ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 876/5458/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та Львівського комунального підприємства «№ 504» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «№ 504» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року ЛКП «№ 504» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2011 року № 0003931720 та № 0003952320.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що податковим органом при проведенні перевірки не було виявлено фактів недонарахування податку на доходи фізичних осіб, а виявлено лише факт його несплати, тому відповідач безпідставно донарахував зобов'язання з цього податку, яке він сам визначив у податкових розрахунках відповідних періодів, та застосував штрафні санкції. Також позивач вважає, що при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість ним повністю було дотримано вимог законодавства, зокрема, правомірно виписано податкові накладні на кінцевих споживачів, а відповідач безпідставно вважає, що такі зобов'язання повинні додатково відображатись по взаємовідносинах з ЛКП «Львівтеплоенерго».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 року № 0003931720 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 27274,28 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 року № 0003952320. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не представлено суду доказів своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів найманих працівників в сумі 166568,38 грн. станом на 30.11.2011 року, відтак висновки податкового органу про порушення позивачем пп. 8.1.2 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є правомірними. Разом з тим, в акті перевірки не описано, а представником відповідача не подано розрахунку штрафних фінансових санкцій та пояснень на підставі, яких положень Податкового кодексу України такі були здійснені. Тому суд вважає, що податковий орган, застосовуючи положення п. 8.1.1, п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168 ст. 168 Податкового кодексу України, безпідставно не врахував положення ХХ Перехідних положень цього Кодексу, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 року № 0003931720 в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 27274, 28 грн., є протиправним. Також суд зазначив, що зобов'язання за податковими накладними по взаємовідносинах з ЛКП «Львівтеплоенерго», зазначених в акті перевірки, були включені до податкових накладних, виписаних на кінцевого споживача, і не повинні ще раз включатися підприємством до своїх податкових зобов'язань. Крім того, відповідачем під час розгляду справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ЛКП «№ 504» та Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області подали апеляційні скарги.

Позивач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити повністю, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 30.11.2011 року до 06.12.2011 року працівники Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, провели позапланову виїзну перевірку ЛКП «№ 504» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року до 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 12.12.2011 року № 760/23-2/20822365.

В акті перевірки зазначено про наступні порушення позивачем вимог законодавства в частині, що є предметом спору в даній справі: п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 19957,00 грн.; пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. пп. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік в сумі 109097,09 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова 26.12.2011 року прийняла податкові повідомлення-рішення № 0003931720, яким ЛКП «№ 504» збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на 136371,37 грн., в тому числі 109097,09 грн. за основним платежем і 27274,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0003952320, яким ЛКП «№ 504» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 12314,00 грн., в тому числі 19957,00 грн. за основним платежем і 357,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011 року № 0003931720 колегія суддів зазначає наступне.

Підставою збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників податковий орган зазначає те, що в перевіреному періоді підприємство нараховувало та виплачувало заробітну плату своїм працівникам, з якої нараховувало і утримувало податок з доходів фізичних осіб, але перераховувався податок до бюджету не в повному обсязі внаслідок чого виникла заборгованість із сплати цього податку становить 109097,09 грн.

Однак колегія суддів вважає такі висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, помилковими, виходячи з наступного.

До 01.01.2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а з 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Пунктом 1.15 ст. 1 цього Закону визначено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до пп. «а» п. 20.2 ст. 20 цього Закону фінансово відповідальними особами за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, є податкові агенти.

Відповідно до пп. пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4,0168.1.5, 168.1.6 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Відповідно до змісту наведених норм правовий статус податкового агента передбачає обов'язки нараховувати, утримувати, сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, а також подавати податкову звітність з такого податку та нести відповідальність за неналежне виконання цих обов'язків.

Підпунктом 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було визначено, що сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу регулювався ст. 5 цього Закону, зокрема п. 5.1 даної статті було передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з п. 1.11 ст. 1 цього Закону податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У даному Законі під податковою декларацією розумівся в тому числі і розрахунок, який подається до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» було передбачено обов'язок податкового агента надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу.

