АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 640/4200/16-п Головуючий суддя І інстанції Шмадченко С.І.

Провадження № 33/790/277/16 Суддя доповідач Шевченко В.В.

Категорія: ст.482 ч.1 МК України

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2016 року м. Харків

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області Шевченко В.В., за участю представника Харківської митниці ДФС Тиндика М.В., захисника особи, відносно якої провадження у справі закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, ОСОБА_3 - адвоката Кузьміна Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги заступника начальника управління боротьби з митними правопорушення Харківської митниці ДФС Волокітіна Є.П. та особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2016 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.482 МК України, відносно

ОСОБА_3, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1, працює водієм ПП «Транзит» м. Луганськ, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2016 року постановою судді Київського районного суду м.Харкова провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 закрите на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.482 МК України.

Суд першої інстанції встановив, що 20.09.2015 року о 11 год. 14 хв. в зону митного контролю МАПП «Плетенівка» Харківської митниці ДФС з України в напрямку Російської Федерації в'їхав вантажний автомобіль марки «MAN F2000», держаний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «TRAILOR SYY3CX» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 з вантажем «Вироби з природного каменю: деталі пам'ятників поліровані з габбро Ямпільського родовища» вагою нетто 20 653 кг, вагою брутто 20 842 кг та «Вироби з природного каменю: деталі пам'ятників поліровані з граніту Лезниківського родовища» вагою нетто 1 147 кг, вагою брутто 1 158 кг загальною вартістю 305 800 руб. РФ ( 101 222,86 грн.), що переміщується за митною декларацією типу ЕК10АА від 17.09.2015 року №101060000/2015/014514. Відправник: ФОП ОСОБА_6 (АДРЕСА_2), одержувач: ООО «Торговий дом «Мир» (РФ Ростовська обл. м.Таганрог пл.Красна 27).

В ході проведеної перевірки, з урахуванням інформації отриманої від УСБ України в Харківській області та пояснень громадянина ОСОБА_3 встановлено, що зазначений товар після випуску за межі митної території України через автомобільний пункт пропуску «Плетенівка» Харківської митниці ДФС, громадянином ОСОБА_3 в подальшому планувалося перемістити до м.Донецьк на території ДНР поза митним контролем через автомобільний пункт пропуску «Матвєєв Курган (РФ) - Успенка (Україна)», який згідно наказу Державної фіскальної служби України від 27.11.2014 року №331 «Про ліквідацію та створення окремих митних постів Донецької та Луганської митниць ДФС», ліквідований як відокремлений структурний підрозділ Донецької митниці ДФС.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що перевізник товару - громадянин України ОСОБА_3 намагався незаконно перемістити вироби з природного каменю та транспортний засіб на територію ДНР до м.Донецьк (непідконтрольна територія України) поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митного органу і без виконання митних формальностей, чим скоїв порушення митних правил, передбачене ч.1 ст.482 МК України. Встановивши, що на момент розгляду справи сплинув строк притягнення до відповідальності, передбачений ч.2 ст.467 МК України (більше ніж шість місяців з дня вчинення правопорушення), суд першої інстанції зазначив про наявність підстав, передбачених п.7 ст.247 КУпАП для закриття провадження у справі.

Не погодившись із зазначеним рішенням судді, Харківська митниця ДФС в особі заступника начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС Волокітіна Є.П., звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на зміст ч.2 ст.467 МК України, зазначає, що висновок суду про закінчення строків притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за порушення митних правил є помилковим, оскільки порушення, передбачене ч.1 ст.482 МК України є триваючим та було виявлене 25 вересня 2015 року. За таких обставин апелянт просить скасувати постанову судді від 24 березня 2016 року та винести нову, якою визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні порушення митних правил за ч.1 ст.482 МК України та накласти на нього адміністративне стягнення відповідно до санкції цієї статті.

Особа, яка притягалася до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, не погоджуючись із постановою Київського районного суду м.Харкова від 24 березня 2016 року, просить її скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.482 МК України. Апелянт вважає, що оскаржуване судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального права та невірним застосуванням норм процесуального права. Зокрема ОСОБА_3 вказує на те, що постанова суду не конкретизована та не встановлено, в чому саме полягали його протиправні дії - в переміщенні товарів чи здійснення дій, направлених на переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем. Апелянт вважає, що його процесуальні права були порушені, оскільки він не був належним чином сповіщений про розгляд справи судом, а повідомлення митного органу про призначення справи для розгляду не передбачене процесуальним законом. Окрім того, ОСОБА_3 вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам закону, оскільки не містить відомостей про власників транспортного засобу та товарів, перевезення яких він здійснював; в матеріалах справи відсутні докази, що протокол складено уповноваженою особою. Апелянт також посилається на те, що на територію митного посту він заїхав 20 вересня 2016 року, а 23 вересня 2016 року в транспортному засобі була виявлена міжнародна товарно-транспортна накладна з відміткою про перетинання пункту пропуску в «ДНР», тоді ж - 23 вересня 2016 року відносно нього було складено перший адміністративний протокол, який не був предметом розгляду у цій справі, а протокол від 25 вересня 2016 року, який він нібито не підписав, складений лише через п*ять днів, тобто, коли його вже не було на митниці; в протоколі зазначені поняті, але їх адреси відсутні, що позбавило його можливості заявити клопотання про допит їх у суді у якості свідків. На думку ОСОБА_3, зазначене мало бути підставою для повернення протоколу про порушення митних правил для доопрацювання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника митниці Тиндика М.В., захисника ОСОБА_3 - адвоката Кузьміна Є.В., які підтримали власні апеляційні скарги в повному обсязі та заперечували проти задоволення апеляційної скарги опонента, перевіривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст.ст. 486,489 МК України суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з ч.1 ст. 482 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні дії з переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування органу доходів і зборів або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей, або з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами органу доходів і зборів.

У розумінні загальних положень Митного кодексу України, під переміщенням через митний кордон України варто розуміти сукупність дій, пов*язаних із ввезенням на митну територію України, вивезенням із цієї території або транзит через територію України товарів, транспортних засобів та інших предметів у будь-який спосіб, будь-якими засобами та видами транспорту.

Як зазначено у протоколі про порушення митних правил №557/80700/15 від 25 вересня 2015 року та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 на автомобілі «MAN F2000», державний номер НОМЕР_1, з причепом «TRAILOR SYY3CX», державний номер НОМЕР_3, після випуску за межі митної території України через автомобільний пункт пропуску «Плетенівка» Харківської митниці ДФС за ВМД типу ЕК10АА від 17.09.2015 р. №101060000/2015/014514 товарів «Вироби з природного каменю: деталі пам'ятників поліровані з габбро Ямпільського родовища» вагою нетто 20 653 кг, вагою брутто 20 842 кг та «Вироби з природного каменю: деталі пам'ятників поліровані з граніту Лезниківського родовища» вагою нетто 1 147 кг, вагою брутто 1 158 кг, намагався перемістити 20 вересня 2015 року дані товари до м. Донецьк на територію ДНР поза митним контролем через автомобільний пункт пропуску «Матвєєв-Курган» (РФ) - Успенка (Україна), який згідно наказу Державної фіскальної служби України від 27 листопада 2014 року №331 «Про ліквідацію та створення окремих митних постів Донецької та Луганської митниці ДФС», ліквідований як відокремлений структурний підрозділ. Зазначеними діями ОСОБА_3 вчинив порушення митних правил, передбачене ч.1 ст.482 МК України .

Фактичні обставини правопорушення та висновок суду про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.482 МК України, Харківською митницею ДФС не оспорюються.

Апелянт ОСОБА_3 вважає, що постанова суду не конкретизована, оскільки не встановлено, в чому саме полягали його протиправні дії - в переміщенні товарів чи здійснення дій, направлених на переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем. Натомість, такі доводи апелянта суперечать змісту оскаржуваної постанови, яка містить висновок про те, що ОСОБА_3 вчинив дії, спрямовані на переміщення товарів на транспортному засобі через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування органу доходів і зборів і без виконання митних формальностей. Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи, в тому числі і на особистих поясненнях ОСОБА_3, наданих митному органу 24 вересня 2015 року. Зокрема, ОСОБА_3 підтвердив, що мав вказівку на переміщення вантажу (виробів з природного каменю) з с.Олієвка Житомирської області до м.Донецьку (Україна) через територію Російської Федерації; їхав за маршрутом м.Житомир (Україна) - п.Матвєєв Курган (РФ) -Донецьк. Кордон України з Російською Федерацією мав намір перетнути в пункті пропуску «Плетенівка» Харківської митниці ДФС 20 вересня 2016 року, а кордон з так званою «ДНР» - в пункті пропуску «Успенка». При цьому ОСОБА_3 пояснював, що йому достеменно було відомо, що митний контроль на окупованій території України, в тому числі в пункті пропуску «Успенка» не здійснюється, але не вважав, що порушує митне законодавство України (а.с.15). Окрім того, із матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що такі дії ОСОБА_3 здійснював не вперше, а саме - 31 серпня 2015 року за аналогічних обставин ОСОБА_3 перемістив товар та транспортний засіб через митний кордон України на окуповану незаконними військовими формуваннями «ДНР» та «ЛНР» територію України через Російську Федерацію з порушенням вимог чинного законодавства в митній сфері, у зв*язку з чим відносно нього було складено протокол про порушення митних правил №553/80700/15 від 23 вересня 2015 року за ч.1 ст.482 МК України. Апеляційна скарга ОСОБА_3 не містить жодних переконливих доводів на спростування висновку суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.482 МК України.

Частиною 2 ст.494 МК України передбачено, які саме відомості має містити протокол про порушення митних правил. Протокол №557/80700/15 від 25 вересня 2015 року, який складений головним державним інспектором аналітично-пошукового відділу УАР та ПМП ОСОБА_7 - посадовою особою, у розумінні положень ст.490 МК України, уповноваженою складати протоколи про порушення митних правил, містить відомості про дату і місце його складення; посадову особу, яка склала протокол та відомості про особу, яка притягується до відповідальності; місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; посилання на статтю МКУ, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; прізвища та паспортні дані понятих; відомості щодо вилучених товарів, транспортного засобу та документів, інші необхідні для справи відомості.

Не зазначення у протоколі адреси місця проживання понятих, як на те посилається апелянт, не свідчить про невідповідність зазначеного протоколу вимогам ст.494 МК України, оскільки у зазначеній нормі така вимога прямо не передбачена, а поняття «свідки» та «поняті» у розумінні положень п.п.6,9 ч.1 ст.497, ст.ст.504,505 МК України не є тотожними.

Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи адреси місця проживання понятих, хоча і заслуговує на увагу, натомість зазначена обставина не є самостійною підставою для повернення справи для доопрацювання, оскільки такі відомості могли бути отримані від митного органу при розгляді справи судом. Проте, матеріали справи не містять будь-яких клопотань ОСОБА_3 або його захисника - адвоката Кузьміна Е.В. про виклик понятих для допиту в якості свідків при розгляді справи судом першої інстанції, не зазначалось про таке і в письмових запереченнях адвоката Кузьміна Е.В., які були подані суду (а.с.43-44). А тому на даний час немає підстав вважати, що відсутність у протоколі зазначених відомостей унеможливлювала реалізацію процесуальних прав ОСОБА_3

Апеляційний суд критично відноситься до посилань апелянта щодо складення протоколу про порушення митних правил 25 вересня 2016 року за його відсутності. Твердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що він залишив митницю 23 вересня 2016 року - відразу після складення першого протоколу про порушення митних правил, спростовується наявністю письмових пояснень ОСОБА_3 у даному провадженні, датованих 24 вересня 2016 року. У протоколі про порушення митних правил №557/80700/15 від 25 вересня 2015 року містяться відомості про відмову ОСОБА_3 від підписання протоколу. При проведенні зазначеної процесуальної дії були присутні поняті ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які своїми підписами засвідчили відповідність записів у протоколі проведеним діям; підстав для сумнівів у неупередженості та необ*єктивності зазначених осіб не вбачається.

