АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22 -ц/790/2086/16 Головуючий 1 - ї інст. - Бобко Т.В.

Справа № 635/6568/15-ц Доповідач -Зазулинська Т.П.

Категорія - земельні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів - КРУГОВОЇ С.С.,

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретаря - Прололгаєвої А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2016 року по справі за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, ОСОБА_3, Фермерського господарства «БЕРКАНА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО», треті особи - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, Харківське районне управління юстиції в Харківській області в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Управління Держгеокадастру в Харківському районі Харківської області про скасування наказів, визнання договорів оренди землі недійсними та скасування рішень про їх державну реєстрацію, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року Харківський міжрайонний прокурор ( на теперішній час керівник Харківської місцевої прокуратури № 6) звернувся до Харківського районного суду суду з позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просив:

визнати недісними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Харківській області «Про передачу в оренду земельних ділянок» від 12.11.2014 за № № 3058-СГ;3066-СГ;3061-СГ;3069-СГ;3064-СГ;3067-СГ;

Визнати недійсними договори оренди землі, укладені між ГУ Держземагентства у Харківській області та ФГ «БЕРКАНА» (ЄДРПОУ 39719425)б/н від 24.11.2014 року щодо земельних ділянок: НОМЕР_2 площею 8,5021 га.; НОМЕР_3 площею 25,2471 га; НОМЕР_4 площею 8,9044 га.;НОМЕР_5 площею 39,2584 га.; НОМЕР_6 площею 28,6444 га.; НОМЕР_7 площею 119,3682 га.;НОМЕР_8 площею 58,3202 га.;НОМЕР_9 площею 4,8904 га.; НОМЕР_10 площею 13,4663 га.; НОМЕР_11 площею 63,5395 га.; НОМЕР_14 площею 17,4365 га.; НОМЕР_12 площею 7,0786 га.; НОМЕР_13 площею 22,9704 га. та додаткові угоди до цих договорів від 26.05.2015 року; від 29.11.2014 року щодо земельної ділянки НОМЕР_15 ,площею 25,3699 га. та додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року;

Визнати недійсними договори оренди землі від 24.11.2014 року, б/нн, укладені між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_3 щодо земельних ділянок:

НОМЕР_16 площею 28,0862 га.; НОМЕР_17 площею 22,4405 га.; НОМЕР_18 площею 15,7873 га.; НОМЕР_19 площею 7,5166 га.; НОМЕР_20 площею 15,8078 га.

Визнати недійсними договори суборенди землі б/нн від 27.02.2015 року, укладені між ОСОБА_3 та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО» щодо земельних ділянок:

НОМЕР_20 площею 15,8078 га.; НОМЕР_3, площею 25,2471 га.;

НОМЕР_15 площею 25,3699 га.; НОМЕР_9,площею4,8904 га.; НОМЕР_2 площею 8,5021 га., НОМЕР_4, площею 8,9044 га.; НОМЕР_5 площею 39,2584 га.;НОМЕР_6, площею 28,6444 га.; НОМЕР_7 площею 119,3682 га.; НОМЕР_8,площею 64,2019 га.; НОМЕР_21 площею 32,2438 га.; НОМЕР_22,площею58,3202 га.; НОМЕР_10 площею 13,4663 га.;НОМЕР_11,площею 63,5395 га.; НОМЕР_14 площею 17,4365 га.; НОМЕР_12, площею 7,0786 га.; НОМЕР_13 площею 22,9704 га.

Скасувати рішення реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області :

про державну реєстрацію вищевказаних договорів оренди землі, б/нн від 24.11.2014 року і 29.11.2014 року, укладених між ГУ Держземагентства у Харківській області та ФГ «БЕРКАНА» та додаткових угод до цих договорів від 26.05.2015 року;

про державну реєстрацію вищевказаних договорів оренди земельних ділянок б/нн від 24.11.2014 року, укладених між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_3;

про державну реєстрацію договорів суборенди землі б/н від 27.02.2015 року, укладених між ОСОБА_3 і ТОВ " Сільськогосподарське підприємство " ВЕЛЕС-АГРО".

Визнати відсутність у ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО» та у ОСОБА_3 права користування на земельні ділянки.

Витребувати із незаконного володіння ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО» (ЄДРПОУ 35902254) земельні ділянки:

НОМЕР_3 площею 25,2471 га; НОМЕР_15 площею 25,3699 га; НОМЕР_9 площею 4,8904 га; НОМЕР_2 площею 8,5021 га; НОМЕР_4 площею 8,9044 га; НОМЕР_5 площею 39,2584 га; НОМЕР_6 площею 28,6444 га; НОМЕР_7 площею 119,3682 га; НОМЕР_22 площею 58,3202 га; НОМЕР_10 площею 13,4663 га; НОМЕР_11 площею 63,5395 га.; НОМЕР_14 площею 17,4365 га; НОМЕР_12 площею 7,0786 га; НОМЕР_13 площею 22,9704 га.; НОМЕР_20 площею 15,8078 га;

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 (ІНПП НОМЕР_1) земельні ділянки:

НОМЕР_19 площею 7,5166 га; НОМЕР_18 площею 15,7873 га; НОМЕР_17 площею 22,4405 га.; НОМЕР_16 площею 28,0862 га;

Судові витрати покласти на відповідачів.

В обгрнтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 14.10.2014 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства у Харківській області із заявами про відведення йому в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок в загальній кількості 22 шт., розташованих на території Веселівської, Глибоцької, Вільхівської, Русько-Тишківської, Липецької та Тернівської сільських рад Харківського району Харківської області.

При цьому до заяв надав наступні документи: 1) копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; 2) ситуаційні схеми розташування земельних ділянок; 3) копію паспорту та ідентифікаційного номера; 4) копію диплому Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва, виданого 17.06.2014.

За результатами розгляду вищевказаних заяв та доданих до них документів ГУ Держземагентства у Харківській області 12.11.2014 року були прийняті накази «Про передачу в оренду земельних ділянок»:

№ 3058-СГ, відповідно до якого ОСОБА_3 надано в оренду для ведення фермерського господарства 4 земельні ділянки загальною площею 73,8306 га, розташовані за межами населених пунктів Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області;

№ 3066-СГ, відповідно до якого ОСОБА_3 надано в оренду для ведення фермерського господарства 1 земельну ділянку загальною площею 119,3682 га, розташовану за межами населених пунктів Тернівської сільської ради Харківського району Харківської області;

№ 3061-СГ, відповідно до якого ОСОБА_3 надано в оренду для ведення фермерського господарства 4 земельні ділянки загальною площею 120,5860 га, розташовані за межами населених пунктів Глибоківської сільської ради Харківського району Харківської області;№ 3069-СГ, відповідно до якого ОСОБА_3 надано в оренду для ведення фермерського господарства 1 земельну ділянку загальною площею 7,0786 га, розташовану за межами населених пунктів Русько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області;

№ 3064-СГ, відповідно до якого ОСОБА_3 надано в оренду для ведення фермерського господарства 1 земельну ділянку загальною площею 32,2438 га, розташовану за межами населених пунктів Липецької сільської ради Харківського району Харківської області;

№ 3067-СГ, відповідно до якого ОСОБА_3 надано в оренду для ведення фермерського господарства 11 земельних ділянок загальною площею 331,4782 га, розташованих за межами населених пунктів Веселівської сільської ради Харківського району Харківської області.

Таким чином, ОСОБА_3 відведено 22 земельні ділянки загальною площею 684,5854 га., яке відбулося за рахунок проінвентаризованих державних земель.

Позивач вважав, що накази ГУ Держземагентства у Харківській області прийняті з порушенням вимог чинного земельного законодавства та підлягають визнанню незаконними і скасуванню у зв"язку з тим, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства у Харківській області, а не до відповідної районної державної адміністрації, а в заявах до ГУ Держземагентства у Харківській області від 14.10.2014 жодним чином не обґрунтував розмірів вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості її обробітку; необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, зокрема, не надав доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку землі; не зазначив кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність. Разом з цим, відповідно до листа заступника начальника Управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області від 21.07.2015 № 7252, за ОСОБА_3 вантажні автомобілі або сільськогосподарська техніка не обліковується. Всупереч вимогам ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», відведені ОСОБА_3 22 земельні ділянки загальною площею 684,5854 га. не є єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро і радіотелефонних мереж, газо і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.Земельні ділянки розташовані на території 6 сільських рад Харківського району та знаходяться в різних кадастрових зонах і кварталах. Крім того, ОСОБА_3 намірів займатися фермерським господарством на 684,5854 га землі, як це передбачено зазначеним законом, не мав.

На виконання вищевказаних наказів 19.11.2014 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства у Харківській області із заявою про підготовку та укладання договорів оренди земельних ділянок і такі договори були укладені та пройшли державну реєстрацію. При цьому розмір орендної плати у вищевказаних договорах оренди землі визначений за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Харківському району Харківської області, що з урахуванням коефіцієнтів індексації становить 21161,30 грн./га станом на 01.01.2014 (лист управління Держземагентства у Харківському районі Харківської області від 18.08.2015 № 3377)

Таким чином, вартість відведених ОСОБА_3 684,5854 га землі складає 14486717,02 грн.

Оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, укладення оспорюваних договорів оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок суперечить вимогам закону

27.02.2015 ОСОБА_3, як фізична особа, уклав з ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО» договори суборенди земельних ділянок загальною площею 610,7548 га.

За вищевказаними договорами суборенди орендна плата для ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО» складає 4,5 % нормативної грошової оцінки, хоча для самого ОСОБА_3 орендна плата за користування державними землями складає 4% нормативної грошової оцінки. Орендна плата за користування земельними ділянками по 22 договорам оренди землі вноситься ОСОБА_3

Разом з цим, фермерське господарство «БЕРКАНА» створене ОСОБА_3 лише 30.03.2015, тобто після передачі 610,7548 га земель в суборенду ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО».

29.04.2015 ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявами про внесення змін до 16 договорів оренди землі, відповідно до яких орендарем земельних ділянок НОМЕР_3, НОМЕР_14, НОМЕР_11, НОМЕР_13, НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_4, НОМЕР_15, НОМЕР_7, НОМЕР_10, НОМЕР_21, НОМЕР_12, НОМЕР_2, НОМЕР_8, НОМЕР_22, НОМЕР_9 замість ОСОБА_3 визначається фермерське господарство «БЕРКАНА»

26.05.2015 між сторонами укладено 16 додаткових угод, б/нн до договорів оренди на земельні ділянки НОМЕР_7,НОМЕР_13 , 6325180500:04:002:00, НОМЕР_2, НОМЕР_21, НОМЕР_6, НОМЕР_22 , НОМЕР_9 , НОМЕР_5 , НОМЕР_10, НОМЕР_4 , НОМЕР_11 , НОМЕР_3 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_12 , згідно із якими орендарем земельних ділянок виступає фермерське господарство «БЕРКАНА»

Про відсутність намірів у ОСОБА_3 займатися фермерським господарством свідчить також і той факт, що наказом Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) від 13.05.2015 № 37-то його призначено на посаду заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. 14.05.2015 ОСОБА_3 приступив до виконання своїх службових обов'язків. Декларація ОСОБА_3 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік від 13.05.2015 не містить даних про державну реєстрацію за ним речових прав на земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Враховуючи що накази ГУ Держземагентства у Харківській області від 12.1.2014 № № 3058-СГ, 3061-СГ, 3064-СГ, 3066-СГ, 3067-СГ, 3069-СГ підлягають визнанню незаконними та скасуванню, то, відповідно, укладені на їх виконання договори оренди землі та додаткові угоди до них; укладені ОСОБА_3 договори суборенди землі підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а рішення реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно підлягають скасуванню.

Крім того, порушені права та охоронювані законом інтереси підлягають захисту шляхом визнання відсутності права користування спірними земельними ділянками з боку ОСОБА_3, ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО». Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні факту відсутності у ОСОБА_3, ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО» права користування спірними земельними ділянками, підлягає поновленню право держави щодо вказаної землі. Факт незаконності набуття ОСОБА_3 права користування на спірні земельні ділянки виключає саму можливість відчуження права користування на ці землі іншим особам на законних підставах. Враховуючи викладене, спірні земельні ділянки підлягають поверненню у власність держави. Оскільки 26.05.2015 ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_3 розірвано договір оренди земельної ділянки НОМЕР_24 площею 55,5049 га та 16.06.2015 відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, поверненню у власність держави підлягає 629,0805 га земель вартістю 13312161,18 грн.

У заперченнях на позов представник ГУ Держгеокадастру в Харківській області просив відмовити у його задоволенні, посилаючись ра те, що накази №3058-СГ, №3033-СГ, №3061-СГ, №3069-СГ, №3064-СГ, №3067-СГ від 12 листопада 2014 року про надання ОСОБА_3 земельних ділянок, розташованих на території Веселівської, Глибоцької, Вільхівської, Русько-Тишківської, Липецької, Тернівської сільських рад Харківського району Харківської області є актами індивідуальної дії стосовно конкретної особи та вичерпують свою дію у зв'язку з їх виконанням, оскільки ОСОБА_3 скористався своїм правом на отримання в оренду вказаних земельних ділянок, з ним були укладені відповідні договори оренди та право зареєстровано відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На час передачі зазначених земельних ділянок в оренду ОСОБА_3, ГУДержземагенства у Харківській області відповідно до ст. 122 ЗК України було наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області. Відсутність у власності особи сільськогосподарської техніки для обробітку значних площ земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах, доказів нецільового використання вказаних у позові земельних ділянок або несплати орендної плати за їх використання позивачем не надано.

Крім того, ані ЗК України, ані ЗУ «Про фермерське господарство» не містять вимог стосовно подання доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку земель разом із заявою про надання земельної ділянки. Посилання позивача на те, що оскаржуваними наказами ГУ Держземагенства ОСОБА_3 передано в оренду земельні ділянки, які розташовані на території 6 сільських рад Харківського району в різних кадастрових зонах і кварталах є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в даному випадку земельні ділянки надавалися в оренду ОСОБА_3 як громадянину для ведення фермерського господарства згідно із вимогами ЗК України та ЗУ «Про фермерське господарство», а не у порядку відведення земельної ділянки власнику земельної частки (паю) згідно ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Крім того, кожним з оскаржуваних наказів передавалися земельні ділянки, які розташовані на території однієї сільської ради. Законодавством України не заборонено надавати в оренду для ведення фермерського господарства різні земельні ділянки. До того ж поняття «єдиного масиву» земельних ділянок станом на час винесення оскаржуваних наказів ГУ від 12.11.2014 законодавством не було врегульоване. Термін «масив земель сільськогосподарського призначення» на законодавчому рівні введений лише ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» від 02.06.2015, яким внесено зміни до статті 1 ЗУ «Про землеустрій». Накази про передачу земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 винесені 12.11.2014, договори оренди землі підписані 24.11.2014 та зареєстровані Реєстраційною службою Харківського РУЮ у листопаді-грудні 2014 року, після чого, 30.03.2015 року зареєстроване ФГ «Беркана», що відповідає вимогам статті 8 ЗУ«Про фермерське господарство». Безпідставним вважав твердження позивача про відсутність у ОСОБА_3 наміру займатися фермерським господарством, та неправильний розрахунок орендної плати за укладеними з ним договорами оренди, який визначений за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Харківському району Відповідно до п. 5 договорів оренди землі, укладених з ОСОБА_3, орендаря зобов'язано виготовити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у річний строк з моменту державної реєстрації права користування земельними ділянками, що. в свою чергу відповідає вимогам статті 13 ЗУ «Про оцінку земель», а листом Головного управління №19-20-14-16925/0/9-14 від 16.12.2014 року ОСОБА_3 повідомлено, що Головне управління вважає за можливе передати вказані у листі земельні ділянки в суборенду на умовах, визначених зазначеними договорами оренди землі та з додержанням вимог ЗУ «Про оренду землі», ЗК України.

В додаткових письмових поясненнях представник відповідача також зазначив, що у зв'язку зі зверненнями ОСОБА_3 із заявами від 17 серпня 2015 року, наказами ГУ від 31. 08. 2015 року №1336-СГ, №1339-СГ, №1340-СГ, №1337-СГ, №1338-СГ було припинено шляхом розірвання за взаємною згодою сторін дію договорів оренди землі б/н від 24 11. 2014 року щодо земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_17, НОМЕР_19, НОМЕР_18, НОМЕР_20, НОМЕР_16, після чого 20 жовтня 2015 року Реєстраційною службаю Харківського РУЮ зареєстровано записи про припинення іншого речового права оренди зазначених земельних ділянок. Таким чином, дію зазначених договорів оренди земельних ділянок на даний час припинено у встановленому чинним законодавством порядку, у зв'язку з чим правові відносини між ОСОБА_3 та Головним управлінням щодо цих земельних ділянок також припинені. Враховуючи вимоги ст. 8 Закону України «Про оренду землі», договір суборенди землі б/н від 27 лютого 2015 року земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Велес-Агро» також втрачає чинність на сьогоднішній день. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову також заперечувала, посилаючись на те, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері земельних відносин щодо спрощення процедури відведення земельних ділянок», зокрема внесено зміни до ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», тому на час виникнення спірних взаємовідносин, відповідно до положень вказаного Закону, а саме ст.ст.20, 21, районні державні адміністрації не мали повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення. Саме до повноважень Держземагентства України належало передача відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Як ОСОБА_3 так і ГУ Держземагентства у Харківській області були дотримані вимоги ст. 123 ЗК України, тому доводи позивача про необхідність надання додаткових обґрунтувань чи будь-яких доказів ОСОБА_3 є безпідставними та такими що виходять за межі чинного законодавства.

В обгрунтування заперечень проти доводів позивача щодо відведення земельних ділянок, які знаходяться на території різних сільських рад посилалась на такі самі обставини, що і представник ГУ "Держгеокадастру." Безпідставним вважала твердження позивача і про відсутність у ОСОБА_3 наміру займатися фермерським господарством. Вказувала, що на даний час проводиться нормативна-грошова оцінка спірних земельних ділянок і це питання може бути врегульоване в подальшому шляхом укладення відповідної додаткової угоди, у зв'язку з чим представник відповідача вважає, що позивач жодним чином не довів, що під час відведення спірних земельних ділянок визначено орендну плату нижчу ніж визначено Податковим Кодексом України, оскільки відсутній ґрунтовний розрахунок недоотриманої державою вигоди.

Голова ФГ «Беркана» Попова Т.П., позовні вимоги не визнала просила в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що ФГ «Беркана» є орендарем за договорами оренди земельних ділянок, які оскаржуються, належним чином та в повному обсязі сплачує орендну плату у порядку та строки, передбачені цими договорами Після набуття прав орендаря , ФГ «Беркана» надало до податкової інспекції податкові декларації з плати за землю, у зв'язку з чим виконало всі вимоги законодавства щодо оформлення договорів оренди землі, сплати податків і зборів, заборгованість із сплати орендної плати відсутня.

ФГ «Беркана» створене засновником - фізичною особою ОСОБА_3.і є сільськогосподарським підприємством. На виконання наказів про надання в оренду земельних ділянок ОСОБА_3 для створення фермерського господарства, вказані вище земельні ділянки сільськогосподарського призначення були передані в оренду ФГ «Беркана». Таким чином, право оренди земельних ділянок ФГ «Беркана» оформлене належним чином шляхом реєстрації права оренди в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договорів оренди. При відведенні земельних ділянок в оренду для створення фермерського господарства були дотримані всі вимоги чинного законодавства та конкретних порушень норм законодавства в позовній заяві не наведено. Вказувала, що відведення земельних ділянок не єдиним масивом не є порушенням чинного законодавства. Зазначене вище правило, що наведене в ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV, спрямоване перш за все на створення та забезпечення найбільш сприятливих умов для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства.

Разом із тим, ані ч. 7 ст. 7 Закону № 973-IV, ані інші норми законодавства у сфері земельних відносин не містять будь-якої прямої заборони щодо можливості надання громадянину для ведення фермерського господарства декількох окремих, відособлених земельних ділянок державної власності, або додаткових земельних ділянок, якщо про це просить громадянин, чи обмежень щодо загальної площі земельних ділянок, які надаються для здійснення підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства (фермерства), оскільки в разі використання земельної ділянки (земельних ділянок) не за цільовим призначенням, право на них може бути припинено на підставі ст.ст. 141, 143 ЗК України, в тому числі й у судовому порядку.

Довідками державної фіскальної служби підтверджено, що за користування спірними земельними ділянками орендну плату сплачено в розмірі, передбаченому договорами оренди землі, тобто в розмірі не меншому, ніж передбаченому чинною на даний час статтею 288.5.1 Податкового кодексу України, що виключає недоотримання бюджетом коштів за користування землею. ФГ «Беркана» замовило виготовлення технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які на даний час перебувають на державній експертизі.

Вважала, що позивачем не наведено підстав, передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України для визнання спірних договорів оренди землі недійсними.

Прокурор зазначив, що порушення інтересів держави у зв'язку з прийняттям оспорюваних наказів ГУ Дерземагенства у Харківській області полягає у їх невідповідності принципам регулювання земельних відносин в Україні, закріпленим в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України. Однак, таке обґрунтування є неконкретним, звернення до суду прокурора в даному випадку суперечить положенням статті 5 Закону України «Про прокуратуру».

Представник ТОВ «СП «Велес-Агро» також просила відмовити у задоволенні позову , посилаючись на те що ТОВ «СП «Велес-Агро» є суборендарем вищевказаних земельних ділянок на підставі договорів суборенди землі від 27 лютого 2015 року з урахуванням додаткових угод про внесення змін до договору оренди землі від 01 липня 2015 року, своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату за договорами суборенди землі, обсяги використовуваної землі на підставі цих договорів задекларовані ТОВ «СП «Велес-Агро» у встановленому ст.ст. 291-300 Податкового кодексу України порядку, про що подано відповідну податкову декларацію, своєчасно та в повному обсязі сплачується єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, що підтверджується платіжними дорученнями. Крім того зазначила, що товариство володіє належною матеріально-технічною базою для здійснення сільськогосподарських робіт, має у користуванні сільськогосподарську техніку і обладнання та чисельну кількість працівників, які заподіяні при здійснення сільськогосподарських робіт, тобто використовує земельні ділянки у відповідності до їх цільового призначення, як сільськогосподарські землі для товарного сільськогосподарського виробництва.

Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського РУЮ у Харківській області просив розглянути справу без участі свого предсатавника, подав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що обсяг прав та обов'язків органу державної реєстрації або його повноваження визначаються Положенням про такий орган, так само розглянути заяву в процедурі державної реєстрації та прийняти відповідне рішення є функціональним обов'язком державного реєстратора прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим ухвалення рішення по зазначеній справі не може вплинути на права та обов'язки третьої особи.