Відповідно до п. п. 54.1, 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Як встановив суд, ЛКП «№ 504» в періоді, що перевірявся, самостійно узгодило податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, однак не сплатив такі зобов'язання у встановлений законом строк в повному обсязі, в зв'язку з чим станом на 30.11.2011 року не перерахована до бюджету податку з доходів найманих працівників в сумі 166568,38 грн., в тому числі 57471,29 грн. за 2010 рік та 109097,09 грн. за 2011 рік.

Тобто зазначені податкові зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік є узгодженими з дня подання податкових розрахунків за відповідні податкові періоди, а за 2011 рік - після закінчення граничного строку сплати податку до бюджету і в зв'язку з їх несплатою протягом граничних строків, встановлених законодавством, набули статусу податкового боргу в розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до п. 1 підрозділу 1 «Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб» Прикінцевих положень Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення ЛКП «№ 504» грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 109097,09 грн. та відповідно застосування штрафних санкцій в розмірі 25% від зазначеної суми податку згідно з ст. 123 Податкового кодексу України.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 26.12.2011 року № 0003931720 є протиправним і підлягає скасуванню в повному обсязі.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011 року № 0003952320 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 цього Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. п. 198.1, 198.6 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідач стверджує, що ЛКП «№ 504» за період з 01.01.2009 року до 30.09.2011 року до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість не включило суми податку за податковими накладними, виписаними ним ЛКП «Львівтеплоенерго» на суму 11728,00 грн. та ЛКП «№ 500» на суму 2156,00 грн. за надані цим підприємствам послуги.

Однак , як встановив суд з пояснень позивача та наданих ним письмових доказів, зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ЛКП «Львівтеплоенерго» в періоді, що перевірявся, включені до податкових накладних, виписаних на кінцевого споживача та до податкової звітності ЛКП «№ 504» відповідних періодів.

Зокрема , позивач надав суду копії податкових накладних по взаємовідносинах з ЛКП «Львівтеплоенерго» від 12.03.2011 року № 50 на суму податку на додану вартість 34735,45 грн., від 15.04.2011 року № 52 на суму 24465,82 грн., від 17.05.2011 року № 34 на суму 7590,00 грн., від 22.06.2011 року № 57 на суму 10256, 24 грн. та від 01.09.2011 року № 5 на суму 3083,84 грн., які були включені до Єдиного реєстру виданих податкових накладних.

Відповідно до п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Згідно з пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Таким чином, якщо платник податку здійснює операції, передбачені п. 187.10 ст. 187 Податкового кодексу України, то за касовим методом такий платник визначає як податкові зобов'язання так і податковий кредит за операціями з придбання товарів (послуг), перелічених у цьому пункті, використаних у межах здійснення таких операцій, оподаткованих за касовим методом.

Також твердження відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187 Податоквого кодексу України в результаті чого занижено базу оподаткування податком на додану вартість в періоді, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалами справи документами, які свідчать про те, що суми коштів, отримані від кінцевих споживачів (громадян - отримувачів послуг) за надані послуги включались до податкового зобов'язання з податку на додану вартість по факту надходження від споживачів і ці суми коштів відповідають податковим зобов'язанням, зазначеним у податковій звітності ЛКП «№ 504» з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Крім того, колегія суддів погоджєуться з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача про те, що податкові зобов'язання зазначені в податкових накладних виписаних на кінцевого споживача повинні ще раз включатися підприємством до своїх податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ЛКП «Львівтеплоенерго».

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 КАС України не надав жодних доказів заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ЛКП «№ 500», а також про порушення порядку формування податкового кредиту, встановленого ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки ні в акті перевірки, ні у запереченні на позовну зяаву, ні в апеляційній скарзі не зазначено по яких конкретно операціям, з якими контрагентами і за які періоди (дати) були допущені такі порушення (на думку податкового органу).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 26.12.2011 року № 0003952320 є протиправним і підлягає скасуванню в повному обсязі.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 26.12.2011 року № 0003931720 нарахованого грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 109097,09 грн.(основний платіж), оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства № 504 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року у справі № 813/100/14 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 26.12.2011 року № 0003931720 в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 109097,09 грн.(основний платіж) та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Львівського комунального підприємства № 504 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 26.12.2011 року № 0003931720 в частині нарахованого грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 109097,09 грн.(основний платіж).

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін