачем надано суду листки призначень, товарні чеки на медикаменти та інші товари і послуги медичного призначення, відповідні касові та фіскальні чеки на їх оплату на загальну суму 3902,47 гривень (т.1 а.с. 165-173, т.2 а.с.66).

Судом також враховано, що на підтвердження витрат, пов'язаних з лікуванням, ОСОБА_2 надано суду квитанції про сплату страхових платежів відповідно до укладених ним договорів добровільного медичного страхування з ПАТ «Страхова компанія «Раритет» від 23.12.2013 року на суму 100,61 гривень і 175,46 гривень та від 15.01.2014 року на суму 284,29 гривень, всього на суму 560,36 гривень(т.1 а.с. 195-197, 199-202), а також квитки на проїзд в автобусі сполученням Славутич-Київ та Київ-Славутич за 26.09.2013 року, 27.09.2013 року, 17.10.2013 року, 29.10.2013 року, 20.11.2013 року, 04.12.2013 року, 26.12.2013 року, 13.01.2014 року, 15.01.2014 року, 20.01.2014 року, 05.02.2014 року, 19.10.2015 року на загальну суму 924, 83 гривень (т.1 а.с.161-163), витрати на паливо в сумі 350,10 гривень згідно фіскальному чеку від 23.12.2013 року та в сумі 400,09 гривень згідно фіскальному чеку від 02.02.2014 року, всього на загальну суму 750,19 гривень (т.1 а.с. 61, 162).

Матеріали справи також містять дані, що 13.01.2014 позивач користувався автобусом за маршрутом м.Славутич - м.Київ для проїзду для здійснення чергової третьої операції в Центрі нейрохірургії комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», де і перебував на лікуванні з 15.01.2014 року по 27.01.2014 року. 19 жовтня 2015 року він повертався на автобусі з м.Києва до м.Славутича з Ортопедо-травматологічного центру комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», де перебував на стаціонарному лікуванні з 12 жовтня 2015 року.

При цьому, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважав, що не відноситься до витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого ОСОБА_2 від ДТП, витрати, пов'язані із придбанням таких лікарських препаратів як псорикап крем, аква марис спрей, аквамарин спрей для горла, виброцил каплі, гивалекс спрей на загальну суму 299 гривень, оскільки призначення їх позивачу не підтверджено відповідними медичними документами, а також суми платежів від 23.12.2013 року та 15.01.2014 року за договорами добровільного медичного страхування на загальну суму 560,36 гривень, які не відносяться до витрат, пов'язаних з лікуванням позивача в розумінні ст. 24 Закону, і також є недоведеними витрати на квитки в сумі 758,53 гривень, на паливо в сумі 750,17 гривень, оскільки позивач не зміг пояснити в судову засіданні, яким чином вони пов'язані з його лікуванням внаслідок ушкодження його здоров'я в результаті ДТП, яка мала місце 06.09.2013 року.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду та вважає їх такими, що ґрунтуються на вимогах закону, обставинах справи, доказах, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог.

Колегія суддів вважає правильним також висновок суду про те, що зазначений позивачем період у його сукупності слід вважати стійкою втратою працездатності потерпілого тривалістю з 6 вересня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за який він має право на відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності. Водночас суд вірно наголосив на тому, що у даному випадку, є безпідставними доводи позивача, що при визначенні розміру відшкодування шкоди, пов'язаною із стійкою втратою працездатності, необхідно застосовувати положення ст. 26 Закону в редакції, яка набрала чинності 4 лютого 2013 року, а саме для інвалідів ІІ групи в розмірі 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на дату настання страхового випадку(1147 гривень), оскільки договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладений до набрання чинності цією нормою Закону в новій редакції.