Державна інспекція сільського господарства в Харківській області і Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області просили розглянути справу без участі їх представників.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Харківської місцевої порокуратури № 6 Харківської області судовий збір у розмірі 689,00 грн. у дохід держави на розрахунковий рахунок Управління Державної казначейської служби України у Харківському районі Харківської області

Скасовані заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2015 року.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 задовольнити у повному обсязі.

В обгрунтування скарги посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову суд, всупереч вимогам ст.ст.1,212,213,215 ЦПК України не надав належної оцінки тим обставинам, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 13, ч.1 ст.14 Конституції України визначено, що земля є об""єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. ЗУ «Про фермерське господарство» ( далі Закон№ 973-IV) , земельні ділянки для ведення фермерського господарства надаються громадянам відповідно до закону.

Орган державної влади здійснюючи повноваження, передбачені ст.ст.116,122,124 ЗК України щодо відведення в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності фактично одночасно здійснює право власника - загалом Українського народу; виконує владну управлінську функцію; " позбавляє" державу ( Український народ, суспільство) широкого кола повноважень, зокрема, щодо користування та розпорядження такої землею на строк дії договору. Виходячи з наведеного незаконність рішень державних органів щодо відведення земель порушує державний ( суспільний) інтерес.

Питання про надання земельних ділянок державї або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюються ЗК України та ЗУ " Про фермерське господарство, який є спеціальним законом і під час розгляду питання про передачу землі в оренду для ведення фермерського господарства має пріоритетне значення.

Згідно частини першою статті 7 Закону № 973-IV для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону № 973-IV).

Отже, спеціальний Закон № 973-IV визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

При цьому відсутність у заяві хоча б однієї з умов, необхідних для підтвердженняч права на отримання земельної ділянки, є підставою для відмови у її задоволенні

Заяви ОСОБА_3.( із додатками) містили лише дані про кадастрові номери, земельних ділянок, їх площу, місце розташування, державну реєстрацію та форму власності.

Доводи прокурора про відсутність обгрунтувань ОСОБА_3 перспектив діяльності фермерського господарства, суд до уваги не прийняв, всупереч приписам ч.7 ст.7 Закону № 973-IV дійшов висновку що норми цього Закону та інши норми законодавства у сфері земельних відносин не містять будь-якої прямої заборони щодо можливості надання громадянину декількох окремих відособлених зем ельних ділянок державної власності.

ОСОБА_3 строком на 49 років надано в оренду для ведення фермерського господарства 22 земельних ділянки які розташовані на території 6 сільських рад, на значній відстані одна від одної, знаходяться в різних кадастрових зонах і кварталах.

Зі змісту положень ЗУ № 973-IV убачається, що він передбачає особисту участь засновників фермерського господарства (голови) та членів у веденні фермерського господарства з метою реалізації їх ініціатив у сфері товарного сільськогосподарського виробництва., проте судом не надано оцінки тому, що через три місяці після підписання договорів оренди землі 18 земельних ділянок ОСОБА_3 передав в суборенду ТОВ «СП "ВЕЛЕС -АГРО", встановивши при цьому в договорі орендну плату в розмірі 4,5 % нормативної грошової оцінки землі, за умови, що за договорами оренди для самого ОСОБА_3 орендна плата була встановлена в розмірі 4% нормативної грошовоїоцінки. При цьому дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ним як фізичної особою, оскільки фермерське господарство " Беркана" було створено більш ніж через місць після цього: 30.03.2015 року.

Всупереч вимогам ч.1 ст.632 ЦК, ч.1 ст.15, ст.21 ЗУ " Про оренду землі", абз.1 п.289.1, ст.289 Под.Кодексу України орендна плата за договорами оренди визначена за даними середнього розміру нормативної грошовоїх оцінки площі ріллі по Харківському району станом на 01.01.2014 року,без проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок. До цього часу технічна документація з нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок не затверджена у встановленому законом порядку, а отже відповідні зміни до договорів не внесені. Станом на 16.06.2015 року за даними особового рахунку по орендній платі з фізичних осіб за ОСОБА_3 значиться переплата орендної плати за землю в сумі 303763,44 грн. через відсутність у Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області спірних договорів оренди, які у відповідності до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України є підставою для нарахування орендної плати.

При цьому ФГ "Беркана" було отримано лише частина із 22 земельних ділянок, що відводилися ОСОБА_3, 6 з яких були розірвані за взаємною згодою: 1 договір - 26.05.2015 року, 5 договорів - 31.08.2015 року.

ФГ " Беркана" було продано ОСОБА_3 19.06.2015 року, жодного відношення до фермерського господарства він не має, ще до продажу фермерського господарства 13.05.2015 року - призначений на посаду заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Харківської області, яку й обіймає.

Відмовляючи у задоволенні позову суд зазначив, що в порушення вимог статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав люди мини і осоновополшожених свобод

прокурором не доведено наявність порушеного права держави, яке б виправдовувало необхідність втручання держави у право володіння спірними земельними ділянками.

Разом з тим, застосувавши вимоги статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд помилково не бере до уваги той факт, що положення даної норми стосуються лише права власності на майно, а у спірних правовідносинах земельні ділянки державної власності передані у користування: оренду, суборенду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справі « Трегубенко проти України» зазначено, що « позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia ( лат. «серед іншого» ) «інтерес суспільства та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов»язково повинно відповідати принципу пропорційності:

а у справі « Рисовський проти України» ...Щоб відповідати Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод втручання держави повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства втручання держави повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника.

Враховуючи наведене, суд при розгляді кожної конкретної справи повинен повно, всебічно та об»єктивно дослідити всї її обставини та факти, зокрема, щодо законності набуття прав на майно; визначити причини, які сприяли порушенню закону при відведенні землі та надати їм належну оцінку, чого за результатими розгляду справи судом зроблено не було, що виключає правовмірне застосування судом положень статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначає також, що під час розгляду справи встановлено, що відповідачами за взаємною згодою припинено шляхом розірвання дію договорів оренди землі від 24.11.2014 року щодо земельних ділянок НОМЕР_16.; НОМЕР_17.; НОМЕР_18.; НОМЕР_19.; НОМЕР_20. 20.10.2015 року відповідні зміни внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому спірними залишаються 16 земельних ділянок загальною площею 539,4421 га.

У запереченнях на апеляційну скаргу представники ГУ " Держгеокадастру", ТОВ "СП "ВЕЛЕС-АГРО", Голова ФГ "Беркана" просять про її відхилення та залишення рішення суду першої інстанції без змін , посилаючись на обставини, які наводили у запереченнях на позов.

Заслухавши доповідь судді; пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішаючи спір суд 1-ї інстанції вважав встановленими такі обставини:

- звернення ОСОБА_3 14 жовтня 2014 року до ГУ " Держземагенства у Харківській області з заявами про передачу йому в оренду строком на 49 років для ведення фермерського господарства із земель запасу (резерву) сільськогосподарського призначення 22 земельних ділянок, до яких ним були додані копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на вищевказані земельні ділянки, ситуаційні схеми розташування земельної ділянки, копія паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_3 та копію диплому Харківського сільськогосподарського інституту ім.. В.В. Докучаєва, виданого 17 червня 2014 року № НОМЕР_23, яка підтверджувала, що він здобув освіту в Інституті післядипломної освіти ХНАУ ім..В.В.Докучаєва за спеціальністю «Агрохімія і ґрунтознавство», йому присвоєно кваліфікацію фахівець з агрохімії і ґрунтознавства;

видання ГУ Держземагенства у Харкіській області 12.11.2014 року наказів «Про передачу в оренду земельних ділянок", яким ОСОБА_3надано в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 роківземельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) із встановленням річної орендної плати за користування вказаними земельними ділянками в розмірі 4 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

за наказом № 3061-СГ - 4 земельні загальною площею 120,5860 га, розташовані за межами населених пунктів Глибоківської сільської ради на території Харківського району Харківської області :НОМЕР_6 площею 28,6444 га; НОМЕР_24 площею 55,5049 га ; НОМЕР_10 площею 13,4663 га; НОМЕР_13 площею 22,9704 га . Встановлена річна орендна плата за користування вказаними земельними ділянками в розмірі 4 відсотків від їх нормативної грошової оцінки;

за наказом №3064-СГ земельну ділянку НОМЕР_21 площею 32,2438 га, розташовану за межами населених пунктів Липецької сільської ради на території Харківського району Харківської області. Встановлена річна орендна плата за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

за наказом 3069-СГ - земельну ділянку НОМЕР_12 площею 7,0786га , розташовану за межами населених пунктів Русько-Тишківської сільської ради на території Харківського району Харківської області;

за наказом № 3067-СГ - 11 земельних ділянок загальною площею 331,4782 га, розташованих за межами населених пунктів Веселівської сільської ради на території Харківського району Харківської області, а саме: НОМЕР_20площею 15,8078 га ; НОМЕР_14 площею 17,4365 ; НОМЕР_8 площею 64,2019 га; НОМЕР_25 площею 63,5395 га; НОМЕР_9 площею 4,8904 га ; НОМЕР_22 площею 58,3202 ; НОМЕР_4 площею 8,9044 га ; НОМЕР_3 площею 25,2471 га; НОМЕР_15 площею 25,3699 га ; НОМЕР_2 площею 8,5021 га ; НОМЕР_5 площею 39,2584 га.

за наказом № 3066-СГ земельну ділянку площею 119,3682 га з кадастровим номером НОМЕР_7, розташовану за межами населених пунктів Тернівської сільської ради на території Харківського району Харківської області.

за наказом № 3058-СГ ОСОБА_3 4 земельні ділянки д загальною площею 73,8306 га, розташовані за межами населених пунктів Вільхівської сільської ради на території Харківського району Харківської області: НОМЕР_18 площею 15,7873 га ; НОМЕР_16 площею 28,0862 га; НОМЕР_17 площею 22,4405 га ; НОМЕР_19 площею 7,5166 га.

-на підставі вищевказаних наказів між ГУ Держземагенства у Харківській області

та ОСОБА_3 були укладені та зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договори оренди щодо кожної з перелічених земельних ділянок на строк 49 років з орендною платою -4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

В подальшому зі згоди ГУ Держземагенства у Харківській області між ОСОБА_3.і ТОВ "СП " ВЕЛЕС-АГРО" були укладені і зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договори суборенди щодо земельних ділянок:

325184000:03:001:0061 площею 15,8078 га.; НОМЕР_3, площею 25,2471 га.;

НОМЕР_15 площею 25,3699 га.; НОМЕР_9,площею4,8904 га.; НОМЕР_2 площею 8,5021 га., НОМЕР_4, площею 8,9044 га.; НОМЕР_5 площею 39,2584 га.;НОМЕР_6, площею 28,6444 га.; НОМЕР_7 площею 119,3682 га.; НОМЕР_8,площею 64,2019 га.; НОМЕР_21 площею 32,2438 га.; НОМЕР_22,площею58,3202 га.; НОМЕР_10 площею 13,4663 га.;НОМЕР_11,площею 63,5395 га.; НОМЕР_14 площею 17,4365 га.; НОМЕР_12, площею 7,0786 га.; НОМЕР_13 площею 22,9704 га.

ОСОБА_3 було створено ФГ «Беркана», ідентифікаційний код 39719425, місце розташування - Харківська область, Харківський район, с. Руські Тишки, вул.. Щорса, 28 з метою вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, яке зареєстроване 30.03.2015 в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи за №14711020000027317 (Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20846706 від 08 липня 2015 року, №20689288 від 09 червня2015 року, довідка Головного управління статистики у Харківській області №03-44/169 від 10 липня 2015 року). ФГ «Беркана» здійснює свою діяльність на підставі Статуту Феремерського господарства «Беркана», затвердженого головою ФГ «Беркана» ОСОБА_3 19 березня 2015 року, зі змісту якого вбачається, що фермерське господарство здійснює свою діяльність саме на спірних земельних ділянках і основною метою його діяльності є господарська діяльність, спрямована на виробництво сільськогосподарської продукції з використанням земельної ділянки, наданої для цих цілей, а також переробка, зберігання, транспортування і реалізація виробленої ним сільськогосподарської продукції.

- 29.04.2015 ОСОБА_3 у зв'язку зі створенням та реєстрацією відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» ФГ «Беркана», звернувся до ГУ Держземагенства у Харківській області із заявами щодо укладення додаткових угод між ним та ФГ «Беркана» до вищевказаних договорів оренди та визначення орендарем ФГ «Беркана». 26 травня 2015 року такі додаткові угоди були укладені і зареєстровані щодо 16 земельних ділянок.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перевищення плати за суборенду земельних ділянок орендної плати, на що посилається позивач, як на підставу визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок. В ході судового розгляду не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави, в інтересах якої діє прокурор. Позивач в обґрунтування позовних вимог щодо визнання договорів оренди недійсними посилається на формальне порушення закону Правових підстав для задоволення позову немає, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25.12.2013 по справі №6-94 цс 13. Будь-яких інших доводів в обґрунтування зазначених вимог позивачем не наведено, жодних належних та допустимих доказів, які б були підставою для визнання зазначених договорів недійсними суду не надано, а тому підстав для задоволення позову в цій частині немає.

В обгрунтування цих висновків суд постався на те, що :

статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки зазначена норма цивільного права містить єднальне судження, яке виражене сполучником «і», то скасування правового акту індивідуальної дії на підставі цієї правової норми можливе лише при одночасній наявності усіх складових у їх сукупності, а саме: невідповідності актам цивільного законодавства та порушення цивільних прав або інтересів.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств, як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства, визначаються ЗУ «Про фермерське господарство». Відповідно до преамбули зазначеного Закону, він спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Поняття фермерського господарства наведено законодавцем у ст. 1 зазначеного Закону, відповідно до якої фермерським господарством є форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство». Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 зазначеної статті, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Як передбачено ст. 8 ЗУ «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 116 ЗК України, в редакції, що діяла на момент передачі спірних земельних ділянок відповідачу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в користування врегульований ст. 123 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗКУкраїни, в редакції, що діяла на момент передачі спірних земельних ділянок відповідачу, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Тобто, згідно і зазначеними нормами права, підставою для надання в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та передумовою укладення відповідного договору (договорів) є рішення особи, яка здійснює розпорядження нею від імені власника.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 статтю 122 ЗК України, якою визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування викладено у новій редакції. За змістом ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції, що діяла на момент передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_3, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

На час винесення оскаржуваних наказів ГУ Держземагенства в Харківській області діяло Положення про ГУДержземагенства в області, затверджене Наказом міністерства аграрної політики та продовольства України , зареєстроване в Міністерстві Юстиції України 30 травня 2012 року №852/21164, яке на даний час втратило чинність. Відповідно до п. 3 зазначеного Положення, завданням ГУ є реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Повноваження ГУ встановлені п. 4 Положення та відповідно до п. 4.32 до них відносяться зокрема: передання відповідно до закону земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Аналогічне положення міститься у п. 12 Положення про ГУ Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 18 лютого 2015 року за №177/26622, відповідно до якого Головне управління відповідно до покладених на нього завдань в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Як зазначено в ст. 134 ЗК України, в редакції, що діяла на момент передачі спірних земельних ділянок відповідачу, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 у відповідності до діючого на той момент законодавства звернувся до належного органу виконавчої влади - ГУ Держземагентства у Харківській області, яке відповідно до ст. 122 ЗК України було наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області.

Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо відсутності у ОСОБА_3 на час його звернення із заявою про надання земельних ділянок сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі, оскільки наявність або відсутність такої техніки у особи, яка звернулася із заявою щодо надання їй земельної ділянки в оренду відповідно до діючого законодавства не впливає на результати розгляду такої заяви. Відсутність у власності особи сільськогосподарської техніки для обробітку значних площ земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. Посилання прокурора на те, що відповідачем ОСОБА_3 не було зазначено кількість членів фермерського господарства, наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 створював фермерське господарство особисто, просив надати земельні ділянки на умовах оренди, а тому не міг зазначити кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок. Доводи ж позивача про те, що ОСОБА_3 не мав наміру займатися фермерським господарством на 684,5854 га землі взагалі не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються лише на припущеннях, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 60 ЦПК України. За змістом ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону. Отже, ця норма передбачає, що фермерське господарство використовує для прибутку земельні ділянки без обмежень знаходження в єдиному масиві, а тому та обставина, що ОСОБА_3 в своїх заявах не обґрунтував розмір земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку не є підставою для визнання незаконним та скасування вищевказаних наказів, адже земельні ділянки йому були надані для створення фермерського господарства і їх розміри останній міг визначити на власний розсуд, з урахуванням перспектив діяльності його майбутнього фермерського господарства.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро і радіотелефонних мереж, газо і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Поняття «єдиний масив» законодавством не визначено, однак аналізуючи нормативну базу та законодавство у сфері земельних відносин, що складають суть даного питання, зокрема Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 року, Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV, Рекомендації щодо виділення земельних часток (паїв), затверджені наказом Держкомзему України від 30.12.1999 року № 130, можна дійти висновку, що єдиний земельний масив являє собою одну індивідуальну земельну ділянку чи сукупність суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок в одному полі чи групі компактно розташованих полів.

Наведена в ч. 7 ст. 7 зазначеного Закону норма, передбачена законодавцем з метою якнайбільшого сприяння та заохочення громадян до створення фермерських господарств, а також для забезпечення найбільш сприятливих умов для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства, в тому числі забезпечення його ефективної господарської діяльності шляхом підключення до наявних електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури, забезпечення водними джерелами та лісовими угіддями.

Крім того, надання земельних ділянок єдиним масивом має місце лише в тому випадку, коли орган, уповноважений розпоряджатися землями, приймає рішення про надання в оренду громадянину земельних ділянок сільськогосподарського призначення, лісового та водного фондів єдиним масивом, а не окремо по кожній категорії земель для ведення фермерського господарства.

Разом із тим, ані ч. 7 ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство», ані інші норми законодавства у сфері земельних відносин не містять будь-якої прямої заборони щодо можливості надання громадянину для ведення фермерського господарства декількох окремих, відособлених земельних ділянок державної власності, або додаткових земельних ділянок, якщо про це просить громадянин, чи обмежень щодо загальної площі земельних ділянок, які надаються для здійснення підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства (фермерства), оскільки в разі використання земельної ділянки (земельних ділянок) не за цільовим призначенням, право на них може бути припинено на підставі ст.ст. 141, 143 ЗКУкраїни, в тому числі й у судовому порядку. Також чинне діюче на час виникнення спірних правовідносин земельне законодавство не встановлювало обмежень для суб'єкта земельних відносин - фермерського господарства в плані граничних розмірів єдиних масивів земель для набуття в оплатний найм (оренду) та їх кількості.

Таким чином, вирішальне значення має не кількість земельних ділянок, яка вищевказаними правовими нормами не обмежена, чи місце їх розташування, а цільове призначення земельних ділянок - ведення фермерського господарства.

Посилання прокурора в обґрунтування своїх доводів на ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є безпідставним, оскільки в даному випадку земельні ділянки надавалися в оренду ОСОБА_3 як громадянину для ведення фермерського господарства згідно із вимогами ЗК України та ЗУ «Про фермерське господарство», а не у порядку відведення земельної ділянки власнику земельної частки (паю) згідно ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Таким чином, суд вважає оскаржувані накази такими, що відповідають чинному законодавству та такими, що видані органами виконавчої влади у межах наданих їм законом повноважень, підстав для визнання їх незаконним та скасування в ході судового розгляду судом не встановлено.

Крім того прокурором в обґрунтування своїх позовних вимог взагалі не зазначено, чиї саме та які цивільні права або інтереси були порушенні наказами, скасування яких він вимагає, хоча це є обов'язковою складовою для застосування ст. 21 ЦК України.

Щодо вимог позивача про визнання недійсними договорів оренди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є ЗУ «Про оренду землі».

За змістом ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 3 Закону, об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ст. 6 зазначеного Закону, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами ст.ст. 13, 15, 16 зазначеного Закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору тавимог земельного законодавства. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування). Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.

Презумпція правомірності правочину, а відтак і цивільно-правового договору, встановлена законодавцем у ст. 204 ЦК України.

Відповідно до цієї правової норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Підстави недійсності правочину визначені в ст. 215 Цивільного кодексу України.

Разом із тим, як підставу для визнання договорів оренди недійсними позивачем зазначено, що договори оренди землі були укладені без проведеної та затвердженої в установленому законодавством порядку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотні умови договору оренди земельної ділянки визначені в ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», в редакції, що діяла на час укладення договорів оренди, зокрема однією із таких істотних умов є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, у встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року по справі № № 6-78цс13, виходячи з того, що відповідно до статті 15 ЦК України та статті 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 ЗУ «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Як зазначено вище, орендну плату сторонами встановлено у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідач ОСОБА_3 сплачує орендну плату за землю, що підтверджується листом Головного управління ДФС у Харківській області №70/8-395 від 03.06.2015, відповідно до змісту якого, станом на 16.06.2015 року за даними карток особового рахунку по орендній платі з фізичних осіб за ОСОБА_3 значиться переплата орендної плати за землю з фізичних осіб в сумі 303763,44 гривень, у тому числі по сплачених до бюджету коштах за орендовані земельні ділянки, які знаходяться в населених пунктах Харківського району (спірні земельні ділянки).

На підтвердження сплати орендної плати за договорами оренди вищевказаних земельних ділянок, представником ФГ «Беркана» в ході судового розгляду надані відповідні платіжні доручення за період з липня 2015 року по листопад 2015 року та податкові декларації з плати за землю за 2015 рік, факт сплати суборендної плати підтверджується наданими представником ТОВ «СП»Велес-Агро» платіжними дорученнями за період з липня 2015 року по листопад 2015 року, довідкою ТОВ «СП «Велес-Агро» №3011/15-1 від 30 листопада 2015 року.

Як вбачається з довідок державної фіскальної служби за користування спірними земельними ділянками орендну плату сплачено в розмірі, передбаченому договорами оренди землі, тобто в розмірі не меншому, ніж передбаченому ст. 288.5.1 Податкового кодексу України, що виключає недоотримання бюджетом коштів за користування землею.

В своїх запереченнях відповідачі посилаються на пункт 5 договорів оренди землі, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря у річний строк з моменту державної реєстрації права користування земельною ділянкою із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування та укладанням угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки. До моменту набрання чинності рішення відповідного органу місцевого самоврядування, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно відповідного договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Харківському району Харківської області. Зазначені обставини в ході судового розгляду позивачем спростовані не були.

Ст. 1 ЗУ «Про оцінку землі» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Ч. 1 ст. 13 цього Закону визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 18 ЗУ «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

За змістом ст. 93 ЗК України відповідач набуває право використовувати земельну ділянку та обов'язок сплачувати орендну плату не з моменту прийняття рішення компетентним органом про передачу цієї ділянки в оренду, а з моменту укладення договору оренди землі.

Як встановлено в ході судового розгляду, договори оренди земельних ділянок були укладені 24 листопада 2014 року.

Під час розгляду справи, представником відповідача ФГ «Беркана» Поповою Т.П. надана технічна документація щодо проведення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, що надані в оренду фермерському господарству «Беркана», розташованих за межами населених пунктів на території Глибоківської, Тернівської, Русько-Тишківської, Липецької, Веселівської сільських рад Харківського району Харківської області та відповідно до довідок про грошову оцінку земельних ділянок станом на 01 січня 2015 року встановлена їх грошова оцінка.

Таким чином, судом встановлено, що право оренди земельних ділянок ФГ «Беркана» оформлене належним чином шляхом реєстрації права оренди в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договорів оренди.

Не можуть бути визнаними недійсними договори оренди земельних ділянок з підстав зміни засновника Фермерського господарства «Беркана» на підставі договору купівлі-продажу ФГ «Беркана» від 19.06.2015 (рішення №3 засновника ФГ «Беркана» від 19.06.2015), оскільки згідно даних, які містяться в Інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за 16-ма договорами оренди укладені додаткові угоди від 26.05.2015, якими орендар ОСОБА_3 змінений на ФГ «Беркана». Прокурором не доведено достатніх підстав та правового обґрунтування факту зміни засновника ФГ «Беркана» як підстави для визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними.

Крім того, у зв'язку зі зверненнями ОСОБА_3 до ГУ із заявами 17 серпня 2015 року, наказами ГУ від 31 серпня 2015 року №1336-СГ, №1339-СГ, №1340-СГ, №1337-СГ, №1338-СГ було припинено шляхом розірвання за взаємною згодою сторін дію договорів оренди землі б/н від 24 листопада 2014 року щодо земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_17, НОМЕР_19, НОМЕР_18, НОМЕР_20, НОМЕР_16, після чого 20 жовтня 2015 року Реєстраційною службою Харківського РУЮ зареєстровано записи про припинення іншого речового права оренди зазначених земельних ділянок. Таким чином, дію зазначених договорів оренди земельних ділянок на даний час припинено у встановленому чинним законодавством порядку, у зв'язку з чим правові відносини між ОСОБА_3 та ГУ щодо цих земельних ділянок також припинені. Враховуючи вимоги ст. 8 ЗУ «Про оренду землі», договір суборенди землі б/н від 27 лютого 2015 року земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_20, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ « СП «Велес-Агро» також втратив чинність на сьогоднішній день.

Згідно з вимогами статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У зв'язку з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагенства у Харківській області «Про передачу в оренду земельних ділянок» та визнання недійсними договорів оренди та договорів суборенди недійсними, вимоги щодо скасування рішення реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області про державну реєстрацію договорів оренди та договорів суборенди, визнання відсутності у ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Велес-Агро» та у ОСОБА_3 права користування земельними ділянками та витребування земельних ділянок із незаконного володіння не підлягають задоволенню.

Суд вирішуючи даний позов в цілому, бере до уваги також положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції.

Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

В порушення вищезазначених вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прокурором не доведено наявність порушеного права держави, яке б виправдовувало необхідність втручання держави у право володіння відповідачами спірними земельними ділянками.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов їх з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідності із рішенням Верхвного Суду України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У справі за № 6-2902цс15 ( постанова від 03.02.2016 року) Верховним Судом України висловлена така правова позиція:

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

В мотивувальній частині постанови Верховний Суд України зазначив також висновки щодо правомірності застосування судом статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини такого змісту:

Судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України підтверджують можливість застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, та практики ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Однак у справі, яка переглядається, практика ЄСПЛ застосована невиправдано з огляду на таке.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. У контексті цієї норми під майном розуміється ціла низка інтересів економічного характеру, до яких можна віднести й право оренди земельної ділянки для створення фермерського господарства.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій «пропорційності», використаний судом у справі, яка переглядається, передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому в питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року» .

Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 рокув справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32).

Ухвалюючи рішення в справі, яка переглядається, суд не пересвідчився в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи обробляє орендовані землі створене ОСОБА_1 фермерське господарство, чи досягається фактично законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання ОСОБА_1 на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації. Тому висновок суду про необхідність захисту права ОСОБА_1 на мирне володіння майном з огляду на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції є передчасним.

Постановою від 08 квітня 2015 року у справі № 3-41гс 15 судова палата у господарських справах Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статті 13 « Про оцінку земель», ст.ст.203,215 ЦК України скасувала постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року, якою було залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 28.08.2014 року і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2014 року про відмову у задоволенні позову прокурора Балтійського району Одеськолї області в інтересах держави в особі ГУ Держземагенства в Одеській області до ТОВ « Балта Енерго», про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов»язання повернути земельну ділянку. Справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Зі змісту вказаної постанови убачається, що залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, Вищій господарський суд дійшов висновку, що для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель не є обов»язковою, застосувавши до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України, які регламентують встановлення земельного податку до розрахунку орендної плати за землі державної власності.

Скасовуючи постанову Вищого господарського суду України Верховний Суд України , зокрема, послався на те, що ч.1 п.289.1 Податкового кодексу України і ч.1 ст.13 ЗУ « Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов»язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід ( дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами ( ст.1 ЗУ « Про оцінку земель») та дійшов висновку, що законодавцем чітко визначено, що нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення орендної плати для земель державної та комунальної власності.

З аналогічних підстав постановами судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20 травня 2015 року, 01 липня 2015 року у справах № № 3-70гс15,3-297гс15,3-298гс15 скасовані постанови Вищого господарського суду України і залишені без змін постанови Одеського апеляційного господарського суд., якими були задоволені позови прокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі ГУ Держземагенства в Одеській області до ТОВ «РЕД ЕНЕРГО»; заступника прокурора Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області до Біляївської РДА, ДП «Борол»; заступника прокурора Одеської області до ТОВ « Вердис» про визнанняи недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов»язання повернути земельну ділянку.

Відповідачами не заперечується, що відведення земельних ділянок для передання їх в оренду ОСОБА_3 відбулося за рахунок проінветаризованих державних земель.

В ході розгляду справи ними не заперечувалось також, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок на час укладення договорів оренди проведена не була і з наданих до апеляційного суду головою ФГ «Беркана» документів убачається, що це питання і на теперішній час не вирішено.

Не спростовані відповідачами доводи прокурора про те, що заяви ОСОБА_3 до ГУ « Держземагенства» у Харківській області та додані до них документи не містити комплексу передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин, що свідчить про формальний підхід ГУ Держагенства до їх вирішення та призвело до незаконної передачі ОСОБА_3 в оренду на тривалий строк значної кількості земельних ділянок, укладення з ним договорів оренди цих ділянок із встановленням орендної плати без визначення нормативної грошової оцінки цих ділянок, що судом першої інстанції належним чином оцінено не було.

Не надано судом належної оцінки і тим фактам., що ще до створення ФГ « Беркана» ОСОБА_3, зі згоди ГУ Держземагенства у Харкіувській області, більшу кількість земельних ділянок , діючи при цьому як фізична особа, передав в суборенду ТОВ « СП «ВЕЛЕС-АГРО», визначивши при цьому орендну плату більшу, ніж вона була визначена за договорами оренди, які були укладені між ним і ГУ Держземагенства.

Як стверджує позивач і не спростовано відповідачами 13.05.2015 року ОСОБА_3 призначено на посаду заступника ГУ Держгеокадастру у Харківській області, 19 06.2015 року ним за договором купівлі-продажу здійснено відчуження фермерського господарства.

Посилання суду на дотримання форми укладення та вимог про реєстрацію спірних договорів оренди і суборенди , використання орендарем ФГ « Беркана» і суборендарем ТОВ « СП «ВЕЛЕС-АГРО» орендованих земельних ділянок за цільовим призначенням та належне виконання ними умов цих договорів в частині своєчасної і повної сплати орендної плати не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки визначальним для вирішення спору є законність прийняття рішень про передачу ОСОБА_3 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що судом було досліджено неповно і неправильно.

У зв»язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права суд не встановив і не зазначив в рішенні обставин і фактів, які підлягали встановленню, не зробив висновків по суті спору з огляду на положення ст. 7 ЗУ № 973-1У, надаючи оцінку змісту заяв ОСОБА_3 до ГУ Держземагенства з точки зору відсутності в цих заявах обгрунутвання загального розміру земельних ділянок, про які йшлося в заявах, перспектив діяльності фермерського господарства , даних про те чи самостійно чи силами і працею членів фермерського господарства він буде вести фермерську діяльність, відомостей про те, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів та інше на свій розсуд. витлумачив приписи цього Закону, не врахувавши, що вказаний Закон є спеціальним по відношенню до ст.123 ЗК України, а також не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_3 фермерської діяльності на наданих йому земельних ділянках фактично не проводив і відношення до фермерського господарства на час розгляду справи не має.

Правові висновки Верховного Суду України у справах №№ 6-78 цс 13 і 6-94 цс 13 не стосуються правовідносин з надання в оренду державних земель для ведення фермерського господарства .

Неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення у відповідності до п.п.1,4 ч.1, ч.2 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення у справі.

При цьому колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог прокурора в частині визнання недісними і скасування наказів ГУ Держземагенства у Харківській області, визнання недійсними договорів оренди та додаткових угод до цих договорів, визнання недійсними договорів суборенди та витребування на користь держави спірних земельних ділянок в об»ємі доводів апеляційної скарги.

Вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію вищевказаних договорів оренди земельних ділянок б/н від 24.11.2014 року, укладених між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_3; про державну реєстрацію договорів суборенди землі б/н від 27.02.2015 року, укладених між ОСОБА_3 і ТОВ " Сільськогосподарське підприємство "ВЕЛЕС-АГРО" та про визнання відсутності у ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО» та у ОСОБА_3 права користування на земельні ділянки задоволенню не підлягають з таких підстав.

Реєстрація спірних договорів оренди, додаткових угод до цих договорів та договорів суборенди проведена реєстраційною службою на підставі ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та у відпоівідності до Положення про реєсмтраційну службу.Позовна заява не містить посилання на обставини, які б свідчили про те, що на час здійснення цієї реєстрації існували підстави для відмови у її проведенні. Реєстраційна служба не є відповідачем у справі і на час звернення прокурора до суду спір з цим органом був відсутній. Задоволення позову про визнання недійсними вищевказаних договорів, додаткових угод та договорів суборенди є підставою для подання заяви про скасування їх реєстрації, а у р азі виникнення спору з цього питання він може бути вирішений у судовому порядку.

З визнанням недійсними договорів оренди і суборенди сторони цих договорів втрачають право на користування земельними ділянками, які є предметами договорів, тому додаткове визнання відсутності такого права не грунтується на законі.

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь прокуратури Харківської області підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за апеляційну скаргу, в рівних частках з кожного.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, п,п 1,4 ч.1, ч.2 ст.309, ст.ст.313,314,316,317,319,324 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 27 січня 2016 року скасувати. Позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Харківській області ( нині Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) «Про передачу в оренду земельних ділянок» від 12.11.2014 року за № № 3058-СГ;3066-СГ;3061-СГ;3069-СГ;3064-СГ;3067-СГ;

Визнати недійсними договори оренди землі, укладені між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області ( нині Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) та Фермерським господарством «БЕРКАНА» (ЄДРПОУ 39719425), а саме:

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_2 площею 8,5021 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015року :

б/н від 29.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_15 площею 25,3699 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_3 площею 25,2471 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_4 площею 8,9044 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_5 площею 39,2584 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_6 площею 28,6444 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 земельної ділянки НОМЕР_7 площею 119,3682 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_8 площею 64,2019 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 2605.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_21 площею 32,2438 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_22 площею 58,3202 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_9 площею 4,8904 га, а також додаткову угоду до нього б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_10 площею 13,4663 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 01.12.2014 року земельної ділянки НОМЕР_11 площею 63,5395 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_14 площею 17,4365 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_12 площею 7,0786 га, а також додаткову угоду до нього,б/н від 26.05.2015 року;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_13 площею 22,9704 га, а також додаткову угоду до нього, б/н від 26.05.2015 року ;

Визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області ( нині Головне управління Держгеокадастру у Харківській області) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), а саме:

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_16 площею 28,0862 га,

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_17 площею 22,4405 га, ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_18 площею 15,7873 га, ; б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_19 площею 7,5166 га, ;

б/н від 24.11.2014 року земельної ділянки НОМЕР_20 площею 15,8078 га,

Визнати недійсними договори суборенди землі укладені між ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО» (ЄДРПОУ 35902254), а саме:

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_20 площею 15,8078 га,

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_3 площею 25,2471 га,

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_15 площею 25,3699 га,;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_9 площею 4,8904 га,

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_2 площею 8,5021 га, ;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_4 площею 8,9044 га, ;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_5 площею 39,2584 га,;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_6 площею 28,6444 га, ;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_7 площею 119,3682 га,;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_8 площею 64,2019 га, ;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_21 площею 32,2438 га, ;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_22 площею 58,3202 га, ;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_10 площею 13,4663 га,

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_11 площею 63,5395 га;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_14 площею 17,4365 га, ;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_12 площею 7,0786 га, ;

б/н від 27.02.2015 року земельної ділянки НОМЕР_13 площею 22,9704 га,;

Витребувати на користь держави із незаконного володіння ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «ВЕЛЕС-АГРО» (ЄДРПОУ 35902254) земельні ділянки:

НОМЕР_3 площею 25,2471 га;

НОМЕР_15 площею 25,3699 га;

НОМЕР_9 площею 4,8904 га;

НОМЕР_2 площею 8,5021 га;

НОМЕР_4 площею 8,9044 га;

НОМЕР_5 площею 39,2584 га;

НОМЕР_6 площею 28,6444 га;

НОМЕР_7 площею 119,3682 га;

НОМЕР_8 площею 64,2019 га;

НОМЕР_21 площею 32,2438 га;

НОМЕР_22 площею 58,3202 га;

НОМЕР_10 площею 13,4663 га;

НОМЕР_11 площею 63,5395 га;

НОМЕР_14 площею 17,4365 га;

НОМЕР_12 площею 7,0786 га;

НОМЕР_13 площею 22,9704 га;

НОМЕР_20 площею 15,8078 га;

Витребувати на користь держави із незаконного володіння ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) земельні ділянки:

НОМЕР_19 площею 7,5166 га;

НОМЕР_18 площею 15,7873 га;

НОМЕР_17 площею 22,4405 га;

НОМЕР_16 площею 28,0862 га;

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822, місцезнаходження: місто Харків, майдан свободи, 5 Держпром, 1-й під"їзд, поверхи 6,7, ; ОСОБА_3 (ІНПП НОМЕР_1) ; Фермерського господарства "БЕРКАНА" ( код ЄДРПОУ 39719425, місцезнаходження : вул.Щорса,28 с.Руські Тишки Харківського району, Харківської області); Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "ВЕЛЕС-АГРО"(код ЄДРПОУ 35902254, місцезнаходження вул.Липецька, 94, с. Руські Тишки Харківського району, Харківської області) на користь Прокуратури Харківської області ( код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м.Київ, код 820172. рахунок 35212041007171. код класифікації видатків бюджету -2800) по 66 ( шістдесят шість) грн. 98 коп. судового збору за апеляційну скаргу, - з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) С.С.Кругова

(підпис) Н.О.Міненкова