ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2016 р.

м.Одеса

Справа № 814/2685/14

Категорія: 8.3.3

Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -

Кравченка К.В.,

судді -

Лук’янчук О.В.,

судді -

Градовського Ю.М.

при секретарі -

Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Юженергобуд» до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області, третя особа в інтересах держави: Прокуратура Миколаївської області, про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2014 року публічне акціонерне товариство «Юженергобуд» (надалі - позивач, ПАТ «Юженергобуд», Товариство) звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області (надалі - відповідач, ОДПІ), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 12.08.2014 року:

- №0000492201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 837615,00 грн. (558410,00 грн. - за основним платежем, 279205,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №0000482201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 5637438,00 грн. (3758292,00 грн. - за основним платежем, 1879146,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.10.2015 року позовну заяву задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Юженергобуд» як платник податків взято на податковий облік ОДПІ 02.09.1993 року за №856. Основними видами діяльності товариства є виготовлення виробів із бетону для будівництва, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, вантажний автомобільний транспорт, видання газет, будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

В період з 25.06.2014 року по 09.07.2014 року ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Електрохауз» за квітень 2012 року, ПП «Буд-Комунікація» за травень, серпень-вересень 2013 року, ПП «Торгснаб-2009» за липень-грудень 2013 року, ТОВ «Трейд-Имекс» за грудень 2013 року, ТОВ «Виател» за грудень 2013 року та формування витрат при обчисленні об'єкту оподаткування в 2 кварталі 2012 року та у 2013 році, результати якої оформлено Актом №22/14-09-22-01/04630809 від 16.07.2014 року (надалі - Акт перевірки).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення суб'єктом господарювання п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого позивачем завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період, що перевірявся, на суму 18791458,00 грн., в результаті чого Товариством знижено податок на прибуток на суму 3571258,00 грн., та порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України, внаслідок чого суб'єктом господарювання завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 3758292,00 грн..

За результатами перевірки 12.08.2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000492201, яким Товариству визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 837615,00 грн., з яких 558410,00 грн. донараховано податку та 279205,00 грн. штрафу; №0000482201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 5637438,00 грн., з яких 3758292,00 грн. - основного зобов'язання та 1879146,00 грн. штрафу.

Підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій, що вчинені без мети реального настання правових наслідків, між позивачем та його контрагентами-постачальниками: ПП «Торгснаб-2009», ТОВ «Трейд-Імекс», ТОВ «Виател», ПП «Електрохаус», ПП «Буд-Комунікація».

При цьому, в обґрунтування таких висновків відповідач посилався на акт ДПІ у Київському районі м. Харкова №38/20-31-22-03-07/37093279 від 30.01.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Електрохаус» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 31.10.2010 року по 22.01.2014 року», акт ДПІ у Московському районі м. Харкова №21/20-34-22-01-05/36459700 від 24.01.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Буд-Комунікація» з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах за період з 01.10.2010 року по 22.01.2014 року», акт ДПІ у Київському районі м. Харкова №43/20-31-22-03-07/36372206 від 31.01.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Торгснаб-2009» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за період з 22.01.2011 року по 23.01.2014 року», акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова №161/20-36-22-02-07/38159817 від 25.03.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Трейд-Імекс» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період листопад-грудень 2013 року».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОДПІ при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення діяло не на підставі, та не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами п.135.2 ст.135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із п.138.2 ст.138 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами п.139.1.9 ст.139 ПК України визначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України).

Таким чином, з наведених норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вбачається, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Отже, за наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, товарні та податкові накладні, платіжні документи, ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що а акті перевірки наведено детальний опис укладених між позивачем та ТОВ «Трейд-Імекс», ПП «Електрохаус», ПП «Буд-Комунікація», ТОВ «Виател», ПП «Торгснаб-2009» договорів з посиланням на відповідні документи первинного обліку.

Так, 01.04.2012 року між позивачем та ПП «Електрохаус» укладено договір поставки №000265, відповідно до якого ПП «Електрохаус» (постачальник) надав ПАТ «Юженергобуд» кабельнопроводнікову продукцію. На виконання умов договору постачальником видано необхідні первинні документи при доставці продукції, зокрема рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну. При здійснення перевірки ДПІ досліджено картку рахунку №631 за квітень 2012 року, матеріальний звіт по рахунку 201 «Сировина та матеріали» за квітень 2012 року, а також реєстр виданих та отриманих податкових накладних. Згідно прибуткового ордеру до видаткової накладної та журналу реєстрації довіреностей продукцію отримано посадовою особою позивача. Списання кабелю оформлено актом списання на будівельно-монтажні роботи.

ПАТ «Юженергобуд» є генеральним підрядником по завершенню будівництва Ташлицька ГАЕС (Контракт №1-2004 ТГАЕС генерального підряду по завершенню будівництва ТГАЕС від 18.12.2003 року). На виконання умов основного контракту №1 між ПАТ «Юженергобуд» та ДП «НАЕК «Енергоатом» щорічно укладаються додаткові угоди щодо продовження виконання контракту та погодження ціни робіт .

Для виконання підрядних робіт ПАТ «Юженергобуд» залучено субпідрядну організацію ПП «Буд- Комунікація» (ліцензія серії АВ №559226, видана Міністерством регіонального розвитку та будівництва України Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у харківській області 16.09.2010 року) на підставі договорів, за якими субпідрядник в межах договірної ціни виконував будівельно-монтажні роботи по об'єктам ВП ЮУ АЕС.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій в ході перевірки контролюючому органу надано, в тому числі: договір на виконання субпідрядних робіт від 08.02.2013 року, довідки про вартість виконаних робіт за травень, серпень , вересень 2013 року, акти виконаних робіт за травень, серпень, вересень 2013 року, податкові накладні за травень, серпень, вересень 2013 року, банківські виписки та реєстр отриманих і виданих податкових накладних. Виконані роботи підтверджено довідками про вартість виконаних робіт КБ-3. На період проведення перевірки ПП «Буд-Комунікація» здійснено частково оплату за виконані роботи (понад 50% суми договору), що підтверджено також виписками банку. Для виконання робіт на адресу ПАТ «Юженергобуд» ПП «Буд-Комунікація» направлялись працівники у відрядження для виконання будівельно-монтажних робіт відповідно до договору (наказ №17 від 31.05.2013 року, наказ №24 від 27.06.2013 року, наказ №53 від 25.10.2013 року, наказ №43 від 06.09.2013 року, наказ №44 від 06.09.2013 року).

09.01.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір №02/01-2013 на електромонтажні роботи з заміни кабелю 0,4 кВ, що відходить від КРП -0,4 кВ 1,2, 3 СВ на енергоблоці №1.

04.03.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір №04/03-2013 на реконструкцію будівлі АБК УКБ.

25.03.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом в особі ВП ЮУ АЕС укладено договір №07/03-2013 на виконання протипожежних заходів, перепрофілювання реакторного відділення блоку №4 (приміщення 123).

01.04.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом договір №01/04-2013 на виконання робіт з монтажу системи димовидалення з коридорів деаераторного відділення 1 черги.

03.04.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір №01/03-2013 на загально будівельні роботи при реконструкції КРУ 6 кВ.

22.04.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір №05/04-2013 на виконання робіт з доведення меж вогнестійкості несучих металевих будівельних конструкцій до нормативного значення на енергоблоці №1.

05.08.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір №01/08-2013 на виконання реконструкційних робіт в приміщеннях КРУ- 6 кВ.

09.07.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та НАЕК Енергоатом укладено договір №01/07-2013 на влаштування площадки №1 для зберігання мобільного дизель-генератора на АЕС.

Для виконання підрядних робіт ПАТ «Юженергобуд» залучено субпідрядну організацію ТОВ «Торгснаб-2009» (ліцензія серії АЕ №262051, видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 05.07.2013 року (в тому числі провадження здійснення будівельно-монтажних робіт)) на підставі договорів, за якими субпідрядник в межах договірної ціни виконував будівельно монтажні роботи по об'єктам ВП ЮУ АЕС.

В ході перевірки контролюючому органу надано необхідні первинні документи на підвтердежння виконання субпідрядних робіт, в тому числі: довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, відображення даних операцій в бухгалтерському обліку, банківські виписки про перерахування коштів.

На виконання робіт на адресу ПАТ «Юженергобуд» ПП «Торгснаб-2009» направлялись працівники у відрядження для виконання будівельно монтажних робіт (наказу №37 від 01.11.2013 року, наказ №28 від 06.09.2013 року).

Для забезпечення здійснення господарських зобов'язань перед НАЕК Енертоатом з виконання будівельно-монтажних робіт позивачем також залучено субпідрядну організацію - ТОВ «Трейд-Імекс», з яким укладено договір №11/11-2013 від 22.11.2013 року, за умовами якого субпідрядником виконувались будівельно-монтажні роботи. В процесі перевірки контролюючому органу надано первинні документи щодо підтвердження реальності виконання робіт, в тому числі: договір №11/11-2013 від 22.11.2013 року, довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, відображення даних операцій в бухгалтерському обліку, банківські виписки про перерахування коштів, реєстр виданих та отриманих податкових накладних.

06.11.2013 року між ПАТ «Юженергобуд» та ТОВ «Виател» укладено договір №04/11-2013 року, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Виател») зобов'язується передати у власність замовника товар згідно специфікації , вартість товару визначається згідно видаткових накладних. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника.

На виконання умов договору постачальником поставлено товар та надано відповідні первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні. Реальність виконання господарських зобов'язань за даною угодою також підтверджено довіреністю на отримання товару, актом виконаних робіт, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами списання матеріалів.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Виател», ТОВ «Трейд-Имекс», ПП «Торгснаб-2009», ПП «Буд-Комунікація», ПП «Електрохаус» були зареєстровані платником ПДВ, а отже, мали право виписувати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

Крім того, наведені в акті перевірки та в апеляційній скарзі твердження про відсутність у ТОВ «Трейд-Имекс», ПП «Торгснаб-2009», ПП «Буд-Камунікація» відповідних ліцензій на здійснення будівельно-монтажних робіт, як обов'язкової умови здійснення такого виду господарської діяльності, були спростовані в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції, шляхом отримання від органів ліцензування - Державної архітектурно-будівельної інспекції України (т.7 а.с.109) та від Департаменту ДАБІ у Харківській області (т.7 а.с.111) інформації про видачу цим підприємствам ліцензій на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, зі строком дії, якій відповідав періодам проведення позивачем операцій з цими підприємствами.

Копії цих ліцензій також були долучені і до матеріалів даної справи (т.7 а.с.87-92).

Отже, наведені обставини підтверджують не тільки отримання позивачем від зазначених контрагентів відповідних товарів, робіт (послуг), а й подальше їх використання у господарській діяльності позивача в розрізі виконуваних позивачем за перевірений період будівельно-монтажних робіт, оскільки господарські операції, що відбувалися у перевіряємому періоді, носять реальний характер та підтверджені належними первинними документами, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Позивач також надав суду апеляційної інстанції докази того, що залучення субпідрядників з різних регіонів України для виконання позивачем, як Генеральним підрядником, усіх робіт для ДП «НАЕК «Енергоатом» є звичайною практикою в господарській діяльності позивача.

Так, згідно наданих позивачем документів, протягом 2013 року ним було залучено в якості субпідрядників для виконання робіт за укладеними договорами із ДП «НАЕК «Енергоатом» 31 підприємство, у том числі і ТОВ «Трейд-Имекс», ПП «Торгснаб-2009» та ПП «Буд-Комунікація».

Також з матеріалів справи та акту перевірки вбачається, що ОДПІ не наведено жодних зауважень щодо повноти, правомірності та змісту наданих до перевірки первинних документів, що засвідчують товарність задекларованих господарських операцій. А наявність необхідних первинних документів для формування валових витрат та податкового кредиту за податку на додану вартість підтверджується також висновками судово-економічної експертизи.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а саме з тим, що посилання ОДПІ на те, що акти перевірок про неможливість проведення зустрічних звірок свідчать про безтоварність господарських операцій, в даному випадку не має правового значення, оскільки по-перше - товарність операцій ОДПІ під час проведення цієї перевірки не досліджувалася, по-друге - відсутність знаходження платника податків за своєю податковою адресою має підтверджуватися відповідними відомостями з ЄДР, а не актом про неможливість проведення зустрічної звірки або певної перевірки. Крім того, законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в разі якщо податковий облік контрагентом платника ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а несплата податку контрагентом та його контрагентами по ланцюгу (в тому числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та валових витрат позивачем. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Разом з цим, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ОДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів/послуг у вищевказаних контрагентів в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів/послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ОДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначені Акти перевірок інших ДПІ, відповідач не надав суду належних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів/послугу у його контрагентів.

Сама по собі інформація з наведених вище актів інших ДПІ стосовно обставин діяльності вказаних контрагентів позивача, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

За таких обставин колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою висновку ОДПІ про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, як безпідставного.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд зазначає, що апелянт ОДПІ (суб'єкт владних повноважень), не звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015 року в задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до положень ч.1 ст.4, п.3.2 таблиці ставок судового збору ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» складає 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, оскільки при подані позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 487,20 грн, тобто 10% від 4872,00 грн., то розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 5359,20 грн..

Враховуючи те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, відповідно до ст.94 КАС України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з апелянта.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461, судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп..

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 квітня 2016 року.

Головуючий суддя:

К.В. Кравченко

Суддя: Суддя:

О.В. Лук’янчук Ю.М. Градовський