Доводи апелянта щодо відсутності у протоколі відомостей про власника транспортного засобу та власника вантажу, що переміщався ОСОБА_3, є неспроможними. Протокол про порушення митних правил, а також долучені до нього матеріали містять вичерпні відомості про відправника товару - ФОП ОСОБА_6, його одержувача - ООО «Торговый дом «Мир» та фактичного власника транспортного засобу - ОСОБА_11 Обов*язковий виклик зазначених осіб в судове засідання при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.482 МК України, процесуальним законом не передбачений, клопотань про виклик будь-кого із перелічених осіб суду першої інстанції учасники провадження не подавали. За викладених у протоколі фактичних обставин правопорушення, не залучення заінтересованих осіб до провадження про порушення митних правил жодним чином не впливає на обгрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка безпосередньо порушила митні правила - ОСОБА_3, а конфіскація предметів порушення митних правил застосовується незалежно від того, чи є ці товари чи транспортні засобі власністю особи, яка вчинила правопорушення. А тим більше зазначене не є підставою для скасування судового рішення в апеляційному порядку, оскільки за наслідком розгляду протоколу про адміністративне правопорушення судом прийняте рішення про закриття провадження у справі та повернення ОСОБА_3 вилучених у нього товарів.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції його процесуальних прав з огляду на розгляд справи за його відсутності є необґрунтованими. Дійсно, судом першої інстанції особисто ОСОБА_3, який мешкає на тимчасово окупованій території України - в м.Кіровськ Луганської області, про дату, час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.526 МК України, ст.277-2 КУпАП сповіщений не був. Проте, зі змісту листа Харківської митниці ДФС від 15 березня 2016 року вбачається, що про розгляд справи судом були завчасно повідомлені як ОСОБА_3, так і його захисник - адвокат Кузьмін Є.В. (а.с.35). Хоча матеріали справи і не містять відомостей про вручення такого повідомлення ОСОБА_3, проте розгляд справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_3 у суді першої інстанції 24 березня 2016 року відбувався за участю його захисника - адвоката Кузьміна Є.В., що дає підстави передбачати обізнаність ОСОБА_3 про розгляд справи судом. Захисник, відповідно до ч.6 ст.500 МК України, користується правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими ст.498 МК України, в межах повноважень, наданих угодою про надання правової допомоги. Виходячи із наявних в матеріалах справи документів, адвокат Кузьмін Є.В. не заперечував проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_3, клопотання про перенесення розгляду справи для забезпечення участі останнього в судовому розгляді не заявляв. А тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 будь-яким чином був обмеженим у реалізації своїх процесуальних прав в стадії судового розгляду справи. Окрім того, на даний час ОСОБА_3 скористався процедурою апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції за участі його захисника в стадії апеляційного перегляду судового рішення.

Будь-яких порушень норм КУпАП та МК України, які б давали підстави апеляційному суду для скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.

Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності із вимогами ст.245 КУпАП, ст.486 МК України, а висновки суду, які викладені в оскаржуваній постанові, про наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.482 МК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, яким суд дав належну оцінку.

З огляду на наведені вище обставини правопорушення, фактичне переміщення товарів «Вироби з природного каменю: деталі пам'ятників поліровані з габбро Ямпільського родовища», «Вироби з природного каменю: деталі пам'ятників поліровані з граніту Лезниківського родовища» та транспортного засобу - автомобіля «MAN F2000», державний номер НОМЕР_1, з причепом «TRAILOR SYY3CX», державний номер НОМЕР_3 через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митного органу і без виконання митних формальностей, ОСОБА_3 намагався здійснити 20 вересня 2015 року.

Згідно з ч. 2 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі правопорушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477- 485 цього Кодексу - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Слід зазначити, що частина 2 ст.467 МК України не вказує на те, що стосовно правопорушень, передбачених ст.ст.469, 477-485 МК України строк завжди і за будь-яких обставин має обраховуватися від дня виявлення правопорушення. В даному випадку вирішальним є саме фактор «триваючого характеру» правопорушення, а не його кваліфікації згідно певної статті МК України.

Формально пославшись на положення ч.2 ст.467 МК України, жодних інших доводів на обґрунтування триваючого характеру порушення, що здійснено ОСОБА_3, апелянт - представник Харківської митниці ДФС не навів, а тому доводи апеляційної скарги заступника начальника управління боротьби з митними правопорушення Харківської митниці ДФС Волокітіна Є.П. апеляційний суд вважає неспроможними.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_3, у зв'язку із закінченням строку, передбаченого ч.2 ст.467 МК України, та не вбачає підстав для скасування постанови суду від 24 березня 2016 року за доводами апеляційних скарг Харківської митниці ДФС та ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.527-529 МК України, ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги заступника начальника управління боротьби з митними правопорушення Харківської митниці ДФС Волокітіна Є.П. та особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 залишити без задоволення

Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2016 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.482 МК України, відносно ОСОБА_3 у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Харківської області В.В.Шевченко