На думку колегії, суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 18.11.2012 року, що діяла на час укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не передбачено відшкодування страховиком мінімальної заробітної плати в зв'язку з постійною втратою працездатності потерпілим, які на момент ДТП перебували в статусі непрацюючої повнолітньої особи, оскільки потерпілий не є стороною у договорі,а право на відшкодування страховиком мінімальної заробітної плати в зв'язку з постійною втратою працездатності потерпілим, які на момент ДТП перебували в статусі непрацюючої повнолітньої особи, передбачено ч.2 ст.1195 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин відповідно до роз'яснень, які надані у п.25 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». Як вірно зазначено судом, ОСОБА_2 на час ДТП був студентом 5-го курсу денного відділення Національного транспортного університету, згідно з висновком судово-медичної експертизи внаслідок ДТП йому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження та визнано інвалідом другої групи(т.1 а.с. 11, 14). Отже, заподіяну його здоров'ю шкоду слід визначити, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день настання страхового випадку за кожний місяць, відповідно до положень ст. 1195 ЦК України: згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна у місячному розмірі з 1 січня становить 1147 гривень; відповідальність ОСОБА_3 було застраховано відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то згідно положень ст. ст.22-26 цього Закону відшкодувати шкоду, пов'язану зі стійкою втратою працездатності, зобов'язаний страховик ПАТ «Страхова компанія «Провідна» ; розмір страхового відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою витратою працездатності, становить 18160,83 гривень ( 1147 гривень х 15 місяців( з 1 жовтня 2013 року по 31 грудня 2014 року)=17205 гривень + 1147/30х25 днів(з 6 вересня 2013 року по 30 вересня 2013 року включно)=955,83 гривень).

Рішення суду в цій частині вимог відповідає вимогам закону та матеріалам справи. В апеляційній скарзі відповідачем не наведено доводів, які б спростували дані висновки суду.

Крім того, виходячи з положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 18.11.2012 року, що діяла на час укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( п.22.3 ст.22, п.9.3 ст.9 Закону) та згідно визначеного ліміту відповідальності у страховому Полісі № АВ/8798712 від 28.12.2012 року ( т.1 а.с. 142), суд правомірно дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, на відшкодування якої має позивач, становить 5000 гривень ( 5% ліміту ), але враховуючи заявлені вимоги, згідно яких позивач просив стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 3133,80 грн.., задовольнив їх у зазначеній сумі.

Доводи відповідача, що суд безпідставно не взяв до уваги, що ПАТ «Страхова компанія «Провідна» перерахувало позивачу страхове відшкодування в розмірі 38563,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 49009 від 30.11.2015 року, а тому вказана сума не підлягала стягненню на користь позивача за даним позовом, не заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що згідно виписки по картці/рахунку НОМЕР_6 і додаткових рахунках по договору за період з 29.11.2015 року по 28.12.2015 року грошові кошти від ПАТ «Страхова компанія «Провідна» з призначенням -«страхове відшкодування» не зараховувалися. (т.2 а.с. 67).

З пояснень в судовому засіданні позивача вбачається, що він дійсно мав рахунок № НОМЕР_6 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», але без зазначення ІПН, сума 38563,45 грн. дійсно надходила на рахунок в банку, але в платіжному дорученні був зазначений ІПН, який не був внесений на час відкриття в банківський картковий рахунок, відкритий на ім.»я ОСОБА_2, а тому вказані кошти були повернуті страховику.

У ході розгляду справи в апеляційній інстанції обставину щодо повернення КБ «ПРИВАТБАНК» коштів ПАТ СК «Провідна» підтвердив представник останньої. Посилання відповідача, що позивач невірно зазначив номер ІПН свого підтвердження не знайшли. Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав 09.07.2014 року реєстраційний номер облікової картки платника податків за № НОМЕР_5 ( саме даний номер вказано було в платіжному дорученні від 30.11.2015 року). Даний факт свідчить про те, що суму 38563,45 грн. в рахунок страхового відшкодування від СК «Провідна» позивач не отримував.

Рішення суду ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, висновки суду ґрунтуються на обставинах та матеріалах справи.

Відповідає вимогам закону також рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 1378,42 грн.

Разом з тим, оскільки позивачу при апеляційному розгляді справи надавалася правова допомога відповідно до договору від 25 січня 2016 року і згідно Акта виконаних робіт за даним договором та оригіналу квитанції до прибуткового касового ордера серія 01АН № 766211 вартість правової допомоги становить 1000 грн., колегія суддів вважає, що рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу необхідно змінити, збільшивши її розмір до 2378,42 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст..307, 309 ЦПК України, колегія

ВІРІШИЛА :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Славутицького міського суду від 28 грудня 2015 року змінити в частині витрат на правову допомогу, збільшивши суму, що підлягає відшкодуванню до 2378,42 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді