Справа № 567/108/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2016 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Гуц Ф.Л.

секретар - Самолюк А.В.

з участю :

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лісовського В.О.,

представника відповідача ТОВ " Користівське" - Бражнікова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Острог цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Користівське" про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, розірвання трудового договору та звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

В Острозький районний суд Рівненської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Користівське» про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, розірвання трудового договору та звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди, мотивуючи тим, що 01.04.2008 року він був прийнятий на роботу в ТОВ «Користівське» на посаду тракториста, а 01.04.2015 року був переведений в товаристві на посаду різноробочого. Наказом № 11 від 09.10.2015р. був звільнений з підприємства за прогул без поважних причин з 6 жовтня 2015р.(п. 4 ст. 40 КЗпП України).

Вказує, що 13.11.2015 року, наказом ТОВ «Користівське» № 14 було скасовано наказ № 11 від 09.10.15 р. про звільнення його з роботи та поновлено в якості різноробочого з 09.10.2015р. Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 23.12.2015 р. за його позовом до ТОВ «Користівське» про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за вимушений прогул та стягнення моральної шкоди позов було задоволено частково. Зобов`язано ТОВ «Користівське» внести зміни в наказ № 14 від 13.11.2015 р., замінивши запис поновити ОСОБА_1 в якості різноробочого з 09.10.2015 р. на запис поновити ОСОБА_1 на роботі в якості різноробочого з 06.10.2015 р. Стягнуто з ТОВ «Користівське» на його користь 1500 грн. моральної шкоди. Виконуючи рішення суду ТОВ «Користівське» наказом № 23 від 25.12.2015 р. було внесено зміни до наказу № 14 від 13.11.2015 р.

Зазначає, що 16.01.2016 року, через поштове відділення він отримав наказ ТОВ «Користівське» № 1 від 11.01.2016 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», згідно якого йому було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме за недотримання вимог правил внутрішнього трудового розпорядку та невиконання службових обов`язків, які виразилися у неправомірній відсутності на робочому місці в період робочого часу тривалістю більше трьох годин 06.01.2016 року без письмового дозволу керівництва. Того ж дня, 16.01.2016р. отримав наказ ТОВ «Користівське» № 2 від 13.01.2016 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», згідно якого йому було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме за недотримання вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку та невиконання службових обов`язків, які виразилися у неправомірній відсутності на робочому місці в період робочого часу тривалістю більше трьох годин 11.01.2016 року без письмового дозволу керівництва.

Вважає, що накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки 06.01.2016 року він був відсутній на робочому місці з поважних причин, так як приймав участь в судовому засіданні Острозького районного суду Рівненської області по цивільній справі № 567/1264/15ц за його позовом до ТОВ «Користівське» про скасування наказу про надання додаткової відпустки та зобов`язання видачі наказу про надання додаткової відпустки відповідно до поданої заяви, про зобов`язання надання відпустки, визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними та скасування їх, визнання незаконним та скасування наказу про скорочення штату та чисельності працівників. 11.01.2016року, згідно отриманої повістки ТВО військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 він перебував у військоматі, звідки в той же день був направлений на обстеження до Рівненської обласної консультативної поліклініки. Вказане підтверджується відповідно повісткою ТВО військового комісара та актом дослідження стану здоров`я № 8608 від 11.01.2016 р. Про свою відсутність в ці дні він усно повідомляв керівництво ТОВ «Користівське». Неправомірними діями ТОВ «Користівське», які виразились в грубому порушенні трудового законодавства йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 5000 грн.

15.02.2016 року позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову в якій зазначив, що 13.02.2016 року, отримав через поштове відділення наказ ТОВ «Користівське» №5 від 05.02.2016 року «Про розірвання трудового договору та звільнення різноробочого ОСОБА_1 » згідно якого у зв`язку зі скороченням штату ТОВ «Користівське», ліквідацією робочих місць різноробочих та відсутністю інших вакансій для їх пропозиції вивільненому персоналу, а також враховуючи закінчення терміну попередження про звільнення на виконання наказу № 17 від 01.12.2015 року було розірвано з ним трудовий договір та звільнено з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці та скороченням чисельності або штату працівників.

Вважає, що наказ про розірвання трудового договору та його звільнення є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до наказу № 17 від 01.12.2015 року «Про упорядкування використання робочої сили, скорочення штату та чисельності працівників та затвердження штатного розпису» скорочено штат (чисельність) працівників Товариства на дві одиниці «різноробочих» з вивільненням працівників, які їх займали, з мотивів економії фонду заробітної плати, зосередження трудових ресурсів у виробничій сфері, уникнення дублювання функцій підсобних працівників та різноробочих, у зв`язку з відсутністю достатнього об`єму робіт, які входять до сфери трудової діяльності різноробочих та наявністю можливості перерозподілу їх функціональних обов`язків серед інших працівників. 03.12.2015 року на його адресу було надіслано попередження, яке він отримав 05.12.2015 року. При проведенні звільнення ТОВ «Користівське» не було врахувано переважного права на залишення на роботі у відповідності до п.13 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не було запропонувано перевестись на іншу посаду, не було надано щорічну відпустку за 2015 рік та додаткові відпустки за 2008р.-2012р., 2014р.-2015р. В наказі № 5 від 05.02.2016р. була відсутня дата з якої його було звільнено та був відсутній підпис повноважної особи.

Зазначає, що ТОВ «Користівське» не мало права звільнити його з роботи не надавши щорічної та додаткових відпусток згідно чинного законодавства. Крім того, наказ не був підписаний повноважною особою, яка мала право на здійснення такого підпису, а посвідчений факсимільним підписом Зееба Елізабет Катаріною, що є порушенням керівництвом законодавства про працю.

13.02.2016 року, він отримав наказ ТОВ «Користівське» №4 від 05.02.2016р. «Про скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень», яким скасовано наказ № 1 від 11.01.2016 року та наказ № 2 від 13.02.2016 року про оголошення йому доган за порушення трудової дисципліни у зв`язку з закінченням терміну попередження про розірвання трудового договору, втратою виховного характеру накладених дисциплінарних стягнень та задля запобігання трудового спору. З такою мотивацією скасування наказів він не згідний, так як вважає їх незаконними. Просив суд визнати незаконними та скасувати накази директора ТОВ «Користівське» № 1 від 11.01.2016р. та № 2 від 13.01.2016р. «Про накладення дисциплінарного стягнення» щодо оголошення доган різноробочому ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни. Визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ «Користівське» № 5 від 05.02.2016 року «Про розірвання трудового договору та звільнення різноробочого ОСОБА_1 » щодо розірвання трудового договору з різноробочим ОСОБА_1 та звільнення його з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці та скороченням чисельності або штату працівників. Поновити ОСОБА_1 на посаді різноробочого ТОВ «Користівське» з 05.02.2016 року. Стягнути з ТОВ «Користівське» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали з підстав викладених в позовній заяві та в заяві про зміну предмету позову.

Позивач пояснив, що працював в ТОВ «Користівське» різноробочим та трактористом. В жовтні місяці 2015 року його відправили додому, сказали посидіти пару днів. Коли він вийшов на роботу йому повідомили, що він звільнений. З цього приводу він звернувся до суду. Після чого в нього почалися проблеми з виконавчим директором ОСОБА_2 . На словах його не попереджали, не знайомили з наказами. Він написав заяву на відпустку та подавши її на роботу не виходив. 05.12.2015 р. він отримав по пошті персональне попередження про скорочення. Наказ про звільнення він отримав також поштою. Він писав заяву на відпустку, не згоден, що її так і не надали.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що ТОВ «Користівське» повністю дотрималось закону щодо процедури звільнення ОСОБА_1 . Проведення скорочення штату працівників ТОВ «Користівське» було підставою для розірвання трудового договору з позивачем. Вважає, що на законних підставах, з метою економії фонду заробітної плати, зосередження трудових ресурсів у виробничій сфері, уникнення дублювання функцій підсобних працівників та різноробочих, Товариство вирішило скоротило штат і чисельність працівників, за рахунок цих посад. 01.12.2015 року, директором ТОВ «Користівське» було видано наказ №17 та попереджено ОСОБА_1 , який займав одну із цих посад, про наступне звільнення через два місяці. Позивач ні в день видання наказу, ні у подальші кілька тижнів на робочому місці не заявлявся, копія наказу і текст офіційного попередження про наступне звільнення були йому направлені поштою за місцем проживання. Ця кореспонденція була ним отримана 05.12.2015 року, а тому з цього дня вівся відлік попереджувального терміну, який у відповідності до ст. 241-1 КЗпП України мав закінчитися 04.02.2016 року. Цим же наказом із штату ТОВ «Користівське» було виключено посади різноробочих і затверджено новий штатний розпис, усі робочі місця у якому були заповнені. Після виходу з додаткової відпустки ОСОБА_1 продовжив трудові відносини з ТОВ «Користівське» і йому було збережено заробітну плату на протязі усього, передбаченого законом строку попередження. За цей час штат не розширився, ніхто з працівників з роботи не звільнився, а тому вакантних посад не відкрилося, у зв`язку з чим по закінченні двохмісячного терміну попередження було видано наказ № 5 від 05.02.2016 року про розірвання трудового договору з різноробочим ОСОБА_1 та звільнення його з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці та скороченням чисельності або штату працівників, а також позивачу було нараховано і запропоновано отримати вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку. Вважає, що позиція ОСОБА_1 про наявність у нього переваг перед іншими працівниками для залишення на роботі та його готовності зайняти іншу посаду, не можуть бути враховані оскільки усі посади різноробочих було скорочено і, відповідно, переваг у залишенні на них будь-кому з працівників не надавалося, а інші посади не виявилися вакантними на час його звільнення.

Доводи позивача на незаконність оскаржуваних наказів директора ТОВ «Користівське» через їх видання в період його перебування за межами України та надсилання йому примірників, які засвідчено не оригінальним підписом, а його факсимільним відбитком та печаткою товариства є надуманими оскільки трудовим законодавством не передбачено право працівника на отримання оригіналів наказів, а своєчасне отримання їх копій у вигляді примірників з відбитками підпису і печатки юридичної особи, не дає працівникові підстав сумніватися в очевидних і фактичних повноваженнях керівника, і не позбавляє можливості давати їм правову оцінку та оскаржувати їх. Вважає, що трудові права позивача щодо ознайомлення з текстами наказів, які його стосуються не були порушені. Що стосується наказів №№1,2 від 11.01.2016 року та 13.01.2016 року «Про накладення дисциплінарного стягнення», згідно яких ОСОБА_1 були оголошені догани за порушення трудової дисципліни вони наказом директора ТОВ «Користівське» були скасовані.

Суд вислухавши представників сторін, вивчвши матеріали справи вважає, що в позові ОСОБА_1 до ТОВ «Користівське» про накладення дисциплінарних стягнень, розірвання трудового договору та звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди слід відмовити із слідуючих підстав.

Із трудової книжки НОМЕР_1 вбачається, що відповідно до наказу № 6-к від 01.04.2008 року, ОСОБА_1 було прийнято на роботу в ТОВ «Користівське» на посаду тракториста. Наказом № 4 від 01.04.2015 року він був переведений на посаду різноробочого, а наказом № 11 від 09.10.2015 року ОСОБА_1 був звільнений за прогул без поважних причин( п.4 ст.40 КЗпП України). Наказом № 14 від 13.11.2015 року, 24.11.2015 року ОСОБА_1 поновлений на посаді різноробочого.

( а.с.7-9, 56-57)

Відповідно до наказу № 1 від 11.01.2016 року по ТОВ «Користівське» «Про накладення дисциплінарного стягнення», різноробочому ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме за недотримання вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку та невиконання службових обов`язків, які виразилися у неправомірній відсутності на робочому місці в період робочого часу тривалістю більше трьох годин 06.01.2016 року без письмового дозволу керівництва.

( а.с. 13)

Із наказу №2 від 13.01.2016 року по ТОВ «Користівське» «Про накладення дисциплінарного стягнення», вбачається, що різноробочому ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме за недотримання вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку та невиконання службових обов`язків, які виразилися у неправомірній відсутності на робочому місці в період робочого часу тривалістю більше трьох годин 11.01.2016 року без письмового дозволу керівництва.

( а.с.14)

Згідно наказу № 4 від 05.02.2016 року по ТОВ « Користівське» накази № 1 від 11.01.2016 року та № 2 від 13.01.2016 року про оголошення доган за порушення трудової дисципліни різноробочому ОСОБА_1 були скасовані. Бухгалтерію було зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час відсутності на робочому місці 06.01. та 11.01.2016 року.

( а.с.28)

В судовому засіданні встановлено, що однією із позовних вимог з якими звернувся до суду позивач було визнання незаконними та скасування зазначених наказів про накладення на нього дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни.

В судовому засіданні встановлено і не заперечувалось сторонами по справі, що відповідні накази до дати звернення позивача до суду з відповідною вимогою, наказом № 4 від 05.02.2016 року ТОВ «Користівське» були скасовані. Станом на час розгляду справи в суді такі накази не були чинними. Позовна вимога про скасування № 4 від 05.02.2016 року ТОВ «Користівське» не заявлялась.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин суд вважає, що в цій частині позову про скасування наказів № 1 від 11.01.2016 року та № 2 від 13.01.2016 року слід відмовити.

Із наказу № 17 від 01.12.2015 року «Про упорядкування використання робочої сили, скорочення штату і чисельності працівників та затвердження штатного розпису» вбачається, що з метою економії фонду заробітної плати, зосередження трудових ресурсів у виробничій сфері, уникнення дублювання функцій підсобних працівників та різноробочих та у зв`язку з відсутністю достатнього об`єму робіт, які входять до сфери трудової діяльності різноробочих та наявністю можливості перерозподілу їх функціональних обов`язків серед інших працівників було скорочено дві посади штату працівників ТОВ «Користівське»( два робочих місця ) «різноробочих» з вивільненням працівників, які їх займають. Виконавчого директора було зобов`язано персонально попередити в усній і письмовій формі різноробочих ТОВ «Користівське» про їх наступне звільнення, а також в установлені законом терміни повідомити державну службу зайнятості про заплановане й фактичне вивільнення працівників.

( а.с.26)

Із штатних розписів працівників в ТОВ «Користівське» станом на 30.11.2015 року рахувались дві посади «різноробочих». Станом на 01.12.2015 року, такі посади були відсутні. В штатному розписі працівників ТОВ «Користівське» станом на 01.02.2016 року вакантні посади відсутні.

( а.с.81-82,84)

Згідно п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках - змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Із персонального попередження від 03.12.2015 року, вбачається, що ТОВ «Користівське» персонально попередило ОСОБА_1 про скорочення штату працівників та наступне звільнення з роботи після 2-х місячного терміну з моменту отримання цього попередження на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Крім того, ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність у Товаристві вакантних посад, які б могли бути запропоновані.

( а.с.27)

В судовому засіданні встановлено і не заперечувалось позивачем, що зазначене персональне попередження позивачем було отримано через поштове відділення 05.12.2015 р.

Із наказу №5 «Про розірвання трудового договору та звільнення різноробочого ОСОБА_1 » вбачається, що у зв`язку зі скороченням штату ТОВ «Користівське», ліквідацією робочих місць різноробочих та відсутністю інших вакансій для їх пропозиції вивільненому персоналу, а також враховуючи закінчення терміну попередження про звільнення на виконання наказу № 17 від 01.12.2015 року було розірвано трудовий договір з різноробочим ОСОБА_1 та звільнено його з роботи на підставі п. 1 ч.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці та скороченням чисельності або штату працівників.

ОСОБА_1 у відповідності до ст.44 КЗпП України було нараховано і запропоновано отримати вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.

( а.с.25)

Із наказу № 6 від 08.02.2016 року «Про роз`яснення дати розірвання трудового договору» вбачається, що у зв`язку із закінченням терміну попередження про наступне звільнення, яке припало на 04.02.2016 р., наступного дня 05.02.2016 р. було видано наказ № 5 про розірвання трудового договору з різноробочим ОСОБА_1 та звільнення його з роботи на підставі п.1 ч.І ст.40 КЗпП України у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці та скороченням чисельності або штату працівників. Оскільки у наказі № 5 не зазначено дати, з якої розривається трудовий договір з працівником, то такою слід вважати дату видання наказу, тобто 05.02.2016 року .

( а.с.91)

Із листа Острозький МРЦЗ №289 від 02.03.2016 року вбачається, що відповідно до абзацу третього пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції від 01.01.2016 роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п.1 ст.48 Закону України «Про зайнятість населення» масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом одного місяця вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників, вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників, трьох місяців - вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників. Тому ТОВ «Користівське» не було зобов`язане доводити до відома Острозький міськрайонний центр зайнятості про вивільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), так як це вивільнення, відповідно до законодавства, не є запланованим масовим вивільненням.

( а.с.49)

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 жовтня 1992 року № 18 (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» в п.19 роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1ч.1ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважний ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Частинами 1, 3, 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд проаналізувавши вищенаведені обставини та докази надані сторонами по справі, вважає, що відповідачем був дотриманий порядок звільнення позивача з посади різноробочого ТОВ «Користівське» відповідно до вимог трудового законодавства, а саме звільнення його з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці та скороченням чисельності або штату працівників.

Адміністрацією ТОВ «Користівське» був виданий наказ №17 від 01.12.2015 року «Про упорядкування використання робочої сили, скорочення штату і чисельності працівників та затвердження штатного розпису» яким було скорочено дві посади штату працівників ТОВ «Користівське» (два робочих місця ) «різноробочих» з вивільненням працівників, які їх займають.

У відповідність до цього наказу були приведені штатні розписи працівників ТОВ « Користівське» , а саме станом на 01.12.2015 року посади різноробочих були відсутні.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення позивача було персонально попереджено не пізніше ніж за два місяці про що він особисто підтвердив в судовому засіданні. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Позивач вважав, що він мав переваги перед іншими працівниками ТОВ «Користівське» на залишення на роботі та виявив бажання зайняти іншу посаду, однак в штатному розписі працівників ТОВ «Користівське» станом на 01.02.2016 року вакантні посади були відсутні, а посади різноробочих були скорочені.

Позивачем, як однією із підстав незаконного звільнення його з роботи зазначається незаконність наказів директора ТОВ «Користівське» надсилання йому наказів, які засвідчено не оригінальним підписом, а його факсимільним відбитком та печаткою товариства.

Із наказу № 12 від 30 жовтня 2015 року «Про упорядкування керівництва Товариством» вбачається, що на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ « Користівське» від 09.10.2015 року у зв`язку з обранням на посаду директора Товариства Зееби Елізабет Катаріни управління Товариством своєю безпосередньою діяльністю здійснювати ОСОБА_3 особисто на місці після повернення із закордонного відрядження з 23 листопада 2015 року, а на час відсутності покласти на виконавчого директора ОСОБА_2 та заступника директора Лесняка О.Ю. Накази та розпорядження директора товариства у цей період засвідчувати факсимільним підписом Зееби Елізабет Катаріни та печаткою Товариства після погодження їх тексту засобами електронної пошти.

( а.с.78)

В ухвалі Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області від 30.03.2016 року за розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду від 05.02.2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Користівське» про скасування наказу про надання додаткової відпустки та зобов`язання видачі наказу про надання додаткової відпустки відповідно до поданої заяви, про зобов`язання надати відпустки, визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними та скасування їх, визнання незаконними та скасування наказу про скорочення штату та чисельності працівників зазначено, що «не заслуговують на увагу доводи сторони позивача і щодо того, що всі розпорядження по ТзОВ „Користівське щодо нього були прийняті не уповноваженою на те особою і з порушенням встановленого порядку, оскільки це питання відноситься до внутрішньої господарської діяльності вказаного товариства, яке вправі самостійно визначати порядок організації своєї роботи та порядок оформлення прийнятих своїх рішень. Так само не заслуговують на увагу доводи сторони позивача і щодо того, що всі розпорядження по ТзОВ „Користівське щодо нього були прийняті не уповноваженою на те особою і з порушенням встановленого порядку, оскільки це питання відноситься до внутрішньої господарської діяльності вказаного товариства, яке вправі самостійно визначати порядок організації своєї роботи та порядок оформлення прийнятих своїх рішень.»

( а.с.108-111)

Суд вважає, що відповідачем були дотримані вимоги ст. 49-2 КЗпП України про персональне попередження позивача про наступне вивільнення, оскільки законодавством не передбачено право працівника на отримання оригіналу наказу. Отримання ним копії наказу з відбитком підпису і печатки Товариства, не дає йому підстав ставити їх під сумнів.

В судовому засіданні були оглянуті книги наказів ТОВ « Користівське» в яких були наявні оригінали оскаржуваних позивачем наказів, які представником позивача не ставились під сумнів.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлені ці обставини.

В рішенні Острозького районного суд від 05.02.2016 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Користівське» про скасування наказу про надання додаткової відпустки та зобов`язання видачі наказу про надання додаткової відпустки відповідно до поданої заяви, про зобов`язання надання відпустки, визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними та скасування їх, визнання незаконними та скасування наказу про скорочення штату та чисельності працівників, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі від 30.03.2016 року зазначено, що «3 грудня 2015 року, ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ «Користівське» подав заяву з проханням надати йому відпустку з 15 грудня 2015 року в кількості 98 календарних днів, як учаснику бойових днів, по 14 днів за кожен рік включно: 2008-2012 роки, 2014-2015 роки, з виплатою грошових коштів.

При цьому він просив надати для нього щорічну відпустку в кількості 24 робочі дні за 2015 рік.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни» від 14.05.2015 р. № 426-VIII внесені зміни до КЗпП та Закону про відпустки.

Встановлено, що учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначенийЗаконом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік (ст. 77-2 КЗпП та ст. 16-2 Закону про відпустки).

Однак цей закон зворотної сили не має і стосується лише прав набутих після його вступу в законну силу (з 06.06.2015р.). При таких обставинах ОСОБА_1 не має права на додаткову відпустку терміном в 14 робочих днів із збереженням заробітної плати за період 2008-2012 роки, 2014 рік.

Що стосується такої відпустки за 2015 рік, то така була для нього надана наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю «Користівське» №18 від 01.12.2015 року «Про надання додаткової відпустки ОСОБА_1 » з 05 по 18 грудня 2015 року та яку він повністю використав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про надання щорічної відпустки тривалістю 24 робочі дні за 2015 рік, судом встановлено наступні обставини.

На вищевказану заяву позивача, від імені директора ТОВ «Користівське» Корнійчуку В.А. 7 та 21 грудня було направлено лист з вимогою приступити до роботи з 21 грудня 2015 року та роз`яснено відмову від надання оплачуваних додаткових відпусток терміном 14 робочих днів за 2008-2012 роки та 2014 рік.

Проте як пояснив представник відповідача, позивач на робоче місце не з`явився, про причини неявки адміністрацію товариства не повідомив.

ТОВ «Користівське» для суду надано довідку № 1/22/12/2015 від 22 грудня 2015 року про розрахунок кількості основних відпусток для ОСОБА_1 , починаючи з першого поточного року, з 1 квітня 2008 року та по 2015 рік включно.

Із довідки вбачається, що щорічну відпустку терміном 24 робочих дні, позивач за період з якого наступає право на відпустку з 01.04.2014 року використав ще з 06.01.2014 року (наказ № 1 від 06.01.2014року), а за період з 01.04.2015 року використав з 01.12.2014 року ( наказ № 10 від 01.12.2014 року). Таким чином, в 2014 році позивач двічі перебував у чергових щорічних відпустках та відпустку за період роботи з 01.04. 2015 року використав наперед в грудні 2014 року.

До цієї довідки долучено заяви від імені ОСОБА_1 про надання йому відпусток, копій наказів про надання таких відпусток та видаткові касові ордери на виплату відпускних коштів для позивача по справі.

При таких обставинах його позовні вимоги в частині зобов`язання директора ТОВ «Користівське» надати йому з 15.12.2015 року щорічну відпустку за 2015 рік та додаткові відпустки, як учаснику бойових дій за 2008-2012 роки, 2014 та 2015 роки, є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.»

( а.с.104-107)

В ухвалі Колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області від 30.03.2016 року за розглядом апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду від 05.02.2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Користівське» про скасування наказу про надання додаткової відпустки та зобов`язання видачі наказу про надання додаткової відпустки відповідно до поданої заяви, про зобов`язання надати відпустки, визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень незаконними та скасування їх, визнання незаконними та скасування наказу про скорочення штату та чисельності працівників зазначено, що «Пункт 7 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 77-2 КЗпП України та ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», із змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом № 426-VIII від 14.05.2015, передбачають, що учасникам бойових дій надається пільга щодо використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Більш рання редакція пункту 7 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачала надання учасникам бойових дій додаткової відпустки строком 14 календарних днів на рік без збереження заробітної плати.

Частинами 4 і 5 ст. 79 КЗпП України та частинами 10 та 11 Закону України «Про відпустки» визначено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

На підставі аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів вважає, що використання працівником, на якого розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», свого права на отримання відпустки у зручний для нього час стосується лише щорічної відпустки і це право цей працівник має використовувати лише під час складання графіка відпусток на підприємстві.

Наявність у працівника права на отримання чергової відпустки у зручний для нього час зовсім не означає, що чергова відпустка цього працівника не підлягає включенню до графіку відпусток на підприємстві і цей працівник має право виключно на власний розсуд і без погодження із роботодавцем використати цю свою відпустку у любий зручний для нього час.

Статтями 139 і 140 КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Позивач, перебуваючи у трудових відносинах із відповідачем, був зобов`язаний дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку встановлений на його підприємстві і всі свої дії попередньо узгоджувати із своїм керівництвом, а не ставити останнє перед фактом з приводу наявності у нього того чи іншого наміру щодо отримання додаткової відпустки, виходячи виключно із особистих міркувань та не враховуючи інтереси роботодавця.

Вимога позивача про надання йому додаткових відпусток із збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій, за 2008-2014 роки, є безпідставною, оскільки, як про це вже зазначено вище, у вищевказані роки пункт 7 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачав надання вказаній категорії працівників додаткової відпустки без збереження заробітної плати, а ст. 77-2 КЗпП України та ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» на той час взагалі були відсутні.

Будь-які докази, які б свідчили про те, що позивач у 2008-2014 роках звертався до відповідача із заявами про надання йому додаткової відпустки без збереження заробітної плати, як учаснику бойових дій, в матеріалах справи відсутні.

Надання відповідачем позивачу додаткової відпустки без збереження заробітної плати у 2008-2014 роках, без відповідної заяви ОСОБА_1 з даного приводу, на розсуд колегії суддів, призвело б до порушення трудових прав останнього.

Щодо надання позивачу щорічної відпустки за 2015 рік, відповідно до його заяви від 03 грудня 2015 року (а.с. 12), то і в даному випадку будь-які права ОСОБА_1 не є порушеними, оскільки із вказаної заяви не вбачається, з якої саме дати останній просив надати йому вказану щорічну відпустку і в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що йому було відмовлено відповідачем у надані цієї відпустки.

В матеріалах справи міститься лист відповідача на ім`я позивача від 07 грудня 2015 року (а.с. 14), з приводу поданої ОСОБА_1 03 грудня 2015 року заяви про надання відпусток, із змісту якого вбачається, що питання про надання останньому чергової відпустки за 2015 рік мало бути вирішено після виходу того на роботу по закінченню додаткової відпустки.»

( а.с. 108-111)

В судовому засіданні встановлено, що позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що він у 2008-2014 роках звертався до ТОВ "Користівське" із заявами про надання йому додаткової відпустки без збереження заробітної плати, як учаснику бойових дій. Однак в матеріалах справи наявні подані ним заяви про надання йому чергової відпустки за 2009-2011,2013-2014 роки.

( а.с.59-72)

Згідно із ч. 1 ст. 179 ЦПК України, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 40, 42, 49-2, 221, 232- 233 КЗпП України, ст. ст. 15, 57,60-61, 212-215,218 ЦПК України, суд,

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до товаривства з обмеженою відповідальністю "Користівське" про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, розірвання трудового договору та звільнення, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуГуц Ф.Л.